Типологія аварій на хімічно-небезпечних об’єктах та вимоги до їхнього розміщення і розвитку.

Класифікація аварій на ХНО може здійснюватися за різними ознаками, в тому числі по:

- Масштабами поширення НХР;

- Вражаючим властивостями НХР;

- Тривалості дії НХР;

- Ступеня хімічної небезпеки.

Викид НХР - вихід при розгерметизації за короткий проміжок часу з технологічних установок, ємностей для зберігання або транспортування НХР в кількості, здатній викликати хімічну аварію.

Протока НХР - витікання при розгерметизації з технологічних установок, ємностей для зберігання або транспортування НХР в кількості, здатній викликати хімічну аварію.

Хімічно небезпечними об'єктами є:

- Підприємства, де виготовляються НХР;

- Підприємства, де НХР використовуються в технологічному циклі виробництва;

- Складські приміщення, де зберігаються НХР;

- Ємності, в яких транспортуються НХР.

Аварії на ХНО поділяються на:

- Аварії з викидом НХР при їх виробництві, переробці і зберіганні;

- Аварії на транспорті з викидом (загрозою викиду) НХР;

- Утворення та розповсюдження НХР в процесі протікання хімічних реакцій, що почалися в результаті аварії;

- Аварії з хімічними боєприпасами.

Основними джерелами небезпеки у разі аварій на хімічно небезпечних об'єктах є:

- Залпові викиди НХР в атмосферу з подальшим зараженням повітря, місцевості та водойм;

- Скидання НХР у водойми;

- Пожежа з надходженням НХР і продуктів їх горіння в навколишнє середовище;

- Вибухи НХР, сировини для їх отримання або вихідних продуктів;

- Утворення зон задимлення з подальшим осадженням НХР, у вигляді «плям» по сліду поширення хмари зараженого повітря, сублімацією та міграцією.

Кожен із зазначених вище джерел небезпеки (ураження) по місцю і часу може виявлятися окремо, послідовно або в поєднанні з іншими джерелами, а також багаторазово повторений у різних комбінаціях. Все залежить від фізико-хімічних характеристик НХР, умов аварії, метео умов і особливостей місцевості.

Особливої уваги потребує обгрунтування розміщення потенційно-небезпечних виробництв, що спирається на такі принципи :

• підприємства використовують тільки поверхневі води, за винятком харчових та фармацевтичних, які можуть забезпечуватись і підземними водами;

• потенційно-небезпечні об’єкти не можуть розміщуватися на територіях, які входять до охоронних природних зон (народні парки, природні заповідники, курорти, охоронні ліси і місцевості, які виділяються для туризму);

• питання розміщення потенційно-небезпечного об’єкта має вирішуватися за участю багатьох спеціалстів після комплексного вивчення ареалів, які підпадають під забруднення, проведення екологічної техногенної експертизи;

• до вартості споруд та експлуатаційних витрат об’єкта мають включатися витрати на охорону і відновлення зруйнованого природного середовища;

• при вирішенні питання про розміщення потенційно-небезпечного об’єкта має проводитися експертиза про вплив його технології на здоров’я населення, що мешкатиме навколо нього.

Вибір регіону будівництва розглядається з двох позицій: мінімізації наслідків у разі аварійної ситуації та збитків для природного середовища при нормальній експлуатації об’єкта. При оцінюванні можливих альтернатив будівництву нового потенційно-небезпечного об’єкта мають застосовуватися такі критерії :

• демографічні та соціально-екологічні умови;

• показники фізичної, хімічної та біологічної якості навколишнього природного середовища;

• особливості психологічного впливу та естетичні властивості навколишнього середовища;

• наявність об’єктів, що мають культурну і виховну цінність;

• екологічні властивості середовища;

• вимоги до івестицій, експлуатації та безпеки технічних споруд.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно-територіальних одиниць за хімічною небезпекою.	\|	Організація дозиметричного й хімічного контролю.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.