МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Документ як джерело інформації.3.2.4.1. Особливості визначення поняття документа. Документ – це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання й поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носії. Електронний документ – документ на машинозчитуваному носії, для використання якого необхідні засоби обчислювальної техніки (ГОСТ 7.83-2001 Міждержавний стандарт СІБІД. Електронні видання. Основні види та вихідні відомості). Електронний документ – документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов’язкові реквізити документу (Закон України „Про електронні документи та електронний документообіг”). Документні джерела інформації – сукупність творів наукової, виробничої, навчальної, довідкової та науково-популярної літератури, призначені як для суцільного читання, так і для вибіркового аналізу з метою пошуку необхідних даних. 3.2.4.2. Особливості класифікації документних джерел інформації. Документні джерела інформації класифікуютьсяякпервинні; опубліковані документи; неопубліковані документи (рукописи); документи, що не підлягають публікації; вторинні документи; документний інформаційний потік. 1. Первинні документи фіксують результат будь-якого виду людської діяльності (наукової, виробничої, суспільної та ін.). 2. Опубліковані документи (публікації): видання. Класифікація: 1) за структурою (монографічні, збірники); 2) за цільовим призначенням і змістом інформації (наукові, навчальні, масово-політичні, науково-популярні, виробничі); 2) за періодичністю (неперіодичні, періодичні, продовжувані). 3. Неопубліковані документа (рукописи), котрі не підлягають публкації: 1) звіти про науково-дослідні, дослідно-конструкторські роботи; 2) дисертації, автореферати дисертацій; 3) описи алгоритмів, програм, проекти тощо. 4. Документи, що не підлягають публікації, – призначені лише для прийняття конкретних управлінських рішень: адміністративно-господарська, організаційно-розпорядча, планово-економічна, фінансово-бухгалтерська, технологічна та інша документація. 5. Вторинні документи виникають у результаті аналітико-синтетичної переробки первинних документів. Основна функція: оперативно інформують про появу первинних документів і у стислому вигляді викладають основний їх зміст. Вторинні документи поділяються на: 1) інформаційні видання; 2) бібліографічні видання; 3) реферативні видання; 4) оглядові видання. 6. Документний інформаційний потік – множина первинних і вторинних документів, а також джерел інформації, які цілеспрямовано передаються інформаційними каналами від відправника до споживача. Документний потік, крім релевантної інформації, може містити надлишкову інформацію (інформаційний шум, викривлення, нерелевантну інформацію): Надлишкова інформація – інформація, що недоречна (небажана) у даній інформаційній системі, але може виявитись корисною (і навіть необхідною) в іншій інформаційній системі. Інформаційний шум („сміття”) – сукупність виданих нерелевантних (не відповідних запиту користувача) документів. Старіння інформації – об’єктивний процес втрати соціальною інформацією і документами, які фіксують цю інформацію, ціннісних властивостей з появою нових, більш повних і достовірних відомостей. Актуалізація інформації – це повернення до активного використання публікацій минулих років, яке відбувається у зв’язку з переоцінкою суспільством певних концепцій, ідей, методів, способів виробництва, усвідомлення помилковості обраних шляхів розвитку у соціальному житті або науці. 3.2.4.3. Сутність закону розсіювання інформації у множині джерела. Розсіювання публікацій це факт опублікування статей певної тематики у непрофільних журналах, тобто журналах, які не мають відношення до даної області культури, науки або галузі промисловості. Закон Бредфорда: якщо наукові журнали розташувати у порядку зменшення кількості вміщених у них статей з певного предмету, то в одержаному списку можна виділити ядро журналів, присвячених цьому предмету, і кілька груп або зон, кожна з яких містить стільки ж статей, що і ядро. Тоді кількість журналів у ядрі та наступних зонах буде співвідноситись як 1:n:n2. Закономірність Бредфорда.Основний смисл закономірності С. Бредфорда полягає в наступному: якщо наукові журнали розмістити у порядку зменшення числа розміщених в них статей по конкретному предмету, то отриманий список можна розбити на три зони таким чином, щоб кількість статей у кожній зоні по певному предмету була однаковою. Зазначені три зони складають: профільні журнали, присвячені тематиці, що розглядається; журнали, що частково присвячені даній галузі, та журнали, тематика яких достатньо далека від предмету, що розглядається. С. Бредфорд встановив, що кількість журналі в третій зоні буде примирно в стільки раз більше, ніж у другій зоні, у скільки раз число найменувань у другій зоні більше, ніж в ядрі, тобто: P3 : P2 = P2 : P1 = N,де P1 – число журналів у 1-й зоні, P2 – у 2-й, P3 – число журналів у 3-й зоні. Закономірність Бредфорда із самого початку розглядалася як специфічний випадок розподілу Зипфа для системи періодичних видань з науки і техніки. Виходячи із реалій розвитку мережі Інтернет, її можна розглядати як закономірність, котра відноситься до рангового розподілу Web-сайтів, відносно входження до них Web-сторінок, відносних (релевантних) до певної сфери знань. 3.2.4.4.Недокументні джерела інформації. Переваги недокументних джерел інформації: 1) оперативність; 2) адресність; 3) вибірковість; 4) швидкий зворотній зв’язок. Недоліки:відсутність механізмів об’єктивного контролю і оцінки достовірності інформації. Чутки як недокументні джерела інформації – особливий різновид неформальної комунікації. Чуткивідображають соціально-психологічну, соціально-політичну, соціально-економічну, соціально-культурну ситуацію у суспільстві. За певних обставин, можуть бути активним засобом модифікації суспільної свідомості, перетворювачем дійсності. Чутки – специфічна форма недостовірної або частково достовірної інформації, котра надходить від однієї особи або групи про певні події чи ситуації. Класифікація чуток: За змістом: 1) політичні; 2) економічні; 3) екологічні 4) та інші. За орієнтацією в часі відносно: 1) минулого; 2) теперішнього; 3) майбутнього. За типом походження: 1) спонтанні; 2) навмисні. За відношенням до реальності: чутка-мрія (відбиває надії і прагнення людей, у середовищі яких вона циркулює). За відповідністю емоційним потребам адресатів: „чутка-лякальник” (виражає розповсюджені в суспільстві страхи і тривоги, в тому числі й негативні забобони щодо певних соціальних груп).
|
||||||||
|