Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Історія розвитку птахівництва як галузі в Україні.

ЗНАЧЕННЯ І СТАН ПТАХІВНИЦТВА В УКРАЇНІ ТА У СВІТІ

Птахівництво України є однією з найбільш інтенсивних і динамічних галузей сільськогосподарського виробництва.

Птахівництво – галузь сільськогосподарського виробництва, основним завданням якої є розведення, годівля, утримання птиці, застосування механізації, автоматизації, проведення ветеринарної профілактики з метою отримання яєць, м’яса та інших продуктів (пух, пір’я, жирна печінка, кулінарні вироби і таке інше) при низьких витратах праці та коштів.

Отже, основна мета птахівництва кожної країни – це збільшення виробництва дієтичних, висококалорійних продуктів – яєць і м’яса у відповідності з фізіологічно необхідною нормою харчування. Крім того, продукти птахівництва є також цінним сировинним матеріалом для промисловості.

Наявність яєць дає можливість мати слідуючий асортимент продукції:

- дієтичні, столові яйця, меланж, яєчний порошок, що використовуються у харчовій, текстильній промисловості (для фіксації тканин);

- у живописі, поліграфії для фіксації красок;

- у фотографії для виготовлення клею;

- у парфумерній промисловості для виробництва шампунів та інших продуктів;

- у виробництві вина для його освітлення;

- у медицині;

- у біологічній промисловості;

- у тваринництві для підгодівлі плідників та для виготовлення розріджувачів сперми.

Такий вид продукції як м'ясо дає змогу дає можливість мати слідуючий асортимент продукції:

- тушки патрані, напівпатрані, копчені, фасовані;

- супові набори;

- субпродукти;

- консерви; що використовуються у кулінарії та є сировиною для харчової промисловості

- ковбаси;

- паштет з печінки;

- з м’яса отримують куряче фракційне масло, що використовується у парфумерії для парфумерно-косметичних виробів.

Наступним видом продукції є молодняк птиці добовий та підрощений різних видів птиці, що вирощуються на м'ясо або для виробництва яєць, для ведення селекції, наукових досліджень, для виготовлення чучел-сувенирів.

Шкіра птиці дає можливість мати такий асортимент продукції:

- шкіра з пухом ( пташиним міхом), що використовується у легкій промисловості для пошиття комірів, безрукавок, дублянок та ін.

- шкіра плесни, шкіра страусів, що йде для виготовлення босоніжок, дамських сумочок, футлярів для окулярів та інше.

Побічні продукти птахівництва:

- перо, пух використовуються у легкій промисловості для виготовлення ковдр, подушок, спальних мішків, головних уборів; для виготовлення квітів, іграшок, прикрас, поплавків для вудочок, пір’яного борошна;

- послід птиці використовується у ґрунтознавстві для виготовлення рідких і сухих органічних добрив, компостів, використовується у тваринництві як джерело виробництва газу метану, пудрету як корму для тварин, для виготовлення сечовини;

- технічні відходи забою птиці і інкубації яєць; птиця, що пала йде на виготовлення м'ясо–кісткового борошна, технічного жиру. Все це використовується у комбікормовій промисловості.

Основні принципи організації технологічного процесу виробництва яєць і м’яса птиці сучасної промисловості:

- використання високопродуктивних порід, типів, кросів, ліній птиці;

- використання пташників обладнаних засобами, що забезпечують повну механізацію та автоматизацію виробничих процесів і регулювання мікроклімату залежно від віку птиці, високу продуктивність праці;

- застосування ресурсозберігаючих технологічних прийомів;

- урахування біологічних особливостей різних видів птиці;

- виконання виробничих процесів за технологічним графіком, який забезпечує ритмічне, цілорічне виробництво продукції;

- використання повно раціонних сухих комбікормів, які відповідають біологічним потребам організму птиці і дозволяють отримати високоякісну продукцію з низькими витратами кормів на одиницю продукції;

- суворе дотримання санітарно-ветеринарних правил, які забезпечують високу збереженість птиці.

До ХХІ сторіччя наша планета увійшла:

- з 780 млн. голодними людьми;

- з 200 млн. дітей у віці до 5 років, що страждають від нестачі харчування, наслідком якого є фізична та надлишкова недорозвиненість;

- з 2 млрд. населення , що вражені різноманітними захворюваннями через порушення в харчуванні.

Населення Землі через 40 років досягне 10 млрд. чоловік. Для того, щоб їх прогодувати слід збільшити продовольчі запаси як мінімум у 3 рази. Як вихід із даної ситуації пропонується зробити основний акцент на такі продукти харчування, як яйця і м'ясо птиці.

Птицю вирощувати вигідно, оскільки витрати корму на 1 кг м’яса, значно нижчі, ніж при роботі з іншим видом тварин (у пиці конверсія корму складає 2-3:1 …).

Невипадково за останні рок споживання м’яса птиці у світі різко виросло. Завдяки чому птиця вийде на друге місце по споживанню після свинини. За прогнозами темпи росту птахівництва складають в середньому 5% в рік, але важливою залишається проблема залишається одержання зерна і джерел протеїну для годівлі птиці. У країнах, що розвиваються буде спостерігатися тенденція перерозподілу зерна і використання більшої його частини для годівлі птиці, а не для виробництва хліба.

В Україні поставлена задача забезпечити річне споживання м’яса на 1 людину в кількості 80 кг, в тому числі за рахунок збільшення виробництва м’яса курчат-бройлерів. За прогнозами ФАО, у 2015 р у світі буде вироблено 94-95 млн. м’яса птиці. Вирішення цієї проблеми зумовлено тим, що м'ясо птиці за харчовими якостями випереджає яловичину, свинину і баранину.

Спеціалісти стверджують, що успіх птахівництва залежить від п’яти «К»:

К – крос;

К – корми;

К – клімат;

К – клітка;

К – кадри.

Загальна закономірність у світі – нарощування виробництва яєць і їх широке використання у харчуванні людини. (1-2 яйця у раціоні здорової людини не підвищує ризик серцево-судинних захворювань. Наприклад у країнах-лідерах по споживанню яєць на душу населення (Японія, Франція) рівень СС захворювань значно нижче, ніж у Англії та Фінляндії, де споживання яєць на душу населення суттєво нижчі).

Птахівництво завжди було привабливою галуззю. Смачні, поживні і корисні продукти харчування, отримані від птиці, цінувалися в усі часи.

У дореволюційній Україні, що входила до складу Росії, птицю переважно утримували в селянських, хутірських господарствах та в господарствах поміщиків. Переважно – це 15-20 курей, стільки ж качок або гусей. Набагато менше утримували індиків. Звичайно, що продукція – яйця від такої птиці надходила в теплу пору року (весняно-літні-осінні місяці), і за сезон від кожної курки несучки отримували 90-120 штук яєць.

Молодняк птиці у весняні місяці (березень-травень) виводили квочки.

В кінці ІХ на початку ХХ сторіччя було створено перші об’єднання виробників продукції птахівництва, що займалися на експорт поставками живої птиці, м’яса, яєць, пуху та пера. Паралельно почали створюватись товариства птахівників декоративного та спортивного птахівництва. Ці товариства брали на облік різні види птиці, організовували виставки, почали займатися племінною справою.

Одне з перших племінних господарств було засновано у 1894 р при станції Бобровиця Києво-Воронезької залізниці. Тут налічувалось біля 2000 голів птиці різних порід (кури – фавероль, орпінгтон палевий та чорний, плімутрок, брама світла, кокінхіни палеві, бентамки куріпчасті, качки руанські, гуси тулузькі, індики бронзові). Тут використовували інкубатори Сарторіуса, Хірсона, Сейферса, «Пресрі», «Орловка», та «Арпу-Рульє».

У 1898 р було організовано велике племінне господарство при станції Боковенька Миколаївської залізниці, де розводили курей 10 порід, качок 2 порід, індиків і голубів.

У 1900 р поблизу Харкова організовувалось товариство з акліматизації птиці різних видів.

Почався обмін досвідом між окремими власниками племінної птиці з її утримання та розведення (основи сучасного ведення племінної справи).

На початку ХХ сторіччя відбулися перші з’їзди виробників птахівничої продукції, де були відпрацьовані перші рекомендації з вирощування та забою, перевезення м’яса птиці та яєць залізницею, обладнання карантинних приміщень для птиці, птахо боєнь. Були прийняті рішення з організації експорту пташиного м’яса, боротьби із заразними хворобами, ведення ветеринарного нагляду та про організацію дослідних станцій з боротьби із хворобами птиці.

У 1911 р розпочався новий етап розвитку птахівництва: при зоотехнічній лабораторії Харківського училища землеробства на першому конкурсі несучості вперше було проведено оцінку продуктивності місцевої птиці та птиці іноземних порід – фавероль, оргпінгтон палевий, плімутрок, лангшан.

З 20-х років ХХ сторіччя почали проводити масові заходи з підвищення продуктивності поголів’я селянської птиці шляхом добору та поліпшення умов годівлі і утримання. Тепер на перше місце висувався величезний масив місцевої акліматизованої птиці.

Почали обстежувати місцеве птахівництво, птахо промисловість та умови збуту. Згідно одержаних результатів у Київській та Полтавських губерніях щільність поголів’я птиці досягала 30-32 голови на селянській двір. Було виявлено місцеві породи птиці утворені в результаті природного та штучного відбору: українські вушанки, глинясті, зозулясті, чорні, сріблясті, дикості Полісся, палеві, чорнохвості, прикарпатські зелено ніжки, юрловські голосисті та ін. Продуктивність цих курей становила до 150 шт яєць за рік від однієї несучки при масі яєць до 65 г, живій масі курей до 2,5 кг.

Одночасно розпочалися роботи з організації збуту продуктів птахівництва через птахівничі яєчні та відгодівельні артілі.

Після революції 1917 р на розвиток птахівництва суттєво вплинула кооперація. З розвитком суспільного птахівництва постало питання створення великих (суспільних) інкубаторів.

За часи війни (1941-1945рр) було зруйновано велику кількість інкубаторно-птахівничих станцій, тому в 1947 р прийнято рішення уряду про налагодження і масовий випуск великих, удосконалених, автоматизованих інкубаторів.

Після 1953 р птахівництво було визнано приоритетним як одну із найскоростигліших галузей тваринництва.

З 1964 р розпочався новий етап розвитку птахівництва в Україні постановою уряду від 21.10.1964 його було переведено на промислову основу: будівництво великих промислових комплексів.

За період з 1965 по 1991 рр було збудовано птахофабрик:

- яєчних – 40;

- бройлерних – 20;

- качиних – 10;

- індичих – 5, а також реконструйовано або збудовано більше 30 племптахогосподарств.

На 1 січня 1990 р в Україні працювало 320 птахогосподарств та 450 інкубаторно-птахівничих підприємств.

Продуктивність яєчних курей-несучок в середньому була невисокою – 215-220 шт/ рік (окремі птахофабрики отримували 250-260 яєць).

Середня маса бройлерів по Україні була 1150-1300 г за 63 дні відгодівлі при низькій збереженості поголів’я 82-87%. Середньодобові прирости бройлерів становили 15-17 г, тільки на окремих птахофабриках – 22-25 г.

Використання прогресивних технологій, нових кросів, використання сучасних підходів до годівлі птиці давали свої результати: кращі яєчні птахофабрики почали отримувати по 260-280 яєць при витратах корму 1,35-1,4 кг корму/ 10 шт яєць. Кращі бройлерні птахофабрики отримували середньодобові прирости бройлерів по 30 г, здавали бройлерів на забій масою 1,5-1,7 кг у 54 дні при витратах корму до 2,7-3,0 кг корму/ кг приросту живої маси.

У роки максимального виробництва птахівничої продукції (1989-1990) в Україні працювало спеціалізованих господарств:

- з виробництва яєць – 118;

- -//- м’яса бройлерів – 55;

- -//- м’яса качок – 22;

- -//- м’яса індиків – 5;

- -//- з вирощування ремонтного молодняку яєчних курей – 6.

Роботу промислових птахівничих підприємств забезпечували племптахогосподарства:

- 3 племптахозаводи і 20 племптахорепродукторів І і ІІ порядку яєчних курей;

- 2 племптахозаводи і 20 племптахорепродукторів І і ІІ порядку м’ясних курей;

- по 1 племптахозаводу та по 2 племптахорепродуктори качок і індиків;

- 1 племптахорепродуктор І порядку гусей.

Загальноекономічна криза 1993- 1998 рр в країні призвела до зменшення виробництва продукції птахівництва, припинення роботи багатьох птахівничих підприємств. Насамперед постраждали племінні господарства, що не мали ринку збуту своєї продукції, далі скоротили обсяги виробництва промислові господарства.

У нових ринкових відносинах використання сучасних західних кросів птиці дало змогу за період 1998-2003 рр. вийти на рівень продуктивності 280-320 шт. яєць від середньорічної курки-несучки при витратах корму 1,115-1,25 кг / 10 шт. яєць.

Кращі бройлерні господарства почали вирощувати бройлерів до 42-денного віку вагою 2,4-2,5 кг із середньодобовими приростами 50-55 г, збереженістю поголів’я 96-97%.

Приватні інвестиції і державна підтримка галузі сприяли значному росту обсягів виробництва продукції птахівництва на великих промислових птахопідприємствах. Так, за 2000-2004 рр виробництво м'яса бройлерів зросло в 10,5 раза ( з 27 тис. т до 284 тис. т), виробництво курячих харчових яєць – в 1,9 рази (з 3 млрд. шт.. до 5,6 млрд. шт.) Питима вага м’яса птиці в загальному обсязі виробництва м’яса збільшилась до 34% проти 10% у 2000 р.

Читайте також:

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Скорочення термінів вирощування бройлерів у США	\|	Теоретичні основи музикалізації літератури

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.