Приналежності свят.

Головний предмет свят (празників) та інших днів богослужіння.

Святкування Церкви по заповіту Ісуса Христа міститься головним чином в подячній, святковій безперервно завершуваній пам’яті відкупительної перемоги Христа, а разом з Ним і всіх віруючих в Нього, над гріхом та смертю. Ця перемога відновила єдність миру з Богом для вічного, щасливого життя, що виражене в св. тайні Євхаристії, яке покладене Господом в основі християнського Богослужіння і з яким поєднана Вселенською Церквою священна пам'ять різного роду благодіянь для людського роду, чи то безпосередньо від Бога, чи через його святих. Чим вища пам'ять, тим світліший та торжественніший празник.

Сам же день Пасхи та Воскресіння, як день Божественної прослави Тіла та Крові Христової, що тайно єднають вірних з Богом є празником всіх празників та торжеством всіх торжеств…,перший поміж неділями року та днями седмиці, та останній як образ вічного, блаженного єднання з Богом, до якого приготовляють та ведуть нас дні Богослужіння і без якого всі вони для нас неповні. Оскільки писання говорить: «А коли Христос не воскрес…» (І Кор. 15, 14). Св.. Василій Вел. в 91 правилі: «День Пасхальний та воскресний – знаменує грядуще по цьому віку Царство, день невечірній, не проминаючий, вік не закінчуваний та нестаріючий».

Передсвяття та посвяття.

Вважаючи для себе який не будь день важливим, ми зазвичай завжди його чекаємо, а коли він закінчується ми ще продовжуємо згадувати про нього. Так само і Церква в очікуванні великих подій, творячи пам'ять у великі празники, заздалегідь зустрічає їх. Звіщає наперед події цих празників в своїх Богослужіннях, а по їх завершенні не одразу прощається з ними, але ще кілька днів продовжує пригадувати їх. Таким чином – зустрічає празники Церква піснеспівами, передсвяттями та навечірнями, а проводжає – славослов’ям Бога через священнослужителів, посвяттями та відданнями.

Передсвяття та посвяття прийняті Церквою з одного боку було встановлене на подобу того, як в Старозавітньому храмі, за настановою Божою було приготування до своїх свят та їх завершення (Лев. 23, 35-36; І Мак. 10, 34; Іван 11, 55). А з іншого – наслідуючи самого Христа, за наказом якого учні приготовили їсти Пасху, а по завершенні Тайної Вечері – відспівавши, вийшли вони на Оливну гору (Мат. 26, 19-30).

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Полієлей.	\|	Святкове облачення Церкви.

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.005 сек.