Правовідносини батьків і дітей.

Особисті немайнові правовідносини батьків і дітей.Права та обов´язки, що виникають у батьків і дітей, є взаємними. Юридичною підставою відносин між батьками та дітьми є кровне походження дітей від певних осіб (матері і батька), яке засвідчене державним органом РАЦС в порядку, встановленому нормами СК України.

Реєстрація народження дитини провадиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням прізвища, імені та по батькові. Народження дитини повинно бути зареєстровано не пізніш одного місяця з дня народження дитини за місцем народження дитини або за місцем проживання її батьків чи одного з них за їх усною чи письмовою заявою.

Для реєстрації народження дитини до органів РАЦС пред’являються такі документи: довідка медичної установи про народження дитини та документи, що посвідчують особу батьків (одного з них). Крім того, залежно від порядку визначення походження дитини від певного батька також пред’являються свідоцтво про шлюб, або заява батька (спільна заява батьків) про визнання батьківства, або судове рішення про визнання батьківства. На підставі реєстрації народження дитини видається свідоцтво про народження дитини.

Стаття 141 СК встановлює рівність прав та обов´язків батьків стосовно дитини. Мати й батько не мають ніяких переваг щодо здійснення виховання. Сімейне законодавство визначає цілу низку особистих немайнових прав, які належать дитині: право жити та виховуватись у сім´ї , право на ім´я, по батькові та прізвище, право висловлювати свою думку, право на спілкування з батьками та іншими родичами, право на свободу переміщення та вибору місця проживання, право на свій захист.

Законодавство закріплює такі особисті немайнові обов´язки батьків: забрати дитину з пологового будинку, зареєструвати народження дитини у державному органі РАЦС, виховувати дитину ( і в тому разі, якщо разом батьки не проживають), піклуватися про її здоров´я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, представництво від імені дитини, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей , поважати гідність своєї дитини, готувати її до самостійного життя і праці.

Майнові правовідносини батьків та дітей. Майнові правовідносини батьків і дітей поділяються на дві групи: правовідносини з приводу майна і аліментні правовідносини.

Батьки при визначенні порядку володіння та користування майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, а також роздільним майном зобов’язані враховувати інтереси своїх неповнолітніх дітей. Майно, що забезпечує виховання і розвиток дитини, вони зобов’язані передавати їй у користування. Майно, набуте батьками і дітьми за рахунок їхньої спільної праці чи спільних коштів, належить їм на праві спільної сумісної власності.

Батьки управляють майном своєї дитини до досягнення нею повноліття та набуття повної цивільної дієздатності. Після припинення управління батьки зобов’язані повернути дитині майно, яким вони управляли, а також доходи від нього.

Законодавство передбачає не тільки добровільний, але й примусовий порядок виплати аліментів. Спір щодо утримання дитини може виникнути як при роздільному, так і при спільному проживанні батьків. СК передбачає два способи визначення розміру аліментів: 1) у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини (однак сам розмір такої частки законом не встановлюється, він визначається судом у кожному конкретному випадку примусового стягнення аліментів ) та 2) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст.182 СК при визначенні розміру аліментів суд враховує : а) стан здоров´я та матеріальне становище дитини ; б) стан здоров´я та матеріальне становище платника аліментів; в) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; г) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів на одну дитину ні при яких обставинах не може бути меншим за неоподаткований мінімум доходів громадян.

Позов про стягнення аліментів може бути заявлений: а) матір’ю або батьком; б) усиновлювачем; в) опікуном чи піклувальником; г) патронатним вихователем; д) самою дитиною по досягненні нею 14-річного віку. Аліменти можуть стягуватися з обох батьків в примусовому порядку, зокрема при позбавленні їх батьківських прав, оскільки останнє не звільняє від обов´язку щодо утримання дитини.

СК передбачає обов´язок батьків брати участь у додаткових витратах на неповнолітніх дітей, які викликані особливими обставинами (розвиток здібностей дітей, її хворобою, каліцтвом тощо).

За загальним правилом, батьки зобов´язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття (18 років). Разом з тим, існують випадки, коли право на утримання мають також повнолітні діти, які: 1) є непрацездатними (інваліди I, II, III груп); 2) продовжують навчання.

Згідно з СК повнолітні дочка, син зобов´язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги. СК покладає на повнолітніх дітей обов´язок щодо утримання батьків незалежно від того, чи можуть вони таке матеріальне утримання надавати, а також чи є вони самі працездатними та дієздатними. Але обов´язок утримувати батьків не є безумовним. Підставою для звільнення дітей від цього обов´язку є ситуація коли мати або батько ухилялися від виконання батьківських обов´язків.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Правовідносини подружжя.	\|	Тести до змістового модулю 2.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.