МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Зародження кейнсіанської школи. Теоретична система Дж.М.КейнсаВплив неокласицизму в 20—30 рр. різко зменшився, тому що пережив кризу. Механізм вільної конкуренції не забезпечував подолання протиріч ринкового господарства. Сама практика відчує необхідність втручання держави в господарське життя. У зв'язку з цим гостро постало питання про розробку нової теоретичної концепції, яка обґрунтувала б напрями і методи регулювання економіки з боку держави. За цих умов у 30 рр. ХХ ст. виникає новий напрям в економічній теорії — «регульовна економіка» - засновником якого був Джон Мейнард Кейнс. Уподальшому цей напрям і одержав назву кейнсіанство. Кейнсіанство- напрям в економічній науці, що дає обґрунтування неможливості саморегулювання капіталістичної економіки на макрорівні та необхідності державного втручання в економічні процеси. Вчення Кейнса було своєрідною реакцією на неокласичну школу і маржиналізм, які панували в економічній науці раніше. Кейнс визнав, що капіталізм з його принципами вільної конкуренції вичерпав свої можливості. Він чітко сформулював напрям економічної теорії - теорію державної регульованоїекономіки. В докейнсіанській економічній теорії, зокрема неокласицизмі, переважав мікроекономічний підхід (аналіз економіки з точки зору окремих господарських одиниць). Умови процвітання окремого господарчого суб'єкта ототожнювалися з умовами зростання та процвітання країни в цілому. Виникнувши у 30-ті рр., кейнсіанство займало провідні позиції в економічній теорії та політиці провідних країн світу протягом 40-50 рр. XX ст. На відміну від класиків та неокласиків Кейнс не розглядав капіталізм як систему економічних гармоній. Він говорить про притаманні цьому суспільству недоліки. Основними з них він вважав неповне використання виробничих та трудовихресурсів, кризи, безробіття. Кейнс зробив спробу дослідити причини цих недоліків і розробив конструктивні рекомендації щодо їх усунення. На думку Кейнса, головна причина криз та безробіття - недостатність сукупного попиту. Його недостатність зумовлена дією основного психологічного закону. Згідно з цим законом зі зростанням доходу збільшується і споживання, але не тією мірою, якою збільшується дохід, оскільки зростає: схильність до заощаджень. Це стримує зростання попиту доживання. Тому в центрі теорії Кейнса - проблема факто-й, що визначає величину попиту та його зростання. Досліджуючи цю систему, Кейнс увів такі поняття, як: - схильність до споживання— це частка споживання в національному доході; - схильність до заощадження— визначається частиною доходу, що заощаджується; - схильність до інвестицій- частина національного доходу, яка йде на розширення виробництва; - переваги ліквідності- прагнення перетворити в позичкову форму; - гранична ефективність капіталу- норма прибутку тощо. З'ясувавши причини, що породжують недоліки капіталістичної системи та фактори, які на них впливають, Кейнс розробив практичні рекомендації щодо їх усунення - економічну програму державного регулювання економіки. На думку Кейнса держава повинна стимулювати підвищення ефективного попиту, передусім інвестиційного, продуктивного, за рахунок бюджетних методів (система державних закупівель і домовленостей), за рахунок заходів щодо підвищення граничної ефективності капіталу і зниження норми відсотка за допомогою помірної інфляції, впровадження пільгової (заохочувальної) для корпорацій системи податків, державного субсидіювання з метою росту виробництва. Читайте також:
|
||||||||
|