Особисті і майнові права та обов’язки подружжя.

Розірвання шлюбу.

Шлюб припиняється внаслідок смерті або оголошення в судовому порядку померлим одного з подружжя. Шлюб також може розриватися внаслідок неможливості сумісного проживання подружжя або небажання одного чи обох з подружжя бути у шлюбі.

Розірвання шлюбу відбувається в судовому порядку і в спрощеному порядку (в органах РАЦСу). Під час вагітності дружини і протягом одного року після народження дитини чоловік не має права, без згоди дружини, порушувати справу про розірвання шлюбу.

В органах РАЦСу розірвання шлюбу проводиться при взаємній згоді подружжя, які не мають неповнолітніх дітей, за заявою одного або обох з подружжя. Якщо між подружжям, які розлучаються, виник спір про майно, що є їх спільною сумісною власністю, або про аліменти на користь того з них, хто є непрацездатним, розірвання шлюбу може бути здійснене через суд за заявою подружжя або одного з них.

В органах РАЦСу проводиться також розірвання шлюбу за односторонньою заявою з особами:

1) визнаними судом у встановленому законом порядку безвісно відсутніми;

2) визнаними судом недієздатними внаслідок душевної хвороби чи недоумства;

3) засудженими за вчинення злочину до позбавлення волі на строк не менше 3 років.

В усіх інших випадках шлюб розривається в судовому порядку. При розгляді справи про розірвання шлюбу суд повинен виявити дійсні мотиви розлучення, з’ясувати фактичнівзаємини подружжя і зобов’язаний вжити заходів до їх примирення. Шлюб розривається, якщо судом буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім’ї стали неможливими. При постановленні рішення про розірвання шлюбу суд вживає в необхідних випадках заходів щодо захисту інтересів неповнолітніх дітей і того з подружжя, який є непрацездатним.

Шлюб вважається припиненим з моменту реєстрації розлучення в органах РАЦСу, а це означає, що навіть після винесення судом рішення про розірвання шлюбу законодавством передбачена можливість для примирення подружжя із збереженням юридичної сили їх шлюбу.

Від розлучення слід відрізняти визнання шлюбу недійсним. Останнє здійснюється лише в судовому порядку, коли буде з’ясовано, що шлюб був фіктивним або коли були порушені умови вступу до шлюбу.

Подружжя, що перебуває в зареєстрованому шлюбі, набуває особистих і майнових прав та обов’язків.

До особистих, тобто таких, що не мають майнового змісту, прав і обов’язків слід віднести право кожного з подружжя вільно обирати заняття, професію і місце проживання. При укладенні шлюбу подружжя за своїм бажанням обирає прізвище одного з подружжя як їх спільне прізвище, або кожен з подружжя зберігає своє дошлюбне прізвище, або приєднує до свого прізвища прізвище другого (за винятком, якщо дошлюбне прізвище є подвійним). При розірванні шлюбу питання про прізвище кожен з подружжя вирішує самостійно. Кожен з подружжя користується в сім’ї рівними правами і несе рівні обов’язки. Питання виховання дітей та інші питання життя сім’ї вирішуються подружжям спільно.

Розрізняють спільну сумісну власність і роздільне майно подружжя. Згідно із законодавством майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. При укладенні угод одним з подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя (угоди про відчуження спільного майна подружжя, для яких законом передбачена нотаріальна форма, потребують письмової згоди другого з подружжя). У разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Майно, яке належало кожному з подружжя до одруження, а також одержане ним під час шлюбу в дар або в порядку успадкування, є роздільною власністю. Роздільним майном кожного з подружжя є також речі індивідуального користування (одяг, взуття тощо), хоча б вони і були придбані під час шлюбу за рахунок спільних коштів подружжя, за винятком коштовностей та предметів розкоші. Речі професійних занять кожного з подружжя, придбані за час шлюбу, є спільною сумісною власністю подружжя.

Закон покладає на подружжя обов’язок матеріально підтримувати один одного. В разі відмови у такій підтримці, один з подружжя, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, а також дружина у період вагітності і протягом 3 років після народження дитини, а також коли дружина перебуває у відпустці по догляду за хворою дитиною – на весь час перебування у такій відпустці, але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку, мають право по суду одержувати утримання (аліменти) від другого з подружжя, якщо останній спроможний його надати. Це право зберігається і після розірвання шлюбу. Один з подружжя після розлучення, який потребує матеріальної допомоги, також має право на утримання, якщо він став непрацездатним протягом одного року після розірвання шлюбу.

Суд може звільнити одного з подружжя від обов’язку утримувати другого, який є непрацездатним і потребує матеріальної допомоги, або обмежити цей обов’язок строком у випадках:

1) нетривалого перебування подружжя у шлюбних відносинах;

2) негідної поведінки у шлюбних відносинах того з подружжя, який потребує матеріальної допомоги;

3) якщо непрацездатність одного з подружжя, який потребує матеріальної допомоги, стала наслідком зловживання спиртними напоями, наркотичними засобами чи вчинення ним злочину.

Право на утримання одного з подружжя припиняється в разі поновлення його працездатності або якщо він уже не потребує матеріальної допомоги, а також у випадку укладення ним нового шлюбу.

Особи можуть укласти шлюбний договір (Главу 10 Кодексу). На укладення шлюбного договору до реєстрації шлюбу, якщо його стороною є неповнолітня особа, потрібна письмова згода її батьків або піклувальника, засвідчена нотаріусом.

1) Шлюбним договором регулюються майнові відносини між подружжям, визначаються їхні майнові права та обов’язки.

2) Шлюбним договором можуть бути визначені майнові права та обов’язки подружжя як батьків.

3) Шлюбний договір не може регулювати особисті відносини подружжя, а також особисті відносини між ними та дітьми.

4) Шлюбний договір не може зменшувати обсягу прав дитини, які встановлені цим Кодексом, а також ставити одного з подружжя у надзвичайно невигідне матеріальне становище.

5) За шлюбним договором не може передаватися у власність одному з подружжя нерухоме майно та інше майно, право на яке підлягає державній реєстрації.

Шлюбний договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Поняття шлюбу, умови і порядок його укладення.	\|	Права та обов’язки батьків і дітей.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.