Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Система судів загальної юрисдикції.

Система судів визначена Законом України “Про судоустрій” від 7 лютого 2002 року.

Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) вищі спеціалізовані суди;

4) Верховний Суд України.

Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди.

Єдність системи судів загальної юрисдикції забезпечується:

- єдиними засадами організації та діяльності судів;

- єдиним статусом суддів;

- обов’язковістю для всіх судів правил судочинства, визначених законом;

- забезпеченням Верховним Судом України однакового застосування законів судами загальної юрисдикції;

- обов’язковістю виконання на території України судових рішень;

- єдиним порядком організаційного забезпечення діяльності судів;

- фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України; вирішенням питань внутрішньої діяльності судів органами суддівського самоврядування.

Суди розрізняють також за інстанціями:

суди першої інстанції – це суди, що розглядають справу по суті і вирішують її своїм вироком, рішенням чи постановою (ними можуть бути всі суди);

суди другої або апеляційної інстанції – це суди, що перевіряють за скаргою чи за поданням правильність вирішення справи судом першої інстанції, якщо рішення не вступило в законну силу (ними можуть бути лише суди другої і третьої ланки);

суди третьої або касаційної інстанції – це суди, які перевіряють правильність судових рішень, які вступили в законну силу.

Суд розглядає цивільні і кримінальні справи по суті у складі трьох суддів або одноособово суддею, який діє від імені суду. Кримінальні справи про злочини, за які законом передбачена можливість покарання у вигляді довічного ув’язнення, розглядаються судом у складі двох суддів і трьох народних засідателів, що користуються всіма правами судді при здійсненні правосуддя.

Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

Місцевий суд складається з суддів місцевого суду, голови та заступника голови суду. У місцевому суді, в якому кількість суддів перевищує п’ятнадцять, може бути призначено більше одного заступника голови суду.

Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України.

У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області.

В апеляційних судах утворюються судові палати. У складі загального апеляційного суду утворюються судова палата у цивільних справах та судова палата у кримінальних справах. У складі спеціалізованого апеляційного суду можуть утворюватися судові палати з розгляду окремих категорій справ за встановленою спеціалізацією в межах відповідної спеціальної судової юрисдикції.

Апеляційні суди:

1) розглядають справи в апеляційному порядку відповідно до процесуального закону;

2) розглядають по першій інстанції справи, визначені законом;

3) ведуть та аналізують судову статистику, вивчають і узагальнюють судову практику;

4) надають методичну допомогу у застосуванні законодавства місцевим судам.

Апеляційний суд України розглядає справи, віднесені до його підсудності, в апеляційному порядку відповідно до вимог процесуального закону.

До складу апеляційного суду входять судді, як правило, обрані на посаду судді безстроково, голова суду та його заступники.

Для розгляду справ, визначених процесуальним законом, у загальних апеляційних судах (крім Апеляційного суду України) діють суди присяжних.

Апеляційний суд України діє у складі:

1) судової палати у кримінальних справах;

2) військової судової палати.

Верховний Суд України – це найвищий судовий орган України у системі судів загальної юрисдикції. У межах своїх повноважень він розглядає справи як суд першої інстанції, у касаційному порядку, порядку нагляду і в зв’язку з нововиявленими обставинами (практично за останні роки Верховний Суд України не розглядав справ у першій інстанції, бо поки що немає механізму перегляду рішень цього суду в касаційному порядку). Вироки та рішення, постановлені Верховним Судом України, є остаточними і оскарженню не підлягають.

Верховний Суд здійснює судовий нагляд і контроль за судовою діяльністю всіх загальних судів, дає керівні роз’яснення судам з питань застосування законодавства та здійснює контроль за їх виконанням.

Він діє у складі Пленуму Верховного Суду, судових колегій у цивільних, кримінальних справах, військової колегії, а для розгляду організаційних питань роботи Верховного Суду утворюється президія Верховного Суду України.

Пленум Верховного Суду розглядає справи в порядку нагляду і в зв’язку з нововиявленими обставинами, а судові колегії – і в касаційному порядку. Організовують роботу Верховного Суду України Голова та його заступники.

Конституцією України визначено, що система судів загальної юрисдикції має будуватися за принципами територіальності і спеціалізації. Принцип територіальності означає, що юрисдикція окремих ланок судової системи поширюється на певні території, які збігаються з адміністративно-територіальними одиницями. Спеціалізація судів у розгляді справ сприяє підвищенню професіоналізму суддів (у даний час у якості спеціалізованих діють військові, адміністративні і господарські суди, а в обласних і Верховному Суді існують спеціалізовані колегії по розгляду цивільних і кримінальних справ). Конституцією передбачено створення вищих спеціалізованих судів (вищого кримінального, вищого цивільного, вищого адміністративного та інших), а також апеляційних судів і судів присяжних.

В Україні триває судова реформа, що має за мету утвердження в Україні верховенства права та впровадження європейських стандартів у національну систему судового устрою і судочинства. Наслідками реформи повинні стати становлення в Україні судівництва як єдиної системи судового устрою та судочинства, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і гарантує право особи на справедливий суд.

Завданнями реформи є:

1. створення цілеспрямованої, науково обґрунтованої методологічної основи розвитку правосуддя в Україні; визначення шляхів удосконалення законодавства у цій сфері;

2. усунення негативних тенденцій, що мають місце внаслідок непослідовності здійснення попередньої судової реформи;

3. забезпечення доступного та справедливого судочинства, прозорості в діяльності судів, оптимізації системи судів загальної юрисдикції;

4. посилення гарантій незалежності суддів;

5. якісне підвищення фахового рівня суддівського корпусу;

6. підвищення статусу суддів у суспільстві;

7. істотне поліпшення умов професійної діяльності суддів;

8. радикальне поліпшення стану виконання судових рішень;

9. створення можливостей: для розвитку альтернативних (позасудових) способів розв’язання спорів.

Причинами судової реформи є:

1. Відсутність системного й узгодженого бачення дальшого здійснення судової реформи.

2. Невідповідність системи судів загальної юрисдикції вимогам Конституції України, видам та стадіям судочинства.

3. Незавершеність реформи процесуального права.

4. Перевантаженість судів та недостатня прозорість їх діяльності.

5. Чинники, що перешкоджають незалежності суддів.

Процедура добору суддів є непрозорою, що може створювати сприятливі умови для зловживань та залежності суддів від посадових осіб, задіяних у цій процедурі.

Немає чітко встановленої законом системи визначення суддівської винагороди, неналежний рівень матеріального забезпечення суддів зумовив непривабливість посади судді для висококваліфікованих юристів.

6. Неефективність системи виконання судових рішень.

Дальший розвиток правосуддя в Україні має бути спрямований на утвердження верховенства права через забезпечення:

1. доступності правосуддя;

2. справедливої судової процедури;

3. незалежності, безсторонності та професіоналізму суддів;

4. юридичної визначеності, однаковості судової практики і відкритості судових рішень;

5. ефективності судового захисту.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конституційний Суд України.	\|	Система господарських судів.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.