Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Кирило-Мефодіївське товариство та його роль у розвитку українського національного руху

 

Кирило-Мефодіївське товариство – таємна полі­тична національно-патріотична ор­ганізація (грудень 1845 – березень 1847, Київ). Наприкінці 1845 – на початку 1846 р. засновниками товариства стали Василь Білозерський, Микола Гулак, Микола Костомаров. Зго­дом до них приєдналися 9 осіб, у тому числі Георгій Андрузький, Микола Куліш, Олександр Навроцький, Дмитро Пильчиков, Іван Посяда, Микола Савич, Олександр Тулуб. У квітні 1846 р. до лав товариства вступив Тарас Шевченко. Зв’язки з Кирило-Мефодіївським товариством підтримували ще близько 100 чоловік. Таємна організація названа іменами відомих слов’янських просвітителів Кирила і Мефодія. Знаком братства став перстень з написом «Св. Кирило і Мефодій, січень 1846».

Програмні основи товариства викладені у «Книзі буття українського народу» (український варіант роботи Адама Міцкевича «Книги народу й пілігримства польського») і «Статуті Слов’янського братства св. Кирила і Мефодія», основним автором яких був М. Костомаров, хоча, напевно, ці документи складалися за участю й деяких інших братчиків, та у «Записці», написаній Василем Білозерським. Ідейну основу програмних документів товариства склали ідеї українського національно-культурного відродження і українського панславізму, романтична ідея загальнослов’янської єдності, а також концепти народовладдя, незалежності, республіканізму, федералізму, християнської моралі.

Товариство ставило головною метою досягнення дер­жавної незалежності України у федеративній спілці таких же неза­лежних слов’янських держав. «Брат­чики» виступали за повалення само­державства та ліквідацію кріпацтва в Російській імперії. Складена ко­лективно програма товариства «Кни­га буття українського народу, або Закон Божий» у 109 положеннях за допомогою релігійно-повчальних та історико-публіцистичних аргументів доводила право українського народу бути ініціатором боротьби за на­ціональне й соціальне визволення слов’янських народів з об’єднанням їхніх новостворених демократичних республік у федеративну спілку. Важливими принципами історичного майбутнього України братчики вважали соціальну рівність і суверенності, знищення царизму, скасування кріпосного права і станів; встановлення демократичних прав і свобод для громадян, рівноправ’я у питаннях доступу до національної мови, культури та освіти. Права і обов’язки членів Кирило-Мефодіївське товариства регламентувалися статутом.

Серед учасників товариства намітилося два ідейні крила: радикально- і ліберально-демократичне. Прихильники революційного напряму боротьби, зокрема Т. Шевченко, О. Навроцький, М. Гулак, І. Посяда, М. Савич, Г. Андрузький, вважали, що скасувати кріпацтво та повалити самодержавство зможе тільки народне повстання. Послідовники ліберально-демократичних поглядів, а серед них виділялися М. Костомаров та П. Куліш, виступали за поступове реформування основ суспільства.

Громад­ську роботу кирило-мефодіївці зосе­редили навколо освіти народу і піднесення економіки України, видання популярних книжок, запро­вадження широкої мережі почат­кових навчальних закладів, готували агітаційні відозви із закликами роз­гортати національно-визвольну бо­ротьбу. Конкретна діяльність членів товариства відбувалася на квартирах М. Гулака або М. Костомарова, де проводилися наукові диспути, обговорювалися програмні документи, а також виявлялася у приватних бесідах із молоддю, інтелігентами, дрібним чиновництвом. Водночас учасники товариства проводили й активну громадсько-політичну діяльність: поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, прокламацій («До братів-українців», «До братів-великоросів і поляків»), творів Тараса Шевченка; займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди. До того ж вони піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книжок. Так Кирило-Мефодіївське товариство діяло до кінця березня 1847 р. У березні 1847 року за доносом провокатора Олексія Петрова діяльність братства була викрита.

Заарештовані царськими властями, які вбачали у Кирило-Мефодіївському товаристві не­безпечну антиурядову організацію, за вироком, затвердженим Миколою І, 12 «братчиків» були покарані засланням у різні місця імперії. Слідство у справі кирило-мефодіївців тривало з 18 березня до 30 травня 1847 р. в Петербурзі. Тоді ж шеф жандармів Орлов представив Миколі I доповідь у справі, яку нарекли справою «Україно-слов'янського товариства». Найтяжче покарали Тараса Шевченка, якого за особистим розпорядженням Миколи I, розгніваного карикатурами поета на свою дружину, віддали у солдати Окремого Оренбурзького корпусу на 10 років без права писати і малювати. На трирічний термін було ув’язнено у Шліссельбурзькій фортеці Миколу Гулака. Микола Костомаров перебував в ув’язненні один рік, а Олександр Навроцький — півроку у В’ятській тюрмі. Інших членів братства царський режим вислав у віддалені губернії імперії під нагляд поліції, заборонивши повертатися в Україну.

На думку історика Р. Г. Симоненка, історичне значення Кирило-Мефодіївського братства полягає у тому, що воно було першою спробою української інтелігенції вдатися до політичної боротьби. Братство вперше розробило широку політичну програму національно-визвольного руху, яка стала дороговказом для його наступників.

Український діаспорний історик Орест Субтельний зазначав, що Кирило-Мефодіївське товариство не лише явило собою першу, хоч і невдалу, спробу інтелігенції перейти від культурницького до політичного етапу національного розвитку, а й привернуло увагу царського уряду (що доти намагався розіграти карту українофільства проти польських культурних впливів на Україні) до потенційної небезпеки зростаючої національної свідомості українців.




Переглядів: 2250

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
 | Національно-культурне піднесення західних українців доби революції 1848 – 1849 рр.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.004 сек.