Гетьманування Ю. Хмельницького. Події України.

На відміну від свого батька, брата Тимоша, він людиною був протилежною. Зробив дуже багато помилок.

На Україну йде князь Трубецькой з великим військом і окупує велику територію. Трубецькой викликає Хмельницького. Він злякався і приїхав. Трубецькой заставляє передивитися Березневі статті та Переяславську раду і підписується новий договір:

1) Російські гарнізони по всім містам України.

2) Козакам заборонялись зовнішні стосунки.

3) Козакам заборонялись вести війни без дозволу царя.

4) Обрання гетьмана, старшини, полковників дозволялось лише з дозволу Росії. Тобто, Росія зробила крок, щоб міцніше охопити Україну.

1660 р. - виникає нова війна між Польщею і Росією за Україну. Трубецькой йде з військом під Чуднів, де зустрічається з польськими військами. Хмельницький веде нейтральну політику і, побачивши, що поляки перемагають, переходить на їх бік, і разом вони розбивають російські війська. На Лівобережжі вибирають наказного гетьмана.

Окупована польськими і російськими військами, розірвана соціальними чварами між політичними фракціями Україна розкололася на дві частини, кожна на чолі з власним гетьманом. У січні 1663 р. - Ю. Хмельницький складає булаву і йде у монастир. Доба руїн тепер сягнула свого апогею. Після 1663 року Україна поділилася на дві частини: Лівобережну і Правобережну Україну.

28. П. Тетеря. І. Брюховецький. Андрусівське перемир'я.

Після того, як Ю. Хмельницький склав булаву, правобережне козацтво обрало гетьманом Павла Тетерю (1661-1665), який дотримувався пропольської орієнтації, на Лівобережжі перемогу отримав кошовий отаман Запорозької Січі Іван Брюховецький (1663-1668). який зробив ставку на російський уряд.

Війни між Лівобережжям та Правобережжям за активною участю в них Польщі. Росії. Туреччини і Криму набули затяжного, надзвичайно складного і трагічного характеру, супроводжувалися все більшим втручанням польського і російського урядів у внутрішнє життя України. В решті решт Росія і Польща вирішили досягти компромісу за рахунок поділу українських земель. ЗО січня 1667 р. вони уклали Андрусівське перемир'я на 13.5 років: визнавалася входження Лівобережної України до складу Росії, Правобережної - Польщі; Київ на 2 роки залишався на Росією; Запорозька Січ мала перебувати під владою обох держав.

Про підготовку цього договору Україна не знала. В Андрусів не були запрошені ні Брюховецький (гетьман Лівобережної України), ні Тетеря (Правобережної).

29. Гетьманування П. Дорошенка. Внутрішня і зовнішня політика.

Боротьбу національно-патріотичних сил за об'єднання України очолив Петро Дорошенко. Розуміючи, що Р.П. не дасть допомоги в реалізації його плану, він уклав союз з Кримом. Багато уваги приділив переговорам з Росією про протекцію царя за умови об'єднання земель України, але переговори зазнали невдачі. На початку лютого 1668 р. в Лівобережній Україні вибухнуло антимосковське повстання. Дорошенко, залучившись підтримкою значною частиною населення Лівобережжя усунув Брюховецького і об'єднав козацьку Україну. У червні 1668 р. військова козацька рада обрала його гетьманом об'єднаної України. Таким чином відкрилася перспектива відродження возз’єднаної української держави. Але свою негативну роль відігравала відсутність єдності в діючих українських сил. Для організації опору Польщі він рушив на Правобережну Україну, а на Лівобережжі для боротьби з російськими військами залишив гетьманом Дем'яна Многогрішного, але Многогрішний, опинившись внаслідок наступу російських військ перейшов на бік Росії, і при її підтримці був обраний гетьманом Лівобережної України (1668-1672). Таким чином, українська держава знову розкололася на два гетьманства.

Під тиском надзвичайно тяжких зовнішніх і внутрішніх обставин Дорошенко почав шукати опори у турецького султана. 1672 р. - гетьман приєднався до Туреччини і розпочав з нею війну проти Польщі. Успішні дії турецько-українських військ змусили польського короля 18 жовтня 1672 р. підписати Бучацький мирний договір, відмовившись від Правобережної України: Поділля відходило до Туреччини; українська держава утворювалася в межах Брацлавського і Київського воєводств.

Сподівання гетьмана на турецьку протекцію не виправдалися. У 1673 р. Дорошенко пішов на переговори з Москвою і погодився повернутися під протекцію Росії за умов збереження цілісності козацької України, її прав і вільностей. надання надійної допомоги для боротьби з Туреччиною. Оскільки позиції сторін не співпали, переговори припинилися. На початку 1674 р. Російські війська разом з Самойловичем оволоділи основними містами Правобережжя і Самойлович обирається гетьманом усієї України. Москва усвідомлювала, що її спроба повернути Правобережжя під свою владу приведе до війни з Туреччиною.

У грудні 1674 р. Дорошенко пішов на переговори з поляками, погодившись на входження до складу Р.П.. але за умови збереження цілісності України та на основі умов Гадяцького договору. Переговори зазнали невдачі. Марно шукаючи протекцію різних союзників, Дорошенко опинився у глухому куті, його чекала поразка. Правобережне населення, розчарувавшись в можливості виборення незалежності, відвернулася від гетьмана, його почали залишати соратники, родичі. Підвладна йому територія скоротилася до Чигирина. У жовтні 1676 р. Дорошенко капітулював, присягнувши на вірність російському цареві. Йому не вдалося реалізувати ідею, за яку боровся Б. Хмельницький.

Падіння гетьманства Дорошенка ознаменувала кінець національно-визвольної війни та її поразку. Була ліквідована українська державність на Правобережжі і усі спроби її відновити зазнали невдачі. Державність лише вдалося зберегти на Лівобережжі, яке входило до складу Росії.

30. Причини поразки та історичне значення української національної революції ХУІІ ст.

Національно-визвольна війна (1648-1676) не дивлячись на поразку мала велике історичне значення. Вона:

- зумовила формування ідеї утворення незалежної соборної української держави.

- призвела до відтворення української держави, частина якої на території Лівобережної України (гетьманщина) проіснувала на правах автономії у складі Росії до 80-х років XVIII ст.

- вплинула на розвиток національної свідомості українців.

- сформувала нову політичну еліту, яка стала на захист українських національних інтересів.

- збагатила традиції боротьби українців за національне і соціальне визволення.

- сприяла розвитку української культури, перш за все усної народної творчості, літератури, літописання.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Бойові дії 1618-1652 рр. Зборівський та Білоцерківський договори.	\|	Соціально-економічний розвиток України в кінціXIII - у ХУІІІ ст.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.