Правове регулювання правочинів

1. Колізії в сфері зовнішньоекономічних правочинів.
2. Міжнародні конвенції, що регулюють правочини.

Відмінності між цивільно-правовими і міжнародно-приватними договорами:

1. Сторони, які вчиняють правочин знаходяться у двох державах (як мінімум);
2. Предмет правочину або права переміщуються хоча б через один кордон.

Такі правочини ми називаємо зовнішньоекономічними договорами (контрактами) – ЗУ «Про ЗЕД».

Характерним для ЗЕД договорів є:

1.  Застосування норм міжнародних конвенцій;
2. Застосування міжнародних звичаїв;
3. Належне право обирається за допомогою колізійних норм;
4. Враховується принцип автономії волі.

Види зобов’язань у ЗЕД:

1. Договірні зобов’язання
2. Зобов’язання, які виникають із трудових договорів
3. Із шлюбних контрактів
4. Із цивільно-правових договорів

2. Позадоговірні зобов’язання:

1. деліктні зобов’язання;
2. Зобов’язання із односторонніх дій;
3. Зобов’язання з безпідставного збагачення

Специфічні особливості ЗЕД договорів:

1. Форма – письмова;
2. Велика кількість міжнародних угод, що містять уніфіковані норми для регулювання таких відносин;
3. Широко застосовуються звичаї;
4. Особливий порядок врегулювання спорів – міжнародний комерційний арбітраж.

Договори купівлі-продажу

Віденська конвенція про договори міжнародної купівлі-продажу товарів 1980 р. у Відні на Конференції Генеральної Асамблеї ООН (розроблена Комісією ООН з права міжнародної торгівлі - ЮСІТРА).

Конвенція складається із чотирьох частин, які об’єднують 101 статтю.
Частина 1. Сфера застосування і загальні положення;
Частина 2. Укладення договору;
Частина 3. Купівля-продаж товарів;
Частина 4. Висновок.

Норми цієї конвенції не застосовуються, якщо:

1. Відповідні товари будуть придбані для власного споживання;
2. Йде торгівля з аукціоном;
3. Для реалізації продукції або товару в порядку виконавчого провадження або іншим чином в силу закону;
4. Реалізуються цінні папери, інші документи фінансового характеру, грошей;
5. Йде мова про торгівлю або реалізацією суден повітряного, морського транспорту або суден на повітряних подушках;
6. Йде мова про торгівлю електроенергією.

Норми цієї конвенції носять диспозитивний характер.

Оферта повинна відповідати таким ознакам (ст. 14 Конвенції):

1. Оферта повинна бути адресована одній або декільком особам;
2. В оферті повинно бути достатньо визначено товар, який пропонується (кількість, ціна товару або визначено порядок їх встановлення);
3. В оферті повинен бути виражений намір оферента бути зв’язаним у випадку акцепту.

Принцип дзеркальності акцепту – акцепт не повинен суттєво змінювати умов оферти. Якщо будуть суттєві зміни акцепту, то це вже буде нова оферта.

З моменту отримання оферентом акцепту договір є укладеним (крім США та Великобританії – принцип поштової скриньки – договір є укладеним з того моменту, коли акцепт є переданим поштовій організації для пересилання).

Ст. 55 Конвенції – ціна не є необхідною умовою договору. Ціна розуміється як звичайна, яка береться за аналогічний товар за таких умов договору.

Сторони можуть обирати ті чи інші заходи, які сприяли би належному виконанню договору.

Передбачене порушення договору (ст.ст. 71, 72 Конвенції) – буде тоді, коли до виконання договору стає зрозумілим, що одна із сторін скоїть суттєве порушення договору, і тоді контрагент має право призупинити виконання договору або заявити про дострокове розірвання договору (задля попередження негативних наслідків господарювання).

Конвенція про позовну давність в міжнародній купівлі-продажу товарів 1974 року. Встановлений для всіх договорів головний термін позовної давності – 4 роки. Термін починається з моменту порушення договору, або встановлено, що поставлена продукція має дефекти або невідповідності. Цей термін може бути перерваний та поновлений.

Загальне обмеження терміну позовної давності складає 10 років.

Конвенція про право, яке застосовується до договорів міжнародної купівлі-продажу товарів 1985 року в Гаазі. Застосовується лише до міжнародної торгівлі. Основна прив’язка – право країни, яке обрано сторонами договору. Вибір сторонами повинен бути явно вираженим або витікати із умов договору.

Конвенція про представництво у міжнародної купівлі продажу товарів 1986 року.

Конвенція про міжнародний факторинг 1988 року.

Lex mercatory – це регулювання відносин нормами, які мають транснаціональний характер, та не належать до жодної національної правової системи.

Угода про порядок вирішення спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, підписана представниками урядів країн СНД у 1997 році.