• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Методи планування виручки від реалізації продукції

Кошторис (бюджет) продажу - це перший і найважливіший крок в складанні фінансового плану. Він розробляється з урахуванням рівня попиту на продукцію підприємства, географії збуту, категорії покупців, сезонних факторів. Кошторис включає в себе дані про очікуваний грошовий потік від продажу, які в подальшому увійдуть до доходної частини бюджету грошових коштів. Слід пам'ятати, що навіть незначне відхилення запланованого обсягу продажу від фактичного може призвести до серйозних відхилень бюджетних показників від фактичних.

Складання кошторису (бюджету) починають з прогнозу обсягу продажу. Він виконується за кожним видом продукції, як правило, на 3 роки: для 1-го року - у помісячному розрізі, для 2-го – у поквартальному, для 3-го на рік в цілому. Це пов'язано з тим, що в перший рік виробництва повинен бути відомий покупець продукції. Розрахунки на другий і третій роки мають характер прогнозів, складених на підставі маркетингових досліджень. Прогноз обсягу продажу за конкретним видом продукції може бути оформлений наступною таблицею.

Виручка від реалізації кожної номенклатури виробів визначається методом прямого рахунку за формулою:

В = Р×Ц,

де В – виручка; Р - кількість реалізованих виробів (обсяг реалізації); Ц - ціна реалізації кожного виробу.

Реалізаційні ціни в плановому періоді визначають на підставі цін базового періоду, які коригують на передбачувані зміни в плановому періоді, в тому числі з урахуванням попиту і пропозиції.

Обсяг реалізації можна розрахувати, виходячи з товарного випуску виробів у плановому періоді, а саме: додаючи залишки виробів на початок періоду і віднімаючи залишки на кінець планового періоду. Плановий обсяг реалізації розраховують за формулою:

Р = 3₁ + Т - 3₂,

де Р - обсяг реалізації у плановому періоді; З₁ - залишки нереалізованої продукції на початок планового періоду; Т - випуск товарної продукції в плановому періоді; 3₂ - залишки нереалізованої продукції на кінець планового періоду.

Плановий обсяг виручки від реалізації товарної продукції (Р) обчислюється за всіх відомих методів планування з використанням так званого «рівняння товарного балансу» за формулою:

Р = Оп +Т-О_К,

де Т- обсяг товарної продукції на рік (квартал, місяць тощо) за планом підприємства; 0п і Ок— перехідні залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції відповідно на початок і на кінець планового періоду.

До залишків нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції належать:

• залишки готових виробів на складах підприємства;

• відвантажені (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги, які не оплачені покупцями, бо не настав строк їх оплати;

• відвантажені (відпущені) товари, виконані роботи, надані послуги, не оплачені в строк покупцями;

• товари на відповідальному зберіганні у покупців, що трапляється тоді, коли покупець, одержавши товар, відмовляється від його оплати за мотивами якості, комплектності, строків відвантаження або інших порушень господарських угод щодо поставки товарів.

Згідно з чинною формою звітного бухгалтерського балансу підприємства залишки готової продукції обліковується у відповідній статті другого розділу активу за виробничою собівартістю, а решта — у тому ж розділі балансу у відпускних цінах (з ПДВ та акцизним збором).

Розрахунок обсягу виручки від реалізації виконують за оптовими (договірними або регульованими) цінами без ПДВ та акцизного збору, бо, як відомо, вони у повній сумі перераховуються до державного бюджету і, як правило, не стосуються фінансових ресурсів підприємства (за деякими винятками, коли підприємство в силу певних причин затримує розрахунки з бюджетом із цих податків). Для оперативного контролю та аналізу рентабельності продукції, що виготовляється на підприємстві, обсяг виручки від реалізації планується також за собівартістю реалізованої продукції (сумою операційних витрат на виробництво та збут).

Суть цього методу полягає в тому, що за кожною асортиментною позицією визначають:

• очікувані вхідні залишки нереалізованої товарної продукції і реалізованої, але не оплаченої продукції на початок планового періоду (якщо плановий період — рік, то станом на 1 січня планового року);

• планові вихідні залишки такої продукції на кінець планового періоду;

• обсяг реалізації продукції у натуральному вираженні, з якої завершені розрахунки з покупцями;

• обсяг виручки від реалізації у вартісному виразі з урахуванням реалізаційних цін (без ПДВ та акцизного збору).

Дані для розрахунку про плановий обсяг виробництва товарів і послуг фінансовий відділ отримує від планово-економічного відділу, а перехідні залишки нереалізованої продукції у готовій продукції на складах, відвантаженої, але не оплаченої продукції обчислює самостійно, залучаючи необхідну інформацію бухгалтерського обліку й відділу збуту. Це — найскладніша частина роботи з планування обсягу виручки від реалізації.

Річ у тому, що розрахунок планового обсягу реалізації підприємства звичайно виконують заздалегідь: при річному плануванні підприємству конче потрібен плановий обсяг виручки від реалізації не пізніше листопада попереднього року. Точних даних про залишки нереалізованої продукції і продукції, щодо якої розрахунки з покупцями не завершені, на початок планового року у розпорядженні підприємства під час планування немає, тому доводиться за кожним виробом (видом послуг, робіт) розраховувати очікувані, тобто прогнозовані, залишки. Їх обчислюють, виходячи з фактичних залишків на останню звітну дату очікуваного випуску продукції у періоді, що передує плановому (наприклад до кінця року), відвантаження (відпуску) продукції й очікуваного надходження коштів від платників. Нижче наводиться таблиця визначення планового обсягу виручки від реалізації товарної продукції на рік методом прямого розрахунку (табл. 1).

Для пояснення алгоритму розрахунку звернемося до позиції "шафи для одягу" вищенаведеної таблиці. На момент планування у розпорядженні тих, хто виконував цю роботу, були бухгалтерські дані станом на 1 жовтня 2012 р., і вони міркували у такий спосіб. На цю дату складський залишок шаф становив 185 одиниць, у товарах відвантажених, строки оплати яких не настали, — 42, у товарах відвантажених, не оплачених в строк, — 50, на відповідальному зберіганні — 12. Згідно з планом виробництва, у IV кварталі 2012 р. (жовтень — грудень) має бути вироблено 660 шаф, відвантаження і відпуск (згідно з укладеними договорами) очікується у кількості 698 одиниць, тобто планується зменшення складських залишків на 38 одиниць, і вони таким чином будуть доведені до 147 (185— 38), що й знайшло відображення в розрахунку планового обсягу виручки від реалізації на 2012 р. Також передбачається, що до кінця 2012 р. надійдуть від покупців гроші за 72 (з 92) шафи, які не були оплачені до 1 жовтня. З урахуванням ходу розв'язання суперечки між фабрикою і торговельною базою, що тримає 12 шаф на відповідальному зберіганні, є впевненість, що 10 з них будуть оплачені у найближчий час. За допомогою аналізу умов відвантаження та оплати 698 шаф у IV кварталі встановлено, що реально гроші фабрика одержить від покупців за 661 шафу. Таким чином, очікувані залишки товарів відвантажених за цією позицією складуть станом на 1 січня 2013 р. 57 одиниць (42 + 50 + 698 -72 -661). З них 20 залишаються не оплаченими в строк; товарів на відповідальному зберіганні залишиться дві одиниці (12 — 10).

Планування залишків нереалізованої і реалізованої, але не оплаченої покупцями продукції на кінець планового періоду (вихідні залишки) базується на таких засадах.

Складські залишки готової продукції приймаються у розмірі, визначеному при розрахунку нормативу планових запасів при нормуванні, тобто ця планова величина існує в готовому вигляді, фінансова служба повинна постійно контролювати відповідність фактичних запасів готових виробів на складах цьому нормативу.

Очікувані залишки товарів відвантажених, не оплачених покупцями, на кінець періоду (року, кварталу, місяця) мають визначатися виходячи з того, які форми розрахунків застосовуються. Проте за будь-яких обставин планування на кінець планового періоду залишків заборгованості покупців за товари, роботи, не оплачені в строк, не допускається, бо плани повинні націлювати фінансову службу підприємства на поліпшення стану розрахунків, на недопущення відвантажень продукції ненадійним платникам.

Якщо підприємство відвантажує продукцію і провадить розрахунки тільки на умовах попередньої оплати (за допомогою платіжних доручень і вимог-доручень, чеків, акредитивів), то в плануванні обсягів реалізації немає підстав передбачати залишки товарів відвантажених, не оплачених покупцями. Якщо ж підприємство в силу певних причин відвантажує продукцію покупцям, не чекаючи попередньої її оплати, ігнорування ймовірності не сплати частини продукції на кінець планового періоду (хоча б унаслідок відвантаження частини готової продукції в останні дні планового періоду, наприклад в останню декаду грудня) призведе до зниження якості планового розрахунку обсягу реалізації.

За наявних негараздів у сфері розрахунків планування виручки від реалізації продукції в цій частині є досить ускладненим, підприємствам доводиться враховувати безліч побічних чинників, які пов'язані з затримкою надходження платежів від покупців. Поки що широке впровадження попередньої оплати у взаєморозрахунках постачальників з платниками лише гальмує процеси відвантаження і реалізації продукції, уповільнює рух оборотних коштів підприємств.

Розмір нереалізованої продукції на кінець планового року визначається, виходячи з нормативних залишків готової продукції на складі підприємства і товарів відвантажених, строк оплати яких не настав, в межах нормативних строків документообігу. В результаті такої методики планування залишки нереалізованої продукції на початок планового року, як правило, завжди перевищують залишки на його кінець, а загальний плановий розмір реалізації перевищує плановий випуск товарної продукції. Однак на практиці в залишках нереалізованої продукції на кінець звітного року постійно містяться товари, не оплачені покупцями в строк, які знаходяться на відповідальному зберіганні по причинах, що не залежать від підприємства-постачальника. Це негативно впливає на виконання плану реалізації продукції.

На кінець планового року залишки нереалізованої продукції містять такі елементи: готова продукція на складі підприємства; товари відвантажені, строк оплати яких не настав; товари, не сплачені покупцями в строк; товари, що знаходяться на відповідальному зберіганні у покупців. В сезонних галузях промисловості необхідно враховувати також планові понаднормативні запаси готової продукції на кінець року, що зазвичай покриваються короткостроковими кредитами.

Розрахунок обсягу реалізації та виручки методом прямого рахунку наведено в табл. 3.1.

На багатьох підприємствах обсяг виручки від реалізації продукції планують укрупненим методом, тобто без розрахунків з кожного виду продукції, а в цілому за всю продукцію, що виробляється на підприємстві. Розрахунок виконується у такій послідовності (тис. грн.):

Залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої продукції в оптових (договірних, регульованих або інших) цінах на початок планового року (очікувані)- 304,6

1. Виробництво товарної продукції за планом на рік 2674,0

2. Залишки нереалізованої товарної продукції на кінець планового року (планові)- 197,0

3. Обсяг реалізації (1 + 2-3) 2781,6

Перехідні залишки на початок планового року можна обчислити в нижченаведений спосіб.

На основі даних бухгалтерського обліку на останню звітну дату (наприклад на 1 жовтня 2012 р. при плануванні реалізації на 2013 р.) беруться суми залишків готової продукції на складах, товарів відвантажених, виконаних робіт і послуг, строк оплати за якими не настав, не оплачених в строк і на відповідальному зберіганні. На основі цих даних і перспектив їх зниження (або зростання) за період до початку планового року визначаються вхідні залишки не відвантаженої і неоплаченої продукції на початок року. У цих розрахунках треба мати на увазі, що, як зазначалося вище, згідно з чинними стандартами, в бухгалтерському обліку дані про складські залишки готової продукції містяться в оцінці за виробничою собівартістю (зокрема без адміністративних витрат і витрат на збут, без частини загальновиробничих витрат, які перевищують такі витрати в розрахунку на "нормальну" виробничу потужність підприємства). Облік відвантаженої продукції на рахунку "Розрахунки з покупцями та замовниками" здійснюється за відпускними цінами (разом із податком на додану вартість, акцизним збором). Планувати ж обсяг виручки від реалізації потрібно за оптовими цінами, що й створює певні технічні труднощі, зумовлені необхідністю визначати середні по підприємству коефіцієнти співвідношень між оптовими цінами товарів і їх виробничою собівартістю, між оптовими цінами і відпускними цінами.

Припустимо, що вищенаведеному розрахунку передували такі розрахунки вхідних залишків нереалізованої продукції, а також реалізованої, але не оплаченої покупцями продукції на початок 2013 р. (тис. грн.):

1. Залишки готової продукції на складах за виробничою собівартістю, на 01.10.2012 р. - 207,4

2. Очікуваний рівень зниження залишків нереалізованої продукції за жовтень—грудень 2012 р. з урахуванням намічених заходів щодо прискорення відвантаження готових виробів покупцям (у відсотках) - 25

3. Очікувана вартість нереалізованої продукції за виробничою собівартістю на 01.01.2013 р. - 155,6

4. Обсяг виручки від реалізації товарної продукції підприємства за період з 1 січня до 30 вересня 2012 р.:

а) за собівартістю 1054

б) за оптовими цінами 1286

5. Середній коефіцієнт співвідношення вартості продукції за оптовими цінами і за собівартістю, що склався на момент планування (46 : 4а) - - 1,22

6. Очікувані залишки нереалізованої продукції на початок планового року за оптовими цінами (р.З х р.5) - 189,8

7. Залишки відвантаженої (реалізованої) готової продукції, не оплаченої покупцями, за балансовою вартістю на 01.10.2012 р. - 229,5

8. Очікуваний рівень зниження залишків, показаних у р.7, за жовтень—грудень 2012 р. (у відсотках) - 40

9. Очікувана вартість неоплаченої продукції за відпускними цінами - 137,7

10. Із р.9 — податок на додану вартість та акцизний збір 22,9

11. Очікувані залишки неоплаченої відвантаженої готової продукції в оптових цінах на 01.01.2013 р. - 114,8

12. Разом очікувані залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої покупцями продукції в оптових цінах на 01.01.2013 р. (р.6 + р.11) - 304,6

Планові залишки нереалізованої, а також реалізованої, але не оплаченої товарної продукції на кінець планового року визначаються як сума нормативу власних оборотних коштів з готової продукції, перерахована в оптові ціни через середній коефіцієнт співвідношення між оптовими цінами й собівартістю продукції, і вартості (в оптових цінах) товарів відвантажених, виконаних робіт і наданих послуг, строки оплати яких не настали. Останній елемент цієї планової величини враховується, якщо підприємство не перейшло на розрахунки з покупцями тільки на умовах попередньої оплати товарів, робіт і послуг.

Укрупнений метод розрахунку виручки від реалізації продукції

Виручку від іншої реалізації більшість підприємств не планує, бо вона найчастіше має разовий характер. Якщо ж підприємство має сталі надходження (наприклад від надання автотранспортних послуг своїм працівникам і на сторону, відпуску теплової енергії для опалення й подачі гарячої води у житлові будинки та об'єкти комунального господарства, або від продажу продукції свого підсобного сільського господарства тощо), вони плануються тими ж методами, які використовуються в плануванні обсягів виручки від реалізації основної продукції підприємства.

Коли асортимент виробів надто великий, розрахунок плану реалізації можна здійснювати комбінованим методом. Виручку від реалізації основних видів продукції визначають методом прямого рахунку, а для визначення виручки від реалізації виробів іншого асортименту використовують укрупнений метод. Для розрахунку беруть товарний випуск за всією номенклатурою залишків виробів, додають до нього залишки виробів на початок планового періоду і віднімають очікувані залишки на кінець планового періоду за відпускними вільними цінами і за собівартістю.

План випуску продукції в натуральному і вартісному виразі складається, виходячи з плану продажу з урахуванням виробничих потужностей, збільшення або зменшення запасів готової (товарної) продукції, а також величини зовнішніх закупівель.

Необхідний обсяг випуску продукції визначається як прогнозований запас готової продукції на кінець періоду (3₂ ) плюс обсяг продажу за цей період (Р) і мінус запас готової продукції на початок періоду (3₁ ).

В = Р +3₂ - 3₁

Читайте також:

1. Абстрактна модель оптимального планування виробництва
2. Автоматизація водорозподілу на відкритих зрошувальних системах. Методи керування водорозподілом. Вимірювання рівня води. Вимірювання витрати.
3. Агрегативна стійкість, коагуляція суспензій. Методи отримання.
4. Адаптовані й специфічні методи дослідження у журналістикознавстві
5. Адміністративні (прямі) методи регулювання.
6. Адміністративні методи - це сукупність прийомів, впливів, заснованих на використанні об'єктивних організаційних відносин між людьми та загальноорганізаційних принципів управління.
7. Адміністративні методи управління
8. Адміністративні, економічні й інституційні методи.
9. Адміністративно-правові (організаційно-адміністративні) методи мотивації
10. Адміністративно-правові методи забезпечення економічного механізму управління охороною довкілля
11. Аерометоди
12. Активні групові методи

Переглядів: 3000