Етап реалізації управлінського рішення

Розробка управлінського рішення

Процес	Характер реакції
Генерування альтернативних варіантів	Проведення експертиз з використанням методів типу «мозкової атаки», Делфі експертних оцінок; створення автоматизованих систем генерування альтернативних варіантів; використання методу аналогій; різних способів синтезу управлінських рішень
Відбір основних варіантів рішень	залучення високопрофесійних фахівців
Розробка сценаріїв розвитку ситуації	використання технологій ситуаційного аналізу й експертної оцінки основна задача розробки сценаріїв - дати ОПР ключ до розуміння ситуації і найбільш ймовірного її розвитку
Оцінювання основних варіантів керуючих впливів	ранжування з використанням сформованої системи оцінювання відповідно до рівня очікуваного досягнення мети, витрат ресурсів і найбільш ймовірними сценаріями розвитку ситуації; використання багатокритеріальних експертних оцінок, методів колективного експертного оцінювання

На вибір оптимального рішення суттєво впливає ступінь новизни рішення. Якщо проблеми добре відомі в інших організаціях, то доцільно скористатися їх досвідом розробки подібних рішень (з часом методи їх вирішення стають типовими для організації). Найбільш важкий вибір рішення - для унікальних ситуацій/проблем. У кожному з таких випадків доводиться виявляти основні чинники, що обумовлюють вірогідні наслідки управлінських рішень.

Досить часто найбільш слабкою ланкою процесу ухвалення рішень виявляється етап їх реалізації. Вважається, оскільки наказ (розпорядження, вказівка тощо) підписаний, то відповідальність за результат справи автоматично перекладається на виконавців і що він буде виконаний. Однак жодна організація неможлива без методики (програм, проектів, планів) реалізації рішень (може бути зафіксована у формі регламентів, положень, інструкцій тощо), необхідних для координації дій її структурних підрозділів чи ОПР (окремих посадових осіб). Більш того, без кваліфікованої методики реалізації рішень неможлива ефективна система управління взагалі (оскільки результатом будь-якої управлінської діяльності є управлінські рішення). При цьому процеси роботи з рішеннями за низкою проблем мають реалізовуватися у взаємному зв'язку і з урахуванням складових, що виходять далеко за рамки окремих формалізованих (зокрема математизованих) структур.

Реалізація рішення полягає в організуванні виконання рішення, аналізі і контролю процесу виконання, здійсненні зворотного зв'язку .

Виконання рішення передоачає координацію зусиль багатьох людей. Тому даний етап має складатися з декількох кроків: план заходів; розподіл повноважень і обов'язків серед учасників, що реалізують рішення, тощо. Крім того, процес реалізації рішення має містити механізм одержання інформації про хід виконання і, у разі потреби,- корегування виконання рішення (табл. 2.4).

За такої системи моніторингу і управління проблеми поява відхилень у процесі реалізації рішення може бути спрогнозована і попереджена.

Таблиця 2.4

Реалізація управлінського рішення

Процес	Характер реакції
Ухвалення рішення	ОПР - оптимальне поєднання досвіду, знань, креативності; використання спеціальних методів відкритого обговорення; додатковий обмін інформацією; узгодження протилежних поглядів; пошук компромісу
Розробка плану дій	розробка чіткого складу, послідовності дій; термінів виконання; види і обсяг задіяних ресурсів, відповідальних осіб
Контроль реалізації плану	моніторинг реалізації запланованих заходів; використання автоматизованих засобів контро- лінгу; корегування планів відповідно до виявлених відхилень
Аналіз і оцінка результатів управлінського рішення	виявлення сильних і слабких сторін процесу прийняття управлінського рішення; фіксування досвіду вирішення аналогічних проблем (ситуацій)

Таким чином, головне призначення методики реалізації рішення - забезпечення зворотного зв'язку - від етапу реалізації рішення до попередніх етапів (перегляд умов постановки проблеми, пошук нових альтернатив, корегування рішень і аж до зміни цільових установок). Основним недоліком багатьох організаційних процесів і далі є відсутність ефективної системи зворотного зв'язку, коли і організація не реагує на зміни зовнішнього середовища. Щоб рішення адекватно відповідало ситуації (проблемі), необхідно, аби організація володіла механізмами прогнозування очікуваних результатів і своєчасного аналізу внутрішнього і зовнішнього середовища, яке формується в процесі реалізації рішення. Система управління, яка успішно функціонує, володіє функціями моніторингу, що забезпечує постійне спостереження за станом ситуації і пошук можливостей доцільного корегування рішення. Методика реалізації рішення має передбачати:

■ нагадування виконавцям про загальну мету колективу і конкретні цілі окремих підрозділів;

■ рекомендації, а, за необхідності, і прескриптивні методи (методи, що передбачають конкретні чітко визначені дії) досягнення мети;

« склад виконавців рішення;

" розподіл обов'язків між конкретними виконавцями, визначення бюджету і встановлення графіка їхніх дій; - доведення завдань до конкретних виконавців;

■ визначення термінів проведення всієї роботи і конкретного часу виконання її етапів (за допомогою сіткового графіка);

відповідне і безумовне ресурсне забезпечення відповідно до плану виконання робіт;

■ засоби контролю за виконанням, рішення і з досягнутими результатами;

■ можливість внесення, у разі потреби, змін у рішення у ході його виконання;

■ ретельно має бути відпрацьована і налагоджена система контролю.

■ Кожна організація має право обирати процедури виконання рішень відповідно до специфіки своєї структури і функціональної діяльності, корпоративної культури і рівня професіоналізму управлінського персоналу. Для успішної реалізації рішень необхідно додержуватися деяких загальних правил:

■ відбирати працівників, найбільш підготовлених для вирішення проблемних ситуацій даного типу, і доводити рішення до конкретних виконавців;

■ інструктувати виконавців (у разі потреби) про зміст і технологію виконання процедур;

■ збільшувати потенціал засобів мотивації виконавців, постійно знаходити реальні можливості їх адаптації до потреб організації:

■ стежити за тим, щоб комунікаційні мережі виконували належні функції своєчасно і в повному обсязі, уникаючи фільтрації або спотворення інформації в процесі передачі;

■ спостерігати та оперативно контролювати в режимі реального часу хід виконання рішення, запобігати можливим помилкам і надавати своєчасну допомогу у формі додаткового інструктажу для виконання тих або інших процедур тощо.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Організування процесу прийняття рішення	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.007 сек.