Класифікація бронхолітиків

1.Бронхолітики міотропної дії:еуфілін (амінофіл), теофілін (ретафіл).

2. Адренергічні засоби:

2.1. α-, β-Адреноміметики: адреналіну гідрохлорид (епінефрин).

2.2. β-Адреноміметики: ізадрин, орципреналіну сульфат (алупент, астмопент), фенотерол (беротек), сальбутамол, кленбутерол, сальметерол.

2.3. Симпатоміметики: ефедрину гідрохлорид.

3. М-Холіноблокатори (холінолітики): атропіну сульфат, платифіліну гідротартрат, іпратропію бромід (атровент), окситропію бромід (вентилат), метацин.

Еуфілін— міотропний бронхолітик, розслаблює непосмуговані м'язи бронхів, вінцевих судин, знижує кров'яний тиск у легеневій артерії. Застосовують для лікування та купірування нападів бронхіальної астми, при бронхоспазмах, порушеннях мозкового кровообігу, спазмах судин. Побічна дія при швидкому внутрішньовенному введенні — запаморочення, головний біль, серцебиття, нудота, блювання, судоми, зниження AT.

Бронхолітики інших груп розглянуто у відповідних розділах (див. теми 7 та 8).

У терапії бронхіальної астми застосовують також протиалергійні препарати (глюкокортикостероіди, стабілізатори мембран лаброцитів — кромолін-натрій) тощо.

10.2.5. Засоби, які застосовують при набряку легенів.Набряк легенів — тяжкий і небезпечний для життя стан, що розвивається внаслідок гострої лівошлуночкової недостатності. Причинами набряку легенів можуть бути ураження легенів хімічними речовинами, інфекційні захворювання, набряк мозку, хвороби нирок, печінки. Принципи лікування набряку легенів, незалежно від причин, схожі, направлені на гасіння піни в легенях, дегідратацію, посилення роботи серця, розвантаження малого кола кровообігу.

При набряку легенів застосовують наступні групи препаратів:

— піногасники: спирт етиловий або антифомсилан, які вводять інгаляційне. Вони знижують поверхневий натяг піни і перетворюють її в рідину;

— дегідративні засоби: осмотичні діуретики (маніт, сечовина для ін'єкцій) та діуретики швидкої дії (фуросемід, кислота етакринова) вводять з метою зменшення кількості рідини в організмі, прискорення переходу плазми з альвеол у судинне русло;

— серцеві глікозиди швидкої дії — строфантин, корглікон, целанід, дигоксин — вводять для посилення роботи серця, при серцевій недостатності;

— гангліоблокатори — бензогексоній, гігроній, пентамін;

— судинорозширювальні засоби міотропної дії — натрію нітропрусид, нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат; а також морфіну гідрохлорид, фентоламін, еуфілін вводять для зниження тиску в малому колі кровообігу;

— кисень вводять постійно інгаляційне для поліпшення оксигенації тканин.

Особливості роботи з препаратами:

- таблетки лібексину ковтають, не розжовуючи, для запобігання анестезії слизової оболонки ротової порожнини;

— розчин ацетилцистеїну не можна змішувати в одному шприці з антибіотиками;

— після інгаляцій з трипсином необхідно промити теплою водою ротову і носову порожнини, забезпечити найбільш повне відродження мокротиння шляхом відсмоктування або відкашлювання;

- еуфілін при підшкірному введенні зумовлює подразнення;

— еуфілін вводять внутрішньом 'язово тільки у вигляді 24% розчину по 1 мл, внутрішньовенна — 2,4% розчину по 10 мл, розведеного у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду;

— еуфілін не можна застосовувати разом з розчином глюкози, він несумісний з вітамінами С, В₆, РР, преднізолоном.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація відхаркувальних засобів	\|	Препарати наперстянки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.