Соціальний комплекс України і його інфраструктура.

Сучасна економіка все більше втягується в новий, глобально-постіндустріальний етап суспільного розвитку. У ньому спостерігається неухильне зростання ролі соціального комплексу й результатів його діяльності. Однак у багатьох розвинутих країнах світу соціальний комплекс набуває лідируючих й пріоритетних позицій у розвитку національної економіки.

До складу соціального комплексу входять соціальна сфера (сфера послуг) й виробництво товарів народного споживання. Соціальна сфера, виробляючи послуги, сприяє розвитку людської особистості і відіграє важливу роль у суспільному відтворенні. Головна функція соціальної сфери - це підтримка трудових і соціальних здібностей кожної людини в межах суспільно необхідних кількісних і якісних норм шляхом задоволення духовних потреб; підвищення загальноосвітнього й професійного рівня населення; покращення здоров' я нації.

Соціальна сфера, її чинники здатні прискорити інтегрування України в світогосподарські зв'язки, де однією з провідних тенденцій є гуманізація соціально-економічних процесів, формування постіндустріальної ноосфери суспільства. За цих умов розвиток соціальної сфери є важливим показником не тільки економіки, а й гармонізації системи «людина - суспільство». Тут особливо велика роль належить такій важливій галузі соціальної сфери, як освіта.

Соціальна сфера - це каталізатор розвитку цивілізації, чинник формування духовно зрілої, компетентної, соціально активної людини, яка комфортно себе почуває в умовах будь-якої професійної діяльності. Саме соціальна сфера забезпечує зниження тиску соціально-економічних потрясінь на людину і суспільство, їй належить значна роль у підвищенні ефективності суспільного виробництва, економії живої праці, здійснення ринкових перетворень. В Україні за підрахунками вчених, кожна гривня, спрямована на розвиток освіти, забезпечує у 3-5 разів більший прибуток.

Розвиток соціальної сфери позитивно впливає практично на всі макроекономічні показники, то ж недивно, що цю сферу часто називають утворюючим потенціалом, а її розвиток - шляхом до подолання бідності. Країна без соціальної сфери, що дерево без коріння.

Соціальний комплекс безпосередньо пов' язаний з матеріальним виробництвом і зазнає його відчутного зворотного впливу. На жаль, він поки що не задовольняє потреби населення в послугах та основних елементах його інфраструктури.

Соціальна інфраструктура складається із соціально-споживацького й соціально-культурного комплексів. Соціально-споживацький комплекс включає торгівлю, громадське харчування, житлово-комунальне господарство, побутове обслуговування, охорону навколишнього середовища, громадський транспорт, зв' язок, кредитування і державне страхування. Соціально-культурний комплекс включає освіту, науку, релігію, культуру і мистецтво, охорону здоров' я, фізкультуру і спорт, інститути громадського суспільства, сім' ю.

Житлово-комунальне господарство. Незважаючи на постійне поліпшення рівня благоустрою житла, в житлово-комунальній сфері існує багато проблем. Серед них - підвищення темпів якісного соціального житлового будівництва, упровадження нових форм управління житловим фондом, заснованих на колективній власності мешканців. Актуальною є проблема якості житлового фонду сільських населених пунктів, основна частина якого побудована понад 30 років назад (майже 71%). Усе це вимагає нових підходів до розвитку житлово-комунальної інфраструктури, формування нової житлової політики, згідно з якою поліпшенню житлового забезпечення сприятиме стимулювання розвитку індивідуального та комерційного житлового будівництва, впровадження ринкових механізмів у сферу управління комунальним господарством, впровадження нової системи формування комунальних тарифів, створення конкурентного середовища у сфері надання комунальних послуг, формування у населення нових стандартів соціальної справедливості.

Побутове обслуговування. У розвитку цієї галузі спостерігається незбалансованість попиту і пропозиції, видова структура послуг не відповідає функціональному призначенню галузі. Розв' язання цих проблем можливе за умов економічного зростання, підвищення грошових доходів населення, зростання його попиту на товари і послуги, відродження сільської служби побуту як за рахунок нового будівництва, так і за рахунок «розконсервації» у свій час закритих побутових підприємств.

Торгівля і громадське харчування. Показником, що характеризує розвиток торгівлі є роздрібний товарообіг, а товарообіг громадського харчування прогнозують окремим показником і вводять складовою до загального обігу роздрібного товарообігу. Ці показники відображують дію складної сукупності соціальних і економічних чинників (купівельна спроможність населення, розвиненість мережі торговельних закладів, товарна забезпеченість, інформаційна, транспортна інфраструктура тощо). В Україні спостерігається регіональна відмінність обсягів роздрібного товарообігу та потреб населення у послугах підприємств громадського харчування, що обумовлено динамікою економічного розвитку регіонів, місцезнаходженням регіону, контингентом його жильців, структурою економіки регіону, середнім доходом на одного члена сім'ї тощо. Важливою умовою підвищення рівня торговельного обслуговування населення є оптимальне поєднання великих і малих підприємств торгівлі, покращення транспортного обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази галузі, впровадження і розвиток нових форм обслуговування (доставка товарів за попереднім замовленням, інтернетне обслуговування).

Велике значення на сучасному етапі має активний розвиток соціально-культурного комплексу, зокрема такі його складові, як освіта, культура, охорона здоров' я.

Визначаючи соціальні пріоритети національної економіки, слід виходити з її загальної соціальної орієнтації, що передбачає практичне підпорядкування відтворювальних процесів завданням розвитку особистості, подолання відчуження людини від суспільства, природи та культури. Кількісна оцінка соціального розвитку національної економіки дозволяє отримати адекватну якісну характеристику соціального розвитку і на її основі сформувати пріоритети. Вона здійснюється за допомогою наступних показників: тривалість життя і природний рух населення; охорона здоров'я; соціальна допомога; житлові умови населення; зайнятість населення; освіта; доходи і видатки населення; культура, відпочинок, туризм; правопорушення; охорона навколишнього середовища.

Таким чином, велику роль у забезпеченні загальних умов життєдіяльності економіки, суспільства і держави виконує соціальна інфраструктура, яка охоплює установи загальної, спеціальної і вищої освіти, охорони здоров'я, гуманітарних наук, культури, інститути громадського суспільства.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Аграрний комплекс національної економіки.	\|	Інфраструктура: сутність і роль у механізмі функціонування національного ринку.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.