МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
||||||||||||||||||||||||
Правовий статус і повноваження Верховної Ради України. Статус народних депутатів України.Статус - це правове положення, визначене сукупністю правових норм. Єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент – Верховна Рада України, повноваження якої визначаються Конституцією (розділ IV: ст. 75-77,82-85,87-91,93,94,96-98,101; РОЗДІЛ X: ст. 135-137; розділ XI: ст. 140,141,143-146). Парламентарії обираються на основі загального, прямого, рівного виборчого права шляхом таємного голосування. Можливе повторне обрання необмежене число раз (законом це не регламентується). Згідно положень нового Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р., які наберуть чинності після набуття повноважень Верховною Радою, обраною у 2006 р., термін повноважень Верховної Ради України буде становити 5 років. Повноваження Верховної Ради є надзвичайно широкими (вони визначені в ст. 85 Конституції). Сутність її діяльності – законотворчість, але є і інші, не менш важливі, питання її компетенції. До повноважень Верховної Ради України відносяться: 1) внесення змін в Конституцію України в межах і порядку, передбаченому розділом ХНІ Конституції України; 2) призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 Конституції (зміна території України); 3) ухвалення законів; 4) затвердження державного бюджету України і внесення в нього змін; 5) визначення основ зовнішньої і внутрішньої політики; 6) затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони навколишнього середовища; 7) ухвалення Державного бюджету України, який затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а при особливих обставинах - на інший період.
Повноваження Верховної Ради нового скликання починаються в день відкриття її першого засідання. Одночасно припиняються повноваження Верховної Ради попереднього скликання, тобто обраної на попередніх виборах. Порядок роботи Верховної Ради України встановлюється Конституцією України і Законом про Регламент Верховної Ради України. Верховна Рада працює сесійно. Чергові сесії починаються в перший вівторок лютого і перший вівторок вересня щороку (ст. 83). Сесії Верховної Ради можуть бути черговими, тобто такими, які починають свою роботу в конституційно встановлені терміни (у перший вівторок лютого і перший вівторок вересня кожного року), і позачергові, які можуть збиратися на таких підставах: а) на вимогу не менше третини конституційного складу депутатів Верховної Ради; б) на вимогу Президента України. У цих випадках сесія Верховної Ради України скликається її Головою з формулюванням питань, які стали її причиною і виносяться на її розгляд. Якщо Указом Президента України вводиться військове або надзвичайне положення, Верховна Рада України повинна зібратися в дводенний термін на позачергову сесію без її офіційного скликання. Всі свої рішення Верховна Рада може ухвалювати лише на пленарних засіданнях (загальних зборах депутатів) шляхом голосування (таємного або відкритого), здійснюваного підняттям рук, бюлетенями або за допомогою технічних засобів. Депутат повинен брати участь в голосуванні особисто і не може доручати подавати голос від свого імені іншим депутатам. Ці рішення ухвалюються у формі законів, ухвал і інших актів простою більшістю конституційного складу Верховної Ради (не менше 226 голосів). Лише при вирішенні питань, пов'язаних з внесенням змін до Конституції і усуненням Президента у порядку імпічменту, рішення ухвалюється, відповідно, не менше ніж двома третинами і трьома чвертями конституційного складу Верховної Ради. Засідання Верховної Ради проводяться відкрито. Це означає, що на них можуть бути присутні журналісти і запрошені, а самі засідання можуть транслюватися по радіо, телебаченню і т. д. Проте розгляд питань, сутність яких розголошувати недоцільно (пов'язаних з національною безпекою або деякими аспектами організації і діяльності Верховної Ради і ін.) за рішенням більшості від її конституційного складу може проводитися і в закритому режимі, тобто за участю лише депутатів і спеціально запрошених осіб, а хід їх роботи і ухвалені рішення в засобах масової інформації не висвітлюються. На першій сесії після виборів Верховна Рада обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України з правом їх відкликання. Голова Верховної Ради веде пленарні засідання, організовує підготовку питань до розгляду, підписує акти, прийняті Верховною Радою, організовує роботу апарату парламенту і виконує функцію представництва Верховної Ради у відносинах з іншими органами державної влади в Україні і органами влади інших країн. Повноваження Голови Верховної Ради передбачені ст. 88 Конституції. Верховна Рада затверджує перелік своїх комітетів і обирає їх голів. Комітети повинні здійснювати законопроектну роботу, підготовку до розгляду різноманітних питань, віднесених до парламентської компетенції. Верховна Рада може створювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і попереднього розгляду питань. Для проведення розслідування з питань, що представляють суспільний інтерес, парламент створює за ініціативою не менше ніж 150 депутатів спеціальні слідчі комісії. Виходячи з концепції розподілу гілок влади висновки і пропозиції таких тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду. До 2005р. відповідно до Регламенту Верховної Ради (закону про внутрішнє функціонування парламенту), кожен народний депутат України мав право, згідно з особистими політичними поглядами і симпатіями, записатися для участі в роботі партійної фракції або ширшого об'єднання депутатів – депутатської групи. Регламент встановлював норму в 25 депутатів для реєстрації депутатської фракції або групи. Депутати мали право вільного переходу з однієї фракції чи групи до іншої. Згідно положень нового Закону «Про внесення змін до Конституції України» від 08.12.2004 р., у Верховній Раді України за результатами виборів і на основі узгодження політичних позицій формується коаліція депутатських фракцій, до складу якої входить більшість депутатів від конституційного складу Верховної Ради (при цьому депутати повинні в обов'язковому порядку ввійти до складу фракції тієї партії, за списками якої вони були обрані до парламенту). Ця коаліція повинна бути сформована протягом одного місяця з дня відкриття першого засідання новообраної Верховної Ради України, або протягом місяця з дня припинення діяльності попередньої коаліції депутатських фракцій. Саме коаліція більшості депутатських фракцій у Верховній Раді України вносить пропозиції Президенту України щодо кандидатури Прем'єр-міністра України, а також щодо кандидатур до складу Кабінету Міністрів України. Депутатська фракція у Верховній Раді Украіни, до складу якої входить більшість народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України, має права коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді. Оскільки Верховна Рада є єдиним органом законодавчої влади в Україні (ст. 75), то законодавчий процес відбувається саме в ній. Проте право законодавчої ініціативи у Верховній Раді, окрім народних депутатів, мають також Президент України, Кабінет Міністрів і Національний Банк України. У Конституції закріплюються вихідні позиції законодавчого процесу, тобто порядку діяльності, направленої на утворення нового, а також на зміну або скасування діючого закону. При цьому конституційно визначається коло суб'єктів, яким надається право законодавчої ініціативи – право офіційно вносити пропозиції з приводу ухвалення, зміни або скасування законів, які Верховна Рада зобов'язана розглянути по суті. При цьому парламент не зобов'язаний задовольняти проявлену законодавчу ініціативу, але повинен її розглянути і ухвалити відповідне рішення. Прийнятий Верховною Радою закон підписує її Голова і невідкладно направляє його Президенту України, який протягом 15 днів повинен вивчити закон, вибравши одне з двох можливих рішень: 1) схвалити і підписати закон і тим самим прийняти його до виконання і офіційно обнародувати його текст; 2) накласти на закон вето, тобто відхилити і не підписувати його, а з своїми умотивованими і чітко сформульованими пропозиціями з приводу удосконалення закону повернути до Верховної Ради для повторного розгляду. Якщо протягом 15 днів Президент не повернув закон до Верховної Ради для повторного розгляду, закон вважається схваленим і повинен бути підписаний Президентом і офіційно обнародуваний. Якщо після відхилення закону Президентом при його повторному розгляді Верховною Радою цей закон підтримає не менше ніж дві третини її конституційного складу, вето Президента вважається подоланим. В цьому випадку, незалежно від свого відношення до закону, Президент зобов'язаний його підписати і офіційно обнародувати. Офіційним обнародуванням закону вважається його публікація в «Відомостях Верховної Ради України» або в газеті «Голос України». Публікація тексту закону в інших виданнях має виключно інформативне значення, не тягне за собою ніяких юридичних наслідків, і на ці джерела не можна посилатися при вирішенні справ, що мають юридичну вагу. Закон набуває чинності через 10 днів після його офіційного обнародування. Але якщо в самому законі вказані інші терміни, то саме вони і визначатимуть дату його вступу у силу за умови, що ця дата не буде встановлена раніше дня офіційного обнародування закону. Президент України має право достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо в перебігу тридцяти днів однієї чергової сесії пленарні засідання Ради не можуть розпочатися (ст. 90). Повноваження Верховної Ради України, обраної на позачергових виборах, проведених після дострокового припинення Президентом України повноважень Верховної Ради попереднього скликання, не можуть бути припинені в перебігу одного року з дня її обрання. Статус народних депутатів України. До кандидатів на пост народного депутата України висуваються наступні основні вимоги: 1) наявність громадянства України, оскільки саме громадянство визначає наявність повноцінних правових зв'язків між особою і державою, у тому числі і всіх юридичних прав і обов'язків, передбачених Конституцією; 2) досягнення вікового цензу в 21 рік, що пояснюється необхідністю для народного депутата України певного життєвого досвіду, на який він міг би спиратися при розробці і ухваленні важливих і складних рішень загальнодержавного значення; 3) проживання впродовж останніх 5 років на території держави, що повинно забезпечити депутату знання і розуміння проблем, які стоять перед суспільством і державою; 4) наявність права голосу, тобто володіння правоздатністю; 5) відсутність непогашеної і не знятої у встановленому законом порядку судимості (за винятком судимості за ненавмисний злочин). Наприклад, факт непогашеної судимості за вбивство по необережності не є юридичною перешкодою для обрання народним депутатом України. 6) Інші обмеження передбачені ч. З ст. 76 Конституції. 7) Народні депутати здійснюють свої повноваження на постійній основі (ст. 78), оскільки робота в парламенті вимагає значного часу, досвіду, знань, незалежності від відомчих, урядових або інших інтересів. Депутат не може займати які-небудь інші виборні, а також виробничі і службові посади, за винятком викладацької, наукової і іншої творчої роботи. Особи, обрані до складу парламенту повинні відмовитися від іншого представницького мандата і не можуть знаходитися на державній службі. 8) Повноваження народного депутата передбачені Конституцією і Законом України «Про статус народного депутата України» від 17 листопаду 1992 року з подальшими змінами і доповненнями. 9) Повноваження народних депутатів України починаються з моменту ухвалення ними перед Верховною Радою присяги наступного змісту: «Присягаю на вірність Україні. Зобов'язуюся всіма своїми діями відстоювати суверенітет і незалежність України, піклуватися про благо Батьківщини і добробут Українського народу. Присягаю дотримувати Конституцію України і закони України, виконувати свої обов'язки на користь всіх співвітчизників». 10) Текст цієї присяги перед відкриттям першої сесії новообраної Верховної Ради зачитує старший за віком народний депутат України. Потім депутати ставлять свої підписи під її текстом, що і означає її ухвалення. Якщо ж депутат відмовляється прийняти передбачену Конституцією присягу, то він втрачає депутатський мандат, і у відповідному виборчому окрузі повинні відбутися нові вибори до Верховної Ради України. Депутатські повноваження припиняються одночасно з припиненням повноважень Верховної Ради відповідного скликання. 11) Конституція закріплює ряд гарантій, які повинні забезпечити сприятливі умови для виконання повноважень депутатів, а також захистити їх від репресій за свою діяльність. Однією з таких гарантій є депутатська недоторканність. Народні депутати не можуть бути притягнуті до якого-небудь виду юридичної відповідальності за діяльність, яку вони здійснюють в ході реалізації депутатських повноважень. Йдеться про виступи в парламенті або в його комісіях, про позицію депутата при голосуванні з приводу того або іншого питання і т. д. Це правило має силу і після того, як дана особа втрачає депутатські повноваження. 12) Але з цього правила є одне виключення: депутати несуть юридичну відповідальність у разі здійснення ними образи або наклепу по відношенню до інших суб'єктів. Це повинне запобігти зловживанням народними обранцями своїм статусом, дисциплінувати, вимагає керуватися не емоціями, а юридично значущими фактами. Депутатська недоторканність означає і те, що народного депутата України не можна притягати до кримінальної відповідальності, заарештувати або затримати, якщо на це немає згоди Верховної Ради. Така згода повинна бути виражене у відповідній ухвалі, яка приймається на пленарному засіданні Верховної Ради. Проте для допиту депутата як свідка згода парламенту не потрібна.
За наявності вищеназваних обставин питання про дострокове припинення повноважень народного депутата розглядається на пленарному засіданні Верховної Ради. Відповідне рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість конституційного складу Верховної Ради, тобто не менше ніж 226 народних депутатів. Достроково за рішенням суду повноваження народного депутата припиняються і у разі невиконання правил щодо несумісності депутатського мандата з певними видами діяльності, тобто коли після обрання до Верховної Ради особа не відмовляється від інших представницьких мандатів або продовжує перебувати на державній службі. Відповідна процедура повинна бути врегульована законом. Однією з конституційних форм депутатської діяльності є депутатський запит – вимога народного депутата до певного органу або посадовця дати офіційне роз'яснення з питань, які входять в їх компетенцію. Процедура здійснення депутатського запиту встановлюється в Законі «Про статус народного депутата України» і в Регламенті Верховної Ради України. Відповідно до Регламенту депутатський запит у письмовій формі вноситься Голові Верховної Ради України, який оповіщає його на засіданні Верховної Ради і передає Секретаріату Верховної Ради, а той зобов'язаний негайно переслати текст запиту відповідному адресату. Офіційна письмова відповідь на депутатський запит в семиденний або інший, встановлений Верховною Радою, термін пересилається Голові Верховної Ради і депутату, який його вніс. На вимогу депутата ця відповідь може бути оголошена на засіданні Верховної Ради. Після того, як відповідь на запит одержана, він може бути обговорений на пленарному засіданні Верховної Ради, якщо на цьому наполягають його автор і не менше ніж одна п'ята частина фактично обраних до Верховної Ради депутатів. За наслідками такого обговорення приймається постанова, яка разом з текстом депутатського запиту і відповіддю на нього публікується в «Відомостях Верховної Ради» і в газеті «Голос України». Гарантією ефективності депутатського запиту є закріплений в ч.2 ст. 86 Конституції України обов'язок відповідних посадовців доводити до відома народного депутата про результати розгляду його запиту. Закон України «Про вибори народних депутатів України» прийнятий 25 березня 2004 р. (набрав чинності з 1 жовтня 2005 р.) встановлює новий порядок проведення виборів народних депутатів України. Депутати обираються громадянами України на основі загального, рівного, прямого виборчого права шляхом таємного голосування за пропорційною системою. Виборчий процес здійснюється на засадах вільного, рівного висунення кандидатів в депутати, гласності і відвертості, рівних можливостей для всіх кандидатів. Всього обирається 450 депутатів. Депутатів обиратимуться лише за виборчими списками кандидатів в депутати від політичних партій і виборчих блоків політичних партій в багатомандатному загальнодержавному виборчому окрузі. Цей округ включає всю територію України. Таким чином, на парламентських виборах своє право висунення кандидатів в депутати громадяни зможуть реалізувати лише через партії (блоки). При цьому закон передбачає, що кандидатів в депутати може висувати партія, яка зареєстрована у встановленому законом порядку не пізніше, ніж за 365 днів до дня виборів (ця вимога також розповсюджується на партії-учасниці виборчого блоку). Партійний (блоковий) виборчий список не може бути більшим, ніж кількість депутатів, які складають конституційний склад Верховної Ради. Всі висунуті партією (блоком) кандидати в депутати включаються в єдиний виборчий список партії (блоку). Стаття 44 закону передбачає певні обмеження у відборі партією кандидатів в депутати – партія (блок) може висунути кандидатом в депутати особу, яка є членом цієї партії (членом партії, яка входить в блок), або безпартійну особу. Отже, партія (блок) не може висунути кандидатом особу, яка є членом іншої партії. Крім того, партія, яка входить до складу блоку, не може самостійно висувати кандидатів в депутати або входити до складу іншого виборчого блоку. Кандидат може бути включений у виборчий список лише однієї партії (одного блоку). Новий закон не дозволяє включати у виборчий список громадянина, який має судимість за здійснення умисного злочину, якщо ця судимість не знята і не погашена у встановленому законом порядку. Депутатом може бути обраний громадянин України, що на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні впродовж останніх п'яти років. А ось право голосу на майбутніх парламентських виборах матимуть, як це було і дотепер, громадяни України; яким на день виборів виповнилося 18 років. Позбавляються цього права громадяни, визнані судом недієздатними. Проведення виборів народних депутатів України організовують виборчі комісії: Центральна виборча комісія по виборах народних депутатів України; територіальні виборчі комісії; дільничні виборчі комісії. Для проведення голосування і підрахунку голосів виборчі округи діляться на виборчі дільниці з числом від 20 до 3000 виборців. По кожній виборчій дільниці складаються списки виборців, в які включаються всі громадяни України, що досягли до дня виборів або в день виборів 18 років, проживають на момент складання списку на території даної виборчої дільниці і мають право брати участь в голосуванні Виборець може бути включений у список виборців лише на одній виборчій дільниці. Однією з умов реєстрації ЦВК кандидатів від партії (блоку) буде внесення партією (блоком) грошової застави, яка складає дві з половиною тисячі мінімальних розмірів заробітної платні (у грошовому еквіваленті на сьогодні це 512 500 грн.). Це повинно підтвердити серйозність намірів у виборчих перегонах. Грошова застава повертається партіям (блокам), які подолали встановлений законом так званий загороджувальний процентний бар'єр і взяли участь в розподілі депутатських мандатів. З моменту реєстрації кандидат в депутати має право проводити передвиборну кампанію. Голосування проводиться в день виборів. Для виборів депутатів кожному виборцю видається бюлетень для голосування. У бюлетень для голосування по багатомандатному загальнодержавному виборчому округу вносяться назви політичних партій (виборчих блоків партій) в порядку, визначеному жеребкуванням, яке проводить Центральна виборча комісія після реєстрації списків кандидатів в депутати від політичних партій (виборчих блоків партій) з обов'язковим переліком політичних партій, що утворили виборчий блок, а також з вказівкою прізвища з ініціалами перших п'яти кандидатів із внесеного кожною політичною партією (виборчим блоком партій) списку кандидатів в депутати. Після закінчення голосування дільничною виборчою комісією на підставі списку виборців встановлюється загальне число виборців, що взяли участь в голосуванні і робиться підрахунок голосів окремо по кожному кандидату в депутати. Згідно Закону (ст. 77) право на участь в розподілі депутатських мандатів у порядку черговості отримують кандидати в депутати, включені у виборчі списки партій (блоків), які отримали три і більше відсотків голосів виборців, що взяли участь в голосуванні в загальнодержавному виборчому окрузі
|
|||||||||||||||||||||||||
|