МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||
Перебування за кордономБіографія Рєпін Ілля Юхимович Вибрані твори Останні роки Портрети пензля Сурикова Мати художника в останні роки, 1894 р. Наталя Матвєєва, 1909 р.
П. Щербатова, 1910 р. Портрет Крачковського. У 1910 році Суриков разом з зятем художником П. П. Кончаловским ( чоловіком Ольги, дочки ) мандрував по Іспанії. У Красноярську в тому ж 1910 році за його ініціативою була відкрита художня школа. Суриков з Петербурга передав для красноярської школи необхідне устаткування. Влітку 1914 Р. Василь Иванович знову навідався у Красноярськ, де писав низку пейзажів : «Красноярськ в районі Благовіщенської церкви», «Плашкоут на річці Енисей» та ін. Була розпочата картина на релігійну тематику - «Благовіщення», але художник покинув її незакінченою ( нині - експонат Красноярського художнього музею ім. В.І. Сурикова). В 1915 році Василь Иванович відбув на лікування у Крим. Суриков момер в Москві 19березня 1916 року від хвороби серця. Поховали митця - поряд з його дружиною на Ваганьковському цвинтарі. « Апостол Павло, що пояснює догмати християнства іроду Анриппі, його сестрі Береніці та римському проконсулу Фесту», 1875, Третьяковська галерея § « Портрет губернатора П.Н. Замятіна » § « Сенатська площа з монументом Петру І», 1870, Державний Російський музей, Санкт-Петербург § « Апостол Павло, що пояснює догмати християнства іроду Анриппі, його сестрі Береніці та римському проконсулу Фесту», 1875, Третьяковська галерея § « Автопортрет » § « Ксенія Годунова тужить по померлому нареченому », 1881, Третьяковська галерея § « Маскарад у Москві часів Петра І», акварель § « Ранок стрілецької страти», 1878-1881, Третьяковська галерея § « Захоплення снігового містечка» § «Б ояриня Морозова» § « Портрет Крачковського», 1884, Донецький обласний художній музей § « Дочка Ольга Сурикова дитиною», 1888, Третьяковська галерея § « Леонід Чернишов», 1889, Красноярский краєзнавчий музей § « Підкорення Сибіру Єрмаком» § « Меншиков в засланні у Березові » § « Портрет матері», 1894, Красноярский краєзнавчий музей § « Перехід Суворова через Альпи», 1899 § « Степан Разін», 1906, Державний Російський музей, § « Наталя Федорівна Матвєєва», 1909 § « Княгиня Поліна Іванівна Щербатова», 1910 § « Благовіщення » ( не закінчена ) Ілля́ Юхи́мович Рє́пін (24 липня (5 серпня) 1844, Чугуїв — †29 вересня 1930, Куоккала, Фінляндія) — російський художник-реаліст українського походження. Народився у Чугуєві в Україні, походить з родини військового поселенця. Одним із його предків був український козак Ріпа. Хлопцем учився у місцевій іконописній майстерні. В 20 років подався до столиці Російської імперії - Санкт-Петербургу. З 1863 року в Петербурзькій малювальній школі, у 1864-71 роках — у Петербурзькій Академії Мистецтв (учень І. Кримського), яку закінчив з золотою медаллю і відбув у студійну подорож до Італії і Франції. За конкурсне полотно «Христос воскрешає дочку Іаіра» Рєпін отримав право на шестирічне перебування за кордоном в якості академічного пенсіонера за державний рахунок. Рєпін самовільно скоротив перебування за кордоном, де був у 1873 - 1876 рр., хоча витратив час на вивчення музейних збірок та творів сучасних французьких майстрів. Більше того, дещо несподіваний у вчинках художник виставив деякі свої твори в Паризькому Салоні, незважаючи на заборону Петербурзької академії. Сам малював відносно мало. Для звіту передав у академію полотно казково-театрального характеру «Садко у підводному царстві» (1876). За пізнішими оцінками найбільш цікавими були етюди Монмартру та Веля.
Садко, 1876, Російський музей, Петербург Читайте також:
|
||||||||||||||||||||||
|