Підземні води

Підземними називаються води, що перебувають у гірських породах верхньої частини земної кори. Підземні води діляться на наступні основні категорії.

1. Води зони аерації, представлені водами ґрунтового шару й верховодкою.

2. Води, що перебувають на першому від поверхні водоупорі, не перекриті зверху водонепроникним шаром і тому мають вільну поверхню. Ці води мають тісний зв'язок з поверхневими водами та водами зони аерації й від них одержують основне харчування. Простір, що знаходиться в землі над ґрунтовими водами, називається зоною аерації. У зоні аерації можуть тимчасово перебувати поверхневі води, що йдуть на сполуку із ґрунтовими водами. Ці води називаються верхніми водами або верховодкою. Утворюються вони, як правило, після сніготанення й дощів.

3. Безнапірні ґрунтові води розташовані у водопроникному горизонті, перекритому зверху водонепроникним шаром. Ці води так само мають вільну поверхню, але вони безпосередньо не пов'язані з поверхневими водами даного району й область їх живлення, як правило, розташована за його межами.

4. Напірні або артезіанські води (назва походить від латинської назви французької провінції Артуа, де ще в ХІІ столітті був споруджений перший у Європі артезіанський колодязь) – підземні води, розташовані між двома водонепроникними шарами й перебувають під гідравлічним тиском. При буравленні свердловини або колодязя артезіанська вода піднімається вище верхнього водоупору й може вільно виливати на поверхню землі.

5. Карстові води – підземні води в порожнечах, що утворилися в карбонатних (вапняки, доломіти) або галогенних (гіпси, ангідрити, кам'яні солі) породах у результаті процесів їхнього розчинення. Формування карстових вод відбувається за рахунок інфільтрації атмосферних вод і поглинання поверхневих водостоків. Карстові води часто утворюють джерела з дуже великим дебітом, але який різко змінюється, і називаються воклюзи (від назви джерела Воклюз на південному-сході Франції). У карстових порожнечах формуються карстові ріки й карстові озера.

6. Тріщинні води, так само як і карстові води, пересуваються по тріщинах у скельних породах, але на відміну від карстових вод можуть, заповнюючи тріщинну породу, утворювати певні водоносні горизонти напірного або вільного характеру. Такі води часто зустрічаються у вапняках, піщаниках, гранітах й інших масивно-кристалічних породах.

По ступеню мінералізації підземні води бувають:
- прісні – до 1 г/л;
- солонуваті або слабкомінералізовані – 1-10 г/л;
- солоні або мінералізовані – 10-50 г/л;
- розсоли – більше 50 г/л.

Підземні води, що характеризуються підвищеним вмістом біологічно активних компонентів (CO2, H2S, іони I, Bґ й ін.) і/або які володіють специфічними фізико-хімічними властивостями, обумовленими хімічним складом, підвищеною температурою, радіоактивністю й т.п., завдяки яким вони виконують лікувальну дію на організм людини, називають мінеральними водами. По хімічній і газовій сполуці виділяють лужні, вуглекислі, сірководневі, залізисті й інші типи мінеральних вод. На поверхні землі мінеральні води з'являються у вигляді джерел або виводяться свердловинами. В Україні найбільш відомі наступні типи мінеральних вод.

Вуглекислі води. По сполуці вони підрозділяються на гідрокарбонатні кальцієві із загальною мінералізацією до 1,5 г/л (тип нарзану), гідрокарбонатні натрієві з мінералізацією до 6-7 г/л (тип єсентуки), хлоридні натрієві з мінералізацією до 12-97 г/л (тип арзни). Ці води широко поширені на південно-західних схилах Українських Карпат, у Закарпаття й на Керченському півострові.

Сульфідні води. Ці води мають різний хімічний склад і мінералізацію від 0,6 до 35 г/л, вміст сірководню – від 0,01 до 0,6 г/л. Широко поширені на північному-заході Поділля (курорт Немирів, Шкло), у Львівській області (курорт Любень Великий), в Івано-Франківській області (курорт Черче).

Родонові води. Родонові води мають різний хімічний склад і поширені в основному на правобережжі Дніпра й у долині Бугу. Наприклад, курорт "Хмільник" у Вінницькій області, санаторій "Родон" Черкаської області, курорти "Миронівка", "Біла церква" Київської області, водолікарні Житомирської області.
Йодні, бромні і йодо-бромні води. Це води в більшості випадків хлоридно-натрієвої сполуки. Вміст йоду 0,01-0,1 г/л, брому – 0,02-1,5 г/л, мінералізація води 99-300 г/л. Використовують ці води в санаторіях Криму (санаторій "Чайка", "Таврія"), а також у Закарпатській області (санаторій "Боржава").

Кремнієві води. Ці води мають невелику мінералізацію, що не перевищує 0,2-1,4 г/л. Поширені в Закарпатті, на Поділлі, межиріччі Сіверського Дінця й Ворскли. Широко використовуються як у лікувальних цілях (санаторій "Березівські мінеральні води"), так і як столова вода з розливом у пляшках (Харківська-1, Кам'янець-Подільська, Хмельницька вода й ін.).

Прісні мінеральні лікувальні води з підвищеним вмістом органічних речовин (0,01-0,03 г/л) типу "Нафтуся". Ці води розвідані у багатьох областях Західної України (курорти "Трускавець", "Моршин", "Східниця" й ін. Львівської області, "Сатопов", "Україна" Хмельницької області, "Збруч" Тернопільської області й ін.).

Існує безліч інших мінеральних вод, що містять усілякі набори хімічних компонентів з мінералізацією, що змінюється в широкому діапазоні від 1 до 350 г/л, які використовують у лікувальних цілях у санаторіях "Трускавець" і "Моршин", "Миргород" (Полтавська область).