• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Викладач Цісар Г.А.

Література.

Нормативні та регулюючі документи

1. Положення ( стандарт ) бухгалтерського обліку 7

2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003

1.КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ’ЄКТІВ НЕРУХОМОСТІ ЗАЛЕЖНО ВІД ЇХ ПОХОДЖЕННЯ

Для успішного вивчення об’єктів нерухомості можна застосовувати різні принципи класифікації - залежно від походження та призначення об’єктів.

1. Природні ( натуральні) об’єкти – земельні ділянки, ліси та багаторічні насадження, відособлені водні об’єкти й ділянки надр. Ці об’єкти нерухомості називають ще « нерухомістю по природі»

2. Штучні об’єкти ( будівлі):

а) житлові об’єкти нерухомості – малоповерхові будинки ( до 3-х поверхів), багатоповерхові

( 4-9) , будинки підвищеної поверховості ( 10-20 п), висотні будинки ( понад 20 п.).

Об’єктом житлової нерухомості може бути кондомініум ( спільна власність, секція ( під’їзд) , поверх у підїзді, квартира, кімната, дачний будинок;

б) комерційні об’єкти нерухомості – офіси, ресторани, магазини, готелі, гаражі для оренди, склади, будинки і спорудження, підприємства як майнові комплекси

в) громадські ( спеціальні) будинки і споруди –

-лікувально-оздоровчі ( лікарні, поліклініки, будинки престарілих і будинки дитини, санаторії, спортивні комплекси)

-навчально-виховні ( дитячі садки та ясла, школи, училища, технікуми, інститути, будинки дитячої творчості)

- культосвітні (музеї, виставкові комплекси, парки культури і відпочинку, будинки культури і театри, цирки, зоопарки, ботанічні сади)

- спеціальні будинки та споруди – адміністративні ( міліція, суд, прокуратура, органи влади), пам’ятники, меморіальні споруди, вокзали, порти.

г) інженерні споруди ( меліоративні спорудження й дренаж, комплексне інженерне підготування земельної ділянки під забудову, шахти, тунелі, греблі, естакади) та передавальні пристрої.

2.КЛАСИФІКАЦІЯ ЖИТЛОВОЇ НЕРУХОМОСТІ

Житловий фонд має певні властивості, які дають можливість говорити про основніз них як окремі складові єдиного об’єкту дослідження.

При наявності щонайменшої економічної активності завжди присутній попит на житло. Для різних типів житла попит не є однаковим.

Створення такої класифікації житла, яка б відображала різноманітні його властивості, визначала ринкову вартість житла i унеможливлювала спекулятивні та шахрайські оборудки при здійсненні різноманітних цивільно-правових операцій з нерухомістю, є актуальним питання в процесі розвитку існуючого ринку.

Аналіз попиту на житло різних типів дозволяє визначити варіанти можливої прибутковості, потенційних покупців і продавців аналогічних об’єктів нерухомості.

Усі об’єкти житла утворюють так званий житловий фонд. Відповідно до Інструкції щодо заповнення форми державного статистичного спостереження №1-житлофонд (річна) "Житловий фонд" [1], затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 07.09.2007 №338 об’єктом статистичного спостереження є житловий фонд, як сукупність житлових приміщень незалежно від форми власності, включаючи житлові будинки, спеціальні будинки (гуртожитки, спеціальні будинки для одиноких престарілих, дитячі будинки, будинки-інтернати для інвалідів, ветеранів, інтернати при школах і школи- інтернати), квартири, службові житлові приміщення, інші приміщення в будівлях, придатних для мешкання.

Державна статистика визначає три види об'єктів житла: будинок, квартира, кімната.

На сьогоднішній день існує декілька підходів до класифікації житлової нерухомості.

1. Відповідно до діючого Житлового кодексу Української РСР житловий фонд утворюють жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР(із змінами внесеними законами N 2394-VI ( 2394-17 ) від 01.07.2010, ВВР, 2010, N 39, ст.513 ).

Житловий фонд включає:

- жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать державі (державний житловий фонд);

- жилі будинки і жилі приміщення в будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд);

- жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів);

- жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд);

- квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

До житлового фонду включаються також жилі будинки, що належать державно-колгоспним та іншим державно-кооперативним об'єднанням, підприємствам і організація

Загальні положення ДБН В.2.2-15-2005 “Житловi будинки. Основнi положення” (ДБН) .

Передбачають поділ житла на категорії, в основу яких покладено рівень комфорту та соцiальної спрямованостi житла. Також встановлено рацiональнi та економiчнi вимоги до архiтектурно-планувальних рiшень та інженерного обладнання житлових будинкiв з урахуванням необхiдних санiтарно-гiгiєнiчних вимог;

2.Згiдно з загальними положеннями зазначених будiвельних норм “проектоване житло за рiвнем комфорту та соцiальної спрямованостi поділяють на двi категорiї: I та II”.

Житло I категорiї (комерцiйне) – житло з нормованими нижнiми i ненормованими верхнiми межами площ квартир та одноквартирних житлових будинкiв (чи котеджiв), якi забезпечують рiвень комфорту проживання не нижче за мiнiмально допустимий.

Житло II категорiї (соцiальне) – житло з нормованими нижнiми i верхнiми межами площ квартир та житлових кiмнат гуртожиткiв вiдповiдно до чинних санiтарних норм, якi забезпечують мiнiмально допустимий рівень комфорту проживання”.

Також класифікатор надає певні вимоги до квартир, зокрема до рішення комфорту і складу приміщень, а також нижню межу площі квартир.

3.За формою власності житловий фонд поділяється на:

1) приватний житловий фонд;

2) державний житловий фонд, який складається з об'єктів житлового

фонду, що належать державним підприємствам, установам та організаціям на

праві господарського відання або оперативного управління;

3) комунальний житловий фонд, який належить на праві власності

територіальним громадам сіл, селищ і міст.

Житлові будинки, квартири, інші приміщення можуть перебувати у

спільній власності декількох суб'єктів різних форм власності на житло.

4.За функціональним призначенням житловий фонд поділяється на:

1) житловий фонд загального призначення;

2) житловий фонд соціального призначення;

3) житловий фонд спеціального призначення.

5.До житла з житлового фонду соціального призначення належать:

1) квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, які надаються громадянам у порядку черги на одержання соціального житла;

2) жилі приміщення у соціальних гуртожитках, які надаються громадянам на час їх перебування на соціальному квартирному обліку за умови, що таке житло є єдиним місцем їх проживання.

6.Класифікація житлової нерухомості створена науковцями з метою об’єднання житлового фонду в однорідні групи за періодом забудови.

Відповідно до зазначеної класифікації житловий фонд представлений 6 типами (без обліку котеджного будівництва): будинки дореволюційної (до 20р), довоєнної (до 40р), „сталінської” (30-60рр.), „хрущовської” забудови (панельні (61-70рр.) та цегляні(70-90рр.) „хрущовки”), поліпшене панельне будівництво (до 90-95рр.) і „ринкове” будівництво (з 95р.).

Фактично всі чинні, законодавчо затверджені варіанти класифікації житлової нерухомості носять суто технічний характер, їх категорії відрізняються, жоден з наведених нормативних документів не є продовженням попередньо, та й не відповідають сучасним тенденціям на ринку житла і тому не можуть бути використані в процесі управління, девелопмента та оцінки житлової нерухомості.

У зв’язку з цим навесні 2006 року радою директорів Української будівельної організації затверджена класифікація житла.

7. Класифікація житла затверджена радою директорів Української будівельної організації навесні 2006 року (використовується при оцінці житла ріелторами) - визначені класи житлової нерухомості, в основу яких покладено наступні критерії: місце розташування; будівельні та технічні характеристики будівлі та її конструктивних елементів; облаштування будівлі та при будинкової території; соціальна інфраструктура; матеріали та обладнання; технічна інфраструктура; організація управління та експлуатації.

Відповідно до даних критеріїв житло тепер чітко поділяється на 5 класів:

1) соціальне; 2) економ; 3) бізнес; 4) преміум; 5)де люкс.

Зазначена класифікація можливо не є вичерпною типізацією, але вона достатньо проста і зручна для використання - дозволяє ріелторам оцінювати об’єкти житлової нерухомості за єдиними критеріями, котрі більш-менш адаптовані до класифікації житлової нерухомості в розвинутих Європейських країнах.

На сьогоднішній день, в Україні не існує уніфікованої класифікації житлової нерухомості, котра б об’єднувала житловий фонд, первинний та вторинний ринки житла, котра б могла враховувала всі існуючі особливості житлового фонду та спонукала його розвитку.

Читайте також:

1. Викладач Алієва Л.І.
2. Викладач Цісар Г.А.
3. Викладач Яковина І.О.
4. Готовність викладача до педагогічної діяльності
5. Культура педагогічного спілкування викладача ВНЗ.
6. Наукова організація праці викладача як чинник його професійного самовдосконалення. Психолого-педагогічна структура діяльності викладача.
7. Педагогічний професіоналізм викладача.
8. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
9. Пояснення викладача
10. Пояснення викладача
11. Проблема почуття власної гідності викладача

Переглядів: 774