В полярографії і амперметрії в якості мікроелектродів частіше за все використовують ртутний, платиновий і графітовий.
Переваги ртутного крапаючого електроду:
– поверхня, що постійно оновлюється і добре відтворювані результати;
– високі значення перенапруги , завдяки чому можливе визначення електровід’ємних металів.
Недоліки:
– ртуть є отрутою;
– при анодній поляризації ртуть розчиняється, тому у вигляді мікроаноду вона не використовується.
Переваги платинового електроду:
– зручний у використанні;
– окиснення Н2О з виділенням О2 проходить при дуже великих значеннях потенціалу;
– платина є інертною.
Недоліки:
– можливість пасивації поверхні;
– маленьке , у випадку використання у якості катоду.
В цілому Hg-електрод використовують частіше у вигляді мікрокатоду, а Pt-електрод – мікроаноду.
Графічно границі поляризації, тобто область потенціалів використання електродів, можна представити наступним чином: визначають область в якій можливо проводити аналіз, і виділення Н2 і О2 не заважає проведенню аналізу (рис. 6.2).
Рис. 6.2 Вольтамперограми водного розчину кислоти: 1 – на платині; 2 – на ртуті
Відповідно до рівняння (1) потенціал виділення Н2 залежить від кислотності розчину і матеріалу електрода. Якщо концентрація іонів водню Н+ дорівнює 1 моль/л, то на ртутному електроді , на платиновому електроді –0,1В.
Для розчинів, в яких [H+]=1 М, границі поляризації, тобто потенціали, за яких можливо проводити аналіз, складають:
для ртуті –1,1 ÷ +0,3 В; для платини –0,1 ÷ +1,4 В.