Контроль за станом природного середовища в Україні

Як зазначено в ст. 4 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні дотримання вимог законодавства про охорону навколишнього середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності й підпорядкування, а також громадянами.

В Україні контроль за станом природного середовища та виконанням природоохоронних актів здійснюють Міністерство охорони навколишнього природного середовища України, Міністерство охорони здоров'я, Державний комітет з гідрометеорології, Міністерство з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, система державних санітарно-епідеміологічних станцій, Державна екологічна інспекція тощо.

До системи центральних органів виконавчої влади України належать міністерства, державні комітети (державні служби) та центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Міністерство є головним (провідним) органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної політики у відповідній сфері діяльності. Так, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України (Мінприроди України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища, екологічної безпеки, а також гідрометеорологічної діяльності. Основними завданнями Мінприроди України є забезпечення реалізації державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, проведення моніторингу навколишнього природного середовища, поводження з відходами т. ін.

Серед передбачених у Конституції повноважень Кабінету Міністрів слід виокремити такі, що належать до регулювання та реалізації екологічних відносин: забезпечення політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування; забезпечення однакових умов розвитку всіх форм власності; вживання заходів щодо забезпечення прав і свобод людини та деякі інші.

Міністерство охорони навколишнього природного середовища України в межах своїх повноважень на основі актів законодавства видає накази, організовує і контролює їх виконання. Таким є, зокрема, наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 18 грудня 2003 р. «Про затвердження Положення про порядок надання екологічної інформації».

У випадках, передбачених законодавством, рішення Міністерства охорони навколишнього природного середовища України є обов'язковими для виконання центральними органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами. У разі потреби Міністерство разом з іншими центральними та місцевими органами виконавчої влади видає спільні нормативно-правові акти.

Державний комітет (державна служба) є центральним органом виконавчої влади, який вносить пропозиції щодо формування державної політики відповідним членам Кабінету Міністрів України і забезпечує її реалізацію у відповідній сфері діяльності, здійснює в ній управління, а також міжгалузеву координацію та функціональне регулювання з питань, що належать до його відання.

Відповідно до Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, ухвалюють рішення, що є обов'язковими до виконання на відповідній території. Так, Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначає повноваження органів місцевого самоврядування, що в межах своєї компетенції організовують: розроблення екологічних програм; збирання, перероблення, утилізацію і поховання відходів на своїй території; регулювання планування й забудови і т. інше. Перелічені напрями діяльності реалізовуються за допомогою прийняття нормативних правових актів.

Нормативно-правові акти міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом. Реєстрація покладена на Міністерство юстиції України і має на меті упорядкування відомчої правотворчості, установлення законності та усунення дублювання.

Реєстрацію нормативно-правових актів міністерств і республіканських комітетів Автономної Республіки Крим здійснюєГоловнеуправління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим.

Державну реєстрацію нормативно-правових актів обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, їхніх управлінь, відділів, інших підрозділів, а також місцевих органів господарського управління й контролю здійснюють обласні, Київське і Севастопольське міські управління юстиції. Районні, районні в містах Києві та Севастополі управління юстиції реєструють нормативно-правові акти районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, їхніх управлінь, відділів, інших підрозділів.

В Українському державному центрі правової інформації Міністерства юстиції України створено банк даних про нормативно-правові акти, занесені до державного реєстру.

За характером санкцій, застосовуваних до правопорушників, розрізняють дисциплінарну, адміністративну, кримінальну та матеріальну відповідальності.

Суб'єктами дисциплінарної відповідальності є працівники підприємств, установ, організацій, які не виконали або неналежно виконали покладені на них трудові обов'язки. Дисциплінарна відповідальність передбачає такі стягнення:

—загальні (для всіх категорій працівників): зауваження та
звільнення з роботи (ст. 147 КЗпП);

—спеціальні (для окремих категорій працівників — військовослужбовців, державних службовців, органів міліції, залізничників, працівників пожежної охорони тощо) згідно з їхніми дисциплінарними статутами, положеннями про дисципліну.

Накладає дисциплінарні стягнення орган, якому надано право брати на роботу (обирати, затверджувати і призначати на посаду) працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладати також вищі органи.

Працівники, які займають виборні посади, можуть бути звільнені тільки за рішенням органу, який їх обрав, і лише з підстав, передбачених законодавством.

Дисциплінарні стягнення застосовує власник або уповноважений ним орган безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше ніж через один місяць з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Не може накладатися пізніше ніж через шість місяців з дня вчинення проступку.

Адміністративну відповідальність регулює Кодекс України про адміністративні правопорушення (розділ 7 «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури», ст. 52 921, розділ 6 «Адміністративні правопорушення, що посягають на власність», ст. 4750). Суб'єктами відповідальності є фізичні особи (громадяни та посадові особи).

Розрізняють такі види адміністративних стягнень: попередження; штраф; оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення; конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, грошей, одержаних внаслідок вчинення адміністративного правопорушення; позбавлення спеціального права, наданого цьому громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання); виправні роботи; адміністративний арешт.

Закони України можуть встановлювати адміністративні стягнення інших видів та передбачати адміністративне видворення за межі України іноземців і осіб без громадянства за вчинення адміністративних правопорушень, які грубо порушують правопорядок.

Адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного правопорушення досягли 16-річного віку.

Заходи впливу на неповнолітніх: зобов'язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого; застереження; догана або сувора догана; передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремим громадянам на їх прохання.

Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення чи безпосереднім об'єктом адміністративного правопорушення, може застосовуватись як основне або як додаткове адміністративне стягнення і полягаєв примусовій безоплатній передачі відповідного предмета у власність держави за рішенням суду. Конфіскувати можна лише предмет, який є у приватній власності порушника, якщо інше не передбачено законами України. Конфіскацію вогнепальної зброї, інших знарядь полювання і бойових припасів не можна застосовувати до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування. Позбавлення спеціального права, наданого громадянинові (права керування транспортними засобами, права полювання), застосовують на строк до трьох років за грубе або систематичне порушення порядку користування цим правом. Позбавлення права полювання не можна застосовувати до осіб, для яких полювання є основним джерелом існування.

У разі вчинення однією особою двох або більше адміністративних правопорушень адміністративне стягнення накладають за кожне правопорушення окремо. Якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядає один і той самий орган (посадова особа), то стягнення накладають у межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених. До основного стягнення в цьому разі можуть приєднати одне із додаткових стягнень, передбачених статтями про відповідальність за будь-яке із вчинених правопорушень.

Органами, які уповноважені розглядати справи про адміністративні екологічні правопорушення, є: районні, районні у місті чи міські суди (судді); комісії у справах неповнолітніх (щодо неповнолітніх); органи, установи і заклади державної санітарно-епідеміологічної служби; органи земельних ресурсів; спеціально уповноважені органи виконавчої влади у сфері захисту рослин; спеціально уповноважені органи виконавчої влади в галузях водного господарства, геології та використання надр; органи рибоохорони; органи лісового господарства; органи мисливського господарства; органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища України; інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Протокол про адміністративне правопорушення складає уповноважена на те посадова особа або представник громадської організації чи органу громадського самоврядування, якщо це передбачено КпАП, а саме:

— член громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону;

— громадський лісовий інспектор (статті 63, 64 70, 73, 77);

— громадський мисливський інспектор (ст. 912 в частині порушення правил полювання);

— громадський інспектор органів рибоохорони (ст. 912 в частині порушення правил рибальства й охорони рибних за
пасів);

— громадський інспектор з охорони довкілля (статті 651, 77, 771, 78, 82, 89 — щодо диких тварин, статті 912, 153);

— посадові особи підприємств, установ і організацій, що
здійснюють охорону, використання і відтворення тваринного
світу.

Підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за екологічні злочини є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого однією із статей розділу 8 Особливої частини КК України «Злочини проти довкілля» або ст. 441 «Екоцид» (розділ 20 «Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку»).

Екологічний злочин — це передбачене Кримінальним кодексом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Суб'єктом екологічного злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці з 16 років.

Передбачено такі кримінальні покарання: штраф; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу; позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; громадські роботи; виправні роботи; службові обмеження для військовослужбовців; конфіскація майна; арешт; обмеження волі; тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців; позбавлення волі на певний строк; довічне позбавлення волі.

У разі сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань. Якщо покарання складають, то остаточне покарання за сукупністю злочинів визначають у межах, встановлених санкцією статті Особливої частини ККУ, яка передбачає більш суворе покарання. Якщо хоча б один із злочинів є умисним тяжким або особливо тяжким, то суд може призначити остаточне покарання за сукупністю злочинів у межах максимального строку, встановленого для цього виду покарання в Загальній частині Кримінального кодексу. До основного покарання, призначеного за сукупністю злочинів, можна приєднувати додаткові покарання, призначені судом за злочини, у вчиненні яких особу було визнано винною.

Майнова відповідальність за екологічні правопорушення полягає в обов'язку винної особи відшкодувати нанесену шкоду. Застосовують у порядку цивільного судочинства за принципом повного відшкодування. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища й погіршання якості природних ресурсів. Особи, яким завдано такої шкоди, мають право на відшкодування неодержаних прибутків за час, необхідний для відновлення здоров'я, якості навколишнього природного середовища, відтворення природних ресурсів до стану, придатного для використання за цільовим призначенням. Особи, що володіють джерелами підвищеної екологічної небезпеки, зобов'язані компенсувати заподіяну шкоду громадянам і юридичним особам, якщо не доведуть, що шкода виникла внаслідок стихійних природних явищ чи навмисних дій потерпілих.

Таким чином, одним із основних завдань системи менеджменту навколишнього природного середовища є забезпечення відповідності діяльності організації нормативним і правовим вимогам. Щоб визначити нормативи природоохоронного законодавства та правових актів, що застосовних до такої організації, треба стежити за розвитком природоохоронного законодавства і знати механізми його впровадження.

Природоохоронне законодавство постійно змінюється відповідно до нових наукових розробок, удосконалення систем контролю та зростаючого рівня розуміння важливості екологічних питань. Для того щоб гарантувати безперервну відповідність нормативним і правовим вимогам, треба забезпечити постійний моніторинг і розуміння процесу розвитку природоохоронного законодавства.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основним джерелом екологічного права є закон.	\|	Ідентифікація законодавчих і нормативно-правових вимог функціонування підприємства

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.006 сек.