• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи (Ст. 1161-1162 ЦК).

Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

Окремим видом зобов'язань є такі недоговірні зобов'язання, що виникають із дій, які вчиняються однією особою в майнових інтересах іншої без спеціального доручення. Внаслідок вчинення таких дій виникає право вимагати від особи, в інтересах якої такі дії вчинялися, відшкодування витрат, які були понесені у зв'язку з цим.

Цивільно-правове регулювання вчинення дій в майнових інтересх іншої особи здійснюється на підставі ст.1158-1160 ЦК.

Сторонами в цих зобов'язаннях виступають:

• Фізична особа (рятувальник), яка понесла майнові збитки,
отримала каліцтво чи ушкодження здоров'я, коли без відповід­
них повноважень рятувала від реальної загрози: а) життя чи здоров'я іншої особи; б) майно іншої особи;

• держава або фізична особа, життя чи здоров'я якої рятува­
лося, або власник (володілець) врятованого майна.

У разі смерті рятувальника стороною виступатимуть його спадкоємці.

Дії рятувальника повинні мати добровільний характер і бути спрямованими на усунення як обставин, які можуть загрожувати чужому життю здоров'ю чи майну, так і негативних наслідків події, яка вже настала.

Зобов'язання, що виникають із рятування, не поширюються на дії осіб, які здійснюють рятування життя та здоров'я фізич­них осіб, майна фізичних або юридичних осіб при виконанні своїх професійних (трудових) обов'язків наприклад, пожежники, лікарі, ветеринари, працівники органів міліції, Міністерства надзвичайних ситуацій та ін.

Зобов'язання, які виникають із рятування, зовні схожі із зобов'язаннями, які виникають внаслідок заподіяння шкоди, але між ними існує й істотна відмінність.

Відшкодування шкоди у зобов'язаннях, які виникають у зв'язку із заподіянням шкоди, є цивільно-правовою відпові­дальністю, яка покладається законодавцем на особу, яка запо­діяла шкоду або яка є відповідальною за заподіяння шкоди.

У зобов'язаннях, які виникають у зв'язку із рятуванням, шкода пов'язана з правомірними діями потерпілого, які він свідомо вчиняв, допускаючи заподіяння шкоди своєму майну, здоров'ю та життю. Тому порядок і умови відшкодування шкоди такій особі не повинні регламентуватися нормами ЦК, які пе­редбачають відповідальність за заподіяння шкоди.

1.5. Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи (ст. 1163- 1165)

Небезпека заподіяння шкоди життю, здоров'ю чи майну в майбутньому може стати підставою для заборони діяльності, яка створює таку небезпеку.

Ця небезпека може полягати:

а) в проведенні будівельних робіт без належного дозволу і
кваліфікації (перебудування квартири чи будинку, прибудова
тамбуру тощо);

б) у виконанні інших робіт без відповідного дозволу і ква­
ліфікації (проведення газу, світла, водопроводу тощо);

в) в утриманні диких тварин (рись, ведмідь), плазунів (кро­
кодилів), гадюк, пітонів, службових собак та собак бійцівських
порід в домашніх умовах без відповідного дозволу;

г) у здійсненні підприємницької діяльності або виконанні
інших небезпечних робіт в домашніх умовах тощо.

Вимоги щодо усунення небезпеки, яка фактично загрожує, є одним із засобів захисту цивільних прав. Тобто в цьому випадку заінтересована особа вимагає не відшкодування запо­діяної шкоди, а припинення дій, внаслідок яких їй може бути заподіяна шкода.

У разі неусунення загрози життю, здоров'ю, майну заінте­ресована особа має право вимагати:

· вжиття невідкладних заходів щодо усунення загрози;

· заборони діяльності, яка створює загрозу.

У разі настання шкоди (упущеної вигоди, моральної шкоди) вона вправі вимагати відшкодування завданої шкоди.

1.6. Деліктні зобов’язання (зобов’язання із відшкодування шкоди).Особливостям деліктних зобов’язань буде присвячено окреме питання.

1.7. Зобов'язання із набуття, збережен­ня майна без достатньої правової підстави.

В судовій практиці мають місце випадки, коли особа не може захистити свої права, які порушені, ні за допомогою ре­чового позову, ні позову із договору, ні позову із заподіяння шкоди. Водночас потерпілому заподіяні збитки, а особа, яка їх заподіяла, збагатилася за його рахунок. Наприклад, особа помил­ково оплатила телефонні розмови сусіда; постачальник від­вантажив продукцію не замовнику, а сторонній організації; поку­пець внаслідок допущеної ним арифметичної помилки сплатив зайве продавцю за товар тощо.

В цих випадках захист майнових інтересів потерпілої сторо­ни досягається за допомогою інституту набуття та збереження чужого майна без достатньої правової підстави.

Головною ж ознакою зобов'язань з набуття і збереження майна без достатніх підстав є не правомірність чи неправомір­ність набуття, не природа юридичних фактів, що зумовили виникнення настання цих зобов'язань, а відсутність підстав для збагачення.

Так, набуття або збереження чужого майна без достатньої правової підстави може мати місце в наступних випадках:

· оплата покупцем незамовленого товару;

· несення співвласником витрат, пов'язаних з утриманням
майна, понад свою частку;

· користування чужими речами без договору найму (оренди)
чи дозволу (особа помилково вважає, що річ "нічийна" або що
такий дозвіл отриманий);

· оплата мнимого боргу;

· повторна оплата товару;

· отримання зайвого внаслідок арифметичної помилки;

· помилкове надання послуг або виконання робіт не тій
особі, яка є стороною за договором;

· виконання банком розпорядження про списання суми з
розрахункового рахунка на виконання рішення суду після того,
як ця сума вже списана з рахунка боржника на підставі вико­
навчого листа;

· визнання правочину недійсним, внаслідок чого отримане
особою за правочином стає безпідставно набутим, та ін.

Зобов'язання з набуття чи збереження майна без достатньої правової підстави необхідно відмежовувати від деліктних зобов'язань:

1.За підставами виникнення. В основі делікту завжди лежить
правопорушення, а підставою збагачення можуть бути будь-
які юридичні факти, в тому числі події;

2. на відміну від делікту, де завжди є конкретна потерпіла
особа, якій заподіяна шкода, в зобов'язаннях із набуття чи
збереження майна без достатніх підстав така особа може бути і
відсутня. (Наприклад, внаслідок безпідставного завищення цін продав­цем в роздрібній торгівлі, перевізником особа, яка збагатилася, є, а конкретний потерпілий відсутній. В цьому випадку набуте безпідставно стягується в дохід бюджету);

3) в деліктних зобов'язаннях кредиторами виступають особи,
яким заподіяна шкода. В зобов'язаннях із безпідставного
збагачення позивачами можуть бути не лише особи, за рахунок
яких відбувається безпідставне переміщення майнових ціннос­
тей, а й інші прямо передбачені законом особи (наприклад,
фінансові органи, податкові органи, органи митного нагляду,
антимонопольні органи тощо, які можуть застосувати або вима­
гати застосування санкцій, передбачених цивільним або іншими
галузями законодавства);

4) із змісту деліктних зобов'язань випливає принцип повного відшкодування, тобто деліктні зобов'язання забезпечують понов­лення порушеного права (віддай, відремонтуй, заміни, відшкодуй тощо), при зобов'язаннях із безпідставного збагачення відшко­довується лише те, на що набувач збагатився.

2.Поняття, підстави та умови виникнення

зобов’язання з відшкодування шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди (інколи їх називають зобов'язаннями із правопорушення або деліктними зобов'язан­нями) — найпоширеніший вид недоговірних зобов'язань.

Зобов'язання із заподіяння шкоди — це зобов'язання, які ви­никають внаслідок порушення майнових чи особистих немай-нових прав абсолютного характеру і мета яких — забезпечити поновлення прав потерпілого за рахунок заподіювача шкоди або особи, відповідальної за шкоду.

Цивільне законодавство, охороняючи права та інтереси як фізичних, так і юридичних осіб, передбачає відшкодування шко­ди, яка заподіяна як внаслідок невиконання договірних зо­бов'язань, так і у випадках, коли між сторонами договірні від­носини відсутні взагалі.

Залежно від підстав виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди розрізняють: договірну та недоговірну (деліктну) відпо­відальність.

І договірна, і недоговірна відповідальність мають спільні риси:

· мета — поновити порушені права;

· мають майновий характер;

· реалізуються примусово силами юрисдикційних органів;

· виконують попереджувальну, виховну функцію.

Водночас між договірною і недоговірною (деліктною) від­
повідальністю існують і певні відмінності:

· договірна настає, коли сторони перебувають у відносних
правовідносинах, недоговірна — в абсолютних;

· договірна покладається на порушника договору або на
особу, яка за договором відповідає за порушника (поручитель,
гарант), недоговірна — на порушника або на особу, яка за за­
коном відповідає за порушника (батьки, опікуни, лікувальна
установа), або взагалі на третю особу, в інтересах якої вчиня­
ються дії (заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності);

· договірна — це додатковий обов'язок, який приєднується
до невиконаного обов'язку (поставити продукцію і сплатити
штраф), а недоговірна — це новий обов'язок замість невикона­
ного ;

· договірна передбачена як законом, так і договором, недо­
говірна — виключно законом;

· договірна виступає у вигляді відшкодування збитків, стяг­
нення пені, штрафу, неустойки, а недоговірна — виключно у
вигляді відшкодування збитків.

Крім ЦК, правовідносини щодо відшкодування шкоди ре­гулюються й іншими нормативними актами.

Як договірна, так і недоговірна відповідальність настає ли­ше за наявності певних умов (підстав),передбачених законом. Такі загальні підстави встановлені в ст. 1166 ЦК.

Відповідаль­ність за заподіяння шкоди настає за загальним правилом за наявності таких умов:

· шкода;

· протиправність поведінки заподіювана;

· причинний зв'язок між протиправною поведінкою та за­
подіяною шкодою;

· вина заподіювана шкоди.

Сукупність цих умов і є підставою для покладання на особу цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди. Ці умови є загальними для виникнення зобов'язань із заподіяння шкоди, оскільки їх сукупність вимагається в усіх випадках, крім тих, які спеціально передбачені в законі.

3. Характеристика окремих видів

Переглядів: 1314