Експертиза зерноборошняниз товарів. Експертиза крупів

Цільова спрямованість: ознайомити студентів з порядком проведення товарознавчих експертиз зерно борошняних виробів.

1. Основні категорії якості. Визначення органолептичних та фізико-хімічних показників: смак, запах, колір, вологість, наявність домішок / мінеральних, органічних, шкідливих /, відсоток вмісту доброякісних зерен, зольність, вміст металомагнітних домішок, зараженість шкідниками.

2. Види транспортної та споживчої тари. Транспортна тара – продуктові мішки з тканини / нові або не бувші в користуванні / не нижче за ІІ категорію. Ящики дощаті, картонні, фанерні масою нетто не більше 15 кг для пакування крупів у споживчу тару. У середині ця тара вистилається абортованим папером. Для внутрішньо міських перевезень може використовуватись інвентарна тара: металеві, полімерні або дерев’яні ящики. Розфасовують крупи в споживчу тару від 0,4 до 1,0 кг у вигляді пакетів з коробкового картону, з полімерних плівок, з комбінованих матеріалів на основі паперу з полімерним покриттям, а також у імпортну тару, яка відповідає вимогам Міністерства охорони здоров`я України. Цим же вимогам повинні відповідати і пакувальні матеріали. Відхилення від маси нетто в упаковках допускається +/- 1 %.

3. Маркування. На транспортній тарі на кожній одиниці повинен бути пришитий або наклеєний ярлик з еластичного картону або паперу, в якому вказується підприємства-виготувача, його місце знаходження, найменування продукції (вид, ґатунок, маса нетто, кг), дата виготовлення або вживання (рік, місяць, число, зміна), номер стандарту. Колір шрифту на ярлику – чорний. Маркування споживчої тари робиться на кожній упаковці штампом або типографським способом. У ньому вказується найменування підприємства-виготувача, його місцезнаходження, найменування продукції (вид, ґатунок), маса нетто (кг), дата і зміна пакування, термін зберігання, номер стандарту.

4. Транспортування і зберігання. Крупи можуть перевозитись будь-яких видів транспортних засобів, придатним для цього. Вони повинні бути сухими, чистими, без недопустимих запахів і мати санітарне свідоцтво. Зберігання проводиться в сухих, чистих, добре провітрюваних, не заражених шкідниками та гризунами сховищах з додержанням санітарних норм та правил. Температура зберігання 10…-150С за відносної вологості повітря 75%. Крупи в мішках зберігають штабелями на підтоварниках або на піддонах та на стелажах ні відстані від полу 15 см.

5. Методи та обсяги складання вихідного середнього зразка. Зразки для дослідження якості відбирають у відповідності з НТД. Від кожної упаковки одиниці відбирають «крапкові проби», воно зводяться в «об`єднану»пробу, від якої виділяється «середня» проба.  «Середня» проба подається в незалежну лабораторію, де в окремих «наважках» визначаються якісні показники партії продукту. Маса середньої пробі повинна складати (1,5 +/- 0,1) кг.

6. Припустимі та неприпустимі дефекти. Припустимими дефектами вважаються дефекти смаку, запаху і кольору, які несуттєво  відрізняються від еталонного зразка. Наявність гіркого, кислого або стороннього присмаку, затхлого, пліснявого, стороннього запаху, хруст належить до неприпустимих дефектів. Неприпустимими дефектами вважаються також відхилення від вимог НТД до якості даної партії крупи. Залежно від виду крупи вологість має бути 12…17%, відсоток доброякісних зерен – 98…99,7%, домішки металів – до 3 мг на 1 кг продукту.

7. Особливості визначення основних показників якості. Показники якості визначаються в такій послідовності: % вологості, колір, запах, смак, хруст, зараженість шкідниками, вміст металевих домішок, крупність або номер крупи, вміст домішок, вміст доброякісних зерен, зольність, розварюваність.

8. Умови ідентифікації продукції без документів або маркування. Ідентифікація такої продукції проводиться шляхом визначення всього комплексу показників якості, що передбачені НТД / органолептичні, фізико-хімічні, мікробіологічні, біохімічні та показники безпеки /, порівнянням результатів досліджень з діючими нормативними документами і на цій основі встановленням виду і назви продукції.

9. Найбільш розповсюджені приклали фальсифікації та порушення договорів купівлі-продажу. Такими прикладами можуть бути: фальсифікація продукції шляхом змішування крупів меншої харчової цінності та нижчої якості з крупами вищої якості, порушенням договорі  шляхом підвищеного вмісту в крупах мінеральних та органічних домішок, збільшення частки не обрушених та не лущених зерен та ін.