Розвиток Японії після другої світової війни

Після поразки Японії в другій світовій війні економіці країни довелося розв’язувати складні проблеми реформування і реорганізації. Окупаційна комісія США виходила із західного підходу до демократичного парламентського правління, тому для Японії була розроблена нова конституція Японії (розроблена й опублікована США), дзайбацу були розділені на кілька самостійних промислових підприємств, розроблене антитрестове законодавство на основі американського. Пізніше уряд Японії доклав безліч зусиль для усунення дії окремих статей цього антитрестового законодавства. Наслідком американської окупації стало також упровадження технології масового споживання.

Позитивний вплив вчинили пільгові позики і техніка, від уряду США Японії, що дало можливість відновити продуктивність багатьох галузей економіки. Так, у 1956 р. Японія, після процесу відродження суднобудування стала найбільшим у світі виробником кораблів.

Японія розробила свою стратегію експорту, що у той час базувалася на малому масштабі виробництва. Перевагою порівняно з іншими країнами була дешева робоча сила, що використовувалася безумовно якомога ефективніше. Надходження від експорту використовувалися для закупівлі механічних верстатів. Це сприяло розвитку інших галузей. Наприклад, компанія Хонда, що у 1951 р. була майстернею, в якій працювала одна людина, у наш час перетворилася в одну з найбільших компаній світу.

Післявоєнний розвиток японської економіки підтримувався урядовими дотаціями і пільговими позиками. З метою підвищення рівнів заощаджень та інвестицій застосовувалися спеціальні податкові пільги.

Взагалі, уряд відіграв значну роль в економічному відродженні держави і його подальшому розвитку. Між урядом та бізнесом існували тісні робочі відносини. Уряд і лідери бізнесу намагалися ухвалювати загальні рішення щодо промислової політики, яка буде відповідати національним інтересам, а не інтересам окремих груп. В Японії застосовуються два основних типи державного регулювання:

1) використання економічних інструментів, таких як податкова система, кредитне регулювання, торговельне та ін.;

2) довгострокове планування економічного розвитку.

Перший п’ятирічний план було ухвалено у грудні 1955 р. («П’ятирічний план самозабезпечення»). Він ухвалювався як первісне завдання групами суспільного сектору і торговельних асоціацій. Урядові документи згідно з планом встановлювали межі для корпорацій і надавали орієнтири для порівняння минулих результатів з майбутніми напрямками.

Особливе місце в післявоєнний час належить 70-80 рр. ХХ ст. Для цього етапу характерною рисою є переніс акцентів на розвиток наукоємних галузей, нових технологій, орієнтованих на ресурсозбереження. Така орієнтація економічного розвитку і підтримка з боку держави дозволили японській економіці вийти на перші позиції у світі за окремими напрямками. У 1962 р. частка Японії у світовому випуску продукції складала 4%, а до 2000 р. перевищила 11%, у світовій торгівлі за цей же період частка цієї держави зросла з 4% до 8%, ВВП Японії у наш час (яка значно менше за територією і має в два рази менше населення) складає 35% обсягу ВВП США, хоча в 1960 р. цей показник дорівнював лише 10%.

Починаючи з 1991 р. Японська економіка переживає значний спад ділової активності. Зросли ціни на землю, акції на японській
біржі втратили половину своєї вартості, японські банки обтяжені боргами за позиками під заставу нерухомості. У 1993 р. приріст ВНП складав 0,3% на рік – це найменший рівень приросту за останні
40 років. За оцінками світового банку темпи росту ВНП у найближчі роки мають стабілізуватися на рівні 1,5-2%.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Розвитку Японії	\|	Особливості структури й організації галузей економіки

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.