МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||
Методи обчислення ВВП
Ключову роль у визначенні ВВП відіграє поняття «кінцеві товари і послуги», тобто ті, що надходять кінцевим споживачам. До кінцевих споживачів відносяться всі, хто використовує товари і послуги для внутрішнього споживання сім’ї, для інвестицій, для державних закупівель або для експорту. Товари, що купуються з метою подальшої переробки або продажу, називаються проміжними і не включаються до ВВП. Одні й ті самі товари можуть відноситись як до кінцевих, так і до проміжних - усе залежить від того, як вони будуть використані у подальшому. Важливим є поняття «поточне виробництво». У ВВП включається вся виготовлена протягом року продукція, незалежно від того, була вона реалізована чи перейшла у запаси. У ВВП враховується приріст товарних запасів. До ВВП не включається перепродаж старих товарів, оскільки їх вартість вже була врахована у тому році, коли вони були виготовлені, а також чисто фінансові операції - трансфертні платежі і операції з цінними паперами, які носять перерозподільний характер. Виробництво деяких продуктів не враховується у ВВП, оскільки вони не проходять через ринок і немає інформації про витрати. Сюди відносять послуги домашніх господарів, які самі доглядають за будинком, варять обід і т.п. [9, с.52] Існує кілька методів обчислення ВВП (як і ВНП). Головними з них є такі: метод доданої вартості (або виробничий метод); метод витрат (або метод кінцевого використання); метод доходів (або розподільний метод). 1. Метод доданої вартості (виробничий метод). ВВП, як уже зазначалось, є грошовою оцінкою всіх вироблених кінцевих товарів і послуг у національній економіці протягом року. При цьому враховується тільки річний обсяг кінцевих товарів і послуг, створених на території певної країни. Для правильного обчислення ВВП необхідно врахувати всі продукти, створені в певному році, але без повторного (подвійного) рахунку. Інакше оцінка буде не об'єктивно завищеною. [7, с.380] ВВП = ДВ + ЧП, де ДВ – додана вартість, ЧП - чисті податки. Додана вартість обчислюється як різниця між доходами фірм (галузей), отриманими від продажу власної продукції, і їх платежами іншим фірмам (галузям) за придбані у них матеріали і послуги. Чисті податки обчислюють як різницю між продуктовими податками (ПП) і субсидіями (С) : ЧП = ПП - С . ВВП за виробничим методом можна обчислити на основі ринкового ва-лового випуску за формулою: ВВП = (ВВр-МВ) + (ПП-С), де ВВр – ринковий валовий випуск окремих галузей; МВ – матеріальні витрати окремих галузей; ПП – продуктові податки; С – субсидії; (ПП - С) – чисті продуктові податки. Продуктові податки стягуються пропорційно до кількості або вартості товарів і послуг, що виробляються, продаються або імпортуються вітчизняними фірмами. До них відносять податки на додану вартість (ПДВ), акцизи, мито, податки на окремі види послуг (транспортні, послуги зв’язку і т.п.). Субсидії надаються вітчизняним фірмам з державного бюджету для відшкодування постійних збитків, які виникають, коли продажна ціна на окремі види продукції нижча за середні витрати виробництва. Виділяють субсидії на продукти та субсидії на виробництво та імпорт. [9, с.54] 2. ВВП, обчислений за виробничим методом, є валовою доданою вартістю на економічній території країни в цінах виробництва. Метод кінцевого використання: оскільки ВВП визначають як грошову оцінку кінцевих продуктів, створених у суспільстві протягом року, необхідно обчислити загальну суму всіх витрат економічних суб'єктів на придбання кінцевих товарів, щоб кількісно визначити ВВП. На рівні національної економіки розрізняють такі види витрат: споживчі витрати Сп, інвестиційні витрати , державні витрати (або державні закупки) G, і чистий експорт £Ч. ВВПВ = СП + + G + £Ч. Зазначена формула розглядає ВВП, скоріше, з позиції покупців, а не продавців, тобто тих, хто отримує доход. [7, с.382] Якщо показник валових приватних внутрішніх інвестицій зменшити на величину амортизаційних витрат А, то отримаємо показник чистих приватних внутрішніх інвестицій, який характеризує чистий приріст обсягу нагромадженого капіталу. Співвідношення між та А є індикатором того, в якому стані перебуває економіка країни. Так, наприклад, для зростаючої економіки справджується нерівність >А; коли економіка перебуває у стані спаду (рецесії), то <А. G – державні витрати на утримання армії, апарату управління, виплату заробітної плати працівникам державного сектора економіки тощо. Всі державні трансфертні платежі вилучаються з розрахунків, оскільки вони є формою перерозподілу. £Ч – чистий експорт товарів і послуг за кордон. Розраховується як різниця між експортом та імпортом. [2] 3. При розрахунку ВВП розподільчим методом підсумовуються всі види факторних доходів, а також два компоненти (амортизаційні витрати й непрямі податки на бізнес), які не є доходами. Розраховуючи ВВП за доходами, потрібно знайти суму таких його складових: - амортизаційні витрати; - чисті непрямі податки на бізнес – непрямі податки на бізнес (податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі та ін.) за відрахуванням субсидій. З економічної точки зору, це різниця між цінами, за якими купують товари споживачі, та продажними цінами фірм; - винагорода за працю (цей компонент містить заробітну плату, а також внески підприємств на соціальне страхування, у пенсійний фонд, фонд зайнятості тощо); - рентні платежі – це прибуток, який отримують власники нерухомості; - чисті проценти – це різниця між процентними платежами фірм іншим секторам економіки та процентними платежами, які фірми отримали від інших секторів: домогосподарств, держави, не враховуючи виплати процентів по державному боргу; - доход від власності – це чистий прибуток підприємств, які перебувають у приватній власності; - прибуток корпорацій – цей компонент, у свою чергу, містить три складові: а) податок на прибуток корпорацій; б) дивіденди акціонерам; в) нерозподілений прибуток корпорацій. [2] В спрощеному вигляді ВВП за доходами обчислюють за формулою: ВВП = W + nk + Dn + i + R + TB + dK, де W – заробітна плата; nk - прибуток корпорацій; Dn – доход некорпоративного сектора, індивідуального бізнесу; і – чистий процент; R – рента; ТB – непрямий чистий податок на бізнес; dK – амортизація основного капіталу. Заробітна плата включає всі види заробітків осіб найманої праці, у т.ч. премії, надбавки, доплати в грошовій або натуральній формі, а також суми, нараховані за щорічні відпустки, святкові дні та інші згідно з законодавством. А також відрахування на соціальне страхування. Прибуток корпорацій – частка доданої вартості, що залишається у виробників після відшкодування витрат на зарплату і сплати чистих неприбуткових податків. Розподіляється на три частини: - податок на прибуток корпорації, - дивіденди, - нерозподілений прибуток, який використовують на розширення виро-бництва. Доход некорпоративного сектора – це змішаний доход сімей або окремих осіб – власників невеликих фірм, майстерень, ресторанів, магазинів. Його неможливо розділити на зарплату і прибуток, тому він і називається змішаним доходом. Для економіки в цілому валовий корпоративний прибуток і змішаний доход некорпоративного сектора визначають на валовій основі, тобто як різницю між ВВП і зарплатою та чистими неприбутковими податками, без відрахування амортизації. Чистий процент – це доходи постачальників кредитних ресурсів, різниця між сплаченими і одержаними різними секторами економіки процентними платежами. Рента включає доходи власників всіх видів нерухомого майна – землі, будівель і житла, основного капіталу. Непрямий чистий податок на бізнес сплачується підприємствами незалежно від наявності прибутку, тому його ще називають неприбутковим податком (податки на продукти; податки, пов’язані з використанням факторів виробництва – землі, основного капіталу, робочої сили, а також платежі за ліцензії тощо). [9, с. 60-61]. Відносно природи непрямих чистих податків і амортизації існують різні судження. Багато авторів (Дж. Сакс, Е. Долан, П. Самуельсон, В. Нордгауз та ін.) вважають, що вони не є доходними компонентами ВВП, а включаються, щоб збалансувати величину ВВП, обчислену за іншими методами. Проте В.Д.Базилевич, Л.О. Баластрик вважають, що оскільки концептуальною основою системи національних рахунків є не факторні, а первинні доходи, то непрямі податки виступають як первинний доход держави. В більшості країн світу найпоширенішими із наведених методів розрахунку ВВП є метод кінцевого використання та виробничий метод. Власне кажучи, вибір того чи іншого методу розрахунку визначається наявністю надійної, вірогідної інформаційної бази.
|
||||||||
|