Новини освіти і науки:

G+

Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция

Правова основа системи сертифікації Укр. СЕПРО

Закони України:

“Про підтвердження відповідності.” Закон України від 17 травня 2001 року № 2406-ІІІ.

Цей закон визначає правові та організаційні засади підтвердження відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, систем управління довкілля, персоналу та спрямований на забезпечення єдиної державної технічної політики у сфері підтвердження відповідності.

У цьому законі подані основні терміни та їх визначення, об`єкти підтвердження відповідності, принципи державної політики у сфері підтвердження відповідності. Повноваження органів виконавчої влади у сфері підтвердження відповідності.

У статті 9 „Підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері” дана процедура підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері для окремих видів продукції, яка може становити небезпеку для життя та здоров`я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля, запроваджується технічними регламентами з підтвердженням відповідності.

Згідно статті 10, „Декларування відповідності в законодавчо регульованій сфері” виробник забезпечує підтвердження відповідності та складає декларацію про відповідність, якщо це встановлено технічним регламентом з підтвердження відповідності на цей вид продукції.

У статті 14 характеризується державний нагляд за дотриманням вимог з підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері.

„Про захист прав споживачів” - цей закон встановив цілий ряд принципово нових положень: закріпив права споживачів, що визначають у всіх державах: право на безпеку товарів, процесів, послуг для життя і здоров`я; право на відшкодування ущербу та судовий захист прав та інтересів споживача; механізм захисту споживачів, права яких порушені при продажу недоброякісної продукції або неналежним чином виконаних робіт.

„Про акредитацію органів з оцінки відповідності” – цей закон визначає правові, організаційні та економічні засади. У цьому законі терміни вживаються у такому значенні:

– акредитація – процедура, у ході якої національний орган з акредитації документально засвідчує компетентність юридичної особи чи відповідного органу з оцінки відповідності виконувати певні види робіт (випробування, калібрування, сертифікацію, контроль);

– орган з контролю – орган, який здійснює оцінювання відповідності шляхом спостережень і висновків, які супроводжуються відповідними вимірами, випробуваннями та калібруванням;

– оцінка відповідності – діяльність, пов’язана з визначенням того, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідають вимогам, встановленим законодавством.

У статтях 4,5 дано визначення межі акредитації та основні принципи діяльності з акредитації.

„Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”.

„Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення”.

„Про вдосконалення контролю якості і безпеки харчових продуктів”.

„Порядок видачі сертифікатів на ввезення в Україну та вивезення з України наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів”.

Накази Держспоживстандарту України:

1. Порядок митного оформлення імпортних товарів (продукції), що підлягають обов`язковій сертифікації в Україні - № 1211 від 04.11.1997р.

2. Правила обов`язкової сертифікації харчових продуктів - № 322 від 02.06.1997р.

3. Правила сертифікації експлуатантів - № 204 від 29.05.1998р.

4. Правила визначення вартості робіт з сертифікації продукції та послуг № 100 від 10.03.1999р.

Листи Державної митної служби України:

1. Щодо обов`язкової сертифікації імпортної продукції - № 11/2 – 10- 13114 ЕП від 27.12.2002р.

2. Про Методичні рекомендації щодо перевірки оформлення сертифікатів про походження товару форми СТ – 1 № 11/2 – 14 -12868 – ЕП від 23.12. 2002р.

3. Щодо сертифікації товарів та комплектуючих при їх введенні на митну територію України - № 3 -313/5739 від 28.10.2002р.

У Законі України „Про підтвердження відповідності” терміни вживаються у такому значенні:

продукція – будь-який виріб, процес чи послуга, що виготовляється, здійснюється чи надається для задоволення суспільних потреб;

виробник – юридична чи фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, відповідальна за проектування, виготовлення, пакування та маркування продукції незалежно від того, виконуються зазначені операції самою цією особою чи від її імені;

система якості – сукупність взаємопов’язаних та взаємодіючих елементів організаційної структури, визначених механізмів відповідальності, повноважень та процедур організації, а також процесів та ресурсів, які забезпечують здійснення загального керівництва якості та її відповідність встановленим вимогам;

система управління якістю – сукупність органів і об’єктів управління, взаємодіючих за допомогою матеріально-технічних і інформаційних засобів під час управління якістю продукції;

система управління довкіллям – сукупність організаційної структури, діяльності та відповідних ресурсів і методів для формування, здійснення, аналізу та актуалізації екологічної політики;

постачальник – юридична чи фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка вводить в обіг продукцію чи безпосередньо бере у цьому участь;

декларування відповідності – процедура, за допомогою якої виробник або уповноважена ним особа під свою повну відповідальність документально засвідчує, що продукція відповідає встановленим законодавством вимогам;

випробувальна лабораторія – лабораторія, яка проводе технічні операції, що полягають у визначенні однієї чи декількох характеристик даної продукції згідно з встановленою процедурою;

сертифікат відповідності – документ, який підтверджує, що продукція, системи якості, системи управління якістю, системи управління довкіллям, персонал відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, визначеного законодавством;

декларація про відповідність – документально оформлена в установленому порядку заява виробника, де дається гарантія відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством;

аудитор з сертифікації – особа, яка має відповідну кваліфікацію, теоретичну та практичну підготовку, необхідну для проведення одного або кількох видів робіт з сертифікації, і атестована в установленому порядку та занесена до відповідного реєстру;

технічний регламент з підтвердження відповідності – нормативно-правовий акт, затверджений Кабінетом Міністрів України, в якому містяться опис видів продукції, що підлягає обов’язковому підтвердженню відповідності, вимоги безпеки для життя та здоров’я людини, тварин, рослин, а також майна та охорони довкілля процедури підтвердження відповідності цим вимогам, правила маркування і введення продукції в обіг;

свідоцтво про визнання відповідності – документ, що засвідчує визнання іноземних документів про підтвердження відповідності продукції вимогам, встановленим законодавством України;

введення продукції в обіг – виготовлення або ввезення на митну територію України продукції з наступною самостійною або опосередкованою її реалізацією на території України;

законодавчо регульована сфера – сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг регламентуються законодавством;

законодавчо нерегульована сфера – сфера, в якій вимоги до продукції та умови введення її в обіг не регламентуються законодавством.

Згідно Керівництву 2 ISO/МЄК існують дві системи сертифікації:

– Заява постачальника про відповідність – його письмова гарантія про те, що продукція відповідає заданим вимогам. Це є доказом відповідальності виготовника за якість своєї продукції.

– Система сертифікації продукції, яка полягає у засвідченні третьою стороною (уповноваженим чи акредитованим органом) відповідності її заданим вимогам згідно положень державних стандартів України та обов’язкових нормативних документів, міжнародних та національних стандартів інших держав, які чинні в Україні.

В системі сертифікації УкрСЕПРО здійснюють такі взаємопов’язані види діяльності:

– сертифікацію продукції (в процесі послуг);

– сертифікацію систем якості;

– атестацію виробництва;

– акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);

– акредитацію органів сертифікації продукції;

– акредитацію органів з сертифікації систем якості;

– атестацію експертів аудиторів за переліченими видами діяльності.

Структурна схема системи сертифікації УкрСЕПРО приведене на рис. 3.1.

Рис. 3.1 Структурна схема системи сертифікації УкрСЕПРО

Загальне керівництво Системою, організацію та координацію робіт з сертифікації здійснює Державний комітет України з питань технічного регулювання та споживчої політики (Держспоживстандарт України).

Держспоживстандарт України у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України. У сфері підтвердження відповідності:

– готує пропозиції щодо приєднання України до міжнародних (регіональних) систем сертифікації, приймає рішення про порядок визнання результатів робіт, проведених органами сертифікації іноземних держав;

– координує роботу центральних органів виконавчої влади у визначених сферах діяльності з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері;

– організовує розроблення проектів нормативно-правових актів, що встановлюють загальні вимоги та правил процедури підтвердження відповідності в законодавчо регульованій сфері;

– надає методологічну допомогу центральним органам виконавчої влади в розробленні проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань підтвердження відповідності;

– узгоджує розроблені центральними органами виконавчої влади технічні регламенти з підтвердження відповідності;

– надає Міністерству економіки та з питань європейської інтеграції України висновки щодо уповноваження органів із сертифікації на проведення робіт з підтвердження відповідності у законодавчо регульованій сфері;

– організовує ведення державного реєстру уповноважених органів із сертифікації та встановлює порядок надання ними інформації щодо виданих сертифікатів відповідності та свідоцтв про визнання відповідності;

– забезпечує підготовку та атестацію аудиторів із сертифікації;

– організовує ведення національного фонду нормативно-правових актів з питань підтвердження відповідності;

– відповідно до законодавства проводить та координує роботу із забезпечення функціонування державної системи сертифікації, втому числі:

– веде Реєстр державної системи сертифікації, встановлює правила визнання сертифікатів інших країн та призначає органи із сертифікації;

– затверджує переліки продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні;

– розглядає спірні питання з випробувань і додержання правил сертифікації продукції.

Науково-технічна комісія з питань сертифікації розглядає пропозиції щодо:

– принципів проведення єдиної політики в галузі сертифікації;

– проектів основоположних організаційно-методичних документів з сертифікації продукції та систем її якості, атестації виробництв і випробувальних лабораторій (центрів);

– основних напрямків досліджень у галузі сертифікації продукції;

– акредитації органів Системи;

– напрямків міжнародного співробітництва та приєднання до міжнародних систем;

– питань взаємодії з національними органами інших держав;

– переліку продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації.

Науково-методичний та інформаційний центр – Український науково-дослідний інститут стандартизації, сертифікації та інформатики Держспоживстандарту України виконує такі функції:

– здійснює розробку та удосконалення організаційно-методичних документів Системи;

– підготовляє та подає в Національний орган з сертифікації пропозиції та проекти законодавчих актів в галузі сертифікації;

– проводить аналіз можливостей підприємств та організацій щодо призначення їх органами з сертифікації, виконання функцій випробувальних лабораторій (центрів), здійснює експертизу їх вихідних документів та готує пропозиції Національного органу сертифікації щодо їх акредитації в Системі;

– підготовляє пропозиції з номенклатури продукції що підлягає обов’язковій сертифікації;

– бере участь в акредитації органів сертифікації, випробувальних лабораторій, а також в інспекційному контролі за їх діяльності за дорученням Національного органу з сертифікації;

– приймає участь на договірній основі в підготовці органів сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) до акредитації, а також у підготовці підприємств до сертифікації продукції та систем якості.

Територіальні центри стандартизації, метрології та сертифікації Держспоживстандарту України виконують у Системі такі основні функції:

– проводять за пропозицією органу з сертифікації продукції технічний нагляд за сталістю показників сертифікованої продукції під час її виробництва;

– проводять за дорученням Національного органу з сертифікації інспекційний контроль за додержанням правил Системи;

– надають на договірній основі методичну допомогу підприємствам у підготовці до акредитації їх випробувальних лабораторій (центрів), сертифікації продукції, систем якості та атестації виробництва.

Органи з сертифікації продукції виконують такі основні функції:

– здійснюють управління системою сертифікацією закріпленої за ними номенклатури продукції та несуть відповідальність за її функціонування;

– розробляють організаційно-методичні документи з сертифікації закріпленої продукції;

– проводять за дорученням Національного органу з сертифікації акредитацію випробувальних лабораторій (центрів);

– назначають схему та порядок проведення сертифікації закріпленої продукції;

– організують та проводять атестацію виробництва;

– здійснюють технічний нагляд за сертифікованою продукцією та її виробництвом;

– видають сертифікати відповідності на продукцію та атестати виробництв.

Органи сертифікації систем якості виконують такі основні функції:

– розробляють організаційно-методичні документи з сертифікації систем якості;

– організують та проводять сертифікацію з систем якості;

– організують та проводять за пропозицією органу з сертифікації продукції атестацію виробництв;

– здійснюють технічний нагляд за сертифікованими системами якості та атестованими виробництвами;

– видають сертифікати на системи якості.

Орган випробувальні лабораторії (центри) виконують такі функції:

– проводять випробування продукції, що сертифікується відповідно до галузі акредитації, та видають протоколи випробувань;

– беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в проведенні технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, а за пропозицією Національного органу сертифікації – в проведенні інспекційного контролю;

– беруть участь за пропозицією органу з сертифікації в атестації виробництва продукції, що сертифікується.

Український учбово-науковий центр з стандартизації, метрології та якості продукції проводить навчання та підвищення кваліфікації фахівців у галузі сертифікації.

Аудитори згідно положень ДСТУ 3418-95, які атестовані й акредитовані в Системі та занесені до Реєстру, безпосередньо виконують роботи з сертифікації продукції.

Сертифікацію продукції поділяють на обов’язкову та добровільну.

Обов’язкову сертифікацію проводять на відповідність щодо вимог чинних законодавчих актів України та обов’язкових вимог нормативних документів, міжнародних і національних стандартів інших держав, що чинні в Україні.

Перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації затверджено Наказом Держстандарту України (з 18.03.2003 Держспоживстандарт) № 498 від 30.08.2002 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25.09.2002 за № 782/7070.

Участь в системах сертифікації може бути у 3-х формах:

– допуск до системи сертифікації;

– участь у системі сертифікації;

– членство у системі сертифікації.

Допуск до системи сертифікації означає можливість для заявника здійснювати сертифікацію у відповідності до правил даної системи.

Участь і членство у системі сертифікації встановлюються на рівні сертифікаційного органу. Учасник системи сертифікації – це орган із сертифікації, який у своїй діяльності використовує правила даної системи, але не має права брати участь у керівництві системою. Таким чином, перша форма участі відноситься до підприємств-виробників, постачальників продукції, які з різних обставин сертифікують свою продукцію в межах вибраної системи, або зобов’язані проводити сертифікацію за даною системою. Дві інші форми стосуються діяльності сертифікаційного органу у національних, регіональних та міжнародних системах сертифікації.

Сертифікація повинна сприяти розвитку міжнародної торгівлі. Але система сертифікації може стати технічним бар’єром в торгівлі. Усуненню технічних бар’єрів сприяють угоди про взаємне визнання, які в залежності від кількості держав, що визнають результати діяльності інших держав, бувають односторонні, двосторонні та багатосторонні.

Угодою про визнання є угода, згідно якої одна сторона приймає результати, одержані від використання одного або декількох встановлених функціональних елементів системи сертифікації, які представлені іншою стороною.

Угоди про визнання укладаються на національному, регіональному та міжнародному рівнях (180/МЕК Керівництво 2).

Односторонні угоди про визнання полягає в прийнятті однією стороною результатів роботи іншої сторони.

Двосторонні угоди – це угоди про взаємне визнання, воно включає прийняття кожною стороною результатів роботи іншої сторони.

Багатосторонні угоди – це угоди про взаємне визнання результатів роботи більш ніж двох країн.

Україна має угоди про взаємне визнання результатів сертифікації з Росією, Білорусією, Грузією, Казахстаном, Вірменією, Азербайджаном та Узбекистаном.

Угоди про співробітництво у галузі сертифікації підписані з Урядом країн: Литва, Латвія, Естонія, Туркменістан, Ізраїль, Франція, Китайська народна республіка та з закладами стандартизації та сертифікації країн – Франція, Греція, Німеччина, Туреччина.

Виникнення сертифікації пов’язано з пред’явленням споживачеві гарантій по відповідності товарів вимогам конкретних стандартів. З розвитком сертифікації визначився її позитивний вплив на торгові відносини між державами: строки одержання дозволу на ввіз товарів значно зменшилися для сертифікованого товару: відпала необхідність повторних досліджень в приймальній країні, якщо вона визнала сертифікат постачальника. Але при збільшенні кількості національних систем зі сертифікації все більш виразливі стають відмінності. Ці відмінності пов’язані як зі стандартами, на відповідність яким проводяться сертифікаційні іспити, так і з законами, на підставі яких введена сертифікація, з правилами процедури сертифікації. У зв’язку з цим визначилася зовсім інша роль сертифікації в міжнародній торгівлі – як технічного бар’єру. Проблеми, що пов’язані з нетарифними бар’єрами і шляхами їх усунення найшли відображення в Угоді про технічні бар’єри в торгівлі, яка прийнята на Уругвайському раунді ГАТТ в 1993 р. (ВТО – всесвітня торгова організація). Загальний принцип Угоди складається з того, що для імпортуємого товару повинен діяти не менш благоприємний режим, ніж для товарів внутрішнього виробництва.

За процедурами оцінки відповідності Угода зобов’язує країни-учасниці гарантувати виконання центральними урядовими органами наступних положень:

– приймати такі процедури оцінки, які не створюють дискримінації для іноземних постачальників як за самою процедурою, так і за розрахунком за цю послугу;

– постачальник має можливість проводити оцінку відповідності на місці виготовлення з одержанням знаку системи;

– додержання конфіденційності інформації про дослідний товар, необхідної для захисту законних комерційних інтересів;

– якщо продукція визнана відповідною технічному регламенту (стандарту), модифікована, то процедуру її оцінки необхідно скоротити;

– в якості нормативної основи для процедури оцінки відповідності необхідно використовувати міжнародні стандарти, керівництва та рекомендації, видані або ті, що знаходяться на стадії розробки в міжнародних організаціях. Основні причини розходжень відносяться до часткового використання вимог до національної безпеки, безпеки та здоров’я людей, захисту навколишнього середовища; географічних чинників (клімату), проблем в галузі інфраструктури та технологій;

– країни-учасниці несуть відповідальність за виконання тих вимог даної Угоди, що стосуються їх компетенцій.

За визнанням оцінки відповідності центральними урядовими органами Угода зобов’язує країни-учасниці гарантувати визнання результатів оцінки, якщо навіть процедури самі по собі у чомусь відрізняються, але забезпечують встановлення відповідності продукції використаним технічним регламентам чи стандартам так же як і їх процедури.

Країнам-учасницям рекомендується розширювати коло партнерів по визнанню результатів оцінки відповідності. Угода пропонує за проханням інших країн-учасниць проводити переговори з метою підписання угод про взаємне визнання результатів оцінки відповідності.

У відношенні міжнародних та регіональних систем оцінки якості головні рекомендації Угоди такі: країни-учасниці зобов’язані дати гарантію того, що якщо їх центральні урядові органи приймають міжнародні (регіональні) системи, то вони виключають ті положення, що протиречливі умовам Угоди.

В галузі інформації про технічні регламенти, стандарти та процедури оцінки відповідності Угода зобов’язує кожну країну-учасницю організовувати довідкову службу. Ця служба повинна забезпечити зв’язок між країнами-учасницями, відповідає на їх вимоги та подає заінтересованим органам країн-учасниць документи, що стосуються: технічних регламентів чи стандартів; різних процедур оцінки відповідності, чинних на їх території; участі в міжнародних (регіональних) організаціях зі стандартизації або системах оцінки відповідності, двосторонніх і багатосторонніх угодах.

Для України питання визнання вирішуються різними шляхами:

– участю в міжнародних системах сертифікації і в роботі міжнародних організацій, що займаються проблемами сертифікації;

– заключенням угод з національними органами зарубіжних країн про взаємне визнання сертифікації та результатів випробувань;

– акредитацією зарубіжних органів зі сертифікації і дослідних лабораторій в державній системі сертифікації України – УкрСЕПРО;

– заключенням угод між вітчизняними та зарубіжними випробувальними лабораторіями про взаємне визнання протоколів випробувань.

Зараз в Україні діє 25 нормативних документів державної системи сертифікації УкрСЕПРО, 12 нормативних документів комерційної системи сертифікації СовАск та нормативні документи системи сертифікації CERTEX, яка поширюється на добровільну сертифікацію продукції.

Сертифікація в Системі передбачає підтвердження третьою стороною показників, характеристик та властивостей продукції, процесів і послуг на підставі випробувань атестації виробництва та сертифікації систем якості.

Право на проведення робіт з сертифікації продукції надається виключно лабораторіям (центрам) будь-якої форми власності та експертам-аудиторам, що акредитовані в Системі та занесені до Реєстру.

Основні принципи та загальні правила Системи регламентуються КНД 50-002-93. Органами з сертифікації в Системі можуть бути акредитовані організації та підприємства державної форми власності, а випробувальними лабораторіями (центрами) – акредитовані організації та підприємства будь-якої форми власності. Якщо в системі акредитовано декілька органів з сертифікації однієї і тієї ж продукції, то заявник має право провести сертифікацію в будь-якому з цих органів. Роботи з сертифікації в Системі організовуються шляхом створення органами зі сертифікації систем сертифікації спорідненої продукції, діючих міжнародних систем сертифікації. На сертифіковану продукцію видається сертифікат відповідності та наноситься знак відповідності, технічні вимоги до якого, порядок та правила його застосування встановлено державним стандартом України. Роботи щодо сертифікації продукції, систем якості, атестації виробництв, акредитації органів зі сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів) виконуються за договорами.

Технічний нагляд за виробництвом сертифікованої продукції в Системі виконує орган з сертифікації цієї продукції або за його дорученням інші органи. Основою інформаційного забезпечення Системи є Реєстр, який ведеться згідно положень ДСТУ 3415-95 і публікується в інформаційних виданнях Держспоживстандарту України.

Система передбачає конфіденційність інформації про результати робіт зі сертифікації.

Система встановлює відповідальність виробника за невідповідність сертифікованої продукції до вимог нормативних документів і порушення правил Системи., продавця чи постачальника – за відсутність сертифікатів або знаків відповідності на продукцію, що реалізується, випробувальної лабораторії (центру) – за достовірність та об’єктивність, сертифікованої продукції; органу з сертифікації – за необґрунтовану чи неправомірну видачу сертифікатів відповідності, атестати виробництва та підтвердження їх дії, а також за порушення правил Системи. Органи, лабораторії, експерти-аудитори, підприємства та організації, що порушують правила, Системи виключаються з Реєстру Системи та несуть відповідальність відповідно чинного в Україні законодавства.

Визнання органів з сертифікації та випробувальних лабораторій (центрів), сертифікатів відповідності, а також знаків відповідності інших держав здійснюється на основі багатосторонніх та двосторонніх угод про взаємне визнання результатів робіт зі сертифікації, при цьому свідченням визнання закордонних сертифікатів є сертифікат відповідності, що виданий у Системі, або свідоцтво про визнання.

Порядок проведення сертифікації продукції регламентується ДСТУ 3413-96 і в загальному випадку містить:

- подання на розгляд заявки про сертифікацію продукції;

- аналіз наданої документації;

- прийняття рішення за заявкою із зазначенням схеми (моделі) сертифікації;

- обстеження виробництва;

- атестацію виробництва продукції, що сертифікується, або сертифікацію системи якості, якщо це передбачено схемою сертифікації;

- відбирання, ідентифікацію зразків продукції та їх випробування;

- аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про можливість видачі сертифіката відповідності;

- видачу сертифіката відповідності, укладання ліцензійної угоди та занесення сертифікованої продукції до Реєстру Системи;

- визнання сертифіката відповідності, що виданий закордонним органом;

- технічний нагляд за сертифікованою продукцією;

- інформацію про результати робіт з сертифікації.

Схеми (моделі), що використовуються під час обов`язкової сертифікації продукції, визначає орган з сертифікації. При цьому враховуються особливості виробництва, випробувань, поставки і використання конкретної продукції, можливі витрати заявника. Схеми мають бути зазначені у документі, який встановлює порядок проведення сертифікації конкретної продукції.

Схему добровільної сертифікації визначає заявник за погодженням з органом сертифікації.

Під час вибору схеми (моделі) сертифікації продукції в Системі органу з сертифікації рекомендується керуватися такими правилами:

1) Сертифікат на одиничний виріб видається на підставі позитивних результатів випробувань цього виробу, що проведені у випробувальній лабораторії(центрі), яка акредитована в Системі;

2) Сертифікат на партію продукції (виробів) видається на підставі позитивних результатів випробувань в акредитованій в Системі випробувальній лабораторії (центрі) зразків продукції (виробів), що відібрані від партії в порядку та в кількості, що визначені органом з сертифікації;

3) Сертифікат на продукцію, що виготовляють серійно протягом терміну дії сертифіката, та ліцензійна угода на право його застосування та маркування продукції знаком відповідності надаються органом з сертифікації на підставі позитивних результатів сертифікаційних випробувань в акредитованій у Системі лабораторії зразків продукції, відібраних у порядку та в кількості, встановлених органом з сертифікації, та проведення залежно обраної схеми:

- аналізу наданої заявником документації та подальшого технічного нагляду в період дії сертифікату відповідності шляхом проведення періодично контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва, або у постачальника, з торгівлі, у порядку, в термін та в кількості, встановлених у програмі технічного нагляду і проведення перевірки виробництва (за необхідності);

- обстеження виробництва згідно з вимогами ДСТУ 3957 та подальшого технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції в період дії сертифікаті відповідності, проведення контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва або у постачальника, з торгівлі у порядку, в терміни та в кількості, встановлених у програмі технічного огляду;

- атестації виробництва (та подальшого технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції в період дії сертифіката);

- сертифікації (оцінки) системи якості підприємства – виробника продукції, яка сертифікується.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Основи сертифікації	\|	Консюмерський рух та проблеми якості

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.019 сек.