Право в системі соціальних норм.

Поняття права та його ознаки.

В юридичній науці існують різні підходи до розуміння права (нормативний, соціологічний, аксіологічний та ін.). Крім того сам термін “право” вживається у декількох значеннях:

1) природне право (право на життя, свободу, безпеку, власність тощо) - є незмінним і абсолютним; існує незалежно від держави, але охороняється нею; виступає у вигляді об’єктивних вимог, уявлень, поглядів, які згодом відображаються в певних соціальних нормах;

2) позитивне або юридичне право – має два аспекти:

а) суб’єктивне право (свобода або можливість конкретної особи на юридично забезпечену поведінку);

б) об’єктивне право (сукупність юридичних норм, виражених у законах та інших джерелах, які визнаються державою).

Необхідно також розрізняти поняття “право” і “закон”:

1) право – це загальна міра свободи і рівності, що втілює вимогу справедливості;

2) закон – це офіційне, формально визначене і нормативно обов’язкове вираження права.

Тепер докладніше визначимо, які ознаки характеризують право:

1) нормативність права (право існує як система норм – правил поведінки, які мають загальнообов’язковий характер, поширюються на всі подібні випадки і дозволяють встановити в житті людей єдиний порядок);

2) право встановлюється або санкціонується державою (завдяки цьому соціальні норми набувають юридичного характеру);

3) формальна визначеність права (вираження норм права в законах та інших джерелах – судових прецедентах, звичаях та актах недержавних організацій, санкціонованих державою);

4) право охороняється державою (у випадках невиконання приписів юридичних норм держава застосовує засоби для їх примусової реалізації).

Таким чином,право –це система загальнообов’язкових формально визначених правил поведінки, які встановлюються, санкціонуються і охороняються державою з метою регулювання суспільних відносин.

Сутність права полягає в тому, що воно є регулятором суспільних відносин, відображає узгоджену волю учасників регульованих відносин, виступає критерієм для визначення правомірності чи неправомірності поведінки людини в суспільстві.

Соціальні норми – це загальні правила поведінки людей у суспільстві, за допомогою яких відбувається регулювання соціальних відносин.

Залежно від сфери суспільних відносин, що регулюються нормами, їх поділяють на економічні, політичні, сімейні, культурні, етичні, естетичні, організаційні, соціально-технічні та ін.

Залежно від способу утворення і забезпечення засобами соціального впливу розрізняють такі соціальні норми:

1) норми права – загальнообов’язкові, формально визначені правила поведінки, встановлені чи санкціоновані державою і забезпечені її організаційною та примусовою діяльністю;

2) норми моралі – правила поведінки, що ґрунтуються на уявленнях про добро і зло, справедливе і несправедливе та інше і забезпечуються внутрішньою переконаністю особи та силою громадської думки;

3) релігійні норми – правила поведінки, встановлені різними віросповіданнями і обов’язкові для віруючих;

4) корпоративні норми – правила поведінки, що встановлюються та забезпечуються політичними партіями, громадськими організаціями та іншими об¢єднаннями людей;

5) звичаї та традиції – правила поведінки, що склалися історично і яких додержуються в силу звички.

Серед усіх соціальних норм найбільш поширеними і значущими для суспільства є мораль і право. Вони тісно взаємопов’язані між собою, бо виражають загальнолюдські цінності й ідеали. У своїй основі правові норми мають моральний характер.

Отже, норми права є різновидом соціальних норм, але мають свої специфічні риси. якими відрізняються від усіх інших соціальних норм.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Загальна характеристика правової держави.	\|	Функції права.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.