МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Управління дебіторською заборгованістю та її оптимізація.В умовах кризи неплатежів особливо зростає роль ефективного управління дебіторською заборгованістю, своєчасного її повернення та попередження безнадійних боргів. Політика управління дебіторською заборгованістю є одночасно складовою не лише фінансової, але й маркетингової стратегії підприємства. Адже шляхом пом'якшення умов розрахунків з покупцями продукції можна розширити обсяги її реалізації і тим самим збільшити доходи і прибутки від основної діяльності. У процесі здійснення різноманітних виробничих та комерційних операцій у підприємства може виникати дебіторська заборгованість по розрахунках з покупцями продукції, персоналом, власниками, бюжетом. Але як показує господарська практика, на розрахунки з покупцями за відвантажену продукцію (виконані роботи і надані послуги) припадає більш як 80% загального обсягу дебіторської заборгованості, що робить її основним об'єктом фінансового управління. Основна мета управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її розміру і строків інкасації боргу. У процесі управління дебіторською заборгованістю вирішуються наступні задачі: - визначення обсягу інвестицій у дебіторську заборгованість по комерційному і споживчому кредиту; - формування принципів і умов кредитної політики по відношенню до покупців продукції; - визначення складу потенційних дебіторів; - забезпечення інкасації дебіторської заборгованості; - прискорення платежів за допомогою сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості. Іноді помилково вважають, що задача управління дебіторською заборгованістю зводиться лише до збалансування її розмірів з кредиторською заборгованістю підприємства. Насправді, зовсім недостатньо, щоб сума дебіторської заборгованості не перевищувала суму кредиторської заборгованості. Адже підприємство зобов'язано розрахуватися по своїх боргах перед кредиторами незалежно від того, отримує воно борги від своїх дебіторів чи ні. Більш принципове значення з точки зору фінансового менеджменту має забезпечення доброякісної дебіторської заборгованості та прискорення її оборотності. Обґрунтовуючи доцільність надання відстрочок платежу покупцям продукції, необхідно оцінити, яким чином збільшення інвестицій у дебіторську заборгованість вплине на: - загальний рівень дебіторської заборгованості підприємства (її питому вагу у сукупних оборотних активах); - коефіцієнт простроченої дебіторської заборгованості (її питому вагу у загальній дебіторській заборгованості); - середній період інкасації та кількість оборотів дебіторськоїі заборгованості; - розмір додаткових доходів, поточних витрат і прямих фінансових втрат. У процесі прийняття рішень щодо надання комерційного кредиту покупцям продукції необхідно зважити всі плюси і мінуси такої тактики та визначити загальний ефект від інвестування коштів у дебіторську заборгованість. До переваг широкого застосування кредитної політики у відношеннях з покупцями продукції слід віднести збільшення реалізації продукції та збільшення доходів і прибутку підприємства в умовах високої ринкової конкуренції. Недоліками кредитної політики є: - можливе виникнення безнадійної дебіторської заборгованості; - додаткові фінансові втрати у випадку залучення короткострокових банківських кредитів для компенсації дебіторської заборгованості; - можливі (альтернативні) витрати за умови відволікання грошових коштів з обороту. Загальний ефект від інвестування грошових коштів у дебіторську заборгованість можна визначити за формулою: Едз = Пдз – Вдз – Фдз, де Едз - сума ефекту від інвестування коштів у дебіторську забогованість; Пдз - додатковий прибуток підприємства, отриманий за рахунок надання відстрочок платежів; Вдз - дійсні і можливі витрати, пов'язані з кредитуванням покупців; Фдз - прямі фінансові втрати із-за неповернення боргу.
Приклад 1. Річний плановий обсяг реалізації на умовах відсрочки платежу –5600 тис. грн. Питома вага собівартості в обсязі реалізації - 80%. Середній період надання відсрочки платежу – З0 днів. Середній період прострочки платежів - 10 днів. Визначити загальний обсяг інвестицій у дебіторську заборгованість і доцільність надання комерційного кредиту, якщо можливі прямі фінансові втрати від неповернення боргів оцінюються на рівні 20%. Короткострокові кредити для компенсації дебіторської заборгованості можна взяти в банку під 25% річних, рентабельність активів підприємства становить 22%. Таблиця 3.1
Обгрунтування доцільності інвестицій у дебіторську заборгованість
Таким, чином, розрахунки показують, що підприємству вигідно пом'якшити умови розрахунків. Але загальний результат операції може суттєво змінитися, якщо зросте розмір безнадійних боргів. В залежності від рівня доходності та ризику застосовуються різні стратегії кредитної політики: консервативна, поміркована та агресивна.
Таблиця 3.2
Характерні особливості окремих типів кредитної політики підприємства по відношенню до його покупців
Вибір конкретного типу кредитної політики повинен здійснюватися з урахуванням: - платоспроможності покупців; - кон'юнктури на ринку готової продукції; - потенційних можливостей нарощення обсягів її виробництва при розширенні обсягів її реалізації за рахунок надання відстрочок платежів; - правових засад стягнення дебіторської заборгованості; - фінансових можливостей інвестування коштів у дебіторську заборгованість з відповідним вилученням їх з обороту; - допустимого рівня ризику. Важливим моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є підвищення її якості. Досягти цієї мети управління можна шляхом: всебічної оцінки фінансового стану потенційних кредиторів, їх платоспроможності, репутації, терміну існування, кон'юнктурної стадії в галузі, де партнери здійснюють свою діяльність; диверсифікації клієнтури; визначення максимальної суми боргу в цілому та на одного клієнта (лімітування дебіторської заборгованості); використання різних форм забезпечення повернення боргу (застава, страхування, гарантії банків або третіх осіб, оформлення забезпеченим векселем); підвищення дієвості штрафних санкцій по відношенню до боржників. В процесі управління дебіторською заборгованістю з метою прискорення розрахунків доцільно використовувати сучасні форми рефінансування. Підрефінансуванням розуміють переведення дебіторської заборгованості в інші форми оборотних активів підприємства (грошові кошти або високоліквідні цінні папери) з метою прискорення розрахунків. До основних форм рефінансування дебіторської заборгованості можна віднести: спонтанне фінансування, факторинг, облік векселів або їх продаж на фондовому ринку, форфейтинг. Незалежно від видів операції рефінансування, її використання базується на єдиних принципах: - загальні витрати на рефінансування не повинні перевищувати очікуваний прибуток від використання вивільнених коштів у господарському обороті; - витрати на рефінансування не повинні перевищувати вартості короткострокових кредитів для підтримки платоспроможності підприємства до інкасації дебіторської заборгованості; - витрати на рефінансування не повинні перевищувати інфляційні витрати у випадку затримки платежів. Виходячи з вищезазначених принципів, важливим моментом в процесі обґрунтування доцільності рефінансування дебіторської заборгованості є визначення загальних витрат або ціни рефінансування. Розглянемо особливості її формування для окремих способів рефінансування. 1) Спонтанне рефінансування є найбільш поширеною формою прискорення розрахунків і полягає в наданні цінової знижки покупцям продукції за дострокові розрахунки. Розмір встановленої знижки з ціни продукції є ціною спонтанного рефінансування для підприємства-продавця у випадку, якщо клієнт скористається наданою знижкою. Для покупця продукції розмір цінової знижки характеризує вартість комерційного кредиту. 2) Факторинг полягає у переуступці банку або факторинговій компанії права на отримання грошових коштів по платіжних документах за поставлену продукцію. В подальшому борги з покупців стягує вже банк або факторингова компанія, але якщо з боку продавця порушені договірні зобов'язання (наприклад, якість не відповідає умовам договору поставки), весь ризик по стягненню боргів знову переходить до самого підприємства. Ціна рефінансування за допомогою факторингових послуг складається з комісійної винагороди та процентної ставки за використання кредитних ресурсів. При цьому потрібно враховувати, що в момент оформлення договору факторингу фактор оплачує не більше 80% від загальної суми боргів, а остаточні розрахунки здійснюються тільки після повного надходження коштів від платника. 3) Облік векселя, або його продаж на фондовому ринку(у випадку, якщо дебіторська заборгованість оформлена забезпеченим векселем). При цій формі рефінансування вексель продається банку з дисконтом (знижкою з ціни). У випадку, якщо вексель продається на фондовому ринку, загальні витрати по рефінансуванню складаються із виплаченої біржовим посередникам комісійної винагороди та можливої курсової різниці при продажу векселя по ціні, меншій від номіналу. 4) Форфейтинг полягає у трансформації комерційного кредитувбанківський кредит. В цьому випадку продаж боргу, оформленого оборотними документами (перевідним векселем або перевідним акредитивом), здійснюється на умовах відмови (або форфейтингу) банку від регресу вимог на кредитора (продавця продукції) у випадку, якщо боржник (покупець) виявився неплатоспроможним. Але для того, щоб зменшити ризик можливих втрат при неповерненні частини боргу, банк вимагає значну знижку з ціни (дисконт). Розмір цього дисконту і виступає ціною рефінансування дебіторської заборгованості за допомогою форфейтинга. Найчастіше форфейтинг використовується при експортних операціях.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|