Основні теоретичні відомості

Редокс-метрія – розділ об'ємного методу аналізу, який базується на використанні окисно-відновних реакцій. Робочими речовинами редокс-метрії є окисники, рідше – відновники. Сила окисника визначається величиною редокс-потенціалу, який відноситься до певного переходу - окиснена форма/відновлена форма. Редокс-потенціал, виміряний по відношенню до нормального водневого електроду при одномолярних концентраціях іонів водню, окисненої та відновленої форм і температурі 298К, називається стандартним редокс-потенціалом (Е˚).

При перебігу окисно-відновної реакції змінюються умови, за яких вона відбувається, відповідно змінюються і редокс-потенціали. Залежність величин поточного потенціалу Е_х від температури Т, кількості електронів n, що беруть участь у реакції, концентрації окисненої та відновленої форм [А_ок] і [А_відн] описує рівняння, виведене В.Нернстом:

де: R - універсальна газова стала,

F - число Фарадея.

На практиці зручніше користуватися спрощеною формулою Нернста при Т = 303К:

У випадках, коли реакція йде з безпосередньою участю іонів водню, концентрація останніх також фігурує у рівнянні Нернста. Це стосується і процесу відновлення перманганату до мангану (II), і ця реакція є основною в методі перманганатометрії:

MnO₄^- + 8H⁺ +5e = Mn²⁺ + 4H₂O (E˚ = +1,52B) ,

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Модуль № 4 «Об’ємні методи редокс-метрії, осадження і комплексонометрії»	\|	Порядок і рекомендації щодо виконання роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.