Коронаролітики

Еринітбув першим нітратом довготривалої дії, який почали застосовувати в медичній практиці. Зараз застосовують ізосорбіду мононітрат та динітрат.

Антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл, дилтіазем, амлодипін ) розширюють судини серця, зменшують потребу серця в кисні. Застосовують при стенокардії, що не піддається лікуванню нітратами.

β-Адреноблокатори (атенолол, пропранолол, талінолол, метопролол, ацебутолол) зменшують потребу серця в кисні. Застосовують для комбінованої терапії ішемічної хвороби серця.

Молсидомін— антиангінальний судинорозширювальний засіб. Дію спостерігають через 20 хв при внутрішньому застосуванні та через 10 хв при сублінгвальному введенні, триває до 6 год. Застосовується для купірування та лікування стенокардії.

Валідол— препарат рефлекторної дії, що містить ментол, який подразнює рецептори під язиком та рефлекторно розширює судини серця, виявляє седативну дію. Застосовують під язик при легких серцевих нападах.

Дипіридамол (курантил)— коронаролітик, що покращує транспорт до серця кисню. Застосовують для профілактики та лікування стенокардії.

12.1.2.Інфаркт міокарда розвивається внаслідок тривалого порушення кровопостачання серця. При цьому порушуються робота серця, серцевий ритм, знижується тиск, виникає серцева недостатність, загроза утворення тромба в серці.

Лікування інфаркту міокарда включає комплексне застосування наступних груп препаратів:

- для усунення сильного болю та профілактики кардіогенного шоку вводять наркотичні анальгетики (морфіну гідрохлорид, омнопон, промедол), засоби для наркозу (азоту закис), проводять нейролептанальгезію (фентаніл з дроперидолом);

- для підвищення AT застосовують дофамін, мезатон;

- при аритміях на фоні інфаркту міокарда вводять протиаритмічні препарати — лідокаїн (внутрішньовенне 0,2%), новокаїнамід;

- для обмеження розмірів інфарктного вогнища вводять нітрогліцерин (внутрішньовенне 0,01%), анаприлін, ніфедипін;

- при гострій серцевій недостатності застосовують кардіотонічні препарати швидкої дії (строфантин, корглікон);

- для профілактики тромбоутворення вводять антикоагулянти (гепарин).

Вибір препаратів у кожному конкретному випадку визначається станом хворого.

Особливості роботи з препаратами:

— нітрогліцерин в таблетках, капсулах застосовують сублінгвально; рідкий нітрогліцерин у флаконах призначають по 1—2 краплі на грудочку цукру під язик (якщо раніше хворий ним не користувався), найбільша разова доза на приймання — 3—4 краплі. Якщо серцевий напад не минає протягом 10 хв, дозволено ще двічі повторити приймання препарату через 10 хв.

Якщо больовий напад триває понад ЗО хв, хворий підлягає госпіталізації у спеціалізоване відділення;

— сустак застосовують внутрішньо, не розжовуючи таблетку;

— препарати нітратів не можна приймати одночасно з антагоністами кальцію, коронаролітиками;

— валідол при легких серцевих нападах медсестра має право самостійно застосувати до приходу лікаря;

— валідол у капсулах, таблетках застосовують під язик; рідкий валідол у флаконах призначають по 4—5 крапель на грудочку цукру під язик.

12.2. Антигіпертензивні (гіпотензивні)— засоби, що знижують артеріальний тиск (табл. 24).

Гіпертензія — стан, при якому AT перевищує 140/90 мм рт. ст. Рівень артеріального тиску залежить від роботи серця, тонусу судин, об'єму та електролітного складу крові. Тонус судин залежить від нервової регуляції (центральної і периферійної), впливу певних гуморальних факторів (зокрема ренін-ангіотензинової, симпато-адреналової систем тощо). Сучасні антигіпертензивні препарати мають різні точки впливу на регуляцію артеріального тиску.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Препарати нітратів	\|	Класифікація антигіпертензивних (гіпотензивних) препаратів

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.