Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Графічне відображення даних

Табличне відображення даних

Таблиці допомагають нагромаджувати, опрацьовувати й зберігати цифрову інформацію. Форму таблиць та їх майбутній зміст треба передбачати наперед, тобто до початку аналізу явищ. Аналітична таблиця від інших відрізняється порівняно нескладною побудовою, компактністю, наочністю та систематизацією. Вона повинна мати не лише основну, а й додаткову для порівняння інформацію (планові та середні показники, дані за минулі періоди), а також проміжні підсумки, відхилення, проценти.

Таблиці складаються з горизонтальних рядків (підмет) і вертикальних колонок (присудок). Залежно від побудови підмета вирізняють три основні види таблиць:

- прості таблиці – у підметі наводиться лише перелік показників без виокремлення груп;

- групові таблиці – підмет містить кілька груп показників;

- комбіновані таблиці – підмет містить кілька груп показників, об’єднаних за однією ознакою, які потім розділяються на підгрупи, об’єднані за однією або кількома іншими ознаками.

Присудок таблиці, у свою чергу, може бути також розчленований на групи і підгрупи.

Для забезпечення компактності таблиць:

1) спрощують чи округлюють (до тисяч, млн. тощо) вихідну інформацію;

2) скорочують або частково відкидають другорядні дані;

3) об’єднують дані у групи й обчислюють проміжні підсумкові показники або подають через середні показники;

4) комбіновано показують частину показників у деталізованому вигляді, а інші розміщують разом в одному рядку (як «інші»);

5) поділяють вихідну інформацію на кілька самостійних сукупностей, а далі складають кілька простіших таблиць вужчого змісту.

Таблиці в певному наборі можуть виконувати роль програми або переліку питань, що вивчаються. Але значення таблиць перебільшувати не треба, бо вони переважно є технічним аспектом аналізу.

Графіки – умовне зображення числових показників та їх співвідношень геометричними способами – дають цілісну картину процесів і явищ, що аналізуються, наочно характеризують зв’язки і залежності між явищами, тенденції їх розвитку. Тобто на відміну від табличного матеріалу, графік дає узагальнюючий малюнок положення чи розвитку досліджуваного явища, дає змогу наявно помітити ті закономірності, які містить числова інформація.

Основні форми графіків, що використовуються в аналізі – це діаграми. За формою вони поділяються на смугові, кругові, квадратні, лінійні, фігурні і стовпчикові. За змістом діаграми розрізняють:

- діаграми порівняння;

- структурні діаграми;

- графіки динаміки;

- графіки зв’язку;

- графіки контролю.

Діаграми порівняння показують співвідношення різних об’єктів по будь-якому показнику. Найбільш простими є стовпчикові і смугові діаграми. Для їхнього складання використовують прямокутну систему координат. На осі Х розміщують основу стовпців однакового розміру для всіх об’єктів. Висота кожного стовпця повинна бути розмірна величині показника, що нанесений у відповідному масштабі на вісь Y.

Смугова діаграма розміщується по горизонталі. Основу смуг розміщують на осі ординат (Y), а масштаб – на осі (Х).

Фігурні діаграми – у них співвідношення об’єктів показується у вигляді умовно-художніх фігур.

Структурні діаграми дають змогу виразити склад досліджуваних показників або питому вагу окремих частин у загальній величині показника. У даних діаграмах зображення показника дається у вигляді розбитих на сектори геометричних фігур (коло, квадрат), площа яких береться за сотню чи за одиницю.

Діаграми динаміки використовуються для зображення зміни явищ за відповідні проміжки часу. Частіше використовуються лінійні графіки. У даному виді динаміка подається у виді лінії, що характеризують безперервність процесу. Використовується прямокутна система координат. На осі Х відкладаються періоди, на осі ординат – рівень показників за відповідні відрізки часу.

Лінійні графіки використовуються при вивченні зв’язку між показниками. На осі Х відкладаються значення факторного показника, на осі ординат – значення результуючого показника у відповідному масштабі.

Графік контролю застосовується в аналізі при вивченні даних про хід виконання бізнес-плану чи виробничої програми. На графіку зображують 2 лінії: планова і фактична по кожному рівні показників за кожний день чи інший проміжок часу.

Основні вимоги, що повинні виконуватись при побудові графіків:

- виразність і контрастність;

- масштаб, який би забезпечував наочність і не ускладнював його читання;

- графік повинен бути простим для сприйняття.

2.3. Евристичні прийоми аналізу

Евристичні прийоми ґрунтуються на інтуїції та попередньому досвіді фахівця.

Евристичні методи поділяться на експертні та психологічні.

Експертні методи є комплексом логічних і математичних прийомів і процедур дослідження. Їх використовують для оцінки та прогнозування діяльності підприємств. Вони дають змогу прогнозувати події майбутнього за умов, що статистичні дані відсутні чи їх недостатньо, а також якщо розв’язання сформульованої задачі іншими методами утруднене.

Психологічні методи – сукупність правил і процедур, які забезпечують розв’язання проблем та вирішення творчих завдань.

Послідовність експертного аналізу залежить від того, який вид експертних оцінок застосовується: індивідуальні чи колективні.

До індивідуальнихекспертних оцінок належать: метод інтерв’ю, аналітичні доповідні записки тощо. Метод інтерв’ю передбачає розмову фахівця з експертом, результатом якої має бути прийняття рішення щодо поставленого перед експертом завдання. Формування аналітичних записок, навпаки, передбачає самостійну роботу експерта над аналізом ситуації та можливими шляхами її розвитку.

Колективніекспертні оцінки є комплексними методами, тому що вони передбачають проведення індивідуальних експертних оцінок, а також статистичну обробку отриманих результатів.

При колективній експертизі використовують спеціальні методи: дискусії, "мозкової атаки", синектики, Дельфи тощо.

Для проведення дискусії організовують «круглі столи» та інші подібні заходи, під час яких експерти узгоджують свої позиції.

Метод «мозкової атаки» («мозкового штурму»; колективної генерації ідей) передбачає формування великої кількості ідей, вирішення проблеми в результаті колективної творчості групи людей (експертів) під час засідання-сеансу, яке проводиться за певними правилами. Сутність методу полягає в тому, що окремо вирішують такі завдання: генерація нових ідей; аналіз і оцінка запропонованих ідей. Відповідно створюють яві групи людей: генераторів ідей та аналітиків. Найпродуктивнішими вважають групи чисельністю 10-15 осіб, хоча є приклади застосування і груп до 200 осіб. При цьому вільно генеруються будь-які ідеї за вибраною темою. Принциповою особливістю методу є абсолютна відсутність протягом сеансу критики і будь-якої оцінки висловлених ідей. Дослідження ефективності методу показали, що групове генерування дає приблизно на 70 % більше нових цінних ідей, ніж індивідуальне. Водночас недоліком «мозкової атаки» є значний рівень інформаційного шуму, який створюється тривіальними ідеями.

На принципах "мозкової атаки" ґрунтується метод синектики. Основна його відмінність від традиційної "мозкової атаки" полягає в тому, що експертами є постійна за складом група, яка під час роботи набуває потрібного досвіду. Крім цього, використання методу синектики дає змогу висловлювати критичні зауваження під час "атаки".

Одним з найефективніших методів експертних оцінок є метод Дельфи,розроблений американською корпорацією РЕНД, який передбачає творчий підхід до вирішення проблем. Метод отримав свою назву від давньогрецького міста Дельфи, яке прославилося передбаченнями місцевих оракулів. Основними особливостями цього методу є: повна відмова від особистих контактів експертів і колективних обговорень; опитування експертів у декілька турів: формулювання групою експертів своїх індивідуальних позицій анонімно, з використанням здебільшого анкет чи зовнішніх пристроїв комп’ютера. в декілька турів; оброблення інформації після кожного туру опитування й інформування експертів про їхні результати за умови анонімності оцінок, аргументації та критики; обґрунтування відповідей експертами на запит організаторів.

На практиці таке опитування здебільшого здійснюють у чотири тури. В першому турі експерти дають відповіді без аргументації, їх обробляють для визначення середньої та крайніх позицій (кількісні значення оцінок подають у порядку зростання значень і умовно їх поділяють на чотири рівні інтервали - квартилі). Експертам повідомляють ці дані, потім проводять другий тур опитування, під час якого експерти переглядають і за бажанням змінюють відповіді, зафіксовані в першому турі. Окрім цього, експерти повинні пояснити, чому вони змінили чи не змінили відповідь. Отримані після другого туру значення нових середніх і крайніх позицій, а також аргументацію зі збереженням анонімності повідомляють експертам. На третьому турі опитування експерти при потребі знову переглядають відповіді й аргументують своє рішення. Наступний тур аналогічний.

Кожен експерт має оцінити певне явище незалежно від інших. Оцінки експертів у кожному турі записують у порядку зростання їхніх значень. З метою визначення середніх значень цих оцінок застосовують або методи математичної статистики, якщо є достатнє інформаційне забезпечення, або методи якісного аналізу - за його відсутності. Потім визначають узагальнене (медіанне) судження.

Крім зазначених вище, до евристичних методів рішення економічних задач відносять також:

- прийом аналогії – використання подібного відомого рішення для відповіді на конкретне аналітичне

питання;

- прийом інверсії чи системи «навпаки» – вміння перевернути об’єкт «догори ногами», поміняти місцями

його складові і тому подібні дії дають можливість відмовитись від традиційних рішень;

- прийом контрольних питань – має за мету за допомогою навідних запитань підвести до рішення задачі.

У закордонній практиці поширена анкета А. Осборна, що включає дев’ять груп питань: що можна в об’єкті перетворити; що треба зробити навпаки; на який об’єкт схожий даний об’єкт; що можна скопіювати; які можливі нові комбінації об’єкта тощо;

- морфологічний аналіз – використовує структурні, тобто морфологічні взаємозв’язки економічних явищ

і процесів. Припускає створення дерева цілей чи матриці, де будуть відображені всі показники, що характеризують об’єкт аналізу і причини можливих його змін;

- прийом колективного блокноту – передбачає за визначений період самостійне нагромадження ідей

кожним учасником. Після закінчення періоду керівник творчої групи систематизує матеріал і передає його на спільне обговорення для вироблення остаточного вирішення проблеми.

Отже, застосування евристичних методів дає можливість поповнити нестачу економічної інформації або ж компенсувати повну її відсутність, прийняти нестандартне управлінське рішення в умовах невизначеності і ризику, перебудувати стратегію підприємства внаслідок зміни ринкової кон'юнктури, провести оцінку діяльності без трудомісткого дослідження. Однак методи експертних оцінок мають і недоліки. По-перше, оцінки можуть виявитися недостовірними, а по-друге - існують певні проблеми під час опитування експертів та опрацювання отриманих результатів. Якщо другий недолік можна якось усунути, то перший має принципове значення. Існуючі способи визначення достовірності експертних оцінок ґрунтуються на припущенні, що у випадку досягнення згоди між експертами з певного питання достовірність оцінок гарантована. Однак відомі випадки, коли прийняте так рішення не давало бажаних результатів.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Балансовий метод	\|	ЛЕКЦІЯ 3. МЕТОДИЧНІ ПРИЙОМИ ФАКТОРНОГО АНАЛІЗУ ТА ІНШІ МЕТОДИ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.