Семінарське заняття № 11: Право в українських землях у складі Російської імперії другої пол. ХІХ - поч. ХХ ст.

Навчальна мета заняття: сформувати цілісне уявлення щодо причин, передумов, змісту та значення реалізованих упродовж 60-70-х рр. ХІХ ст. в Російській імперії буржуазних реформ, що об’єктивно сприяли скасуванню феодально-кріпосницьких відносин і ствердженню капіталістичного суспільно-економічного укладу, а також контрреформ 80-90-х рр. ХІХ ст., що спричинили суттєве коригування реформаторського курсу та посилення режиму політичної реакції самодержавства.

Час проведення – 2 год.

Навчальні питання:

1. Причини та передумови буржуазних реформ 60-70-х рр. ХІХ ст.

2. Правові засади селянської реформи 1864 р. в Україні.

3. Сутність і значення судової реформи 1864 р.

4. Правові засади земської реформи 1864 р. та міської реформи 1870 р.

5. Поліцейська, військова, фінансова та освітня реформи 60-70-х рр. ХІХ ст.

6. Контрреформи 80-90-х рр. ХІХ ст.

Ключові поняття: «реформа», «контрреформа», «буржуазно-капіталістичні відносини», «вільні сільські обивателі», «тимчасовозобов’язальний стан», «дворові люди (селяни)», «державні селяни», «фабричні селяни», «викупна угода», «викупний акт», «ревізька душа», «указний наділ», «інвентарний наділ», «принцип спадково-сімейного землекористування», «принцип позастановості», «принцип змагальності», «присяжні повірені», «інститут мирових суддів», «почесний мировий суддя», «присяжні засідателі» «земства», «земські збори», «земські управи», «гласні земських зборів», «міські думи», «міські управи», «повітове поліцейське управління», «повітовий справник», «становий пристав», «поліцейський урядник», «поліцмейстер», «корпус жандармів», «всестанова загальна військова повинність», «генерал-губернатор», «тимчасовий генерал-губернатор», «земські дільничні начальники».

Методичні вказівки:

Відповідаючи на перше питання, необхідно з’ясувати причини та визначити передумови буржуазних перетворень у Російській імперії, що були реалізовані царатом протягом 60-70-х рр. ХІХ ст. Розгляд означеної проблеми доцільно здійснювати в контексті аналізу широкого спектру соціально-економічних проблем, що накопичилися у самодержавній Росії. У середині ХІХ століття більшість політичного істеблішменту та широкі кола громадськості дійшли висновку щодо неможливості збереження феодально-кріпосницьких відносин і нагальній необхідності створення розвиненої та узгодженої нормативно-правової бази для ствердження буржуазно-капіталістичних відносин. Характеризуючи специфіку соціально-політичної ситуації в українських землях напередодні буржуазних реформ, обов’язково слід зважити на процеси, що протікали в інших територіях Російської імперії.

Визначаючи правові засади реалізації в українських землях Російської імперії селянської реформи 1861 року, необхідно ураховувати, що реформування аграрного сектору здійснювалося на основі законодавчих актів загальнонаціонального рівня, а також низки указів і постанов, призначених виключно для українських губерній. На українські терени водночас було поширено дію трьох місцевих положень, що спричинило диференціацію земельних угідь (наділів) та конфіскаційний характер аграрної реформи в окремих регіонах.

Особлива увага має бути приділена Положенню від 19 лютого 1961 р., яким скасовувалася кріпосна залежність селян, декларувалося їх наділення особистими і майновими правами, правом створення органів місцевого самоврядування, а також правами у сфері судочинства. Формально-правова характеристика вищеназваного Положення повинна поєднуватися з аналізом існуючого на той час правового механізму реалізації набутої селянством правоздатності. За цих умов особливого значення набуває виявлення особливості правового статусу тимчасовозобов’язаних селян.

Цілісне розуміння селянської реформи 1861 року неможливе без чіткого усвідомлення сутності механізму обчислення викупної суми повного указаного подушного наділу.

Зважаючи на наявність у селянському середовищі спеціальних груп (дворових людей, державних селян, селян дрібнопомісних поміщиків, фабричних селян), необхідно здійснити глибокий сутнісний аналіз законодавчих актів, що визначали специфіку їх правового статусу. Так, варто акцентувати увагу на затяжний характер розробки законів про державних селян, які набули нового статусу лише відповідно до законів від 18 січня 1866 р. та 24 листопада 1866 р. Як наслідок, відмова від кріпосницько-поміщицької форми феодального ладу призвела до ствердження державного феодалізму. Дотримання диференційованого підходу при визначенні правосуб’єктності окремих груп селян зумовило збереження у пореформений період суттєвих відмінностей у їх правовому становищі.

Одним з наслідків аграрної реформи 1861 року була глибока стратифікація суспільства. Хоча еволюційний характер перетворень сприяв збереженню політичної влади та економічних привілеїв за дворянством, цей суспільний стан розколовся на землевласницьку буржуазію та дворян-напівкріпосників, які зберегли відробіткову систему. Зважаючи на це, доцільно охарактеризувати привілеї та пільги дворянства, його корпоративну організацію, судово-адміністративні повноваження на місцях тощо. Не менше значення має аналіз обставин появи феномену робітничого класу (фабрично-заводських робітників).

Судова реформа 1864 року належить до найліберальніших буржуазних реформ. Усвідомлення її правової природи неможливо без визначення сутності буржуазних принципів правосуддя (безстановості, змагальності, усності, гласності, незалежності, презумпції невинуватості) і аналізу правового статусу мирових суддів, присяжних і приватних повірених, присяжних засідателів. Попереднє розслідування поділялося на дізнання і попереднє розслідування, скасовувалася система формальних доказів що була замінена системою вільної оцінки за внутрішнім переконанням. Виокремлювалися стадії процесу (підготовчі до суду дії, судове слідство з дебатами сторін, винесення вироку).

Органи земського самоврядування в Україні було створено відповідно до Положення про губернські та повітові земські установи 1864 року. Аналізуючи сутність інституту земства, необхідно охарактеризувати специфіку виборчого процесу до губернських і повітових земських зборів, а також особливість правового статусу їх виконавчих органів, – губернських і повітових земських управ. Окремо доцільно зупинитися на системі державного контролю за діяльністю земських установ.

Зміст і напрями міської реформи було визначено Міським положення від 16 червня 1870 р. Аналізуючи специфіку реалізації міської реформи в Україні, необхідно визначити динаміку реформаторських потуг, акцентувати увагу на особливостях формування, структурі та компетенції органів міського самоврядування, - міських дум (розпорядчих органів) і міських управ (виконавчих органів), а також висловитись щодо обґрунтованості тези про визначення «господарського самоврядування» як єдиної функції органів громадського управління міст. Окремо слід зосередитися на характеристиці інституту міського голови та розглянути механізм взаємодії між органами державної влади і органами міського самоврядування та механізм контролю за діяльністю міських дум і управ.

Поліцейська, військова, фінансова та освітня реформи були зумовлені прагненням скоригувати існуючу систему державного управління в ключових сферах суспільних відносин. Визначаючи обґрунтованість та ефективність реформ, слід окреслити спектр накопичених проблем, на вирішення яких були спрямовані реформаторські потуги самодержавства, проаналізувати правову основу реформ та визначити їх наслідки.

Контрреформи 80-90-х рр. ХІХ ст. в Російській імперії були спричинені спробою уряду Олександра ІІІ запобігти революційним тенденціям. Цілісне розуміння глибини та розмаху політичної реакції неможливо без з’ясування сутності царського маніфесту від 29 квітня 1881 р., Положення про заходи з охорони державного порядку та громадського спокою від 14 серпня 1881 р., циркуляру міністра внутрішніх справ від 16 жовтня 1881 р., Положення про земських дільничних начальників від 12 червня 1889 р., положень від 1890 р. та 1892 р.

Питання цільових виступів:

3. Державно-правовий статус українських земель у складі Російської імперії.

4. Основні джерела права в українських землях др. пол. ХІХ - поч. ХХ ст.

5. Еволюція правового статусу селянства у контексті реалізації реформи 1861 року.

6. Інститут тимчасового генерал-губернатора за контрреформами 80-90-х рр. ХІХ ст.

Теми рефератів:

1. Принцип позастановості в державному управлінні, місцевому самоврядуванні та системі судочинства Російської імперії у 60-70-х рр. ХІХ ст.

2. Юридична процедура набуття права власності на землю за селянською реформою 1861 року.

3. Соціальна стратифікація як наслідок селянської реформи 1861 року.

4. Суб’єкти поліцейської діяльності за реформами 60-70-х рр. ХІХ ст.

5. Інститут присяжних засідателів за судовою реформою 1864 року.

Література:

Базова:1, 2, 3, 4, 5, 6.

Допоміжна:1, 2, 15, 16, 24, 29, 33, 41, 42, 45, 46, 48, 55, 62, 65, 66, 80, 83, 84, 89, 103, 108, 115.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
	\|	Семінарське заняття № 12: Україна в умовах надзвичайного стану періоду першої світової війни (1914 - жовтень 1917 рр.)

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.