Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Негативна дія ліків на організм

Токсична дія ліків є наслідком абсолютного або відносного їх передозування. Абсолютне передозування виникає при перевищенні максимально допустимих доз (вищих разових, вищих добових). Спостерігається воно переважно тоді, коли лікарська речовина має малу широту терапевтичної дії. Це може бути, наприклад, при засто­суванні серцевих глікозидів. Відносне передозування спостерігаеть-ся при введенні ліків у терапевтичних дозах і виникає за певних умов. Однією з них є здатність лікарської речовини до кумуляції (накопичення) в організмі. Вона буває матеріальною і функціональ­ною. У першому випадку абсолютна кількість речовини, що над­ходить в організм щодобово, перевищує кількість, яка елімінується з організму протягом доби. Це характерно для серцевих глікози­дів, солей важких металів, борної кислоти, літію карбонату, бромі­дів. При функціональній кумуляції після виведення лікарської ре­човини з організму спричинені нею зміни залишаються протягом тривалого часу. Вона властива етиловому спирту. Явище функціо­нальної кумуляції спостерігається при тривалому внутрішньовенно­му краплинному введенні деяких ліків, коли терапевтична дія дося­гається застосуванням менших доз за рахунок кумуляції ефектів.

Відносне передозування ліків може також розвиватися в разі недосконалості систем біотрансформації. Це буває при їх незріло­сті в дітей або при поступовому зниженні їх активності в похилому і старечому віці, при захворюваннях печінки. Відносне передозу­вання спостерігається при швидкому надходженні в організм те­рапевтичної дози ліків. Наприклад, при швидкому введенні у вену магнію сульфату розвивається пригнічення і зупинка дихання, но-вокаїнаміду - фатальне зниження артеріального тиску і пригнічен­ня серцевої діяльності.

У процесі призначення лікарських препаратів у терапевтичних дозах часто спостерігаються специфічні побічні ефекти, які пов'я-зані з їх фармакодинамікою. Наприклад, для нестероїдних проти­запальних препаратів характерна ульцерогенна дія, для антибіоти­ків з групи аміноглікозидів - нефротоксична дія, антибіотиків тет-рациклінового ряду-гепатотоксичний вплив. При застосуванні М-холіноблокаторів, клофеліну спостерігається сухість у роті. Після введення гангліоблокаторів може розвиватися ортостатичний ко­лапс. Анаприлін спричинює виникнення бронхоспазму.



Интернет реклама УБС

До віддалених шкідливих наслідків застосування ліків належить ембріотоксична, тератогенна, фетотоксична, мутагенна та канце-рогенна дія.

Ембріотоксична дія розвивається у перші дні і тижні від почат­ку запліднення і є наслідком загальнопротоплазматичного токсич­ного впливу ліків. У результаті розвиток ембріона, процеси його прикріплення до стінки матки (імплантації) та плацентації порушу­ються. При цьому вагітність або зовсім не розвивається або від­бувається мимовільний викидень на її ранній стадії. Ембріотоксич-ну дію мають естрогени, гестагени, анаболічні стероїди, фторо-тан, аспірин, бісептол, тетрацикліни тощо.

Тератогенна дія - це здатність ліків порушувати нормальний розвиток ембріона і викликати вади розвитку в плода. Вона спо­стерігається при дії ліків у період 5 тижнів - 3-4 місяців внутріш-ньоутробного розвитку. В результаті відбуваються значні порушення розвитку мозку, серцево-судинної, травної та інших систем, від яких дитина може загинути. У легших випадках спостерігаються вовча паща, заяча губа, вади кінцівок, статевої та інших систем. Можли­ве порушення розвитку центральної нервової системи, що в майбу­тньому може викликати погіршання мислення, пам'яті, зору, слуху, труднощі у навчанні. Тератогенну дію мають вищезгадані препа­рати, протиепілептичні, протитуберкульозні, таблетовані протидіа-бетичні засоби, великі дози вітамінів А і Д, етиловий спирт та ба­гато інших речовин. Класичним прикладом тератогенноїдіїліківє талідомідова трагедія 60-х років. Тоді, в результаті вживання вагі­тними жінками широко розрекламованого седативного і снодійно­го засобу талідоміду, в них народжувалися діти з ластоподібними (як у тюленів) кінцівками. Усього в світі внаслідок застосування талідоміду народилося близько 10 тисяч таких дітей.

Фітотоксична дія розвивається в результаті впливу ліків на плід. Наприклад, призначення аспірину та інших нестероїдних протиза­пальних засобів у кінці вагітності викликає передчасне зарощення артеріальної (боталової) протоки. Призначення резерпіну може спричинити пригнічення дихання, порушення смоктання в новона­родженої дитини. Якщо майбутня мати наркоманка, алкоголічка, в новородженої дитини може розвиватися тяжкий синдром абстинен­ції, зупинка дихання, підвищується ризик раптової смерті.

Мутагенна дія виникає внаслідок впливу ліків на статеві кліти­ни і в період розвитку ембріона. Вона, на відміну відтератогенної, успадковується. Зовнішньо це проявляється вадами розвитку, які передаються наступним поколінням. Мутагенну дію мають цито­статики та деякі інші речовини.

Канцерогенна дія — це здатність речовин викликати розвиток злоякісних пухлин. Усі лікарські препарати ретельно перевіряють­ся на відсутність канцерогенної дії. Можна стверджувати, що за­стосовувані у клініці засоби її не мають.

До негативних ефектів, які зумовлені повторним введенням лі­ків в організм, належать толерантність, тахіфілаксія, лікарська за­лежність, пригнічення імунітету та ін.

Толерантність (звикання, резистентність, стійкість) - явище, коли при повторному застосуванні лікарської речовини фармакологічний ефект зменшується і зникає. При цьому підвищення дози ліків відновлює їх дію. Розвиток толерантності характерний для барбітуратів, наркотич­них анальгетиків, транквілізаторів, етилового спирту, фенаміну, кофеїну тощо. У деяких випадках при частому повторному введенні ліків відбу­вається зникнення їх фармакологічних ефектів, які не вдається понови­ти введенням підвищених доз речовин. Таке явище отримало назву тахіфілаксії і характерне для ефедрину, нафтизину та ін.

Тривале повторне (навіть нерегулярне!) введення ліків, які змі­нюють психічні функції (стимулюючих, знеболювальних, пригнічу­ючих), може спричинити розвиток лікарської залежності. Особливо небезпечними є речовини, які викликають ейфорію (стан повного фізичного і психічного благополуччя): морфін, кокаїн, маріхуана, ал­коголь, фенамін та ін. Лікарська залежність може бути психічною, коли після припинення прийому речовини хворий відчуває нестримний потяг до неї, порушення психічних функцій, і фізичною, коли роз­виваються тяжкі порушення функцій внутрішніх органів і систем організму. Якщо людині, в якої виникла лікарська залежність до ре­човини, вчасно не ввести чергову дозу наркотику, в неї розвивається стан, який називається абстиненцією. Він проявляється психічними і фізичними розладами, іноді надзвичайно тяжкими, і є наслідком психічноїі фізичної залежності від препарату. Лікарська залежність часто супроводжується розвитком толерантності.

Синдром відміни - це комплекс змін, що можуть розвиватися після раптової відміни препаратів, які до того призначали хворому тривалий час. Клінічна картина синдрому відміни залежить від того, який препарат і з приводу якого захворювання отримував пацієнт. Наприклад, при застосуванні глюкокортикостероїдів проявами син­дрому відміни можуть бути надниркова недостатність і загострен­ня перебігу хвороби (ревматоїдного поліартриту, бронхіальної аст­ми тощо). При застосуванні анаприліну синдром відміни характе­ризується розвитком гіпертензивної кризи, нападу стенокардії тощо. Одним із заходів попередження синдрому відміни є поступове зни­ження дози перед відміною препарату.

Пригнічення імунітету спостерігається при застосуванні імуно-депресантів, цитостатиків, глюкокортикостероїдів. У таких хворих будь-яка інфекція (бактеріальна, вірусна) може набувати генералі-зованого характеру.

Дисбактеріоз - це стан, який супроводжується порушенням природного складу мікрофлори шкіри і слизових оболонок. Він роз­вивається внаслідок застосування антибіотиків широкого спектра дії і досить часто супроводжується виникненням суперінфекції. Остання характеризується заселенням шкіри і слизових оболонок мікроорганізмами, що не чутливі до антибіотика, який застосову­вався. Це бувають гриби роду кандида, синьогнійна паличка, ме-тицилінорезистентні штами стафілококів.

Хіміорезистентність мікроорганізмів є проявом загальнобіоло-гічної реакції пристосування живих істот до змінених умов існу­вання. У результаті бактерії стають нечутливими до антибіотиків. Для відновлення впливу на них необхідно синтезувати нові анти­бактеріальні засоби.

 

Ще одним проявом негативної дії ліків на організм є ментозна алергія.

Алергічні реакціїу відповідь на призначення ліків можуть роз­виватися у таких випадках: 1) через 7-12 днів після початку за­стосування препарату; 2) при повторному лікуванні препаратом алергічна реакція може виникати вже після першого його призна­чення; 3) іноді - після введення засобу перший раз, за умови, що хворий мав контакт із цією речовиною раніше (повітряний, харчо­вий, професійний).

Необхідно враховувати, що до речовин з подібною хімічною бу­довою може розвиватись перехресна алергія. Тому, наприклад, при наявності в хворого алергії до новокаїну йому не можна призначати сульфаніламіди, дикаїн, анестезин. Якщо встановлено алергію до бензилпеніциліну, хворому протипоказані всі засоби пеніцилінового ряду і не виключається наявність у нього алергії до цефалоспоринів.

Клінічні прояви алергії можуть бути різноманітними: кропивни­ця, шкірні висипки, ангіоневротичний набряк Квінке, анафілактич­ний шок, бронхоспазм, сироваткова хвороба. Вона може проявля­тися змінами крові: тромбоците-, гранулоцитопенією, апластичною анемією, гемолізом еритроцитів. Ураження печінки, нирок, серця також можуть бути алергічного походження. При медикаментоз­ній алергії відсутня залежність між дозою речовини і тяжкістю алергічної реакції. Іноді мізерні кількості ліків, до яких сенсибілізо­ваний хворий, провокують розвиток анафілактичного шоку.

Якщо в людини була алергічна реакція на якийсь препарат, його призначення даному хворому абсолютно протипоказане протягом усього життя.

Медикаментозною ідіосинкразією називається спотворена (ісііоз-інший) чутливість організму до лікарських речовин. В основі цієї негативної дії ліків лежать генетичні порушення.


Читайте також:

  1. II. МЕХАНІЗМИ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ ДІЇ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ.
  2. Абсорбція ліків
  3. АДАПТАЦІЯ ОПОРНО-РУХОВОГО АПАРАТУ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНИХ СИСТЕМ ОРГАНІЗМУ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ
  4. Адаптація організму до змін чинників зовнішнього середовища
  5. Адаптація організму до зовнішніх факторів середовища.
  6. Адаптація функціональних систем організму спортсменів
  7. АДАПТИВНІ РЕАКЦІЇ МІКРООРГАНІЗМІВ НА СТРЕСОВІ ДІЇ.
  8. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка
  9. Анатомо-фізіологічна перебудова організму підлітка та її вплив на його психологічні особливості й поведінку.
  10. Бактеріофаг, його природа і практичне застосування. Вплив бактеріофага на мінливість мікроорганізмів.
  11. Білки, властивості, роль в життєдіяльності організмів.
  12. Біохімічна характеристика тренованого організму




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Фактори, що впливають на дію лікарських засобів | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.001 сек.