Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Географічні фактори, які визначають поширення паразитів та ймовірність існування певних паразитарних систем

 

Поширення паразитів переважно зумовлене поширенням хазяїв, придатних для їх оселення (про абіотичні фактори середовища, що визначають існування вільноіснуючих стадій паразитичних організмів та, частково, можливість розвитку стадій, що перебувають у пойкілотермних хазяях, йшлося вище). Отже, здійснення життєвого циклу певного паразита можливе тільки в межах ареалу такого хазяїна або ареалів потенційних хазяїв еври­ксенних паразитів. Для паразитів зі складним життєвим циклом необхідною умовою є збіг ареалів остаточного (остаточних) та проміжного (проміж­них) хазяїв і лише в таких місцевостях можливе формування паразитарної системи з їх участю. Сучасне поширення паразитів також пов’язане зі змінами ареалів їхніх хазяїв у геологічному минулому. Водночас, відомості про поширення певних видів паразитів, їхні ареали є цінними для зоогеографії.

У одного виду хазяїв, якщо він має досить широкий ареал у межах всього ареалу, часто можуть паразитувати десятки чи навіть сотні видів різних паразитів. Проте далеко не всі вони одночасно реєструються в одному регіоні, в тій чи іншій місцевості. Тому розрізняють „глобальну” паразитофауну певного виду тварин чи групи споріднених тварин, тобто це список видів паразитів, що зустрічаються у певного хазяїна на території (акваторії) всього його ареалу. Також виокремлюють регіональну паразитофауну певного виду (видів) хазяїв, склад якої зумовлений ландшафтно-кліматичними факторами, притаманним певному природно-географічному регіону. Нарешті мова може йти про локальну паразитофауну, склад і структура якої визначається умовами певної місцевості.

Прикладом може слугувати крижень, досить поширений вид. За світовими зведеннями, у цих добре вивчених гельмінтологами диких качок знайдено 86 видів цестод. У нашому регіоні, на півдні Східної Європи, що відповідає лісостеповій та степовій зонам, зареєстровано лише 40 видів цестод, а в районі Чорноморського заповідника локальна цестодофауна цього хазяїна налічує 26 видів. У лиски відомо 44 види цестод і лише 5 із них складають ядро цестодофауни цього хазяїна, а всі інші – рідкісні чи випадкові для цих птахів. Регіональна цестодофауна лиски на півдні Східної Європи налічує 11 видів (4 зі складу ядра), а локальна, в районі Чорноморського заповідника, - лише 6 видів (ті ж 4 утворюють її ядро). У шпака, з 27 видів світової фауни цестод (6 видів ядра) в регіоні знайдено 14 видів (всі 6 видів), а локальна фауна нараховує 11 видів (5 видів ядра).



Интернет реклама УБС

Слід зазначити, що кожній ландшафтно-кліматичній зоні притаманний свій комплекс паразитів певних груп хазяїв (риби, птахи, ссавці тощо). Втім такі азональні ландшафтні елементи, як заплави великих річок, озера та водосховища відрізняються за паразитофауною певних груп тварин від сусідніх територій. Зоогеографічний поділ територій (акваторій), прийнятий щодо вільноіснуючих тварин, цілком підтверджується даними щодо паразитів. Тож цілком правомірними є такі поняття як „Фауна цестод ссавців Палерктики”. В той же час зміст поняття ареал щодо паразитів має певні відмінності. Насамперед це стосується паразитів мігруючих тварин, таких як перелітні птахи, прохідні (анадромні та катадромні) та інші океанічні риби, що мігрують на далекі відстані, кити й ластоногі, деякі безхребетні. Є різні погляди на те, що вважати за ареал паразита такої тварини – всю територію, де цей паразит зареєстрований у своєму хазяїні, чи тільки ті території (акваторії), де відбувається зараження хазяїна, тобто ті території, де може проходити життєвий цикл паразита, де є необхідні проміжні хазяї чи хазяї інших поколінь паразита (напр. молюски для трематод), а також певні абіотичні умови. Переважно схиляються до думки, що ареал паразита – це всі регіони, де він реєструється на будь-яких стадіях, а території (акваторії), де відбувається зараження остаточних хазяїв, отримали назву зони зараження.

 



Читайте також:

  1. Active-HDL як сучасна система автоматизованого проектування ВІС.
  2. I. Органи і системи, що забезпечують функцію виділення
  3. I. Особливості аферентних і еферентних шляхів вегетативного і соматичного відділів нервової системи
  4. II. Анатомічний склад лімфатичної системи
  5. II. Бреттон-Вудська система (створена в 1944 р.)
  6. III етап. Системний підхід
  7. IV. Розподіл нервової системи
  8. IV. Система зв’язків всередині центральної нервової системи
  9. IV. УЗАГАЛЬНЕННЯ І СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИВЧЕНОГО
  10. IV. Філогенез кровоносної системи
  11. OSI - Базова Еталонна модель взаємодії відкритих систем
  12. POS-системи




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Вчення про природну вогнищевість інвазії | ДЕЯКІ ОСОБЛИВОСТІ ЕПІДЕМІОЛОГІЇ ТА ЕПІЗООТОЛОГІЇ ПАРАЗИТАРНИХ ХВОРОБ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.