Ціноутворення з урахуванням витрат виробництва

В умовах ринковой економіки в остаточному вигляді ціна на товар встановлюється на основі співвідношення між попитом і пропозицією. Тобто, попит установлює максимальну ціну, що продавець може одержати за запропонований їм товар. Мінімальна ж ціна визначається витратами виробництва.

Витрати виробничо-збутового процесу прийнято підрозділяти на постійні і змінні.

Класіфікація витрат виробництва зображена в таблиці.10.1.

Таблиця 10.1

Класифікація витрат

Постійні витрати	За економічною природою – витрати на утворення умов для цільової діяльності фірми	Не залежать від обсягу виготовленої продукції	Витрати на оренду приміщень, оплату праці адміністрації тощо
Змінні витрати	За економічною природою – витрати на здійснення цільової діяльності фірми	Залежать від обсягу виготовленої продукції	Витрати на сировину, матеріали, комплектуючі, заробітну платню виробничого персоналу тощо
Валові витрати	=	Змінні витрати	+	Постійні витрати

Постійні витрати не залежать від обсягу продукції, що випускається.. Постійні витрати являють собою витрати різноманітного роду ресурсів не на саму виробничо-збутову діяльність, а на створення умов для такої діяльності.

Змінні витрати змінюються залежно від обсягу випуску продукції. На відміну від постійних витрат, вони йдуть на виробництво відповідного товару.

Валові або сукупні витрати являють собою загальні (повні) витрати усієї виробничо-збутової діяльності підприємства. Вони дорівнюють сумі всіх зроблених (постійних і змінних) витрат.

Середні виробничо-збутові витрати підприємства являють собою валові витрати, що припадають на одиницю продукції. По мірі зростання обсягів випуску продукції основну частину середніх витрат будуть складати не постійні, а змінні витрати. І, навпаки, при малих обсягах випуску продукції, тим більше при штучному виготовленні, доля змінних витрат може виявитися невеликою.

У витратному ціноутворенні використовується також поняття граничних витрат виробництва, або маржинальних. Це витрати, що необхідно понести, при даному рівні виробництва, щоб збільшити випуск продукції на одну одиницю.

У багатьох випадках змінна частина загальних витрат прямо пропорційна обсягу продукції, що випускається. Це означає, що розмір змінних витрат, що припадає на одиницю продукції, залишається постійним. Проте в багатьох випадках змінні витрати, що припадають на одиницю продукції, із ростом загального обсягу випуску зменшуються. Це відбувається у зв’язку з доцільністю застосування для випуску великих обсягів продукції високопродуктивного спеціалізованого технологічного устаткування.

Методи, орієнтовані на урахування витрат виробництва, дозволяють у першу чергу визначити собівартість продукції. Для вихідного розрахунку собівартості у світовій практиці застосовують два методи:

- урахування повних витрат;

- урахування граничних витрат.

Урахування повних витрат виробництва забезпечує повне відшкодування усіх витрат незалежно від їхнього походження і надає можливість одержання максимального для даної ситуації прибутку. Проте при цьому не виявляються шляхи зниження витрат і не провадиться диференційоване урахування чинників, що впливають на ціну.

Окремого розгляду заслуговує ціноутворення за методом нормативних витрат, що припускає використання нормативів витрат у розрахунку на одиницю продукції. Фактичні витрати виробництва не повинні перевищувати нормативних показників.

На Заході широко застосовується і метод прямого урахування витрат, що одержав назву „директ-костинг” („маржинал-костинг”). Цей метод враховує вплив зміни обсягу виробництва на зміни витрат. Обидва згаданих методи взаємозамінні і враховують ті самі витрати.

Використання для ціноутворення граничних або маржинальних витрат дозволяє виявити ті види продукції, виробництво яких у даній ринковій ситуації може виявитися найбільше рентабельним. Постійні витрати не поділяються за конкретним видом продукції. Вони відносяться до загальнозаводських витрат і покриваються за рахунок прибутку підприємства. Граничні витрати характеризують витрати на виробництво конкретного виду продукції. Отже, орієнтуючись на граничні витрати, можна змінити виробничу програму таким чином, щоб замінити менш рентабельну продукцію більш рентабельною.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Конкурентні стратегії	\|

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.004 сек.