Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Авто | Автоматизація | Архітектура | Астрономія | Аудит | Біологія | Будівництво | Бухгалтерія | Винахідництво | Виробництво | Військова справа | Генетика | Географія | Геологія | Господарство | Держава | Дім | Екологія | Економетрика | Економіка | Електроніка | Журналістика та ЗМІ | Зв'язок | Іноземні мови | Інформатика | Історія | Комп'ютери | Креслення | Кулінарія | Культура | Лексикологія | Література | Логіка | Маркетинг | Математика | Машинобудування | Медицина | Менеджмент | Метали і Зварювання | Механіка | Мистецтво | Музика | Населення | Освіта | Охорона безпеки життя | Охорона Праці | Педагогіка | Політика | Право | Програмування | Промисловість | Психологія | Радіо | Регилия | Соціологія | Спорт | Стандартизація | Технології | Торгівля | Туризм | Фізика | Фізіологія | Філософія | Фінанси | Хімія | Юриспунденкция

Уявлення про конкуренцію. Види та методи конкуренції.

Загрузка...

План

Тема: АНАЛІЗ КОНКУРЕНТІВ.

Лекція № 10

Дисципліна : МАРКЕТИНГ

Контрольні питання

Методи обробки зібраної інформації

застосовуються в магазинах, роздрібних торго­вельних підприємствах, оптових базах:

- складання таблиць, динамічних рядів для систематизації даних про попит;

- розрахунок підсумкових, сумарних показників, показників структури попиту, динаміки попи­ту, відносних величин інтенсивності, середніх величин.

Методи виявлення тенденцій, законо­мірностей розвитку попиту, факторного аналі­зу попиту:

- побудова трендових моделей попиту на основі динамічних (часових) рядів;

- розрахунок коефіцієнтів кореляції, рівнянь регресії для оцінки міри впливу чинників на динаміку попиту та інш.

 

1. Розкрийте сутність попиту в системі маркетингу.

2. Визначте спільні та відмінні риси між платоспроможним попитом населення і потребами.

3. Наведіть класифікацію попиту.

4. Розкрийте сутність ринкового попиту і визначте чинники, що впливають на нього.

5. Охарактеризуйте попит на товари підприємства і чинники, що його визначають.

6. Охарактеризуйте методи вивчення попиту.

7. Назвіть та охарактеризуйте методи оцінки перспективного попиту.

1. Уявлення про конкуренцію. Види та методи конкуренції.

2. Аналіз конкурентів.

3. Оцінка стратегії основних конкурентів.

 

 

Література.

Зав’ялов П. с.144-153.

 

Перехід економіки України до ринку, поява підприємств різних форм власності, надання практично кожному економічному суб'єкту права виходу на світовий ринок обумовило необхідність вивчення конкуренції для забезпечення комерційного успіху.

Єдиного трактування конкуренції серед вчених немає. У таблиці 7.1 представлені самі поширені трактування. На наш погляд, жодне з приведених визначень не розкриває повністю сутність даного поняття.

Конкуренція - це суперництво това­рів, фізичних і юри­дичних осіб, на пев­ному терні, зацікав­лених в досягненні однієї і тієї ж мети.



Интернет реклама УБС

Конкуренція має велике значення, оскільки:

- є основою механізму ринкової економіки;

- спонукає до орієнтації на потреби ринку, на забезпечення високої якості товарів, створення нових товарів;

- є могутньою альтернативою монополізації;

- сприяє розвитку науково-технічного прогресу;

- автоматично регулює ринкові пропорції.

Разом з тим потрібно враховувати, що пози­тивна роль характерна лише для добросовісної конкуренції, несумлінна конкуренція надає вельми негативний вплив на ринкову економіку, тому в більшості країн вона заборонена законодавством.

Так, в Україні ухвалені закони: "Про обме­ження монополізму і недопущення недобросо­вісної конкуренції в підприємницькій діяльності" (1992 р.), "Про захист від недобросовісної кон­куренції" (1996 р.), "Про захист від економічної конкуренції"" (2001 р.). Цими законами передба­чаються такі заходи, як: вилучення незаконно отриманого прибутку, відшкодування збитку, за­подіяного несумлінною конкуренцією, адміні­стративні стягнення.

Розрізняють чотири види конкуренції: довершена або приватна конкуренція, олігополія, монополія, їх характеристики в розрізі парамет­рів (кількість фірм, товарна диференціація, міра контролю над цінами, легкість входу на ринок) .

У економічній теорії класичним є поняття вільної (довершеної) конкуренції. Умовою її ви­никнення є дія безлічі виробників і споживачів, наявність умов для вільної появи на ринку нових конкурентів, встановлення цін під впливом попиту і пропозиції.

Для сучасного стану економіки найбільш типовим є олігополія- конкуренція декількох великих підприємств, контролюючих значну час­тину виробництва і збуту. Характерною рисою такої форми конкуренції є самостійність у визна­ченні ринкової політики з урахуванням стратегії конкурентів.

У розвитку конкурентних відносин виділя­ють внутрішньогалузеву, міжгалузеву і міжна­родну конкуренцію. Для першої характерне суперництво між виробниками одного виду товарів за найбільш сприятливі умови виробництва і збуту, за велику частку ринку цього товару.

Внутрішньогалузева конкуренція може приймати різні форми. Відносно умов виділя­ються галузі, в яких спостерігається гостра, середня або помірна конкуренція. Ці відмінності видні при порівнянні галузей з виробництва вантажних автомобілів, коштовностей і столярних виробів.

Міжгалузева конкуренція розвивається на ринку капіталів. Вона відображає боротьбу між виробниками різних галузей за найбільш вигідні сфери додатку капіталу. Це виражається в прагненні підприємців, зайнятих в низькорента­бельних галузях, вкласти кошти в розвиток більш рентабельних сфер економіки. Нерідко міжгалузева конкуренція виявляється в супер­ництві між виробниками продукції різних галу­зей, здатної задовольняти схожі, однотипні по­треби (наприклад, транспортні, паливні).

Внутрішньогалузева конкуренція взаємодіє з міжгалузевою, має внутрішньонаціональний і міжнародний аспект, виявляється на вузькому (локальному) і граничне розширеному (світово­му) полі конкуренції.

Потрібно враховувати і вплив міжнародної конкуренції, яка в поєднанні з внутрішньона-ціональною конкуренцією не тільки посилює вияв останньої, але і змінює характер її вияву. Конкуренція, яка здійснюється внутри держави, під впливом значущості зовнішньоекономічних зв'язків, що підвищилася, може набути міжна­родного характеру.

Конкуренція може розглядатися в трьох напрямках:

- функціональна - в її основі лежить здатність різних товарів задовольнити одну і ту ж потребу;

- видова - означає, що краще задовольняє потре­бу товар з високими споживчими характерис­тиками;

- фірмова - фірми випускають ідентичні товари, які можуть як розрізнятися за якістю, так і не розрізнятися.

Характер конкуренції визначається станом конкурентного середовища, в якому функціонує підприємство.

Розглянемо чинники конкурентного середовища.

Бар'єри, що є на вході, перешкоджають проникненню на ринок нових підприємств.

Відносна влада покупців незначна, якщо: ринок характеризується відносно невеликим числом і покупців і постачальників; вартість товарів, що придбаються, складає незначну величину в загальних витратах їх виробництва; відсутня загроза об'єднання покупців проти високих (з їх точки зору) цін товарів.

Відносна влада постачальників незначна, якщо пропозиція має фрагментарний характер; витрати перемикання покупців на інших поста­чальників невеликі; загроза об'єднання поста­чальників, не одержуючих бажаного рівня ціни, невелика; організація-покупець покупає значну частину продукції постачальника, який прагне до встановлення довгострокових відносин з клієнтом.

Існуюча загроза субститутів може знизи­ти привабливість галузі зокрема за рахунок об­меження такої ключової змінної як ціна товару. У деяких випадках з'являються прямі імітації то­варів або послуг підприємства. Методи протидії загрозі появи товарів-замінників перебувають в диференціації або зниженні витрат. Однак, поява альтернативних товарів і послуг зумовлюється безперервністю технологічного розвитку. Тому ризик морального зносу товару або послуг завжди є. Існує й імовірність того, що організація-покупець знайде замінники товарів або по слуг постачальників на нових ринках.

Рівень галузевої конкуренції потрібно враховувати при розробці стратегії. Високий рівень конкуренції звичайно спостерігається в галузях, в яких сили суперників приблизно рівні; на повільно зростаючих ринках (де йде боротьба за] ринкову частку підприємства); в галузях, що ха­рактеризуються високими постійними витратами або витратами входу; незначними можливостями диференціації (існує висока імовірність переми­кання споживачів з одного постачальника на ін­шого). М.Портер визначає міру конкурентного суперництва як основну силу, що визначає при­бутковість підприємства, оскільки при інтенсив­ній конкуренції буде низький прибуток.

Значущість чинників конкурентного сере­довища зумовлює необхідність їх систематичної оцінки.

Стан чинників конкурентного середовища зумовлює і методи ведення конкурентної боротьби. Розрізнюють 3 групи методів: цінові, нецінові і маркетингові.

Цінові методи мають місце при явній ціновій конкуренції і прихованій. При явній ціновій конкуренції фірми широко оповіщають про зниження цін (на 20-60%).

При прихованій ціновій конкуренціїпід­приємства вводять новий товар з істотно поліп­шеними споживчими властивостями, але ціну підвищують непропорційно мало.

Цінова конкуренція сходить до часів віль­ного ринкового суперництва, коли навіть одно­рідні товари пропонувалися на ринку по дуже різноманітним цінам. Зниження ціни було тією основою, за допомогою якої промисловець (торговець) виділяв свій товар, привертав до нього увагу і, зрештою, завойовував бажану частку ринку.

На сучасному етапі, коли ринки монополі­зовані, розділені між незначним числом великих підприємств, що захопили ключові позиції, ви­робники прагнуть встановлювати і утримувати постійні ціни, щоб, цілеспрямовано знижуючи собівартість і витрати на маркетинг, забезпечити зростання прибутку (максимізацію). На монопо­лізованих ринках ціни втрачають еластичність.

Разом з тим на сучасному ринку існує і "війна цін", хоч не завжди в явній формі. "Війна цін" у відкритій формі можлива лише до того моменту, поки підприємство не вичерпає резерви зниження собівартості товару, витікаючі з роз­ширення масштабів масового виробництва і від­повідного підвищення розміру прибутку. При встановленні рівноваги, будь-яка спроба знизити ціну приводить до такої ж реакції у відповідь конкурентів. Це веде до зниження інвестицій в оновлення і розширення основних фондів, в ре­зультаті спад виробництва посилюється, замість очікуваних високих результатів і витіснення конкурентів наступає банкрутство.

Тому на ринку часто спостерігається не зниження цін по мірі розвитку НТП, а їх підвищення і зростання цін часто не адекватний поліпшенню споживчих властивостей товарів.

Цінова конкуренція застосовується голов­ним чином підприємствами-аутсайдерами в їх боротьбі з монополіями, для суперництва, з яки­ми у аутсайдерів немає сил і можливостей боро­тися в сфері нецінової конкуренції. Крім того, ці­нові методи використовуються для проникнення на ринки з новими товарами (цим не нехтують і монополії там, де не володіють абсолютною перевагою), а також для зміцнення позицій при раптовому загостренні проблеми збуту.

Нецінові методи можуть бути як законни­ми, так і незаконними.

При використанні законних методів нецінова конкуренція висуває на перший план більш високу, ніж у суперників, надійність, меншу "ціну споживання", більш сучасний дизайн і т.д. До числа нецінових методів відносять також надання покупцям великого комплексу послуг (в тому числі навчання персоналу), залік зданого старого товару як перший внесок за новий, по­стачання обладнання вже навіть не "під ключ", а на умовах "готова продукція в руки". Менше енергоспоживання, знижена металоємкість, запо­бігання забрудненню екології і інші аналогічні поліпшені споживчі властивості висунулися в останнє десятиріччя на ведуче місце в переліку нецінових аргументів на користь товару.

Дійовим знаряддям нецінової конкуренції завжди була реклама, роль якої значно зросла. За допомогою реклами підприємства не тільки до­носять до покупців інформацію про споживчі властивості своїх товарів, але і формують довір'я до своєї товарної, цінової і збутової політики, прагнучи створити образ підприємства як "хоро­шого громадянина" тієї країни, на ринку якої під­приємець виступає як суб'єкт зовнішньої торгів­лі.

До незаконних методів нецінової конку­ренції належать: промислове шпигунство; переманення фахівців, що володіють виробничими секретами; випуск товарів-імітаторів, зовні нічим не відмінних від виробів-оригіналів, але істотно гірших за якістю, а тому звичайно на 50% більш дешевих; закупівля зразків з метою їх копію­вання. Найбільш активними підприємствами-імітаторами є підприємства в Марокко, Гонконгі, на Тайвані, в Туреччині, Сингапурі, Південній Кореї, Японії, Швейцарії, Мексіці і Бразілії.

Маркетингові методи управління підприємством, по суті, також можна віднести до нецінових методів конкуренції. Однак це самі дійові методи ведення конкурентної боротьби.

Використання елементів комплексу марке­тингу в конкурентній боротьбі зумовлюють комерційний успіх підприємства. Найбільше значення в конкурентній політиці мають:

- розробка і випуск нових товарів;

- комплексні дослідження ринку і планування маркетингу;

- організація роботи торгового апарату;

- реклама і стимулювання збуту;

- удосконалення продукції, що випускається;

- політика цін;

- вдосконалення організаційної структури;

- вибір найбільш ефективних каналів розподілу;

- зниження витрат обігу;

- кредитна політика і фінансування.

Чинники, що найбільш впливають на успіх комерційної роботи на зовнішніх ринках - це якість товарів, цінова кредитна політика, упаковка і реклама.

У конкурентній боротьбі розрізнюють чотири рівні, що визначаються часткою фірми на ринку.

Таким чином:

- лідер займає 40%;

- що претендують на лідерство - 30%;

- послідовники (ведені) - до 20%;

- "новаки" (або що "окопалися" в ринкових нішах) -до 10%.

Кожний суб'єкт на ринку прагне збільшити свою ринкову частку. Однак величина цієї частки на певних товарних ринках обмежується антимонопольним законодавством, тобто є обмеження ринкової частки участі підприємства.

Зокрема на Україні згідно із Законом "Про обмеження монополізму і недопущення недобро­совісної конкуренції в підприємницькій діяль­ності" (квітень 1992 р.) ця частка становить 35%.

У Законі України "Про захист економічної конкуренції" (лютий 2001 р.) в ст. 12 конкретизу­ється характеристика монопольного (домінуючо­го) положення суб'єкта господарювання таким чином.

Так, суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) положення на ринку товару, якщо:

- на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

- не зазнає значної конкуренції внаслідок обме­женості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання до закупівлі сировини, матері­алів і збуту товарів, наявності бар'єрів для до­ступу на ринок інших суб'єктів господарю­вання, наявності пільг або інших обставин.

Монопольним (домінуючим) вважається положення суб'єкта господарювання, частка якого на ринку товару перевищує 35%, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.

Монопольним (домінуючим) також може бути визнаний стан суб'єкту господарювання, якщо його частка на ринку товару становить 35% і менше, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру частки ринку, що належать конкурентам.

Вважається, що кожний з двох або більше суб'єктів господарювання займає монопольне (домінуюче) положення на ринку товару, якщо відносно певного вигляду товару між ними не­має конкуренції або існує незначна конкуренція і відносно їх, разом взятих, виконується одна з умов, передбачених частиною першої дванадця­тої статті.

Монопольним (домінуючим) вважається також положення кожного з декількох суб'єктів господарювання, якщо відносно їх виконуються наступні умови:

- сукупна частка не більш трьох суб'єктів госпо­дарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 50%;

- сукупна частка не більш п'яти суб'єктів госпо­дарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70% і при цьому вони не доведуть, що відносно їх не виконуються умови частини четвертої справжньої статті.

У Законі України "Про підприємництво" (стаття 15) записано, що держава законодавче забезпечує свободу конкуренції серед підприємців, захищає споживачів від виявів нечесної конкуренції і монополізму в будь-яких сферах підприємницької діяльності.

 


Читайте також:

  1. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
  2. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
  3. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
  4. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
  5. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
  6. Адміністративні методи управління
  7. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
  8. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
  9. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
  10. Аерометоди
  11. Активні групові методи
  12. Алгоритм розробки методичних основ бюджетування

Загрузка...



<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Види і методи вивчення попиту. | Моніторинг конкурентного середовища

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.014 сек.