Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Зміст поняття “корпоративний податковий менеджмент” та його елементи.

Тема 6. КОРПОРАТИВНИЙ ПОДАТКОВИЙ МЕНЕДЖМЕНТ У

СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ.

Зміст поняття “корпоративний податковий менеджмент” та його елементи.

2. Зміст поняття “податкове планування”.

3. Етапи податкового планування.

Зміст поняття “корпоративний податковий менеджмент” та його елементи.

Управління підприємством – комплексний і складний процес, зміст якого зводиться до пошуку і прийняття найбільш ефективних рішень і їх практичного здійснення. Метою керівника підприємницької структури, у більшості випадків, є отримання найбільшого прибутку. При цьому бажання отримати прибуток є самою суттю підприємницької діяльності, не залежно від того, якими способами підприємство досягає цього – розширенням свого бізнесу (пошук нових ринків збуту, збільшення обсягу продажу – екстенсивний шлях) або підвищенням його ефективності (скороченням витрат, збільшенням продуктивності праці, зменшенням кількості працівників – інтенсивний шлях).

У найбільш загальному вигляді ефективність діяльності підприємства можна визначити за формулою:

,

де: Е – ефективність; Р – результат (сума прибутку); В – витрати, які необхідні для отримання прибутку.

Результативність діяльності підприємства може підвищитись як у результаті збільшення темпів зростання прибутку у порівнянні з темпами росту витрат, так і у результаті зниження суми витрат. З точки зору керівника підприємницької структури, у категорію витрат відносяться і податки та інші обов’язкові платежі. Але взаємозв’язок “чим менші податки – тим більший прибуток” не завжди є прямолінійним. Не виключено також, що зменшення розміру сплати одних податків призведе до збільшення розміру сплати інших податків, а також до фінансових санкцій зі сторони контролюючих органів. Тому найбільш ефективним способом збільшення прибутковості є не механічне скорочення податків, а побудова ефективної системи управління підприємством і прийняття рішень таким чином, щоб оптимальною (у тому числі і по податках) була вся структура бізнесу. Орієнтуватись необхідно не на тактику скорочення податків, а на стратегію оптимального управління підприємством.

Надійніший спосіб оптимізувати податки - це оптимізувати всю діяльність підприємства таким чином, щоб вона здійснювалась найбільш ефективним способом. Такий підхід забезпечує більш значне і тривале скорочення податкових втрат на довгострокову перспективу.

Податковий менеджмент підприємства передбачає розробку управлінських рішень, спрямованих на формування фінансового потенціалу і підвищення його ефективності. Його основна мета не зводиться до абсолютної мінімізації податкових платежів, вона полягає в активному впливі на максимізацію чистого прибутку при заданих параметрах податкового середовища і ринкової кон’юнктури.

Корпоративний податковий менеджмент характеризується як процес управління податками підприємств - податкоплатників, який регулює їх фінансові взаємовідносини з державою у процесі перерозподілу доходів господарюючих суб’єктів і формування доходів бюджету.

Об’єктом корпоративного податкового менеджменту є виробничо-економічні стратегії підприємства і пов’язані з ними відносини, які складаються у процесі оподаткування. Суб’єктами податкового менеджменту (у залежності від розміру підприємства) є відповідні підсистеми: департаменти, відділи або податкові менеджери.

Інформаційна база податкового менеджменту формується за рахунок зовнішніх і внутрішніх джерел. До зовнішніх інформаційних ресурсів відносять: законодавчі і нормативні акти (закони, укази, постанови КМУ, інструкції, міжнародні конвенції), які регулюють питання оподаткування і складання податкових звітів, декларацій. До внутрішніх інформаційних джерел відносять: бухгалтерський баланс і головну книгу, звіти бухгалтера за різними напрямками діяльності підприємства, митні декларації, дані управлінського, фінансового, податкового обліку тощо.

Процесами, які забезпечують функціонування корпоративного податкового менеджменту, є наступні:

1. Аналіз зовнішнього податкового середовища, прогнозованих нормативно-правових змін чинного законодавства, міжнародних конвенцій з питань оподаткування. Правове підгрунття управлінських рішень забезпечує їх захист і законність доходів підприємства, тому податкове законодавство забезпечує реалізацію основних функцій податкового менеджменту.

2. Розробка податкової стратегії підприємства (податкове прогнозування), виходячи із загальної стратегії економічного розвитку і прогнозу зовнішніх податкових умов і пільг. При формуванні системи цілей і перспективних цільових показників діяльності підприємства на довгостроковий період визначаються пріоритетні завдання по окремих аспектах податкового менеджменту. Податкове прогнозування – це розробка загальної податкової стратегії у процесі формування довгострокових цілей розвитку підприємства з врахуванням можливих змін податкового законодавства і економічної політики регіональних органів місцевого самоврядування. Виступаючи частиною загальної стратегії розвитку підприємства, податкове прогнозування є вторинним по відношенню до неї. Разом з тим, податкові прогнози суттєво впливають на загальну стратегію розвитку підприємства і вносять корективи у її формування. Так, наприклад, оподаткування прибутку і його основні параметри серйозно впливають на напрямки і структуру капіталовкладень, оскільки компанії здійснюють інвестиції, перш за все, на основі податкових міркувань і тільки потім враховують норму прибутку.

На етапі прогнозування актуальною є проблема виявлення можливостей легальної оптимізації податкових платежів на основі застосування особливостей оподаткування. До таких особливостей, у першу чергу, відносять наявність різноманітних пільг, а саме:

· податкові пільги у вигляді зниження податкових ставок по окремих галузях і видах діяльності;

· податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податків окремих категорій підприємств;

· податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податку окремих видів господарських операцій і видів продукції (робіт, послуг);

· податкові пільги, які враховують регіональні відмінності у системі оподаткування.

Особливу небезпеку для стратегій, які прогнозуються у довгостроковому періоді, є непередбачуваність змін податкового законодавства і ефекти ”оголошення” податків. Зміст останнього поняття полягає у тому, що деякі ефекти оподаткування економіка підприємства може відчути задовго до введення або зміни податку, вже внаслідок тільки його оголошення.

3. Податкове планування. Розробка системи планів підприємства передбачає оптимізацію виробничих альтернатив з урахуванням податкового навантаження і його перерозподілу в ринковому середовищі.

Вихідною інформацією для податкового планування є: цільові нормативи економічної стратегії підприємства; зміни податкового законодавства, які оголошені або прогнозуються; обсяги операційної діяльності, які плануються; показники, які характеризують кон’юнктуру ринку; результати бюджетування витрат і податкового обліку.

Процес поточного податкового планування передбачає:

оптимізацію проекту виробничої програми з позиції фіскального навантаження;

розробку рекомендацій, які випливають з результатів оптимізації, для інших сфер управління з метою послідовного узгодження планових рішень, які приймаються;

визначення планових сум податкових платежів по видах податків і джерелах їх сплати.

4. Податковий моніторинг господарських операцій. Постійний оперативний аналіз джерел витрат, податкова експертиза проектів, договорів, а також розробка податкових схем проведення розрахунків дають змогу істотно вплинути на податкову базу, управляти її формуванням, легально мінімізувати податкові зобов’язання підприємства в конкретних ситуаціях.

Необхідність моніторингу зумовлена особливостями оподаткування операцій, виявленням можливостей для списання витрат на собівартість продукції і валові витрати, застосуванням різних методів визначення дати виникнення податкових зобов’язань. Податковий моніторинг включає: постійний аналіз джерел фінансування поточних витрат підприємства, цілеспрямований вплив на дати виникнення податкових зобов’язань, податкову експертизу інвестиційних проектів, довгострокових контрактів, договорів лізингу тощо.

5. Податковий облік і звітність. Його особливості й взаємозв’язки з бухгалтерським обліком створюють інформаційну базу податкового менеджменту.

Податковий облік представляє собою процес реєстрації одних і цілеспрямованого підбору інших інформативних показників, які необхідні для аналізу, планування і прийняття управлінських рішень, пов’язаних з оподаткуванням діяльності підприємства.

6. Контроль виконання рішень у сфері податкового управління. Координація взаємодії різноманітних функціональних структур підприємства, оперативне реагування на правові нововведення і поточну внутрішню ситуацію, регулювання виробничих стратегій, податкових бюджетів спрямовані на досягнення поставлених цілей.

Податковий контроль поділяється на два види: зовнішній і внутрішній.

У процесі податкового контролю здійснюється співставлення фактичних показників оподаткування з плановими, визначаються відхилення і їх розміри, проводиться аналіз причин, які обумовили відхилення, обґрунтовується система дій по цілеспрямованій зміні ситуації. Таким чином, зміст податкового контролю полягає в управлінні відхиленнями показників оподаткування за видами продукції, структурними одиницями, окремими проектами і господарськими операціями.

7. Оцінка результатів податкового менеджменту.

Результатами податкового менеджменту можуть бути як коментарі до змін в оподаткуванні і на їх основі рекомендації відповідним підрозділам підприємства, так і проведення коригуючих дій по відхиленнях, які виникають. Але, в кінцевому результаті, вони визначаються, насамперед, показниками чистого прибутку підприємства і відносного рівня агрегованого оподаткування.

Вітчизняний корпоративний податковий менеджмент є специфічною підсистемою внутріфірмового управління, на організацію якого впливають ряд факторів, зокрема:

1. Більшість українських податкових реалій не є вітчизняним винаходом внаслідок недовгого періоду існування податкової системи. Автоматичне перенесення зарубіжних способів і прийомів у вітчизняну практику оподаткування підприємств без наукового обгрунтування не сприяє підвищенню ефективності корпоративного податкового менеджменту.

2. Податкові реалії, які склалися, не сприяють стабільності підприємницької діяльності і, в той же час, створюють велике поле діяльності для податкового менеджменту.

3. Парадокси української ділової культури обумовлюють протиріччя вітчизняного податкового менеджменту: з однієї сторони, метою бізнесу є отримання прибутку, а з іншої, підприємствами затрачається багато зусиль для зменшення прибутку з метою мінімізації податкових витрат.

4. Офіційна статистика не відрізняється особливою достовірністю внаслідок значної питомої ваги тіньових операцій, які у ній не відображені.

5. Нестабільність податкового законодавства, часте корегування нормативно-правової бази.

6. Вільне трактування податкових законів у підзаконних актах, що нерідко призводить до зміни суті законів, велика кількість нормативних актів, які не пройшли реєстрації у Міністерстві юстиції України і не мають законної юридичної сили, але є обов'язковими до застосування з точки зору податкових органів.

7. Відсутність чіткої системи забезпечення податкоплатника необхідною інформацією про зміни у податковому законодавстві, а також поясненнями по окремих питаннях сплати податків.

8. Неточність формулювань законодавчо-нормативних актів, внаслідок чого на практиці відбувається їх двояке тлумачення.

9. Відсутність координації між окремими законами про податки, а також між податковими законами і законами, які регулюють окремі види діяльності.

10. Відсутність (або недостатня кількість) спеціалістів з питань оподаткування та недосконала організаційно-управлінська структура підприємства.

11. Недостатня увага керівництва суб’єкта підприємницької діяльності до питань функціонування корпоративного податкового менеджменту, нерозуміння його суті та значення.

2. Зміст поняття “податкове планування”.

Необхідність податкового планування закладена у самій суті податкового законодавства, яке передбачає конкретні податкові режими для різних ситуацій, допускає різноманітні методи для обчислення податкової бази і пропонує податкоплатникам різні податкові пільги. Суть податкового планування – визнання права податкопатника застосовувати всі засоби, прийоми і способи, які дозволяються законодавством, з метою максимального зменшення своїх податкових зобов’язань.

За видами податкове планування поділяється на корпоративне (для суб’єктів підприємницької діяльності) і особисте (для фізичних осіб).

Головною метою корпоративного податкового планування є оптимізація податкових платежів шляхом використання всіх особливостей податкового законодавства. На практиці є можливими різні моделі поведінки податкоплатинка. Тому прийнято розмежовувати такі поняття як „обхід податку” (tax avoidance), „ухилення від сплати податків” (tax evasion) і „податкове планування” (tax planning).

Обхід податків (tax avoidance) – ситуація, коли особа не є податкоплатником внаслідок різних причин. В теорії податкового права розрізняють два способи обходу сплати податків: законний; із застосуванням заборонених законом прийомів.

Можливості обходу сплати податків можуть визначатися:

· специфікою об’єкту оподаткування;

· специфікою суб’єкту податку;

· особливостями методу обкладення, способу обчислення і сплати податку;

· видом системи оподаткування.

Ухилення від сплати податків (tax evasion) – це несвоєчасна сплата податків, ненадання документів, незаконне використання податкових пільг тощо. Всі ці дії призводять у кінцевому підсумку до незаконного зменшення податкових зобов’язань.

Податкове планування (tax planning) – законний спосіб обходу сплати податків за допомогою використання пільг і прийомів зменшення податкових зобов’язань, які дозволені законодавством.

Альтернативність податкового планування може бути зумовлена врахуванням таких можливостей:

· реєстрації та діяльності підприємств у вільних економічних зонах в Україні та в офшорних зонах інших країн світу;

· використання спрощених систем оподаткування (єдиний податок для суб’єктів малого бізнесу, фіксований сільськогосподарський податок);

· реєстрації у формі юридичної особи чи суб’єкта підприємництва без створення юридичної особи;

· зміни напрямів діяльності, структури виробництва, видів продукції (робіт, послуг), які виготовляються, робіт і послуг, які виконуються та надаються підприємством;

· вибору оптимальної стратегії і тактики під час укладання господарських договорів (угод, контрактів);

· вибору форми оплати праці найманих працівників тощо.

Суть податкового планування полягає у виборі оптимальних варіантів фінансово-господарської діяльності підприємства з метою досягнення мінімального рівня податкових зобов’язань, що виникають, а також забезпечення оптимізації податків та збільшення прибутковості.

Другий концептуальний підхід щодо суті податкового планування якраз і полягає в тому, що воно є основою формування податкової політики підприємства і передбачає вибір між різними варіантами здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства і розміщення його активів із метою досягнення найнижчого рівня податкових зобов’язань, що виникають при цьому. В основі податкового планування лежить максимальне використання усіх передбачених законом пільг. Цю концепцію, яка полягає в оптимізації податкового навантаження через використання податкових пільг, підтримує більшість економістів.

Так, під податковим плануванням розуміється цілеспрямована діяльність підприємства, яка орієнтована на максимальне використання всіх нюансів існуючого податкового законодавства з метою зменшення податкових платежів у бюджет. Ця діяльність податкоплатника направлена не на порушення податкового законодавства, а тільки на законне використання всіх існуючих пільг і особливостей податкового права на свою користь.

Податкове планування означає сукупність планових дій, об’єднаних у єдину систему і спрямованих на максимальне врахування можливостей оптимізації податкових платежів у рамках загального стратегічного планування підприємства. Метою податкового планування на підприємствах є вибір такого шляху, при якому можливим є накопичення грошових ресурсів, які вивільняються у ході такого планування.

Податкове планування підприємства – це вибір найбільш ефективного варіанту сплати податкових платежів при альтернативних напрямках господарської діяльності підприємства. В окремих випадках ефективне податкове планування може бути критерієм корегування напрямків господарської діяльності підприємства.

Метою податкового планування є:

1. Суворе дотримання податкового законодавства.

2. Максимальне збільшення прибутковості бізнесу.

3. Законне використання податкових пільг і особливостей податкового права.

4. Управління потоками грошових коштів.

5. Ефективне співробітництво з учасниками податкового планування.

6. Партнерські відносини з місцевими органами самоврядування, законодавчими органами влади, податковими, фінансовими та судовими органами.

Основні принципи податкового планування на підприємстві

1. Принцип законності передбачає суворе дотримання діючого податкового законодавства.

2. Принцип оптимальності передбачає пошук і використання найбільш ефективних господарських рішень, які забезпечують мінімізацію бази оподаткування.

У процесі реалізації загальної стратегії свого економічного розвитку підприємство у тактичних господарських рішеннях повинно широко використовувати можливості мінімізації податкової бази у відповідності з діючою податковою системою і, у першу чергу , встановлену систему прямих і непрямих податкових пільг. Схеми податкового планування повинні логічно і природно вписуватись у бізнес та бути обґрунтуванням законного зниження податкового тягаря.

3. Принцип цілеспрямованості передбачає цілеспрямований вплив на різні елементи бази оподаткування у залежності від груп податків за джерелами їх сплати. Це визначає необхідність диференційованого підходу до управління сплатою податків за рахунок ціни продукції, собівартості і прибутку підприємства.

4. Принцип оперативності передбачає оперативний облік змін у діючій податковій системі.

5. Принцип взаємодії передбачає, що здійснення податкового планування потребує високої кваліфікації виконавців і участі не тільки спеціалістів з податкового менеджменту, але і спеціалістів різних служб підприємства – планової, фінансової, бухгалтерської, юридичної, маркетингової тощо. Податкове планування є невід’ємною частиною загальної підприємницької діяльності господарюючого суб’єкту.

3. Етапи податкового планування.

Податкове планування на підприємстві доцільно здійснювати поетапно. Ці етапи не потрібно розглядати як чітку і однозначну послідовність дій, які обов’язково гарантують зменшення податкових зобов’язань.

1. Формування мети і завдань, визначення сфери виробництва і обігу, напрямків господарської діяльності підприємства.

Правильне і точне формулювання мети створення підприємства і завдань, які воно повинне вирішувати у процесі своєї фінансово-господарської діяльності, визначення сфери і напрямків вкладання капіталів дозволяє оптимізувати податкові платежі за рахунок вибору різних ставок і об’єктів оподаткування.

2. Врахування регіональних особливостей в оподаткуванні фінансово-господарської діяльності.

Цей етап податкового планування безпосередньо пов’язаний з регіональною диверсифікацією діяльності підприємства, що дозволяє використовувати податкові переваги окремих територій.

Виділяють, як правило, наступні групи регіональних утворень з різними системами оподаткування:

· спеціальні (вільні) економічні зони своєї країни. У межах цих зон законодавчо встановлюється і діє спеціальний правовий режим господарської діяльності і спеціальний порядок встановлення податкового режиму.

Основними пріоритетними видами економічної діяльності на цих територіях є: сільське господарство; добувна промисловість; харчова промисловість та переробка сільськогосподарських продуктів; виробництво деревини та виробів з деревини; хімічна промисловість; металургія; машинобудування та приладобудування; транспорт та зв’язок; туристсько-рекреаційна сфера.

Пільгами, які надаються інвесторам, є:

1. Звільнення від оподаткування прибутку підприємств або оподаткування прибутку підприємств за зниженою ставкою.

2. Звільнення від оподаткування інвестицій.

3. Звільнення від сплати мита та податку на додану вартість при імпорті товарів для реалізації інвестиційних проектів.

4. Звільнення від обов’язкового продажу надходжень в іноземній валюті.

5. Звільнення від плати за землю.

6. Звільнення від сплати зборів до деяких позабюджетних фондів.

7. Спеціальний порядок ввезення (вивезення) товарів у режимі спеціальної митної зони із застосуванням пільг зі сплати мита та податку на додану вартість;

· офшорні території. Термін “офшор” означає, що засновники створюють свої підприємства за межами території країни, у якій вони проживають (є резидентами). Як правило, для цього вибираються території з дуже низьким рівнем оподаткування (а деколи і безподаткові території).

При здійсненні регіональної диверсифікації діяльності вибір конкретної офшорної території залежить від конкретної мети господарської діяльності підприємства, податкового режиму, розвитку комерційної і фінансової інфраструктури та інших умов. Привабливість відкриття офшорних підприємств полягає не тільки у можливостях легального зменшення податкових платежів, але і в інших перевагах – забезпечення візової підтримки держави – реєстрації, відкриття за кордоном валютного рахунку тощо.

Під новими напрямками в офшорному бізнесі розуміється розробка нових схем податкового планування в експортно-імпортних операціях або пошук нових можливостей формування витрат підприємств-виробників через офшорні компанії з наступним вивільненням оборотних коштів.

3. Вибір однієї з існуючих організаційно-правових форм підприємницької діяльності.

На цьому етапі вирішується питання про вибір однієї з існуючих організаційно-правових форм юридичної особи або форми підприємництва без створення юридичної особи. Скажімо, законодавство передбачає наступні основні форми оподаткування юридичних осіб, які займаються підприємницькою діяльністю:

· загальне оподаткування шляхом сплати, у залежності від виду діяльності, податків, зборів, обов’язкових платежів, які встановлені законодавством;

· спрощена система оподаткування, обліку та звітності.

4. Регулювання бази оподаткування.

Важливою складовою частиною податкового менеджменту і одним з основних етапів податкового планування на підприємстві є регулювання бази оподаткування. Принципово важливим з позиції податкового планування є джерело сплати податків, яке у значній мірі визначає конкурентоспроможність продукції, можливості її збуту і, у кінцевому підсумку, фінансові результати підприємницької діяльності. До таких джерел відносять: собівартість продукції, виручку від продажу, прибуток (дохід).

З позиції податкового менеджменту регулювання бази оподаткування по податку на прибуток є одним з найважливіших напрямків планування. При цьому увага податкового менеджера (консультанта) повинна бути звернена на врахування всіх факторів, які впливають на формування об’єкту оподаткування податком на прибуток, і окремо прибутку, який визначається шляхом зменшення суми валового скорегованого доходу звітного періоду на суму валових витрат і амортизаційних відрахувань податкоплатника.

5. Виявлення можливостей зменшення бази оподаткування за рахунок прямих податкових пільг.

При використанні підприємством прямих податкових пільг необхідно враховувати, що всі вони носять цільовий характер. У відповідності з метою їх надання і використання у процесі податкового планування, всі податкові пільги діляться на наступні групи: податкові пільги у вигляді зниження податкових ставок по окремих галузях і видах діяльності; податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податків окремих категорій підприємств; податкові пільги у вигляді звільнення від сплати податку окремих видів господарських операцій і продукції, робіт і послуг; податкові пільги, які враховують регіональні відмінності у системах оподаткування.

6. Врахування непрямих податкових пільг (по податку на прибуток суть непрямої пільги полягає в тому, що на витрати необхідно списати якомога більшу суму, дозволену законодавством: наприклад шляхом застосування різних методів оцінки надходження та вибуття запасів. За рахунок умілого використання непрямих податкових пільг підприємство може значно зменшити базу оподаткування і, відповідно, суму податкових платежів.

Але використання того чи іншого методу фактичної оцінки собівартості матеріальних ресурсів, які списуються на виробництво, положення щодо амортизаційної політики підприємства повинно обов’язково враховуватись при виборі облікової політики підприємства і відповідним чином відображатися.

7. Аналіз всіх можливих форм угод (договорів).

Належним чином організоване податкове планування передбачає попереднє вивчення всіх господарських договорів, які планується заключити, на предмет їх потенційних податкових наслідків. Після того, як подія відбулась, можливостей для вибору не залишається – простіше попередити виникнення проблеми, ніж виправити вже здійснене.

8. Оцінка ризику здійснення податкових правопорушень.

Для того, щоб уникнути податкових правопорушень, необхідним є детальне вивчення і знання основних положень Конституції України, податкового, цивільного, адміністративного і кримінального законодавства.

9. Приведення бухгалтерського обліку і звітності у відповідність до діючих норм.

Належний стан всіх видів обліку на підприємстві дозволяє отримувати об’єктивну інформацію про фінансово-господарську діяльність підприємства.

З позиції податкового планування важливим є аналіз типових помилок і порушень в оподаткуванні, які виникають внаслідок неефективного функціонування системи обліку і звітності на підприємстві.

10. Складання і контроль за виконанням податкового календаря.

Податковий календар призначений для контролю за дотриманням правильності обрахування і термінів сплати у бюджет податкових платежів, а також недопущення при цьому помилок, які тягнуть за собою неминучі фінансові санкції.

Податковий платіжний календар є складовою частиною платіжного календаря підприємства і використовується у системі оперативного управління грошовими потоками в операційній діяльності підприємства.

11. Раціональне розміщення активів і прибутків підприємства.

На цьому етапі вирішуються питання про раціональне розміщення активів і прибутку підприємства, маючи на увазі не тільки очікувану дохідність інвестицій, але й податки, які сплачуються при отриманні цього доходу.

12. Планування сум податкових платежів у майбутньому періоді.

У більшості випадків планові розрахунки загальної суми податкових платежів здійснюються по наступних основних видах податків, зборів (обов’язкових платежів): а) податок на прибуток; б) податок на додану вартість; в) акцизний збір; г) внеску у Пенсійний фонд; д) збір у Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; Фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття; Фонд обов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

13. Оцінка ефективності податкового планування підприємства.

Кількісна оцінка ефективності податкового планування, що реалізується підприємством, вимагає системних показників, які б дозволяли оцінювати: рівень податкового навантаження на підприємство; рівень впливу окремих заходів податкового планування на величину податкових зобов’язань підприємства; ефективність податкового планування та податкової стратегії підприємства загалом.

Система оцінки ефективності податкового планування підприємства містить дві групи показників: показники для оцінки податкового навантаження; показники для оцінки ефективності податкового планування.

До групи показників, які дозволяють оцінити податкове навантаження на підприємство, віднесено:

1. Суму податків, зборів та обов’язкових платежів, які сплачуються підприємством:

а) загальну суму податків;

б) суму податків за окремі періоди (місяці, квартали, роки), їх динаміку;

в) суми окремих видів податків;

г) суми податків за складовими ціни реалізації (податки, які відносять на собівартість продукції, податки з прибутку, акцизи);

д) суми податків на окремі види продукції, робіт, послуг;

е) суми податків за окремими видами виробництв;

є) суми податків за окремими структурними підрозділами підприємства.

2. Структуру (частку) податків та окремих їх видів у собівартості продукції, в ціні виробника та в ціні реалізації. Ця структура може формуватися як для загального обсягу виробництва чи реалізації, так і для обсягу за окремими видами продукції, робіт та послуг.

3. Показник чистого прибутку підприємства, максимізація якого є методологічною передумовою визначення оптимального рівня випуску продукції при визначених податкових параметрах і ринковій кон’юнктурі:

Пч = Ц * Ов – Вз – Пз,

де: Пч – показник чистого прибутку; Ц – ціна (ринкова); Ов – обсяг виробництва конкретного виду продукції у натуральному вираженні; Вз – вартісний показник загальних витрат, які пов’язані з виробництвом продукції, що визначається рівнем середніх витрат на одиницю продукції – (Вс) і її обсягом у натуральному вираженні (Ов), тобто Вз=Вс*Ов; Пз – загальна сума податкових зобов’язань, які виникають при виробництві певного виду і обсягу продукції.

4. Коефіцієнт ефективності оподаткування (Ке) показує величину чистого прибутку на одиницю податкових витрат:

. (9.6)

5. Показники рівня оподаткування включають:

· показник агрегованого оподаткування одиниці продукції (Ао) характеризує середню по підприємству величину податків у розрахунку на одиницю продукції:

; (9.7)

· для підприємств, які виробляють неоднорідну продукцію, показник агрегованого оподаткування визначається на одиницю її вартості:

; (9.8)

· показник агреговано-диференційованого оподаткування одиниці продукції конкретного (і-того) виду (ti):

; (9.9)

· показник загального рівня оподаткування підприємства відносно фінансових результатів його діяльності (агрегована ставка):

,

де: Со – ставка агрегованого оподаткування, %. Показник агрегованого оподаткування Со найбільш повно характеризує реальний рівень фіскального навантаження у визначених податкових умовах, а також розподіл прибутку між державою і підприємством. При збільшенні Со зменшується прибуток, який залишається у розпорядженні підприємства, і навпаки, при зменшенні Со цей прибуток збільшується; П – показник прибутку до оподаткування; Пз – агрегований показник податків, зборів та обов’язкових платежів, сплата яких неминуча у зв’язку з виробничо-комерційною діяльністю підприємства.

Для збиткових підприємств дана формула трансформується наступним чином:

, де (9.11)

Пз – сума заборгованості підприємства по податках, зборах та обов’язкових платежах, яка з економічної точки зору є бюджетною субсидією; П – збитки підприємства.

Дана формула визначає ставку агрегованого субсидіювання підприємства і показує, що управління оподаткуванням має свою специфіку і може бути предметом окремого дослідження (кризового податкового менеджменту).

6. Коефіцієнт податкомісткості реалізованої продукції (Кп). Його обчислюють за формулою:

, де Пз – сума податкових платежів підприємства за певний період, грн; Ор – обсяг реалізації продукції за цей період, грн.

7. Коефіцієнт оподаткування доходів (Код):

, де Пц – сума податків, що їх включають до ціни продукції і сплачують з доходів підприємства за певний період, грн; Дв – сума валового доходу підприємства за цей період, грн.

8. Коефіцієнт оподаткування витрат (Ков):

, де Пс – сума податків, що їх відносять на витрати виробництва (обігу), тобто зараховують до собівартості продукції (товарів, робіт чи послуг) за певний період, грн; В – сума витрат виробництва чи обігу підприємства за цей період, грн.

До групи показників оцінки ефективності податкового планування відносять:

1. Абсолютне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час – місяць, квартал, рік (ΔПа):

ΔПа = П1 – П0 , де П0, П1 – загальна сума податків, що їх сплачує підприємство відповідно в базовому та звітному (чи плановому) періоді, грн.

2. Відносне зменшення податкових платежів, що їх сплачує підприємство за певний час (ΔПв):

, де Ор0, Ор1обсяг реалізації відповідно в базовому та звітному (чи плановому) періоді.

На відміну від ΔПа, ΔПв дозволяє врахувати вплив на зміну податкових платежів підприємства зміни обсягів реалізації продукції, адже більшість податків змінюється пропорційно до обсягу реалізації тих чи інших показників. Ці два показники, що використовуються як у процесі аналізу, так і при плануванні, можуть диференціюватися за видами податків, видами продукції, виробництв чи за окремими структурними підрозділами.

3. Коефіцієнт використання пільг при оподаткуванні операційної діяльності (Кп) дозволяє визначити, у якій мірі (як ефективно) підприємство використовує передбачені законодавством податкові пільги:

, де åПп – загальна сума податкових пільг, які використовуються підприємством згідно з чинним законодавством упродовж певного часу.

4. Коефіцієнт ефективності податкового планування на підприємстві (Кеп):

, де – економія податкових платежів завдяки податковому плануванню у певному періоді, грн.; По – сума податкових платежів у базовому періоді, грн.

Здійснення податкового планування здебільшого не вимагає додаткових витрат, тому що виконується працівниками структурних підрозділів. Якщо для вирішення цих завдань на підприємстві створюється спеціальна служба (наприклад, відділ податкового планування), ефективність її діяльності можна обчислити за формулою:

, де Еф – ефективність діяльності служби податкового планування підприємства; Еп – економія податкових платежів внаслідок заходів, реалізованих службою за певний період, грн.; Вс – витрати на утримання служби за цей період, грн.

Оцінка ефективності системи податкового менеджменту на підприємстві здійснюється на основі порівняння вищенаведених показників з їх базисними значеннями. Як базисні можуть бути використані значення показників альтеративних проектів виробничої програми (наприклад, показники прибутковості), теоретично обґрунтовані – оптимальні або критичні – значення показників (наприклад, максимально допустимий рівень податкових пільг, який визначений на основі законодавчих норм), значення показників підприємств-конкурентів та інші.

Тема 7: МІЖНАРОДНЕ ПОДАТКОВЕ ПЛАНУВАННЯ.

1. Зміст поняття “міжнародне податкове планування”.

2. Види міжнародного податкового планування.

3. Основи організації міжнародного податкового планування.

1. Зміст поняття “міжнародне податкове планування”.

У світовій практиці питання оподаткування займають важливе місце у фінансовому плануванні підприємств. Неправильне або недостатнє врахування податкового фактору у діяльності суб’єкта господарювання може призвести до несприятливих фінансових наслідків або навіть до банкрутства підприємства.

З іншої сторони, правильне використання передбачених податковим законодавством пільг і знижок може забезпечити не тільки збереженість отриманих фінансових накопичень, але і можливості фінансування розширення діяльності, нових інвестицій за рахунок економії на податках або повернення податкових платежів з бюджету.

Суть податкового планування полягає у загальноприйнятому праві податкоплатника використати всі способи, які дозволені законодавством, шляхи і методи для максимального зменшення податкових зобов’язань. Крім того, необхідність податкового планування обумовлена також наявністю у податковому праві досить об’ємної сфери, де норми права з достатньою точністю не визначені або допускають їх неоднозначне тлумачення. У цій сфері вибір найбільш “податкоекономних” шляхів і методів здійснення діяльності потребує детального прогнозування можливої реакції податкових органів і, нерідко, налагодження прямих контактів з податковою адміністрацією з метою отримання її попередньої згоди на ті чи інші дії.

За межами цих легальних напрямків податкового планування розташована сфера незаконного ухилення від сплати податків, тобто зловживання і різного роду махінації, які розглядаються законодавством як податкові злочини. Межі такого ухилення від сплати податків досить невизначені і відрізняються по країнах: так, якщо у деяких країнах певні зловживання вважаються злочинами, то в інших вони можуть кваліфікуватись як практика, яка хоча і не схвалюється, але допускається законом.

Великі компанії як з метою легального податкового планування, так і нелегального ухилення від сплати податків утримують спеціальні служби, які укомплектовані висококваліфікованими податковими експертами і юристами. Крім того, при прийнятті важливих рішень вони широко використовують послуги приватних консультантів, банків та інших фінансових установ, спеціалізованих юридичних і бухгалтерських компаній, аудиторських фірм тощо.

Міжнародне податкове планування можна трактувати як вибір між різними варіантами і методами здійснення фінансово-господарської діяльності і розміщення активів, направлених на досягнення якнайнижчого рівня податкових зобов’язань, які при цьому виникають. Очевидно, що в ідеалі таке планування повинно бути якомога перспективнішим, особливо стосовно вибору об’єктів капіталовкладень.

Процес податкового планування можна розділити на 4 стадії.

Перша стадія – це вирішення питання про найбільш вигідне (з позиції оподаткування) місце перебування самої компанії, її керівних органів, основних виробничих і комерційних підрозділів тощо.

Друга стадія – (вона тісно пов’язана з першою і є початковим етапом податкового планування) включає питання вибору юридичної форми і структури компанії із врахуванням характеру і мети її діяльності.

Третя стадія – відноситься до поточного податкового планування і включає в себе питання правильного і повного використання податкових пільг при визначенні оподатковуваного доходу і обрахуванні податкових зобов’язань.

Четверта стадія – включає в себе вирішення питання про найбільш раціональне (знову ж таки, з точки зору оподаткування) розміщення отриманих прибутків та інших надходжень, вибір шляхів і методів їх витрачання.

Основним завданням на першій стадії податкового планування є вибір країни для базування компанії, виходячи з визначеної для неї сфери діяльності.

Відомо, що у податкових режимах для окремих видів діяльності між розвинутими країнами існують відмінності, причому інколи досить значні. Країна, у якій податковий режим для даного виду діяльності є більш пільговим, ніж у інших країнах, являє собою по суті форму “податкової гавані” для цієї діяльності. Практично, для будь-якої країни можна виділити вид діяльності (або певну форму підприємства), стосовно якої вона виступала б як “податкова гавань”. Крім того, існує цілий ряд країн (в основному малих), які “спеціалізуються” на наданні податкових пільг іноземним підприємствам і капіталу, отримуючи для себе вигоду у вигляді збільшення потоку туристів і бізнесменів, збільшення зайнятості місцевого населення тощо.

Але при кінцевому виборі місця для базування компанії необхідно враховувати не тільки абсолютний рівень податків, але і інші особливості податкового законодавства, можливість переводу доходів з однієї країни в іншу без їх оподаткування, умови існуючих податкових угод тощо. Для міжнародної компанії різниці у податкових нормах між країнами можуть забезпечити навіть можливість уникнути режиму оподаткування на основі “необмеженої податкової відповідальності”, тоді як для місцевих компаній у більшості країн така можливість виключена.

Завдання другої стадії тісно пов’язані з першою. Дійсно, при розміщенні підрозділів компанії необхідно вирішити, буде це одна корпорація з відділеннями у різних країнах чи кілька довірчих компаній з холдингом у країні, яка є зручною для управління всією мережею і, можливо, з посередницькими компаніями у третіх країнах; або просто група компаній, які пов’язані взаємною участю у капіталі один з одним, без явно виділеного центру і т. д. Кількість варіантів тут велика і можливі будь-які рішення у залежності від поставленої мети і можливостей.

На третій стадії вирішуються вже більш конкретні завдання, і вона вимагає глибокого та усестороннього знання законодавства даної країни для того, щоб використати всі наявні можливості. Крім того, необхідно детально вивчити і податкову практику в даній країні, оскільки у будь-якій країні завжди можна знайти встановлені норми, які практично ніколи не вводяться в дію; і навпаки, існують правила, які ґрунтуються тільки на традиціях або на прагматичному підході зі сторони податкових органів.

Що стосується четвертої стадії, то необхідно відмітити, що з розрахунком оподатковуваного доходу і сплатою податків податкове планування ще не закінчується. У багатьох випадках правильне розміщення отриманих прибутків, капіталів, вибір інвестиційної політики можуть забезпечити додаткові податкові пільги і, навіть, повернення частини сплачених податків.

Таким чином, податкове планування для інвесторів передбачає вибір найбільш оптимальних при діючих правилах оподаткування і методах інвестування капіталів шляхів здійснення фінансово-господарської діяльності.

Податкове планування в залежності від поставлених завдань може здійснюватися різними методами. Найбільш простим методом є поточний фінансовий контроль за податковими платежами – їх зміною при періодичному складанні прогнозів і спостереження за відповідністю цих прогнозів реальним платежам. У випадку серйозних розходжень між прогнозними і реальними платежами проводиться розслідування причин цих розходжень і розробляються пропозиції по їх усуненню.

Наступним за складністю методом є метод попередньої податкової експертизи – нових проектів і найважливіших управлінських рішень. Цей метод потребує наявності на підприємстві обширної інформаційно-аналітичної бази по податках: не тільки текстів законів і інструкцій, але і коментарів до них провідних юристів, матеріалів обговорення питань з оподаткування у законодавчих органах, рішень судових органів з податкових конфліктів і суперечок, текстів податкових законів, які плануються до введення, тощо.

Найбільш складним є метод варіаційно-порівняльного аналізу нових проектів і діяльності підприємства в цілому. У відповідності з цим методом, відбувається порівняння різних варіантів діяльності підприємства для визначення їх ефективності з позиції оподаткування: на нетривалий період – при постійних значеннях податкових ставок і тарифів; і на довготривалі періоди – при різних варіантах очікуваних змін у податкових законах і ставках. Враховуючи велику кількість змінних, застосування цього методу можливе тільки за умови застосування сучасної обчислювальної техніки і наявності відповідного програмного забезпечення.

2. Види міжнародного податкового планування.

Міжнародне податкове планування – це зниження глобального податкового тягаря фізичних і юридичних осіб, яке допускається законодавством з метою максимізації їх сукупних доходів, одержаних у всіх юрисдикціях ведення зовнішньоекономічної діяльності.

Міжнародне податкове планування поділяється на корпоративне (податкове планування для підприємств) і сімейне або особисте (податкове планування для фізичних осіб). Очевидно, що при міжнародному корпоративному податковому плануванні і міжнародному податковому плануванні для некорпоративних клієнтів будуть робитись акценти на різні механізми планування.

Суб’єктом корпоративного податкового планування є корпорація.

Найбільш повно таке планування реалізується стосовно діяльності суб’єктів зовнішньоекономічної відносин, зокрема транснаціональних корпорацій (ТНК). З точки зору оподаткування, транснаціональною вважається така внутріфірмова структура групи, яка включає головну холдингову компанію, її дочірні компанії, представництва і філіали, розташовані у країнах, відмінних від юрисдикції базування материнської компанії. Незважаючи на те, що основна мета створення транснаціональної групи – це оптимізація процесу виробництва, збуту і контролю за діяльністю корпорації, мінімізація витрат і максимізація прибутку групи, посилення позиції ТНК на світовому ринку, податкові аспекти діяльності у процесі побудови ТНК займають досить важливе місце .

Метою корпоративного міжнародного податкового планування є оптимізація внутріфірмової структури ТНК для максимізації сукупного прибутку компанії.

Корпоративне податкове планування зводиться до пошуку законних методів зниження податкового тягаря транснаціональних компаній. Воно має за мету мінімізацію сукупних податкових платежів ТНК, які виникають як сума локальних податків у всіх країнах ведення комерційної діяльності (по принципу територіальності), а також податків самої компанії у країні її інкорпорації і місця розташування центрального офісу (за принципом резиденства).

Об’єктом корпоративного податкового планування є прибуток транснаціональних корпорацій. Для максимізації глобального прибутку групи необхідно мінімізувати основні податки, які виникають у зв’язку з діяльністю ТНК.

Суб’єктами індивідуального (сімейного, особистого) міжнародного податкового планування є фізичні особи. Основна мета полягає в максимізації сукупного доходу фізичних осіб за рахунок мінімізації їх сумарного податкового тягаря. Навіть якщо фізична особа проживає у країні, де вона є резидентом і громадянином і не веде ніякої зовнішньоекономічної діяльності, все одно вона може скористатись механізмом індивідуального податкового планування. Очевидно, що якщо податки на особисті доходи і ряд операцій, які характерні для фізичних осіб в інших юрисдикціях нижчі, то завжди існує можливість переводу особистих капіталів у країни з нижчим рівнем оподаткування. З економічної точки зору зрозумілою є ситуація, коли з країни з більш високим рівнем податкового тягаря переміщується капітал у країни з більш сприятливим податковим кліматом та низькими ставками податків. Тому механізми індивідуального міжнародного податкового планування необхідно знати кожному податкоплатнику – фізичній особі.

Для фізичних осіб, які займаються зовнішньоекономічною діяльністю, міжнародне податкове планування необхідне для максимізації чистого доходу, отриманого у зарубіжних податкових юрисдикціях та уникнення тягаря міжнародного подвійного оподаткування при використанні з цією метою міжнародних податкових угод.

Об’єктом індивідуального міжнародного податкового планування є сукупний дохід фізичної особи, отриманий у всіх юрисдикціях її комерційної діяльності.

3. Основи організації міжнародного податкового планування.

Податкове планування у своїх активних формах передбачає врахування податкоплатником умов сприятливих податкових режимів і, таким чином, у багатьох випадках є необхідною зміна форми або навіть і змісту його діяльності. Такі зміни повинні, у першу, чергу торкатись тих ознак, на які орієнтується податкове законодавство при визначенні податкових зобов’язань громадян і підприємств.

По-перше, це об’єкт оподаткування. Змінюючи об’єкт у тих межах, які дозволяє законодавство, можна вибрати більш вигідний для податкоплатника режим і вид оподаткування.

По-друге, часто можна змінити і суб’єкт оподаткування, тобто самого податкоплатника.

По-третє, можна замінити і саму податкову владу, тобто перейти з однієї податкової юрисдикції в іншу.

По-четверте, досить часто можна змінювати обставини, які супроводжують той чи інший вид діяльності, що оподатковується. Зокрема, це можливо при використанні різних видів вирахувань, знижок, списань та інших пільг, які допускаються при визначенні оподатковуваного доходу з метою обрахування подоходних податків.

Зміна об’єкту податку, зазвичай, має за мету перехід з-під режиму обкладання одним податком на режим обкладання іншим податком з більш низькою ставкою (наприклад, заміна передачі майна по спадщині на передачу цього майна або його частини на користь благодійної організації. При високих податках на спадщину і пільговому списанню благодійних пожертвувань така акція може мати серйозний зміст).

Зміна об’єкту податку часто застосовується і з метою уникнення високих податків на окремі види операцій (наприклад, замість продажу землі часто продають компанію, яка володіє землею, такий самий порядок можна застосувати і щодо літаків, автомобілів, виробничих активів тощо. У банківській справі можуть видавати гарантії, в інвестиційній сфері продаж устаткування часто замінюється передачею його у лізинг тощо).

Перехід на більш вигідний режим оподаткування може бути здійснений і заміною податкоплатника (наприклад, фірма може змінити свою юридичну форму: з товариства з необмеженою відповідальністю – в товариство з обмеженою відповідальністю і т. д.). Здійснюючи комерційну діяльність, можна вести її у режимі індивідуального підприємця і платити тільки подоходний податок або перевести цю діяльність у форму товариства з обмеженою відповідальністю і платити податок на прибуток. Заміна податкоплатника може бути забезпечена також у результаті злиття чи поділу фірм, що може мати як негативні, так і позитивні наслідки з позиції оподаткування.

Найбільш відповідальним рішенням у податковому плануванні є заміна податкової юрисдикції однієї країни на іншу. Для підприємства це найчастіше означає закриття фірми в одній країні і відкриття нової фірми в іншій країні. Виробничі особливості також накладають обмеження на мобільність тих чи інших видів діяльності: неможливо, наприклад, “перенести” в іншу країну шахту, будівельний об’єкт, нафтову свердловину. Але очевидно, що можна закінчити або зупинити таку діяльність в одній країні і почати аналогічну в іншій.

Перехід в іншу податкову юрисдикцію може бути здійснений у порядку злиття або поглинання фірми іншої країни. Сама процедура злиття і поглинання є складною, потребує висококваліфікованого опрацювання багатьох юридичних і фінансових питань, а деколи і спеціального дозволу влади. Разом з тим, при правильному її проведенні можливим буде не тільки переведення бізнесу у більш сприятливий податковий режим, але і одномоментне зниження податкових зобов’язань внаслідок консолідації балансів фірм, які зливаються.

Перехід на більш вигідну податкову юрисдикцію можливий і всередині країни (наприклад, у регіони із зниженими ставками місцевих податків, у зони вільної торгівлі).

Крім вищеперерахованих відрахувань, податкові пільги включають також податкові кредити, відстрочки і повне звільнення від сплати податків.

Податкові кредити надаються на наступному етапі порядку обрахування податку, коли оподатковуваний дохід вже визначений, і на його основі розрахований розмір податку. Кредит, по суті, є також вирахуванням, але вже не з оподатковуваного доходу, а безпосередньо з суми нарахованого податку.

Найбільш відомими є наступні види податкових кредитів:

· податковий кредит для податків, сплачених за кордоном – у відповідності з цією пільгою податкоплатник може вираховувати із загальної суми своїх податкових зобов’язань податки, сплачені ним за кордоном;

· інвестиційний податковий кредит дозволяє за рахунок зниження суми податку фінансувати деяку частину нових інвестицій компанії;

· податковий кредит для стимулювання зайнятості тощо.

Наступним видом пільг є відстрочки сплати податків. Деякі з них мають визначений максимальний термін – до 3–5 років (наприклад, відрахування частини прибутку у резервний фонд на нові інвестиції), інші мають невизначену тривалість – аж до настання певної події або умови.

Крім вищеперерахованих, є ще цілий ряд стандартних податкових прийомів, які широко використовуються у корпоративному або особистому податковому плануванні. Серед них можна виділити обмін податковими пільгами, боргами, передача майна у закордонний траст, використання переваг міжнародних податкових угод і багато інших.




Переглядів: 2560

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
О. Г. Поправка Стратегічні пріоритети реформування банківського нагляду | Відновлення пропусків та заповнення прогалин у мовленні

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.028 сек.