Закони грошового обігу розробляє і запроваджує держава. Сучасна економічна теорія вважає, що найбільш актуальний підхід до питань грошового обігу сформулювала теорія монетаристів. В основі монетаризму лежать наступні закони грошового обігу:
- Товарна маса є первинною в порівнянні з грошовою масою (тобто, кількість грошей в країні повинна відповідати кількості товарів);
- Кількість грошей в країні залежить від обсягів товарної маси і від швидкості грошової одиниці.
,
Де : М – грошова маса;
V – швидкість грошової одиниці;
Р – середній рівень цін;
Q – обсяги товарного виробництва.
Оптимальна грошова маса визначається:
,
- оптимальна кількість грошей;
V – швидкість грошової одиниці;
ЦТ – сума цін товарів (сумарна вартість товарної маси);
П – сумарна вартість платежів, строк оплати яких наступив;
К – сумарна вартість кредитних операцій;
ВЗП – сума взаємозалікових (бартерних, безготівкових) платежів.
В випадку, коли фактична грошова маса перевищує оптимальну, в країні виникає інфляція.
Інфляція – це зменшення реальної вартості грошей та зростання рівня цін.
Види інфляції:
а) в залежності від причин, що породжують знецінення грошей:
1.емісійна інфляція - це знецінення грошей по причині появи в обігу «надлишкової» грошової маси, не забезпеченої товарами;
2.інфляція попиту – знецінення грошей по причині росту попиту на товари, готовності до покупок в періоди економічного зростання;
3. інфляція пропозиції – виникає по причині зростання попиту на ресурси та цін на ресурси в періоди економічного зростання;
4. інфляція «ціна – заробітна плата» або інфляційна спіраль – це поєднання інфляції попиту і пропозиції.
б) в залежності від темпів знецінення грошей:
- природна інфляція – Ті (темпи інфляції) не перевищують 5% на рік;
- повзуча інфляція – Ті = 5 -10 % на рік;
- галопуюча інфляція – Ті = 10 -100 % на рік;
- гіперінфляція – на рік.
Поєднання процесів знецінення грошей з падінням обсягів національного виробництва називається стагфляцією.