Облік зносу та амортизації ОЗ

Документальне оформлення обліку основних засобів

Операції, пов’язані з рухом основних засобів оформляються наступними документами:

1. Типова форма №03-1 "Акт прийому-передачі основних засобів". Акт складає комісія у 2 екземплярах на кожний окремий об‘єкт.

2. Типова форма №03-2 "Акт прийому-здачі відремонтованих, реконструйованих та модернізованих об‘єктів". Акт складається у 2 екземплярах.

3. Типова форма №03-3 "Акт на списання основних засобів".

4. Типова форма №03-4 "Акт на списання автотранспортних засобів". Акти складаються у 2 екземплярах.

5. Типова форма №03-6 "Інвентарна карта обліку основних засобів" містить дані про технічні особливості об‘єкта, норми амортизаційних відрахувань, ведеться у 1 екземплярі.

6. Типова форма №03-7 "Опис інвентарних карток з обліку основних засобів" застосовується для реєстрації інвентарних карток.

7. Типова форма №03-9 "Інвентарний список основних засобів" застосовується для обліку кожного об‘єкта за МВО.

8. Типова форма №03-14 "Розрахунок амортизації основних засобів".

Під впливом часу, сил природи та в процесі експлуатації основні засоби поступово зношуються. Вони втрачають свої первинні фізичні якості, знижуються їх техніко-експлуатацІйні можливості, в результаті зменшується реальна балансова вартість ОЗ.

Амортизація- це систематичний розподіл вартості, яка амортизується, протягом строку

корисного використання активу. Вона відображає процес поступового списання (погашення) вартості об'єкта протягом часу його корисного функціонування та забезпечує дотримання принципу співвідношення витрат з доходами.

Знос основних засобів - сума амортизації об'єкта ОЗ, накопичена з початку строку їх корисного використання. Земля та інші ОЗ, які мають необмежений строк корисного використання, не є об'єктом амортизації.

Строк корисної експлуатації основних засобів - це період часу, протягом якого ОЗ будуть використовуватись підприємством, або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції.

Строк корисної експлуатації визначається самим підприємством з врахуванням таких чинників:

- очікуваної потужності або фізичної продуктивності об'єкта;

- очікуваного фізичного зносу;

- морального зносу (внаслідок технічного прогресу або зміни попиту на продукцію); - правових або аналогічних обмежень щодо використання об'єкта (наприклад, строк оренди, передбачений угодою, або законодавство, що визначає граничний строк безпечної експлуатації певних об'єктів).

Строк корисного використання активу може змінюватись:

- у разі зміни технології виробництва або попиту на ринку продукції, що виробляється за допомогою цього активу;

- у разі капіталізації наступних витрат, пов’язаних з використанням активу, що покращують його стан.

Метод амортизації ОЗ обирається підприємством самостійно з урахуванням очікуваного способу використання активу.

Можна виділити наступні основні вимоги до амортизації ОЗ:

1) вартість об’єкту, що амортизується, повинна списуватись систематично протягом строку корисної служби;

2) метод амортизації, який використовується, повинен відображати процес споживання підприємством економічних вигод, що одержуються від об’єкта.

Об'єктом амортизації є первісна або переоцінена вартість ОЗ (крім вартості землі і незавершених капітальних інвестицій), зменшена на їх ліквідаційну вартість.

Ліквідаційна вартість приймається в сумі, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією).

Нарахування амортизації проводиться щомісяця підприємством, на балансі якого відображено вартість об'єкта ОЗ. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об'єкт ОЗ став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об'єкта ОЗ, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Нарахування амортизації поновлюється, починаючи з місяця, наступного за місяцем введення об'єкта в експлуатацію після реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання.

Є певні особливості застосування відповідних методів:

1. Метод прискореного зменшення залишкової вартості - групи 4, 5.

2. Прямолінійний або виробничий метод - групи 9, 12, 14, 15.

3. 50/50, 100% - малоцінні необоротних матеріальні активи і бібліотечні фонди.

4. Амортизація не нараховується - групи 1, 13.

Запрямолінійним методомвартість об’єкта, що амортизується, рівномірно списується (розподіляється) протягом строку його служби. При цьому річна норма та річна сума амортизації залишаються постійними на весь строк корисної служби об’єкта, накопичена амортизація збільшується, а балансова вартість об'єкта зменшується.

Місячна сума амортизації при застосуванні прямолінійного методу визначається діленням річної суми амортизації на 12.

Виробничий метод базується на припущенні, що функціональна корисність об’єкта залежить не від часу, а від результатів його використання. При цьому строк корисної служби визначається кількістю продукції та обсягом послуг, які підприємство планує виготовити або надати з використанням об’єкта. При застосуванні цього методу амортизація розраховується шляхом розподілу вартості об’єкта, що амортизується, прямо пропорційно кількості продукції (обсягу послуг), яку підприємство очікує виготовити за відповідні періоди протягом строку його корисної служби.

Кумулятивний метод визначається сумою років строку служби відповідного об’єкта за допомогою коефіцієнтів, в чисельнику яких зазначаються роки, що залишаються до кінця строку служби об’экта (в зворотньому порядку), а в знаменнику – загальна сума років експлуатації. Перемноживши кожний дріб на вартість об’кту, що амортизується, визначають суму амортизації.

Метод зменшення залишкової вартості полягає у тому, що об’єкт ОЗ на початку терміну експлуатації дає більшу віддачу, ніж у наступні терміни. Сума амортизаційних відрахувань визначається шляхом множення залишкової вартості (ЗВ) об’єкта ОЗ на початок року (або первісної вартості) (ПВ) – на дату початку нарахування амортизації) на річну норму амортизації (НА річ), яка залежить від кількості років експлуатації (n): А річ = ЗВ(ПВ) х НА річ, де річна норма (у %) визначається за формулою НА річ = (1 - ⁿ√ЛВ : ПВ) х 100%.

Цей метод застосовується тільки за наявності ліквідаційної вартості.

Метод прискореного зменшення залишкової вартості, за яким річна сума амортизації визначається як добуток залишкової вартості об'єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування амортизації та річної норми амортизації, яка обчислюється, виходячи із строку корисного використання об'єкта, і
подвоюється.

В обліку амортизація відображається наступним чином:

1) нараховано амортизацію ОЗ: - виробничого призначення Дт 23,91 Кт 131;

- об’єктів загальногосподарського призначення Дт 92 Кт 131;

- об’єктів, що забезпечують збут продукції Дт 93 Кт 131;

- об’єктів житлово-комун. та соц.-культурного призначення Дт 949 Кт 131;

2) нараховано амортизацію ОЗ підприємством, що використовує рахунки 8 класу Дт 83 Кт 131.

Річна (місячна) сума амортизації після зміни залишкової вартості об'єкта ОЗ, в результаті їх переоцінки, часткової ліквідації, модернізації, модифікації, добудови, дообладнання, реконструкції, зміни строку корисного використання (експлуатації) та методів нарахування амортизації визначається виходячи відповідно із нової залишкової вартості, нового строку корисного використанні (експлуатації) та нового методу її нарахування з місяця, наступного за місяцем таких змін.

Розрахунок амортизаційних відрахувань прикладається до регістрів бухгалтерського обліку.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Класифікація основних засобів	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.