ВАСИЛЬ СТУС

6.01.1938 - у сім'ї Семена Дем'яновича та Ілини Яківни Стусів народилася четверта дитина -син Василь.

1940 - з села Рахнівки Вінницької обл. родина поета переїздить до м. Сталіне (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічних заводів міста.

1944-1954 - навчання в середній школі № 75 м. Сталіне.

1954–1959 -навчання у Сталінському педагогічному інституті із спеціальності "Українська мова та література".

15.08.–15.10. 1959 - вчителював у Таужнянській середній школі Гайворонського району Кіровоградської області.

11.1959-11.1961 - служба у лавах радянської армії.

7.12.1961-16.01.1963 - вчитель української мови та літератури у середній школі № 23 м. Горлівки Донецької обл.

15-23.031963 - підземний плитовий шахти "Октябрьская" м. Донецька.

26.03.-26.10.1963 - літературний редактор газети "Социалистический Донбасе" м. Донецька.

1.11.1963 - аспірант Інституту літератури АН УРСР ім.Т.Г.Шевченка із спеціальності "Теорія літератури". Переїзд до Києва.

1964 - Василь Стус здає до видавництва "Молодь" першу збірку своїх віршів, що має назву "Круговерть". У 1965 р., одразу після виступу в кінотеатрі "Україна", набір збірки було "розсипано".

4.09.1965 - виступ протесту в київському кінотеатрі "Україна" з приводу репресій проти української інтелігенції.

20.09.1965 - відрахований з аспірантури за "систематичне порушення норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу", тобто за виступ у кінотеатрі "Україна".

28.09.1965-23.11.1965 - робота у будівельній бригаді, а згодом кочегаром в Українському науково-дослідному інституті садівництва у Феофанії під Києвом.

10.12.1965 - одруження з Валентиною Попелюх.

14.01-1.06.1966 - спершу молодший, невдовзі - старший науковий співробітник Центрального державного історичного архіву УРСР. "Звільнений за власним бажанням - за безсовісними, здається, наполяганнями тов. Зубкова з Інституту літератури" (Автобіографія В. Стуса від 23.07.1966 р.).

17.09.1966-12.01.1972 - старший інженер відділу технічної інформації проектно-конструкторського бюро Міністерства промисловості будівельних матеріалів Києва, а потому - старший інженер проектно-технологічного об'єднання.

1970 - у брюссельському видавництві "Зимові дерева" вийшла з друку друга збірка поета - "Зимові дерева". У 1968 р. поет подав рукопис цієї книги до видавництва "Радянський письменник", але, добре усвідомлюючи, що надії на її видання там немає, прийняв рішення про передачу цієї книги за кордон. Факт публікації цієї книги за кордоном особливо обурював суддів на процесі над В. Стусом у 1972 р. У цьому ж році В. Стус підготував і видав у самввдаві свою третю експериментальну книгу віршів - "Веселий цвинтар".

12.01.1972 - перший арешт поета.

7.09.1972 - суд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до 5-ти років ув'язнення та 3-х років заслання. Під час перебування в камері попереднього ув'язнення Київського КДБ поет створює свою четверту книгу - "Час творчості /Вісшєпзген", що складена з оригінальних віршів та перекладів з віршів Ґете. Оригінальні творі стали основою майбутньої книги всього життя Стуса - "Палімпсести".

1972-01.1977 - відбуття покарання в таборах у Мордовії.

11.1975-02.1976 - перебування у спеціалізованій ленінградській лікарні з приводу операції на шлунку.

Від 5.03.1977 - заслання у селищі ім. Матросова Тенькінського району Магаданської області; робота "учнем проходчика гірської підземної ділянки" та машиністом скрепера на рудні ім. Матросова об'єднання "Севервостокзолото".

1978 -поета прийнято до РЕг4-клубу.

Серпень 1979 - повернення до Києва.

Початок жовтня 1979 - вступ до Української Гельсінської групи.

7.10.1979 - за Стусом встановлено адміністративний нагляд.

Упродовж 1971-1980 рр. - В. Стус остаточно підготував до друку кілька варіантів збірки "Палімпсести". У 1985 р. Г. Бьолль за цю книгу висував Стуса на здобуття Нобелівської премії. Вперше окремим виданням книга вийшла у видавництві "Сучасність" (упорядники Н. Світлична та Ю. Шевельов) у 1986р.

22.10.1979-11.01.1980 - робота формувальником П-го розряду ливарного цеху на заводі ім. Паризької комуни.

Від 1.02.1980 - до арешту - робота в цеху № 5 українського промислового об'єднання "Укрвзутгє-пром" фабрики взуття "Спорт" намажчиком затяжної кромки на конвеєрі.

14.05.1980 - другий арешт.

2 жовтня 1980 - суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув'язнення та п'яти років заслання.

Від 11.1980 - відбуття покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Чусовсь-кого району Пермської області.

Весна 1981 - останнє побачення з рідними.

1982 - рік камери-одиночки.

Упродовж 1980-1985 рр. - В. Стус написав останню збірку своїх віршів "Птах душі". Рукопис книги повернути з архівів та справ КДБ-МВС не вдається до цього часу. Не виключено, що рукопис книги було знищено...

Ніч з 3 на 4 09.1985 - смерть Василя Стуса у карцері табору ВС-389/36.

17-19.11.1989 - перевезення на київську землю праху Василя Стуса, Юрія Литвина та Олекси Тихого.

1991 - за збірку вибраних поезій "Дорога болю" Василеві Стусові присуджено Державну премію України ім. Т.Шевченка (посмертно).

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
II. Із програм для 11 класу	\|	Фізичне навантаження.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.