Лабораторна робота 4.3

Йодометричне визначення міді та арсену

Мета роботи –на прикладі кількісного визначення міді та арсену ознайомитись з можливостями йодометрії та специфікою цього методу.

Основні теоретичні відомості

Методи, які базуються на виділенні або поглинанні йоду, називаються йодометрією. Головна реакція йодометрії:

I₂ + 2е D 2I^-

вирізняється невисоким стандартним редокс-потенціалом (Е˚=+0,53В), хорошою оборотністю, слабкою в певних межах залежністю від рН розчину. Ці обставини дозволяють визначити відновники прямим їх титруванням розчином йоду, окисники – методом витіснення ними йоду з допоміжного розчину йодиду калію і наступним титруванням йоду робочим розчином тіосульфату натрію:

2Na₂S₂O₃ + I₂ = Na₂S₄O₆ + 2NaI .

Метод дозволяє також визначати метали. В останньому випадку до порошкоподібних металів додається надлишок робочого розчину I₂, залишок якого відтитровується тіосульфатом натрію. Стандартною речовиною методу є дихромат калію.

Редокс-метрія не обмежується перманганатометрією та йодометрією. Важливими в практиці хімічного аналізу є дихроматометрія, ванадатометрія, церіметрія, броматометрія та деякі інші.

Головними причинами похибок в редокс-метричних методах є неправильний вибір індикатора і неточний вимір об’ємів розчинів. В останньому випадку відносна похибка аналізу суттєво збільшується при зменшенні об’єму робочого розчину, що пішов на титрування.

<== попередня сторінка	\|	наступна сторінка ==>
Порядок і рекомендації щодо виконання роботи	\|	Порядок і рекомендації щодо виконання роботи

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

Генерація сторінки за: 0.003 сек.