Студопедия
Контакти
 


Тлумачний словник

Реклама: Настойка восковой моли




Види аудиту

Внутрішній аудит— це перевірки, виконані всередині суб’єкта господарювання його працівниками (внутрішніми аудиторами) з метою надання необхідної інформації керівництву для прийняття управлінських рішень і здійснення внутрішнього поточного контролю. Для цього на підприємствах можуть створюватись спеціальні служби внутрішнього аудиту (посади внутрішніх аудиторів). «Завдання внутрішньої аудиторської служби полягає у наданні допомоги членам організації ефективно виконувати свої професійні обов'язки — відділ внутрішнього аудиту є складовою частиною організації і функціонує в рамках політики, визначеної керівництвом і правлінням (радою директорів)».

Зовнішній аудит— здійснюється незалежними професіоналами, аудиторськими фірмами.

Класифікуємо зовнішній аудит.

За ознакою предмета та об'єктів контролю виділяти такі види зовнішнього аудиту:

• аудит фінансової звітності (перевірка її точності, повноти законності);

• операційний та (або) управлінський аудит (підприємства чи підрозділів);

• аудит програм або політики компанії (перевіряється діяльність персоналу

• екологічний аудит (контроль дотримання екологічних норм, екологічні експертизи);

• технологічний аудит (контроль дотримання технологічного процесу) та інші види.

За ознакою обов'язковості зовнішній аудит рекомендуємо кла­сифікувати так:

Ÿ добровільний (ініціативний);

Ÿ обов’язковий (за законом);

Ÿ на вимогу ( за спеціальними аудиторськими завданнями),

• державний, або аудит адміністративної діяльності, покликаний оцінювати ефективність функціонування державних установ, виконання урядових, відомчих програм (наприклад, США, Швеція та ін.)

За кожним із зазначених нами видів аудиту можна дати своє конкретне тлумачення, яке б враховувало їхні особливості порівняно з іншими.

Отже, аудит це перевірка фінансової звітності підприємства (установи, організації) виконана незалежним професіоналом з метою висловлення об’єктивної думки про її точність, повноту та достовірність, а також про відповідність загальноприйнятим принципам бухгалтерського обліку та чинному законодавству.



Интернет реклама УБС

Далі розглянемо еволюцію підходів до здійснення аудиторської перевірки, які історично склалися у теорії та практиці аудиту. Існує три основні підходи (етапи розвитку) аудиту:

1) підтверджувальний;

2) системно орієнтований;

3) аудит, що базується на ризику.

Етапи розвитку аудиту являють собою процес його історичного становлення у часі від моменту виникнення до наших днів, кожний з етапів має свої особливості:

1) функцій і завдань, які вирішувались аудиторами;

2) замовників аудиту;

3) користувачів інформації;

4) ставлення суспільства до професії аудитора тощо.

Доцільно виділити чотири підходи до здійснення аудиту:

1) підтверджувальний; ;

2) процедурний;

3) системно орієнтований;

4) ризикоорієнтований (аудит зон ризику).

Підтверджувальний аудит.Американський учений Роберт X. Монтгомері називає його «рахівницьким аудитом», оскільки три чверті робочого часу аудитора витрачалося на підрахунки та складання бухгалтерських книг [66, с. 24]. Аудитори підтверджували в ході перевірки велику кількість записів для того, щоб дійти певного висновку на основі великого обсягу фактичного матеріалу у результаті повторних проводок. Такий аудит мав поглиблений характер, але при цьому потребував значних витрат праці виконавців.

З багатьох причин аудитори не могли (а оточуючі не допускали такої можливості) підвищувати розміри своїх гонорарів у міру збільшення кількості підприємств-клієнтів та зростання вартості господарських операцій, які вони повинні перевіряти. Отже, вони змушені були застосовувати інші підходи у своїй роботі.

Процедурний аудитбазується на передбаченні, що клієнти раніше визначили стадії та процедури обробки даних і аудитору слід перевірити, як спрацьовують ці процедури. Однак обсяг роботи аудитора залишається все ще досить великим через необхідність підтвердження значної кількості даних за кожною процедурою. Проте загальна кількість аудиторських процедур значно скорочується. При застосуванні цього підходу аудитор робить свій висновок виходячи з того, що, коли конкретні операції були проведені правильно і це підтверджується процедурними перевірками в різні періоди року, то у цьому випадку процедури спрацьовували надійно та забезпечували достовірні дані.

Системно орієнтований аудит.З розвитком аудиторської діяльності аудитори з 50—60-х років XX ст. починають усе більше уваги приділяти оцінці внутрішнього контролю підприємства-клієнта, вважаючи, що за ефективного функціонування системи внутрішнього контролю імовірність помилок, допущених під час складання фінансової звітності, значно нижча, а дані звітів достатньо повні і точні. Тому за надійної системи внутрішнього контролю підприємства аудитор може обмежити свою роботу вибірковими перевірками і тестуванням окремих об'єктів контролю. Цей підхід Робертом Х.Монтгомері названо «тестовим аудитом» .

Ризикоорієнтований аудит (аудит зон ризику)є найбільш сучасним, прогресивним підходом, оскільки дає змогу ще більше скоротити обсяги аудиторських процедур за збереження належного рівня якості перевірки звітності. Цей підхід означає концентрацію зусиль аудитора у ході перевірки переважно на сферах і об'єктах контролю, де ризики (типові помилки, пропуски і т. п.) вищі і скорочення часу на вивчення тих об'єктів контролю, де передбачається відсутність ризику або низький ризик. У результаті забезпечується більш ефективне надання аудиторських послуг з меншими затратами для клієнта. Усі чотири підходи, описані нами, мають місце сьогодні у практиці аудиторських фірм і можуть застосовуватись одночасно навіть у межах однієї аудиторської перевірки, оскільки аудитор, перевіряючи одні статті балансу, може застосувати до них аудит зон ризику, а до інших - підтверджувальний чи процедурний і т. д. Вибір підходів до здійснення аудиту залежить від мети і завдань, поставлених перед аудитором, його кваліфікації та компетенції, строку перевірки та від надійності системи внутрішнього контролю підприємства. У процесі історичного розвитку аудиту, його окремих видів та підходів змінювались ціліаудиторської перевірки. На перших етапах основною метою було виявлення крадіжок, шахрайства. Згодом акцент було зроблено на виявленні технічних помилок у бухгалтерському обліку і звітності. На сучасному етапі розвитку аудиту головною його метою є висловлення об'єктивної думки про достовірність перевірених фінансових звітів, з'ясування дійсного фінансового стану підприємства-клієнта.

 


Читайте також:

  1. Алгоритм проведення внутрішнього аудиту.
  2. Аналітичні процедури внутрішнього аудиту та їх класифікація.
  3. В процесі аудиту
  4. Види аудиторської вибірки, що застосовується в процесі внутрішнього аудиту.
  5. Види аудиту
  6. Види аудиту та його відмінність від ревізії.
  7. Види внутрішнього аудиту
  8. Види внутрішнього аудиту.
  9. Визначення аудиту
  10. Визначення обсягу робіт та розробка графіку проведення внутрішнього аудиту.
  11. Визначення стадій аудиту.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
ПРЕДМЕТ, МЕТОД І ОБ'ЄКТИ АУДИТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ | ВІДМІННІСТЬ АУДИТУ ВІД РЕВІЗІЇ ФІНАНСОВО-ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.