• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Витяг з Наказу МОЗ України № 81 від 12.05.92 р.

ОСНОВНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ

секційно-біопсійного курсу

1. Оволодіння:

– принципами формулювання діагнозу;

– методом клініко-патологоанатомічного аналізу біопсійного, операційного і секційного матеріалу;

– правилами оформлення патологоанатомічної документації.

2. Ознайомлення з:

–призначенням (задачами) патологоанатомічної служби;

– структурою й організацією роботи патологоанатомічної служби в Україні;

– особливостями досліджень патологоанатомічного матеріалу (розтини тіл померлих хворих, відбір секційного матеріалу для різних видів аналізу).

ПЕРЕЛІК ЗНАНЬ ТА ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК

з секційно-біопсійного курсу

Студент має знати:

1. Положення наказів МОЗ України, які регламентують правила дослідження некропсійного, біопсійно-операційного й акушерського матеріалу, а також патологоанатомічного розтину.

2. Основи клініко-патологоанатомічного аналізу і принципи побудови патологоанатомічного діагнозу.

3. Сутність і особливості організації клініко-патологоанатомічної конференції.

Студент повинен вміти:

1. Оформити протокол розтину.

2. Сформулювати патологоанатомічний діагноз та клініко-патологоанатомічний висновок (епікриз).

3. Заповнити лікарське свідоцтво про смерть (перинатальну смерть) та відповідну довідку.

4. Зафіксувати операційно-біопсійний матеріал і виписати скерування на патогістологічне дослідження.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ПОРЯДОК РОБОТИ ПАТОЛОГОАНАТОМІЧНОЇ СЛУЖБИ

Витяг з Наказу МОЗ України № 81 від 12.05.92 р.

«Про розвиток та удосконалення патологоанатомічної служби в Україні»

Положення про патологоанатомічне бюро (Додаток 2)

1. Патологоанатомічні бюро є закладами охорони здоров’я і підпорядковуються відповідному органу охорони здоров’я.

1.1. Патологоанатомічні бюро створюються в області, місті на базі існуючих централізованих патологоанатомічних відділень, що мають кваліфіковані кадри та необхідну матеріальну базу.

1.2. Патологоанатомічні бюро мають у своєму розпорядженні приміщення з відповідною територією, медичним обладнанням та апаратурою, транспортними засобами, господарським інвентарем та іншим майном.

Примітка: прозекторські, в яких проводиться патологоанатомічне дослідження трупів спеціалістами бюро на місцях, залишаються на бюджеті відповідних лікарень; підтримка їх у належному стані забезпечується головними лікарями.

2. Патологоанатомічні бюро знаходяться на бюджеті відповідного органу охорони здоров’я.

3. Штати медичного та іншого персоналу патологоанатомічного бюро установлюються згідно з відповідними наказами.

4. Основна діяльність патологоанатомічного бюро спрямовується на подальше удосконалення лікувально-профілактичної допомоги населенню шляхом покращання прижиттєвої діагностики захворювань, уточнення причин смерті, забезпечення достовірних даних державної статистики причин смерті, підвищення кваліфікації лікарів та здійснення аналізу недоліків діагностики та лікування.

Патологоанатомічне бюро використовує методи інтенсифікації та раціональної організації праці; здійснює уніфікацію досліджень у секційному та біопсійному розділах роботи а метою скорочення строків патологоанатомічних досліджень та підвищення їх якості.

5. Основними функціями патологоанатомічного бюро є:

5.1. Уточнення діагностики захворювань на секційному, операційному матеріалах шляхом проведення макро- та мікроскопічного, а при необхідності – бактеріологічного, вірусологічного, серологічного досліджень.

5.2. Встановлення причин та механізмів смерті хворого.

5.3. Аналіз якості діагностичної та лікувальної роботи разом з лікарями шляхом співставлення клінічних та патологоанатомічних даних та діагнозів з обов’язковим обговоренням результатів у лікарських колективах лікарень, а також у відповідних органах охорони здоров’я.

5.4. Підготовка та проведення клініко-патологоанатомічних конференцій та ЛКК у лікувально-профілактичних установах.

5.5. Термінове повідомлення у встановленому порядку органів охорони здоров’я про виявлені випадки гострозаразних, у тому числі особливо небезпечних, захворювань.

6. Патологоанатомічні бюро є базами підготовки лікарів-патологоанатомів через інтернатуру.

7. Патологоанатомічні бюро, разом з республіканськими /обласними, міськими/ організаційно-методичними центрами патологоанатомічної служби, крім вказаних функцій:

7.1. Здійснюють організаційно-методичну та консультативну допомогу патологоанатомічним бюро, відділенням в Україні.

7.2. Розробляють пропозиції для відповідного органу охорони здоров'я з удосконалення патологоанатомічної служби, підвищення кваліфікації лікарів-патологоанатомів та лаборантів.

7.3. Вивчають потреби патологоанатомічної служби республіки в кадрах, обладнанні, реактивах.

7.4. Узагальнюють та поширюють передовий досвід роботи.

7.5. Проводять апробацію та впроваджують сучасні методи патологоанатомічних досліджень.

7.6. Готують та проводять наради, конференції патологоанатомів.

7.7. Здійснюють контроль за систематичним підвищенням кваліфікації лікарів-патологоанатомів на кафедрах інститутів удосконалення лікарів, на базі патологоанатомічних бюро, лабораторій /відділів/ науково-дослідних інститутів.

8. Патологоанатомічні бюро можуть мати такі структурні підрозділи /в залежності від профілю лікувально-профілактичних установ та обсягу роботи/:

– відділення загальної патології з гістологічною лабораторією;

– відділення дитячої патології з гістологічною лабораторією;

– відділення інфекційної патології з гістологічною та вірусологічною лабораторіями;

– відділення біопсійних досліджень з лабораторією електронної мікроскопії;

– організаційно-консультативне відділення-архів;

– адміністративно-господарську частину;

– господарсько-розрахункове відділення по здійсненню ритуальних послуг населенню.

9. Склад і площа відділень патологоанатомічного бюро, їх приміщення повинні відповідати будівельним та санітарним нормам і правилам, а також іншим вимогам та правилам для вказаних приміщень.

Патологоанатомічні бюро можуть мати міські, районні, міжрайонні відділення, які створюються на базі міських, центральних районних, районних лікарень з урахуванням місцевих умов: віддаленості від бюро, наявності кваліфікованих кадрів та достатнього обсягу патологоанатомічних досліджень.

10. Керівництво діяльністю патологоанатомічних бюро здійснюється одноособово начальником бюро, на посаду якого призначається висококваліфікований лікар-патологоанатом, що мав досвід керівної роботи.

11. Патологоанатомічні бюро в адміністративно-господарському відношенні підпорядковані:

11.1. Республіканське патологоанатомічне бюро – Міністерству охорони здоров’я України.

11.2. Обласне патологоанатомічне бюро – відділу /управлінню/ охорони здоров’я облвиконкому.

11.3. Міське патологоанатомічне бюро – відділу /управлінню/ охорони здоров’я міськвиконкому.

12. Патологоанатомічні бюро користуються правами юридичної особи, мають відповідні печатки.

13. Патологоанатомічні бюро ведуть документацію та подають звіти по формі і в термін, затверджений Міністерством охорони здоров’я України.

14. Патологоанатомічні бюро у відповідності з діючим положенням можуть бути учбовими базами медичних інститутів, інституту удосконалення лікарів.

15. 3 метою підвищення кваліфікації лікарів лікувально-профілактичних закладів з питань загальної та спеціальної анатомії людини, а також для учбової та наукової роботи в кожному патологоанатомічному бюро організується музей макроскопічних та мікроскопічних препаратів та, за технічними умовами, фототека, фільмотека, відеотека.

В музей підбираються матеріали, що відображають найважливіші і демонстративні, а також рідкісні патологічні процеси та захворювання.

Матеріали музею, фототеки, фільмотеки, відеотеки реєструються на спеціальних етикетках музейного препарату та в книзі обліку музейних препаратів.

Положення про патологоанатомічне відділення (централізоване патологоанатомічне відділення) лікувально-профілактичного закладу

(Додаток 3)

1. Патологоанатомічне відділення (централізоване патологоанатомічне відділення) є структурним підрозділом лікувально-профілактичного закладу.

2. Патологоанатомічне відділення створюється у складі багатопрофільних та спеціалізованих лікарень (в тому числі дитячих) та диспансерів, виходячи з числа розтинів та досліджень біопсійного та операційного матеріалів у кожній з цих лікарень (диспансерів), що мають бути виконані медичним персоналом, передбаченим для патологоанатомічних відділень.

3. При наявності в місті декількох лікарень, згідно з рішенням відповідного органу охорони здоров’я, може бути створене централізоване патологоанатомічне відділення в одній з лікарень, штати якого встановлюються з урахуванням обсягу роботи та відповідних наказів для забезпечення розтинів померлих та дослідження біопсійного матеріалу як в тій лікарні, в складі якої створене централізоване відділення, так і в прикріплених лікарнях (диспансерах), поліклініках.

Відповідно централізація дитячої патологоанатомічної служби проводиться для виконання розтинів трупів померлих дітей, новонароджених та мертвонароджених, досліджень біопсійного та операційного матеріалу.

У центральних районних лікарнях патологоанатомічні відділення створюються з урахуванням забезпечення проведення всіх розтинів трупів померлих та дослідження всього біопсійного та операційного матеріалу з прикріплених лікувально-профілактичних установ району.

Для забезпечення обов’язкової присутності лікуючих лікарів під час розтину трупів померлих хворих ці розтини при наявності необхідних умов можуть проводитись в секційних залах відповідних лікарень (диспансерів) медичним персоналом відповідного централізованого патологоанатомічного відділення.

4. Організація роботи централізованих відділень має передбачити при необхідності проведення термінових біопсійних досліджень в прикріплених лікарнях (диспансерах) за їх заявою.

Централізоване патологоанатомічне відділення забезпечує своєчасний збір біопсійного матеріалу з прикріплених лікувально-профілактичних закладів та доставку їм висновків.

Для виконання необхідної роботи з прикріпленими лікувально-профілактичними закладами централізоване патологоанатомічне відділення лікарні повинно мати закріплений за ним санітарний транспорт, використання якого не за призначенням забороняється.

5. Керівництво лікарні, в структурі якої є централізоване патологоанатомічне відділення, несе повну відповідальність за створення необхідних умов праці відділення, в т.ч. укомплектування медичними кадрами, матеріально-технічне обладнання, господарське забезпечення, тощо.

6. Керівництво прикріплених лікарень (диспансерів) у випадках проведення розтинів у лікарні зобов’язане забезпечити необхідні умови для розтину трупів померлих хворих, а також термінове дослідження біопсійного матеріалу в умовах своїх лікарень (диспансерів), маючи для цього відповідні приміщення, оснащення, апаратуру, інструменти тощо.

7. Основними завданнями патологоанатомічного відділення лікарні (централізованого патологоанатомічного відділення) є покращення прижиттєвої діагностики захворювань за допомогою досліджень біопсійного та операційного матеріалів та за даними розтинів померлих хворих; забезпечення достовірних даних про причини смерті в державній статистиці смертності населення; підвищення кваліфікації медичних працівників, що здійснюють медичну допомогу хворим шляхом:

7.1. Визначення характеру патологічного процесу на секційному, операційному та біопсійному матеріалах.

7.2. Виявлення на секційному, операційному та біопсійному матеріалах гострозаразних захворювань.

7.3. Встановлення причини та механізмів смерті хворого.

7.4. Спільне обговорення з лікуючими лікарями результатів розтинів та гістологічних досліджень, постійна консультативна допомога з питань патології.

7.5. Аналіз якості діагностичної та лікувальної роботи спільно а лікуючими лікарями шляхом співставлення клінічних та патологоанатомічних даних.

7.6. Узагальнення та аналіз матеріалу патологоанатомічного відділення з обов’язковим обговоренням результатів у лікарських колективах прикріплених лікарень /диспансерів/, а також у відповідних органах охорони здоров’я.

8. З метою вирішення основних завдань персонал патологоанатомічного відділення проводить макро- та мікроскопічне дослідження, а при необхідності забезпечує взяття матеріалу від трупа для бактеріологічного, серологічного та біохімічного дослідження, а також проводить гістологічне дослідження біопсійного матеріалу, що надходить у відділення. З метою підготовки лікарів-патологоанатомів широкого профілю, що працюють у великих централізованих патологоанатомічних відділеннях, рекомендується періодична (за графіком) робота лікарів з різних розділів патології (загальна, інфекційна, дитяча патологія, біопсійні дослідження). Патологоанатомічні відділення у разі необхідності використовують у своїй роботі допоміжно-діагностичні кабінети та відділення (рентгенівський кабінет, клінічну, бактеріологічну лабораторії та інші) лікарні, до складу яких вони входить, та інших установ охорони здоров’я.

9. Час роботи патологоанатомічного відділення, розтинів трупів померлих та термінових біопсійних досліджень в прикріплених лікарнях (диспансерах), а також порядок видачі лікарських свідоцтв про смерть та трупів родичам, повідомлення результатів дослідження в прикріплені лікувально-профілактичні заклади встановлюються керівництвом відповідних лікарень.

10. Централізованому патологоанатомічному відділенню обласної та централізованому патологоанатомічному відділенню центральної районної лікарні доручається здійснення патологоанатомічної консультативної та методичної допомоги лікувально-профілактичним закладам відповідних територій.

11. Патологоанатомічне відділення лікарні може бути базою підготовки та удосконалення лікарів-патологоанатомів і середнього медичного персоналу.

12. З метою підвищення кваліфікації лікарів лікувально-профілактичних закладів з питань загальної та спеціальної патологічної анатомії людини, а також для учбової та наукової роботи в кожному патологоанатомічному відділенні організується музей макроскопічних та мікроскопічних препаратів, та, за технічними умовами, фототека, фільмотека та відеотека.

В музей підбираються матеріали, що відображають найважливіші і демонстративні, а також рідкісні патологічні процеси та захворювання.

Матеріали музею, фототеки, фільмотеки, відеотеки реєструються на спеціальних етикетках музейного препарату та в книзі обліку музейних препаратів.

13. Відділення очолює завідуючий, який призначається та звільняється у встановленому порядку. Він керує відділенням одноособово і безпосередньо підпорядковується керівнику закладу та його заступнику з медичної (лікувальної) роботи.

14. Відділення веде затверджену МОЗ України медичну документацію і подає відомості про свою діяльність для включення у звіт лікувально-профілактичного закладу.

Положення про порядок розтину трупів у лікувально-профілактичних закладах (Додаток 6)

Разом з тілом померлого повинна доправлятись амбулаторна карта з поглибленим епікризом, визначеними основним клінічним діагнозом, ускладненнями, супутньою патологіїєю та основною причиною смерті.

На лицьовій стороні амбулаторної карти повинен бути запис головного лікаря (заступника) територіальної поліклініки «На розтин» та його підпис. Це є замовленням для підрозділів патологоанатомічної служби на виконання розтину.

Положення про порядок розтину викиднів масою тіла від 500.0 г і більше в
строках від 22 тижнів вагітності незалежно від живо- або мертвонародженості, мертвонароджених та новонароджених, померлих в перинатальному періоді

(Додаток 7)

Розтину та реєстрації в протоколі патологоанатомічного дослідження підля­гають всі померлі в лікувальних закладах новонароджені, незалежно від маси тіла та довжини, від того, скільки часу після народження спостерігались у них прояви жит­тя, а також мертвонароджені масою 1000 г та більше і довжиною тіла понад 30 см, викидні масою тіла від 500 г і більше в строках від 22 тижнів вагітності і незалежно від живо- або мертвонародженості.

Головний лікар пологового будинку забезпечує 100% розтин трупів мертвонароджених та померлих новонароджених, доставку їх у патологоанатомічне бюро не пізніше 12 годин після пологів (мертвонародженого) чи смерті (новонародженого).

На патологоанатомічне дослідження направляються також посліди від ново­народжених, якщо в них є симптоми внутрішньоутробного захворювання, особливо, якщо є підозра на внутрішньоутробну інфекцію.

У випадках раптової смерті дітей поза лікувальним закладом їх трупи підляга­ють судово-медичному розтинові.

Переглядів: 1010