МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||
Поняття і макроекономічні індикатори рівня життя населенняW0 Е W1
L0 L1 L2 L
Рисунок 8.3 – Рівновага на ринку праці в умовах безробіття
У кейнсіанській концепції рівновага на ринку праці встановлюється при наявності безробіття. При підвищенні заробітної плати до W2 внаслідок збільшення витрат на наймання розмір попиту на працю скоротиться з L0 до 0. Скорочення заробітної плати нижче рівня W0 не здатне збільшити попит підприємців на робочу силу навіть за рахунок скорочення витрат на неї. Це обумовлено неможливістю розширення виробництва в умовах незмінного ефективного попиту на блага, тому при зміні заробітної плати від 0 до W0 попит на працю буде абсолютно нееластичним стосовно неї. Кривою кейнсіанської функції попиту на працю, таким чином, є ламана L0AW2. Сполучення кривих функції попиту на працю і її пропозиції показує, що при номінальній ставці заробітної плати W0 пропозиція праці в розмірі L2 перевищить обсяги попиту на робочу силу L0. Дана ситуація на ринку буде стійкою і довгостроковою, що відображає стан квазірівноваги, коли при розбіжності попиту і пропозиції на працю замість зміни ставок заробітної плати відбувається кількісне пристосування підприємців і найманих робітників до змінених умов. Домашні господарства скорочують споживання товарів і послуг, а підприємці відповідно до зміни ефективного попиту на товарному ринку знижують обсяги виробництва і зайнятості, тим самим поглиблюючи розрив між попитом і пропозицією праці.
Рівень життя – це ступінь забезпеченості населення необхідними для життя матеріальними, духовними і соціальними благами. Його визначають також і як сукупність умов життєдіяльності людей, тобто праці, побуту, дозвілля. Рівень життя залежить, по-перше, від фактичного споживання матеріальних, духовних благ, по-друге, від розвитку потреб. Розрізняють три рівні споживання: - індивідуальний, на якому відбувається споживання кожної окремої людини; - колективний, споживання на рівні колективу людей; - суспільний, пов'язаний із споживчими інтересами всіх громадян країни. Для оцінки рівня життя застосовують такі показники: Індекс людського розвитку – цей показник запропонований ООН як інтегрована оцінка рівня цивілізованості країни. Індекс людського розвитку включає тривалість життя населення; рівень освіти; обсяг ВВП на душу населення. Індекс якості життя – характеризує рівень освіти, медичного обслуговування, тривалість життя, ступінь зайнятості населення, його платоспроможність, доступ до політичного життя і т. ін. Прожитковий мінімум – рівень грошового прибутку населення, що забезпечує придбання мінімального науково обґрунтованого набору матеріальних благ і послуг, необхідних для життєдіяльності людини. При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють: - фізіологічний мінімум – вартість товарів і послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів; - соціальний мінімум– це мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб, тобто це вартість товарів і послуг, які суспільство визнає необхідними для зберігання рівня життя. Прожитковий мінімум визначається на основі кошика споживача. Кошик споживача – це вартість стандартного набору товарів і послуг масового споживання середнього споживача у конкретній країні у певний час. Індекс вартості життя – характеризує зміни цін на споживчі товари і тарифи на послуги відносно фіксованого набору товарів і послуг, що входять у споживчий набір окремих категорій населення. Коефіцієнт життєздатності населення характеризує можливості зберігання генофонду, інтелектуального розвитку населення в умовах проведення конкретної соціально-економічної політики. Індекс інтелектуального потенціалу суспільства відображає рівень освіти населення і стан науки у країні. При його розрахунку враховуються: рівень освіти дорослого населення; питома вага студентів у загальній чисельності населення; частина витрат на освіту у ВВП; частина зайнятих у науці і науковому обслуговуванні у загальній чисельності зайнятих; частина витрат на науку у ВВП. Людський капітал на душу населення відображає рівень витрат держави, фірм і громадян на освіту, охорону здоров'я й інші галузі соціальної сфери на душу населення.
Читайте також:
|
|||||||||||
|