Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Ключові терміни та поняття

ПАКТ МОЛОТОВА—РІББЕНТРОПА.

НАПЕРЕДОДНІ ДРУГОЇ СВІТОВОЇ ВІЙНИ.

МІСЦЕ УКРАЇНИ В МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРАХ


· „українське питання”

· пакт Ріббентропа –Молотова

· план „Велика Україна”

· договір „Про дружбу і державний кордон”

· війна


 

Місце «українського питання» в міжнародній політиці напр. 30-х рр. Напередодні II світової війни роз'єднаність українських земель, перебування їх у складі чотирьох держав, що мали різний соціальний устрій і різні полі­тичні орієнтації, було вагомим дестабілізуючим факто­ром політичного життя Європи. Це робило «українське питання» клубком серйозних суперечностей, а «україн­ську карту» — серйозним козирем у дипломатичній грі напередодні війни.

У «вирішенні» «українського питання» були зацікавле­ні СРСР, Польща, Румунія та Чехословаччина, мета яких полягала в тому, щоб втримати підвладні їм укра­їнські землі і по можливості отримати нові. В ньому була зацікавлена також Німеччина, яка, борючись за «життє­вий простір», великі надії покладала на українські зем­лі. Зацікавлені по-своєму в цій проблемі були й Англія, Франція, частково Америка, які, «граючись» українським питанням, прагнули задовольнити свої геополітичні ін­тереси, балансуючи або втручанням в його вирішення, або нейтралітетом.

Драматизм ситуації полягав в тому, що в силу об'єк­тивних обставин, які склалися, український народ не міг сам вирішити цього питання.

«Ініціатор» рішучих дій у вирішенні «українського пи­тання» напередодні другої світової війни. Хоча й досить обережно, але все ж таки поставила це питання Німеч­чина. Ще в 1933 році, після приходу фашистів до влади, тут почав розроблятися план «поділу Росії шляхом від­риву від Рад України». Вже більш чітко ця мета була поставлена в 1936 р. Гітлером на Нюрнберзькому з'їзді нацистської партії.

Маніпулювання «українською картою» дозволило Гітлеру приховувати справжній західний напрям основного удару на поч. ІІ-ої Світової війни. Уряди ж Англії і Фран­ції, навпаки, намагаючись зіштовхнути нацизм з більшо­визмом і в такий спосіб відвести від себе загрозу, пішли на Мюнхенський зговір, що так чи інакше торкнувся ук­раїнської проблеми. В зв'язку з руйнацією Чехословаччини постало питання про подальшу долю Закарпатської України, гостру зацікавленість якою проявили три краї­ни: Німеччина, Угорщина й Польща, свої інтереси в цьо­му питанні мала Румунія та Югославія.

Виходячи з ситуації, яка склалася, і намагаючись хоч б якоюсь мірою врятувати єдність республіки після «Мюнхену», че­хословацький уряд пішов на поступки у питанні словаць­кої та української автономії, проголосивши 10 жовтня 1938 р. Чехословаччину федерацією трьох народів: че­хів, словаків і українців. Офіційно було визнано уряд Карпатської України. Це стало справжнім козирем в ру­ках німецької дипломатії, яка почала використовувати «карпатоукраїнську карту» як засіб тиску на тих держав (і противників, і союзників своїх), за рахунок територій яких в подальшому можна було б створити т. зв. «Вели­ку Україну» під протекторатом Німеччини, як антирадянську силу.

В лютому 1939 р. з мовчазної згоди Німеччини відбу­ваються вибори до сейму Карпатської України, в ході яких понад 90 % голосуючих проголосували за Україн­ське Національне об'єднання, на чолі якого став А. Во­лошин. Але ця своєрідна форма державності карпат­ських українців, незважаючи на те, що вона мала такі атрибути влади, як сейм, армію («Карпатська Січ») тощо, була нетривкою, бо спиралася не на власну міць, не на сили свого народу, а на нетривкий і нестабільний ба­ланс політичних сил в Європі.

Роль «українського питання» у німецько-радянсько­му зближенні. На поч. 1939 р. Німеччина змінює акцен­ти у зовнішньополітичному курсі. Пам'ятаючи уроки 1-ої світової війни і не ризикуючи вести війну на два фрон­ти, Гітлер робить ставку на встановлення «нового по­рядку у відносинах на Заході». Це об'єктивно відсувало здійснення планів на Сході (і зокрема щодо України) на більш пізній час. Холодним душем для західних дер­жав став виступ Гітлера ЗО січня 1939 р. у рейхстазі, в ході якого він заявив, що Німеччина потребує «життє­вого простору...» в Африці, і ні слова не сказав про Ук­раїну.

Гітлер дав дозвіл Угорщині на окупацію Карпатської України. Спроба карпатоукраїнців створити свою державу потер­піла поразку і Угорщина 16 березня анексувала Закар­патську Україну.

Радянське керівництво, хоча про «людське око» й ви­ступило з нотою-протестом, зітхнуло нарешті з полег­шенням: Карпатська Україна не стала для Гітлера трампліном, а возз'єднання — приводом для стрибка на Радянський Союз.

На поч. квітня 1939 р. Гітлер віддає вермахту таєм­ний наказ готуватися до нападу на Польщу. І знову спливає «українська карта»: налагоджуються контакти з ОУН, яку Німеччина готувалася активно використати для підготовки населення Західної України проти поль­ських властей. З іншого боку, щоб прикрити німецьку агресію проти Польщі, планувалося спровокувати ви­ступ-повстання проти її властей Галичини, допомогу їй з боку Словакії та Карпатської України. Це дало б Ні­меччині привід для воєнного втручання у значних розмі­рах. Єдине, що зупиняло Гітлера в реалізації цих пла­нів — можлива реакція СРСР, який мав власні інтереси в Західній Україні. І Гітлер починає готуватися до збли­ження з Радянським Союзом.

Німецька преса раптово припинила всі публікації антирадянських статей, їй було заборонено торкатися в публікаціях «українського питання». Радянське керівни­цтво у відповідь в травні 1939 р. змінює на посаді нар­кома закордонних справ М. Литвинова на В. Молотова. У керівних колах Радянського Союзу міжнародне ста­новище вважалося несприятливим для конфлікту з на­цистською Німеччиною. Але, йдучи на зближення, СРСР не збирався поступатися своїми інтересами. В заключній фазі переговорів з міністром закордонних справ Ріббентропом 22 серпня 1939 р. радянське керівництво висуну­ло вимоги про визнання інтересів СРСР на Балтиці, у Південно-Східній Європі, а також про відмову Гітлера від планів типу «Велика Україна». І лише задоволення цих вимог відкривало шлях до підписання договору

Договір про ненапад між СРСР і Німеччиною. Цей договір підписали Молотов і Ріббентроп 23 серпня 1939 р. терміном на 10 років. Додатково до цього пакту було долучено таємний протокол, який «розмежовував сфе­ри інтересів» сторін. Це «розмежування» разом з підпи­санням у вересні 1939 р. ще одного договору «Про друж­бу і державний кордон» (цей договір замовчувався понад 50 років і становив найбільшу державну таємницю СРСР) означало згоду уряду Німеччини на приєднання до Радянського Союзу польської частини Західної Ук­раїни, Західної Білорусії, а також Бессарабії, Латвії, Литви і Естонії. З свого боку Німеччина отримала пов­ну свободу дій у Європі і забезпечила собі поставки з Радянського Союзу воєнно-стратегічних матеріалів і продуктів.

Таємні угоди між Німеччиною і Радянським Союзом яскраво відтворили імперську агресивну суть обох дер­жав. Були укладені всупереч нормам світового права, тому впродовж 50-и років становили одну із державних таємниць СРСР.

Ці договори розв'язували руки обом державам. Ні­меччина почала агресію в Європі: 1 вересня 1939 р. на­цистські війська напали на Польщу. Англія і Франція, пов'язані з нею союзним договором, оголосили Німеччи­ні війну. Ці події поклали початок Другій світовій війні.

Радянський Союз, реалізуючи умови договору, теж почав включення до складу СРСР західноукраїнських земель.

Ці історичні події далеко неоднозначно сриймаються істориками і політиками. Одні називають факт входження західноукраїнських земель до складу УРСР „анексією”, інші - „включенням”, треті – „возз’єнанням”, дехто – „інкорпорацією”, „окупацією”. „звільненням” поневоленого українського народу тощо.

 

З а п и т а н н я:

1. Чому «українське питання» в к. 30-х років стало в центрі всієї східноєвропейської політики?

2. Які плани щодо України виношувала Німеччина?

3. Як відбувався процес зближення між Радянським Союзом і Німеччиною?

4. Розкрийте суть договору про ненапад між СРСР та Німеч­чиною.

5. Як Ви думаєте, чому договір про дружбу і кордон, заключений у вересні 1939 р. між Німеччиною і Радянським Союзом, впро­довж 50 років був надзвичайною таємницею в СРСР?

6. В який спосіб були реалізовані умови пакту Молотова — Ріббентропа і до яких наслідків це привело?

 

 


Читайте також:

  1. II. Поняття соціального процесу.
  2. V. Поняття та ознаки (характеристики) злочинності
  3. А/. Поняття про судовий процес.
  4. Адміністративний проступок: поняття, ознаки, види.
  5. Адміністративні провадження: поняття, класифікація, стадії
  6. Акти застосування юридичних норм: поняття, ознаки, види.
  7. Аналіз ступеня вільності механізму. Наведемо визначення механізму, враховуючи нові поняття.
  8. АРХІВНЕ ОПИСУВАННЯ: ПОНЯТТЯ, ВИДИ, ПРИНЦИПИ І МЕТОДИ
  9. Аудиторські докази: поняття та процедури отримання
  10. Базове поняття земле оціночної діяльності.
  11. Базові (ключові) цінності.
  12. Базові поняття




Переглядів: 537

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Ключові терміни та поняття | Ключові терміни та поняття

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.005 сек.