Тема 2. Держава та право Давньовавилонського царства

Практичне заняття 1.

Держава та право Давньовавилонського царства (2 год)

Питання для обговорення:

1. Утворення Вавилонської держави. Державний лад.

2. Загальна характеристика законів царя Хаммурапі. Їх структура.

3. Правове становище населення за законами царя Хаммурапі (авілума, мушкенума, тамкара, редума, баірума, раба).

4. Договір позики.

5. Шлюбно-сімейне право.

6. Злочин та покарання.

Практичне завдання:

1. Ознайомитись з матеріалами підручника «Всеобщая история государства и права» З. Черниловського.

2. Виписати до конспекту відповіді на наступні питання:

Східна деспотія (головні риси та особливості). Три головних відомства управління.

Рекомендована література: базова: 2,3,4,10,11.

допоміжна: 17,19,24,27,39,42,43,45,61,67,74,80,86,89,91,94,97,103.

Готуючись до відповіді на цю тему необхідно змалювати процес утворення та розвитку вавилонської держави. Важливим моментом у переході від родового суспільства до класового був розвиток на останньому етапі первіснообщинного ладу особливої організації управління, яка дістала назву військової демократії. Треба знати, що у Вавилоні форма правління була монархічною у вигляді східної теократії, тому студенту необхідно проаналізувати побудову її механізму, визначивши вихідні елементи цієї форми правління, її складові частини. Користуючись текстом підручника описати структуру органів державної влади Вавилонії. Даючи характеристику законів царя Хаммурапі треба знати її структуру та акцентувати увагу на правах і обов’язках авілумів, мушкенумів, тамкарів, редумів, баурумів та рабів. Звернуть увагу на те, що Закони Хаммурапі були оприлюдненні і загальнодоступні для кожного мешканця міста. Таким чином,стародавній законодавець виконував правові аксіоми: «Можна вимагати виконання закону лише тоді, коли адреса з ним ознайомлений», «незнання закону не є підставою для звільнення від відповідальності». Потрібно вказати, що найголовнішою рисою закону була охорона кастового ладу, який тією або іншою мірою був притаманний усім країнам Стародавнього Сходу. Слід охарактеризувати об’єкти права власності (земля, домівка, сад, раби, худоба та ін..) і суб’єкти права власності (держава, храми, громада, вільна людина). Окремо потрібно розглянути «майно ільку», вказавши його власника, а також кому, на яких правомочностях, за яких умов і протягом якого часу воно належало.

Аналізуючи договір позики, важливо визначити його суб’єктів. Назвати осіб, з якими не можна було укладати дану угоду, а також правові наслідки укладання такої угоди; об’єкти договору, термін, розмір відсотків, відповідальність у разі, коли боржник не виконав зобов’язання та умови, за яких він може відкласти виконання. При розгляді злочинів досить назвати основні об’єкти злочинних посягань (право власності, життя, здоров’я та ін.) навести декілька прикладів (видів) таких посягань. Потрібно вказати види покарань, зазнавши, яка належність людини до тієї або іншої касти на важкість покарання за вчинений злочин. Користуючись текстом Законника дайте характеристику судового процесу та сімейного права.

Словник термінів:

Авілуми – особлива група вільного населення Стародавнього Вавилону, наділена певними перевагами та привілеями.

Адад –Бог грому, блискавки та дощу (Стародавній Вавилон)

Види покарань – встановлений законом обов’язків перелік покарань за ступенем їх тяжкості чи за іншим принципом.

Відомства (галузі)– управління стародавньосхідних держав: а) фінансове; б) військове; в) громадських робіт.

Давньовавілонські міри об’єму:1 курру – приблизно 150 л (за іншими даними – 250-300 л); 1 ка – приблизно 0,84 л.

Давньовавілонські грошові одиниці: 1ше – 0,046 г срібла; 1 сикль – 8,4 г срібла, 1 міна – 60 сиклів (504 г) срібла.

Давньовавілонські міри площі:1 ар – приблизно 35 кв м; 1іку – приблизно 3,5 тис кв м.

Декум, Лубуттум –командні посади в армії вавилонського царя.

Державний устрій – спосіб поділу держави на певні складові частини та поділ влади між нею та цими складовими частинами.

Енсі – правителі окремих міст і територій Стародавнього Вавилону.

Джерела права- офіційний спосіб публічного вираження норми права та її юридичного оформлення.

Звичаї – правила поведінки людей, що склалися у процесі їх співжиття і закріпилися внаслідок довготривалого їх застосування.

Зікрум –жриця вавилонського храму, що займалася священною проституцією, доходи від якої йшли до храму.

Знать – аристократія, найвищий прошарок привілейованої верхівки суспільства.

Ілька –земля, будинки та інвентар, надані чиновнику або воїну за службу. Ця власність не могла відчужуватися (продаватися, заповідатися, даруватися тощо).

Лугаль –військовий вождь Стародавнього Вавилону, згодом – вавилонський цар.

Мушкенум – група вільного населення Стародавнього Вавилону, яка, зазвичай, була позбавлена власних засобів виробництва і жила за рахунок оренди землі.

Надітум, Ентум – жриці вавилонського храму.

Нубанда – найвищий чиновник Стародавнього Вавилону, доглядач царського палацу.

Ордалій –божий суд. Якщо суду бракувало доказів винуватості чи невинуватості обвинуваченого, звертались до авторитету богів, які нібито завжди знали хто є насправді винним у вчиненні злочину і завжди залишали невинуватого. У Стародавньому Вавилоні було відоме випробування водою. Підозрювана особа мала кинутись у воду.

Патесі –глава Стародавньовавилонського міста – держави (патесіанства).

Причини утворення держави – поява приватної власності, майнової нерівності, рабства, обміну, торгівлі, формування соціально – економічних класів.

Приватне право– сукупність правових норм, спрямованих на врегулювання і захист особистих інтересів індивідуума.

Рабіанум – правитель невеликого міста або територіальної общини.

Редум, Баїрум– професійні воїни, які несли царську службу, одержуючи за неї у користування певну нерухомість та рухоме майно.

Рабовласницька держава –організація влади рабовласників, створена з метою здійснення їх необмеженої диктатури та повновладдя щодо рабів та владних функцій щодо інших суспільних верств.

Рабство – стан повної залежності однієї людини від іншої, за якою раб стає власністю свого господаря – рабовласника.

Система таліону –своєрідна система покарань за принципом «око за око». Головна її відмінність від кровної помсти полягала у тому, що покарання за системою таліону здійснювалося не самим потерпілим чи його родичем, а посадовими особами держави.

Тамкар– крупний торговець Стародавнього Вавилону, який користувався певними привілеями і покровительством з боку царської влади.

Шакканаку –обласні правителі у Стародавньому Вавилоні, намісники царя.

Шапір нарим –один із високопоставлених чиновників Стародавнього Вавилону, який керував організацією іригаційних робіт.

Шапірум – окружні правителі у Вавилоні, які відповідали за підтримання порядку в округах, своєчасну сплату податків, стежили за виконанням царських та державних повинностей, відали місцевими збройними силами.

Шемалум –дрібний торговець, який одночасно виконував розпорядження тамкара.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
І. Передмова	\|	Іменний покажчик.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.