Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Логічні правила й помилки щодо демонстрації.

Демонстрація являє собою логічний перехід від аргументів до тези, який здійснюється у формі умовиводів: дедукції індукції, аналогії. Отже, правила і помилки щодо демонстрації є правилами і помилками щодо відповідних умовиводів.

1) Помилка четвертого терміну (quaternio temiinorum) - класична помилка при побудові силогізму, що є наслідком порушення головного правила силогізму, відповідно до якого в силогізмі повинно бути не більше і не менше трьох термінів (трьох понять, що співвідносяться між собою).

У тому випадку, коли один з термінів уживається двозначно, він як би розщеплюється надвоє - у відповідності с'двумя своїми значеннями. Таким чином, в силогізмі замість трьох і виявляється чотири терміни. Силогізм в цьому випадку вважається за неспроможний, а доводжуваний тезис - помилковим. Іноді почетверіння терміну кваліфікують і в^ качестве figura dictionis - помилки, викликаної змішенням декількох значень слова (див. вищий - помилки у визначенні і діленні понять).

Модель:

Усі корейці їдять собак

Він собаку з’їв на крадіжках із зломом

(отже?)

Він - кореєць?

Приклад:

Психологи стверджують, що багато негативних оцінок пояснюються не чим іншим, як яскравою проекцією наших власних недоліків на ту або іншу ситуацію.

(Помилка викликана подвоєнням значення слова "проекція": на значення "Передача на екран малюнків, кінокадрів тощо" (пор. яскрава проекція) і значення "Ототожнення себе з ким-небудь" (пор. проекція недоліків на <...>). Смислову дефектність прикладу помітно. Ясно і те, що двозначність зникла б, не будь при слові "проекція" визначення: слово "проекція" в значенні механізму ототожнення себе з ким-небудь не може супроводжуватися "світловими" визначеннями – “яскрава”).

2) Помилка в середньому терміні силогізму (а dicto secundum guid ad dictum sipliciter) добре описаною в посібниках з логіки та риторики. ЇЇ особливість в тому, що середній термін силогізму входить в один з аргументів з обмеженням (є нерозподіленим), а в інший – без обмеження (є розподіленим). Зрозуміло, при такій неузгодженості середнього терміну, який, поза всяким сумнівом, має бути загальним і лише загальним, висновок не буде істинним.

Модель:

Бас є низький чоловічий голос

Чистий бас є раритет

(отже?)

Низький чоловічий голос є раритет .

Приклад:

Довіряти ж своє здоров'я представникам альтернативної медицини (шарлатанам) надзвичайно небезпечно.

(Логічна помилка в результаті досить малопомітних метаморфоз середнього терміну: дійсно, всі так звані цілителі суть представники альтернативної медицини, проте лише деякі цілителі шарлатани. Оскільки в першому аргументі поняття цілителі береться в цілому, а в другому – з обмеженнями, висновок на базі цих аргументів стосовно всього класу предметів буде некоректним. Висновок лише може стосуватися окремих предметів даного класу).

3) Ігнорування необхідної умови (необхідна умова – conditio sine qua non) розглядається як варіант помилки в середньому терміні силогізму, або (рідше) як самостійна логічна помилка. Підстава для виділення полягає в тому, що середній термін з умовою в одному аргументі і середній термін без умови є цілком конкретним випадком обмеження середнього терміну, тобто випадок конвенціонального обмеження. Крім того, умова – це те, що зазвичай обмовляється експліцитно. Можливо, тому даний різновид помилки середнього терміну досить неважко ідентифікувати.

Модель:

Петров в гніві - лев

Леви – ссавці сімейства котячих

(отже?)

Петров – ссавець сімейства котячих

Приклад:

На жаль, навіть суперякісний комп’ютер нездатний прослужити довго: комп'ютери ламаються в руках дилетантів.

(Тут наявне ігнорування необхідної умови в тезі: теза чітко передбачає міркування про якість сучасного комп'ютера і виразно не передбачає міркування про рівень обслуговування: умова "комп’ютер в руках дилетанта" необхідна умова при прогнозуванні терміну служби будь-якого комп’ютера. Само собою зрозуміло, що умова ця не повинна виникнути разом з аргументом: її місце – в тезі.)

4) Засновки, не пов'язані між собою з необхідністю (fallacia fictae necessitatis), – складають наступний вид логічних помилок. Це вельми підступний і важковловимий дефект аргументації. Йдеться про ситуації, коли аргументи можуть знаходитися, а можуть і не знаходитися в кореспонденції один з одним. Інакше кажучи, припускаються нестабільні, варіабельні відношення між аргументами.

Модель:

Проблема долі є серйозна проблема

Серйозні проблеми підлягають негайному вирішенню

(отже?)

Проблема долі підлягає негайному вирішенню.

Приклад:

Який же висновок випливає з того, що хворі – люди, як правило, психічно нестабільні, притому що психічно нестабільні люди агресивні?

(На жаль, жодного розумного висновку з двох запропонованих засновок не випливає – зрозуміло, якщо не вважати за висновок логічно бездоказову тезу "Хворі агресивні". Ця теза постає саме унаслідок використання аргументів, які не пов’язані між собою з необхідністю: з одного боку, психічно нестабільні люди в жодному разі необов’язково хворі, з іншого – психічно нестабільні люди далеко не завжди агресивні).

Справа, як ми бачимо, в середньому терміні, який в даному випадку, – як і взагалі у випадках з паралогізмом даного типу – мов би нездатний врівноважити поняття у складі висновку. Саме ця його особливість і робить зв’язок між засновками, умовно кажучи, примарним або, принаймні, нестійким.)

5) Незаконні засновки (premissae illegales) – це ціла група логічних помилок, пов’язаних з так званими безперспективними умовиводами, за яких процедура демонстрації виявляється неможливою, оскільки з подібних засновків взагалі не буде випливати висновку.

Це стосується правил засновків силогізму. Так, не випливає висновок з двох часткових засновків і не випливає висновок з двох заперечних засновків. Також правила фігур силогізму забороняють певні комбінації засновків.

Два часткових засновки:

Модель:

Деякі ведмеді (не) плюшеві

Деякі ведмеді (не) синтетичні

(отже?)

(Не) плюшеві суть (не) синтетичні

Приклад:

Одні вимагають комунізму, інші – капіталізму. Невже у державі не може бути якого-небудь іншого майбутнього?

(З усією відповідальністю слід заявити: у державі може бути інше майбутнє і, треба сказати, не одне, оскільки на підставі двох часткових засновків не можна будувати висновку. До вислову слід було б додати ще можливостей десять, які б вичерпували усі мислимі форми державного устрою. В цьому випадку поставлене в нім питання було б правомірне.)

Два заперечних засновки (незалежно від того, часткові вони чи загальні:

Модель:

Жоден юрист не є вороною

Жодна ворона не є людиною

(отже?)

Жодна людина не є юристом

Приклад:

Жодна країна в світі не знає такої системи оподаткування, як у нас. Жодна система оподаткування в світі не відбирає останнього. Тільки; наша, вітчизняна!

(Висновок є надмірно поспішним: якщо жодна система оподаткування не відбирає останнього, то звідси не може випливати, що "наша, вітчизняна" система оподаткування все ж таки відбирає останнє, як би категорично автор не відособив "нас" від "них" в першому засновку. У противному випадку – як випливає з другого засновку – країна знаходиться поза світом, що сумнівно.)

6) Помилка більшого засновку (ficta universalitas) – пов’язана з порушенням процедури градації в ході міркування. При цьому помилка більшого засновку іноді розглядається як окремий випадок "висновку про частину по цілому".

Це легко зрозуміти, якщо врахувати, що при даному типі помилки більшому засновку надається загальний характер, якого він насправді не має. Наділений проте таким загальним характером більший засновок мов би стає свого роду законом для всіх співвідносних ним окремих випадків. При цьому жоден з висновків з приводу відповідних окремих випадків, звичайно, не матиме логічної сили.

Модель:

Усі чоловіки – негідники

Сократ – чоловік

(отже?)

Сократ негідник

Приклад:

Діти, що виросли в кримінальному середовищі, практично приречені на те, щоб| повторити сумну долю батьків.

(Загальному засновку в даному випадку дійсно надано надмірно широкого характеру. Зрозуміло, що у разі потреби демонстрації засновок цей можна розвернути таким чином: "Усі, хто походить з кримінального середовища, потенційні злочинці". Узагальнення це, зрозуміло, цілком безпідставне, принаймні, унаслідок так званої презумпції невинності, яка поширюється на усіх, у тім числі й на тих, хто походить з кримінального середовища. Отже, розраховувати на те, що на даному узагальненні можна побудувати дійсні висновки, більш ніж ризиковано.)

7)Висновок про частину по цілому (fallacia а sensu composito ad sensum divisum) може бути як помилкою визначення, так і помилкою демонстрації. У другому випадку такий висновок не є логічно конкретним, бо може спричинити ситуацію, в якій подане ціле зовсім не є однорідним, тобто не складається з однакових елементів. Якщо ж ціле однорідне, умова ця має бути заздалегідь залучена до процедури демонстрації (відомості про логічну Помилку "ігнорування необхідної умови" див. нижче).

Модель:

Природа прекрасна

Хробак частина природи

(отже?)

Хробак прекрасний

Приклад:

Перед нами область логіки, а з логіки, як відомо, можна почерпнути лише сухі приклади.

(Типовий випадок, коли властивості цілого без жодного сумніву приписуються кожній частини цього цілого. Навіть якщо в цілому логіку і можна характеризувати як науку досить суху, це ще не означає, що з даної науки взагалі не можна почерпнути нічого іншого: логіка – і особливо символічна логіка – містить вельми і вельми забавні приклади, хоч би і на рівні тих же силогізмів. Пор., наприклад, численні "не сухі" приклади в книзі Люіса Керрола "Історія з вузликами", один з яких можна згадати (звернемо, до речі, увагу на те, що при очевидній абсурдності аргументів і тези структурно цей силогізм абсолютно правильний):

Всі кішки знають французьку мову

Деякі курчата - кішки

(отже)

Деякі курчата знають французьку мову

(Отже, приклад, що розглядається нами, є випадком думки, що не враховує неоднорідність структури характеризованого об’єкта, – логіки – і що некоректно працює з поняттям "ціле").

8) Висновок про ціле по частині (fallacia а sensu diviso ad sensum compositum) – також узятий стосовно структури силогізму – являє собою помилкову демонстрацію, в ході якої властивості "частини" поширюються на ціле. Висновок, що отримується за допомогою такої неправомірної логічної операції, знову ж таки не може вважатися за істинний (при тій же самій обмовці), якщо заздалегідь не сформульовано умову гомогенності предмета.

Модель:

Скупий лицар жадібний

Скупий лицар – герой А.С. Пушкіна

(отже?)

Герої Пушкіна жадібні

Приклад:

Зустрічаючись з підлітками на вулиці, слід бути особливо обережним.

(Логічна вада прикладу цілком помітна, не дивлячись на те, що в принципі зрозуміло, чим керувався автор цього вислову. Проте з того, що підліткова злочинність зростає, зовсім не випливає, що від будь-яких представників цієї вікової групи слід шарахатися на вулиці. Іншими словами, по неблагополучній частині (малолітні злочинці) нейтрального цілого (підлітки) навряд чи можливо скласти собі логічно коректне уявлення про ціле.)

9)Від можливого до дійсного (а posse ad esse non vallet consequentia) – так називається ще одна помилка демонстрації. Як і інші помилки, вона пояснюється або поспішністю виcновку, або просто його некоректністю. Правило, що є підставою даної помилки, формулюється так: "Від можливого не слід міркувати до дійсного".

Формулюванне ця вельми прозоре і навряд чи потребує коментарів. Незайве, можливо, тільки відзначити, що дана помилка досить близька до щойно розглянутого висновку про ціле по частині, бо можливе співвідноситься з дійсним за схемою: "тимчасова (або випадкова) ознака ® постійна (або істотна) ознака". Не потрібно бути особливо проникливим, щоб побачити, що практично ця ж сама схема складає підставу помилки "окрема ознака ® загальна ознака". Висновок від можливого до дійсного, зрозуміло, також не гарантує логічної коректності висновку.

Модель:

Яблука дешеві

Яблука - фрукти

(отже?)

Фрукти дешеві

Приклад:

Молоді в церкві багато, як ніколи. Саме вона складає сьогодні ядро українського християнства.

(Очевидний паралогізм: з того, що на тій або іншій церковній службі – скажімо, в церкві на території юридичної академії в м.Одесі – молодих людей більше, ніж людей іншого віку, не випливає, що так буває завжди. А тому на цій підставі не можна зробити висновку про те, що ядро сьогоднішнього українського християнства молодь: зокрема ще і тому, що "складати ядро" чого-небудь є не лише питання кількості.)

10) Змішування причини і насідку – логічна помилка (post hoc, ergo propter hoc – “після цього значить унаслідок цього”). Ця помилка є типовою помилкою в ході демонстрації, при якій подія, що настає після іншої події, розглядається як наслідок першої події. Інакше кажучи, послідовність подій трактується як причинно-наслідковий зв’язок.

Модель:

Вовк з’їв вівцю - вівця померла

Приклад:

Закінчуючи середню школу, тинейджери виходять в світ вже добре підготовленими спритниками від комерції. Світ нечесної торгівлі зустрічає їх з розпростертими обіймами.

(Легко читається "змішення причини і наслідку": тинейджери стають спритниками не "тому що" цьому учать в середній школі, а "після того, як" закінчують середню школу. До цього часу досвід спритників, набутий за межами школи, стає достатнім для подальших дій в світі нечесної торгівлі. Проте, будучи висловленим як у наведеному прикладі, дане твердження непрямим чином перекладає відповідальність за стан комерції на середню школу.)

11)Змішування декількох питань в одному (fallacia plurium interrogationura) припускає наступний тип помилки: обговорювана теза виявляється неконкретною і не може бути доведеною в ході однієї логічної процедури, оскільки містить в собі, по крайній мірі, два питання. От чому аргументи, пропоновані для її обґрунтування, не в змозі виконати потрібних від них функцій: вони або акцентують лише один з аспектів тези, або є і зовсім незрозумілими.

• Модель:

Теза: Усі, хто сперечаються, або знаходять рішення, або ні

Демонстрація:

Усі, хто сперечається всебічно обговорюють предмет суперечки

Ті, хто, усебічно обговорюють предмет суперечки приходять до вирішення

(отже?)

Усі, хто сперечаються знаходять до рішення

Жоден з тих, хто сперечається, усебічно не обговорюють предмет суперечки

Ті, хто не обговорюють предмет суперечки всебічно, не знаходять рішення

(отже?)

Жоден хто сперечається, не знаходить рішення

Приклад:

Класикою прийнято вважати те, що подобається більшості. Достатньо поглянути, яка кількість людей читає книжки Д.Донцової, щоб визнати її сучасним класиком.

(Помилка унаслідок змішування в засновку – "класикою прийнято вважати..." – таких питань, як "що таке класика?" і "що таке популярність?". Авторові вислову доводиться акцентувати один з аспектів класики (кількість "споживачів") і ігнорувати як мінімум ще один з її аспектів – якість "продукції". Результатом виявляється парадоксальний висновок, пов’язаний з "сучасним класиком [суперечн6ість у визначенні!] Д.Донцовою".)

Отже, некоректні способи логічної були розписані як розгорнена система продемонстрованих щойно що помилок – неумисних паралогізмів. Під демонстрацією ж згодом стали розуміти просто наочну ілюстрацію предмета, явища або процесу, тобто його "фізичне" або вербальне (за допомогою точного словесного опису) пред'явлення слухачам: процедура ця отримала назву ad oculus ("перед очима").

2. Логічні помилки унаслідок неточного визначення і поділу понять

Суперечність у визначенні (contradictio in adjecto) помилка, відповідно до якої поняття містить в собі контрарні (рідше контрадикторні) ознаки предмета, що не можуть співіснувати у складі одного і того ж цілого.

Модель: Круглий квадрат.

Приклад: Ця безпідставна думка базується на давно вже скомпрометованій точці зору.

(Суперечність у визначенні “безпідставності”: бути безпідставним означає не мати підстави, тобто не базуватися ні на чому.)

Тавтологія (гр. tauto logos - те ж саме слово) у визначенні (коли "те ж" визначається через "те ж", лат. idem per idem) розглядають як окремий випадок "випередження підстави (petitio ргіnсіріі)" і характеризують як помилку, при якій поняття визначається само через себе, тобто фактично відтворюється двічі.

Модель: Коротко і лаконічно.

Приклад: Незрозумілі і містичні речі відбуваються навколо нас.

(Тавтологія у випадку з приписуваними наявному ознаками: передбачається, що містичні речі якраз і є незрозумілими, зрозуміло, якщо не мати навичок інтерпретувати містику).

Плеоназм (pleonasmos – надлишок, непомірність) у визначенні близький до тавтології випадок (теж один з видів випередження підстави), що відрізняється від неї тим, що при тавтології один і той же сенс відтворюється двічі в повному своєму обсязі, при плеоназмі ж сенс одного поняття виявляється частиною іншого поняття. Наприклад, ознака, що приписується тому або іншому поняттю, вже входить до складу цього поняття.

Модель: Травень місяць (травень може бути тільки місяцем - і нічим іншим).

Приклад: Залишивши своїм наступникам величезний масив невирішених проблем.

(Плеоназм у випадку з "величезним масивом": ознака "величезний" вже закладена в понятті "масиву". Використовувати дану ознаку ще й ізольовано не має сенсу.)

Визначення невідомого через невідоме (ignotum per ignotum) є випадок невдалого визначення, коли як пояснення поняття, значення якого потрібно встановити, пропонується поняття, значення якого також слід встановити. Фактично – варіант квазіпояснення.

. Модель: Оксюморон є метабола.

Приклад: Той, хто чув про Нові Гебриди, зрозуміє, що таке житловий кондомініум.

(Помилка викликана тим, що невідоме поняття "кондомініум" – співволодіння, колективна власність на житло – пропонується співвіднести з мало кому відомим історичним фактом договору між Велікобрітанією і Францією, відповідно до якого управління над островами Нові Гебриди повинно було здійснюватися спільно).

Полісемія (греч. polysemos – багатозначний) може стати помилкою у тому випадку, якщо замість необхідного одного значення спрацьовують два або більше значень одного і того ж слова, вибрати з яких потрібне виявляється неможливим.

Модель: Хочете чаю? - Спасибі. ("Спасибі, так" або "Спасибі, ні"?)

Приклад: "Felt" означає по-датському поле.

(Помилка буде виявлена уважним співбесідником, який явно перепитає: "Яке поле?" і буде правий, оскільки насправді felt означає “поле як чиста смуга по краю паперу”, а зовсім не поле як сільськогосподарське угіддя. У другому випадку данці користуються словом "mark".)

Помилкова номінативна підміна (fallacia secundum dictionem) являє собою помилку тоді, коли поняття, вже позначене відповідним словом, позначається на наступному етапі іншим словом (словами), що не має відношення до цього поняття. При цьому сам мовець може бути навіть переконаний в тому, що його підміна цілком правомірна.

Модель: Ютландія найбільший з данських островів... (Ютландія – півострів).

Приклад: При нежиті відмінно допомагає такий препарат, як мед. (Номінативна підміна невдала: мед є природним продуктом, замінювати його на препарат (щось, спеціально приготоване – у всякому випадку спеціальним чином оброблене) логічно невірно).

Непорівнювані поняття (notiones disparatae) стають логічною помилкою тоді, коли поняття ці використовуються при побудові аналогії. Для всякої аналогії мають бути деякі суттєві підстави (наприклад, предмет не може порівнюватися з дією, ознака – з носієм ознаки тощо). У тому ж випадку, коли аналогія створюється при ігноруванні цієї умови, зазвичай виникає помилка.

Модель: Порівняв зозулю з яструбом!

Приклад: Їх кругозір нагадує людину, замкнуту в чотирьох стінах.

(Кругозір як якість людини не може бути зіставлений з людиною як носієм якості: паралогізм, що виникає в цьому випадку, свідчить про неприпустимість уподібнення одного іншому.)

Порівняння замість визначення (via eminentiae) стає помилкою в тих випадках, коли дійсно пропонується замість очікуваної дефініції. В даному випадку нестроге значення слова подається як його строге значення.

Модель: Один ярд – це як у нас один кілометр [один ярд рівний 914 м].

Приклад: Булімія - це свого роду наркоманія.

(Порівняння замість дефініції спотворює значення слова "булімія" як неутамовного голоду, що виникає при деяких захворюваннях).

Заперечення замість визначення (via negationis) кваліфікується як логічна помилки, якщо заперечення видається за дефініцію, тобто виконує роль дефініції, фактично не будучи нею, але тільки зорієнтовуючи у напрямку значення поняття.

Модель: Чорне – це не біле.

Приклад: Мова йде про "маргіналів", тобто не корінне населення.

(Дане заперечення не може замінити визначення, оскільки "не корінне населення" – недостатня для "маргіналів" характеристика: в цьому випадку всіх, чиї сім’ї походять з інших країв, слід вважати за "маргіналів").

Помилкова підстава поділу (fundamentum divisionis) у подібних випадках поняття, що чітко протиставили за якою-небудь ознакою, починають протиставляти за іншою – не істотною або такою, що взагалі не існує –ознакою.

Модель: Молодий ще мене учити! [Бути молодим не означає бути нерозумним.]

Приклад: Жінки як натури більш романтичні частіше стають жертвами реклами.

(Помилковість підстави розділення жінок і чоловіків: ці соціальні групи протиставили за ознакою статі, але зовсім не протиставлені за ознакою "більш романтичні – менш романтичні").

Змішування істотного з випадковим (fallacia accidentis) є різновидом помилок, в основі яких лежить нерозрізнення субстанціальних властивостей об'єкта з одного боку, і його факультативних властивостей – з іншою. При такій помилці об'єкту як основна властивість приписується властивість випадкова.

Модель: Всі красиві дівчата люблять моряків.

Приклад: Доктор наук, а цвяха забити не уміє!

(Рівень освіти і академічного досвіду – істотна для доктора наук ознака, зовсім не зобов'язана гарантувати тих або інших практичних навичок – випадкова для доктора наук ознака).

Наступні п’ять видів логічних помилок утворюють ніби самостійну підгрупу у складі даної групи: всі вони пов'язані з порушенням процедури градації (градуювання) в поданні поняття.

Градація розуміється зазвичай як послідовне, крок за кроком, розширення або, навпаки, звуження поняття. Передбачається, що той, хто здійснює процедуру градуювання, уявляє собі, в якому саме обсязі те або інше поняття повинно відбитися в повідомленні (на рівні роду, виду, підвиду тощо), і утримається від різких невмотивованих стрибків по лінії градації. Іншими словами, той, хто здійснює процедуру градації не звузить несподівано поняття, яке він до цього послідовно розширював (або навпаки), а також не вийде невмотивовано за межі того роду, у складі якого воно до цих пір знаходилося.

Назва роду замість виду (fallacia а sensu composite ad sensum divisum) є випадком помилки, при якій ознаки характеризованого предмета є виключно видовими, через що приписувати їх роду неправомірно.

Модель: Люди брехливі.

Приклад: Птахів легко навчити людській мові.

(Помилка унаслідок підміни родом – вигляду (видів): з того, що папугу можна навчити людській мові, не випливає, що навчанню піддаються, наприклад, кури або лелеки).

Назва виду замість роду (fallacia а sensu diviso ad sensum compositum) - помилка зворотної властивості, що припускає випадки, коли замість необхідної родової характеристики вживається видова характеристика, релевантна, проте, не стільки для виду, скільки для роду в цілому.

Модель: Я терпіти не можу зради.

Приклад: Німецький канцлер не ворог своєму народу.

(Помилка унаслідок підміни видом – роду: німецький канцлер не відрізняється від інших глав уряду тим, що він не ворог своєму народу, позаяк гіпотетично ніякий глава уряду не ворог власному народу.)

Віддалений рід замість найближчого роду (genus remotum замість genus proximum) є випадок, що припускає неточну градацію, при якій потрібне поняття виступає настільки в абстрактному вигляді, що в окремих випадках і зовсім не може бути пізнаним.

Модель: Це така штуковина з пупочкою.

Приклад: Часто в зведеннях вживається і така дія, як зґвалтування.

(Причина паралогізму тут в тому, що зґвалтування співвідноситься не з найближчим родом (злочин), а з віддаленим майже до нерелевантності родом – дія.)

Перехід в іншій рід (гр. metabasis eis alio genus) є фактично крайній випадок тільки що проаналізованої помилки: поняття включається в настільки віддалений рід, що рід цей по відношенню до поняття виявляється просто чужим.

Модель: Акули, кити і інші крупні риби.

Приклад: Узяти хоч такі негативні соціальні процеси, як зростання цін, падіння життєвого рівня, безробіття.

(Безробіття не входить в рід "процеси" – воно входить в рід "явища", проте перехід в цей інший рід здійснений настільки непомітно, що зафіксувати помилку, на перший погляд, навіть досить важко.)

Супозиція замість супідрядності (juxtapositio) об'єднує в одному ряду поняття, що знаходяться між собою в ієрархічних стосунках і тому не можуть розташовуватися лінійно одне до одного.

Модель: Народні ремесла, різьблення по дереву і вишивка [різьблення по дереву і вишивка і–- види народних ремесел].

Приклад: Література і мистецтво стануть пріоритетними в XXI столітті.

(Помилка виникає внаслідок вживання понять "література" і "мистецтво" як співвідносних горизонтально, тоді як поняття ці насправді співвідносяться вертикально: "мистецтво" є по відношенню до літератури більш загальне, родове, поняття, що включає літературу разом з музикою, живописом тощо).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Логічні правила і помилки щодо аргументів.	\|	Парадокси і софізми

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.029 сек.