Студопедия
Новини освіти і науки:
Контакти
 


Тлумачний словник






Недержавні організації соціальної роботи

Державна служба зайнятості

Біржі праці Існували в Україні за радянських часів у 20-і роки. Вони займалися працевлаштуванням тимчасово незайнятих громадян і сплачували грошову допомогу безробітним. Сучасна Державна служба зайнятості (ДСЗ) створена постановою уряду СРСР у грудні 1990 р. для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки, перепідготовки, працевлаштування і соціальної підтримки тимчасово непрацюючих громадян. Розгорнута ж система ДСЗ була протягом 1991 р. її діяльність здійснюється під керівництвом Міністерства праці та соціальної політики, а також місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування і відповідно до Закону України "Про зайнятість населення".

На початок 1999 р. система ДСЗ складалася з таких підрозділів:

- Державного центру зайнятості;

- центру зайнятості АР Крим, обласних (24 одиниці), Київського та Сева­
стопольського міських центрів зайнятості;

- місцевих (648 одиниць): районних, міськрайонних, міських і районних у

містах центрів зайнятості;

- центрів організації фахового навчання незайнятого населення і центрів
фахової орієнтації;

- інспекції з контролю за додержанням законодавства про зайнятість
населення.

До складу ДСЗ входять також інформаційно-обчислювальні центри, територіальні та спеціалізовані бюро зайнятості, центри трудової реабілітації населення.

Державна служба зайнятості має виконувати такі завдання та обов'язки:

- допомога в отриманні робочих місць тим, хто шукає роботу;

- допомога керівникам підприємств, що шукають працівників певного
рівня кваліфікації;

- збирання інформації про попит на робочу силу та його задоволення;

- реєстрація вільних робочих місць та осіб, що шукають роботу;


- здійснення фахової підготовки, підвищення кваліфікації та пере­
підготовки вивільнених працівників і безробітних;

- організація оплачуваних громадських робіт;

- сприяння створенню додаткових робочих місць для громадян,
неспроможних на різних умовах конкурувати на ринку праці;

- надання матеріальної підтримки безробітним та членам їхніх сімей тощо.
Лослуги щодо забезпечення зайнятості населення, його соціального

захисту надаються установами ДСЗ безкоштовно.

ДСЗ бере також активну участь у підготовці та реалізації державних та територіальних програм зайнятості.

За період становлення Української держави закладів, які б обслуговували користувачів послуг соціальних служб на комерційних засадах, у нас, на відміну від країн Заходу, практично не з'явилося. Тому йдеться тут про неприбуткові і некеровані державою, некомерційні організації, які декларували вирішення соціальних проблем взагалі чи проблем окремих груп користувачів соціальних послуг як свою місію. Такі організації (НДО) роблять у цей період свої перші кроки, хоч продовжують свою роботу й ті НДО, що користуються регулярною державною підтримкою ще з радянських часів. Виникнення великої кількості різноманітних НДО, зростання їхньої активності та впливу на різні сторони суспільного життя - чи не найважливіша зміна у соціальній сфері України останнього десятиріччя.

Громадські організації соціальної сфери керуються у своїй діяльності загальними для об'єднань усього неприбуткового сектора законодавчими актами України і в першу чергу законами "Про об'єднання громадян", "Про благодійництво та благодійні організації".

За даними Ліги ресурсних центрів громадських організацій України "Громада", 1997 р. існувала 3821 недержавна неприбуткова органЬаиія. З них 1911 (55%) належать до соціальної сфери. Напрямки діяльності останніх подано таким чином: реабілітація, медицина - 8%, права людини - 8%, жіночі -5%, ветерани, інваліди - 12%, благодійність - 5%, чорнобильські організації - 5%, діти, молодь - 12% від загальної кількості недержавних неприбуткових організацій. На жаль, опубліковані дані не дають можливості проаналізувати діяльність НДО соціальної сфери з погляду її масштабності, ефективності, порівняти ЇЇ з аналогічною діяльністю у зарубіжних країнах.

Серед причин, що обумовили виникнення і швидкий розвиток НДО у соціальній сфері, слід відзначити, з одного боку, кризу тоталітарної держави та ЇЇ системи соціального захисту і неспроможність виконання Українською державою взятих на себ^ зобов'язань у царині соціального захисту, а з іншого - намагання людей реалізувати свої інтереси та задовольнити наявні потреби, а також намагання знайти інших людей, що мають аналогічні проблеми і легко вас зрозуміють.

Послуги НДО, зазвичай, частково заповнюють прогалини у сфері послуг для користувачів у державній системі допомоги. Саме НДО розробляють та апробують п'шотні моделі та схеми роботи з клієнтами, відповідні види послуг можуть бути невідомі працівникам державних установ взагалі.

Прикладом успішної роботи НДО можуть бути місцеві осередки Українського союзу інвалідів; громадська організація родичів психічно хворих "Надія" (м. Київ) - чудовий зразок групи само- та взаємодопомоги; благодійний єврейський фонд "Турбота-Хесед-Авот", що надає послуги старезним. Київська


міська організація "Церебрал" успішно лобіює позитивні зміни у державному обслуговуванні киян, хворих на ДЦП. Успішним прикладом "парасолькової" організації (тобто посередницької організації, що координує діяльність інших груп і забезпечує їх ресурсами) соціальної сфери можна вважати Український Червоний Хрест, який має філії в усіх регіонах України і в свою чергу входить до міжнародного Червоного Хреста.

На відміну від практики Заходу українські НДО соціальної сфери не мають можливості брати участь у тендерах на отримання бюджетного фінансування для надання послуг користувачам. Наявні кошти розподіляються і використовуються самими чиновниками згідно зі своїми власними міркуваннями та інтересами. Разом з цим, з'являються проекти, які реалізуються спільними зусиллями як громадських, так і державних організацій. Наймасштабніший з них - проект "Упровадження підходу "підліток-підлітку" в освітню систему України для формування здорового способу життя у молодих людей", підготовлений на основі співпраці ООН з Академією педагогічних наук України в рамках програми профілактики СНІДу. Проект здобув грант Фонду Тернера (США) й отримав фінансування в обсязі 1 млн. дол. Проект реалізовуватиметься протягом 1999 - 2001 рр. і охопить 15 тис. шкіл України.

Проект передбачає розробку нових форм і технологій подачі інформації підліткам, визначення підлітків-лідерів і підготовку їх як тренерів, оскільки традиційні способи передавання інформації від дорослого до підлітка не ефективні для профілактики СНІДу. Програма дає також новий імпульс розвиткові шкільної системи самоуправління, дитячих закладів, де проводитиметься підготовка тренерів-підлітків.

Хоч більшість українських НДО не отримують фінансової підтримки від держави, бо це не передбачено чинними законами, все ж можна виділити серед них і такі, що її отримують регулярно. Це організації ветеранів війни. Українське товариство глухих (УТОГ) та Українське товариство сліпих (УТОС). Ці організації діють вже кілька десятиріч, мають розгалужену систему, що при бажанні охоплює кожного громадянина із зазначених категорій. УТОС та УТОГ, окрім суто адміністративних структур, що діють у кожному регіоні України, мають систему реабілітаційних агенцій та підприємств, що вижили навіть за часів економічної скрути.

Новим явищем у соціальній сфері пострадянського суспільства стала діяльність організацій самодопомоги або взаємодопомоги. Останній термін точніше передає сутність відносин між членами таких організацій. Однією з перших організацій такого типу в Україні були "анонімні алкоголіки", які започаткували свою діяльність, спираючись на досвід подібних американських груп.

Потреба в створенні таких організацій виникає у зв'язку з тим, що деяким людям необхідну підтримку інколи важко знайти як у колі родини, так і у формальних організаціях, що часом надто заорганізовані й вимагають від людини виконання певної ролі за усталеною схемою. Включення у відповідну групу може бути спрямоване (за Р. Малецькі) на досягнення таких цілей:

- вихід з ізоляції і можливість обговорювати свої проблеми (наприклад для
хворих на СНІД);

- знайти товаришів, які розуміють твої переживання;

- набуття впевненості; :

- навчатися в інших;

- знайти підтримку;

- навчитися обговорювати свої проблеми з родиною та друзями.


Протягом останнього десятиріччя в Україні створювалися такі групи взаємодопомоги.

1. У сфері фізичного здоров'я - групи, метою яких є задоволення потреб
людей, що мають проблеми із здоров'ям чи доглядом за хворими родичами.
Прикладом може бути товариство родичів душевнохворих "Підтримка" при
Житомирській психіатричній лікарні № 1. Групи утворювалися також жінками,
хворими на рак молочної залози, хворими на СНІД.

2. У сфері емоційного та психічного здоров'я відомі групи осіб, хворих на
шизофренію й групи дівчат-підлітків та жінок, які зазнали сексуального насильства.

3. Групи для членів сімей, що мають дітей з фізичною інвалідністю, дітей з
труднощами у навчанні. Такі групи діяли на базі Благодійного товариства
допомоги інвалідам та особам з інтелектуальною недостатністю "Джерела", в
школі "Життя" (м. Київ).

4. Групи зміни поведінки об'єднують людей з різними видами шкідливої
залежності. Це групи анонімних алкоголіків, які працюють у відділеннях
"Соціотерапії", групи людей з наркотичною залежністю.

5. Групи подолання наслідків життєвих змін. Такі зміни вимагають від
людей пристосування. Група такого роду (група безробітних) діяла при Центрі
працевлаштування Мінського району м. Києва.

Дослідники (Р. Кравченко, Н. Кабаченко, О. Васильченко) відзначають такі загальні вади діяльності НДО в Україні:

- невеликий чисельний склад груп;

- недостатній досвід роботи та спілкування членів і керівників групи;

- орієнтація на перерозподіл ресурсів лише на користь власних членів;

- неготовність до співпраці з іншими організаціями та структурами, які
діють у соціальній сфері.

Серед обставин, що сповільнюють становлення НДО в Україні, відзначають: брак традицій громадянського суспільства, сприйняття НДО населенням як посередника від імені держави; погана поінформованість населення про суть діяльності НДО; розрізненість НДО; невикористання можливостей взаємодії з державними структурами, діловими колами, міжнародними НДО; амбіційність і вузькість інтересів керівників НДО, низький рівень внутрішньої демократії.


Читайте також:

  1. II. Вимоги безпеки перед початком роботи
  2. II. Вимоги безпеки праці перед початком роботи
  3. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  4. III. Вимоги безпеки під час виконання роботи
  5. Internet. - це мережа з комутацією пакетів, і її можна порівняти з організацією роботи звичайної пошти.
  6. IV. Вимоги безпеки під час роботи на навчально-дослідній ділянці
  7. IV. Закономірності структурно-функціональної організації спинного мозку
  8. PR-відділ організації: переваги і недоліки
  9. V Практично всі психічні процеси роблять свій внесок в специфіку організації свідомості та самосвідомості.
  10. VII. Прибирання робочих місць учнями (по завершенню роботи) і приміщення майстерні черговими.
  11. АГЕНТ З ОРГАНІЗАЦІЇ ОБСЛУГОВУВАННЯ АВІАПЕРЕВЕЗЕНЬ
  12. Аконність залишення засуджених у слідчому ізоляторі для роботи з господарського обслуговування.




<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Соціальні служби для молоді та дітей | Волонтерство у соціальній роботі

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:


 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.002 сек.