МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах
РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ" ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів Контакти
Тлумачний словник |
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Поняття операційної системи.Тема 1. СУТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ОПЕРАЦІЙНОЮ СИСТЕМОЮ. План теми: 1. Поняття операційної системи. 2. Методологічні основи менеджменту операційної системи 3. Функції, методи і принципи операційного менеджменту.
Поняття операційної системи. Аналіз діяльності багатьох успішно працюючих у теперішніх умовах підприємств промисловості і сфери послуг призводить до висновку, що їхні досягнення значною мірою базуються на грамотному менеджменті в операційній системі. З переходом України до ринкових відносин до підприємств ставляться принципово нові вимоги щодо організації і функціонування. У цьому зв'язку менеджери всіх рівнів промислового виробництва і сфери послуг повинні знати закони принципи і методи ефективного управління, виробництва конкурентноспроможної продукції, вміти розробляти високорентабельну операційну систему підприємства. Операційна функція. Дії, у результаті яких виробляються товари і надаються послуги, мають загальну назву - "операційна функція" Широко відомі терміни "виробництво" і "операції” мають багато спільного. Проте під виробництвом в основному розуміються випуск товарів і переробку сировини. Термін "операції" ширше, він містить у собі не тільки виробництво товарів, але і надання послуг Підприємства (організації) розрізняються за видами діяльності, що входять в операційну функцію. Організації, що виробляють товар, як правило, є матеріало- та енергомісткими, тобто споживають значні обсяги сировини, напівфабрикатів, паливно-енергетичних ресурсів тощо. До таких організацій відносяться об'єкти будівництва, машинобудівні підприємства, деревообробні та ін. Продукція цих організації, за винятком будівельної, як правило, розрахована на масового споживача це автомобілі, меблі, тощо. У той же час організації, що надають послуги (підприємства сфери послуг, аеропорти, автостанції, лікарні), витрачають незначну кількість вихідних матеріалів і енергії. Проте їхньої послуги, як правило, індивідуальні і визначаються вимогами клієнтів (замовників) Використовуючи методологію системного підходу, можна встановити, що будь-яке підприємство або організація представляє собою відкриту систему, що перетворює вхідні величини, тобто сировина, напівфабрикати, працю та ін. , у вихідні, тобто у продукцію, послуги. Повна системавиробничої діяльності підприємства (організації) називається операційною і є центральною ланкою будь-якого підприємства (організації) по випуску продукції і наданню послуг У цій системі, створеній на основі раціонального (вертикального і горизонтального) розподілу праці і сполучення в часі і просторі предметів, засобів і самої праці, реалізується операційна функція, тобто сукупність дій по переробці (перетворенню) ресурсів, що отримуються із зовнішнього середовища, і видачі результатів діяльності у зовнішнє середовище (рис.1.1). Операційна система складається з трьох підсистем: * переробної (виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних величин у вихідні результати); * забезпечення ( не пов'язана безпосередньо з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми); * планування і контролю (одержує інформацію з зовнішнього і внутрішнього середовищ про стан переробної підсистеми і підсистеми забезпечення, обробляє цю інформацію і видає рішення про те, як повинна працювати переробна підсистема). Існуючі класифікації операційних систем засновані на характері виходу і типі використовуваного процесу переробки ресурсів. Стратегічне призначення кожного підприємства можна представити у вигляді ланцюжка "виробництво - потреби споживача" (рис.1.2).
Рис. 1.1. Принципова схема операційної системи
Рис. 1.2. Ланцюжок "виробництво - потреби споживача"
Стратегія підприємства полягає в тому, щоб за допомогою операційної системи виробляти продукти або надавати послуги з метою задоволення основних потреб споживачів. Визначення того, які саме потреби беруться за цілі діяльності підприємства, є стратегічним рішенням, при якому повинні враховуватися дані маркетингових досліджень ринків виробів, продукції, послуг. Відзначимо, що в області виробничої діяльності до найбільше важливих стратегічних рішень відносяться такі: як, коли і девиробляти товари або надавати послуги. Обираючи методи виробництва продукції або надання послуг, необхідно враховувати сумісність (вид або тип) майбутньої продукції (або послуги) з тою, що випускається, (або наданої), а також із потребами споживачів. Конкурентноздатність. Як уже відзначалося, основна задача операційної системи - переробити ресурси , що надходять , у кінцеву продукцію, тобто в товари або послуги, із метою задоволення конкретних потреб споживачів. Виконуючи цю задачу, операційна система покликана допомогти підприємству в досягненні вираженої компетентності і конкурентноздатності на ринку. Виражена компетентність - це показник, що характеризує можливість підприємства виробляти продукцію кращої якості, ніж його конкуренти, тобто зберігати конкурентноздатність, що дозволяє підприємству залучати і зберігати споживачів. Наприклад, місцеве підприємство по доставці товарів може мати найбільший у місті парк нових і вантажопідйомних автомобілів. Проте виражена компетентність підприємства не буде досягнута, тому що характеристика парку не визначає його конкурентноздатності: якщо більша частина клієнтури має потребу в доставці невеличких партій вантажів у стислий термін, більш конкурентноспроможним виявиться підприємство, що використовує невеличкі автомобілі - пікапи або мотоцикли. У спеціальній літературі, а також у практичній діяльності менеджерів відзначається, що конкурентноздатністьможна забезпечити різними методами. Найефективнішим є метод зменшення витрат виробництва до рівня, більш низького, ніж рівень витрат конкурента. Але на практиці це здійснити дуже важко. Широко застосовуються такі методи досягнення конкурентноздатності: * лідерство по сумарних витратах на одиницю продукції; * першість за технічними характеристиками продукції, що випускається; * висока надійність і довговічність виробів, що виготовляються; * гарантований термін доставки; *індивідуалізація" виробів за вимогами замовника; *гнучке регулювання обсягу випуску продукції. Стратегія вибору в області виробництва.З метою реалізації загального стратегічного плану на підприємства повинні бути розроблені і прийняті стратегічні рішення в області організації і функціонування операційної системи. Приведемо основні з них: • вибір процесу виробництва - складальний конвеєр або постійне складання виробів; • вибір виробничої потужності підприємства; • широка універсалізація або спеціалізація праці - робоча сила, кваліфікація робітників; • вибір технології виробництва - власні розробки або використання досвіду інших; • місце розташування - поруч із ринками збуту або з джерелами сировини; • рівень закінченості продукції, що виготовляється; • рівень технологічних процесів із погляду їхньої прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності. Основні принципи стратегії організації виробництва в сучасних умовах.В даний час спостерігається все більший розподіл праці на ринках продукції промислового виробництва і надання послуг. У цьому зв'язку сформулюємо основні вимоги до організації виробництва. • Виробництво повинно бути організоване за принципом "точно в термін". Керування за цим принципом поступово витискає традиційні методи виробництва, що передбачають постачання матеріалів і комплектуючих більш значними партіями з меншою частотою. ; • У організації виробництва повинен передбачатися комплексний контроль якості (так звана концепція здачі продукції з першого пред'явлення). При цьому якість забезпечується шляхом включення відповідальності за неї в кожну посадову інструкцію або опис робіт, що повинен виконувати виробничий робітник. Новий робітник вивчає принципи керування якістю одночасно з навчанням виробничому устаткуванні (за аналогією з військовим принципом "роби, як я"). Значення виділеної спеціальної функції контролю якості на кожному робочому місці підвищується. • Виробництво повинно бути організоване так, щоб виконувався один з основних стратегічних принципів - комплексне профілактичне обслуговування основного виробничого устаткування. Суть цього принципу полягає в тому, що на робітників основного виробництва покладається обов'язок старанно виконувати роботи з профілактики й обслуговування устаткування, на якому працюють. Це вимагає гнучкості кваліфікаційних характеристик робітників, тобто забезпечується суміщення робіт із профілактичного обслуговування устаткування і виконання виробничих завдань по випуску продукції і наданню послуг. (У практичній діяльності цей принцип відомий як суміщення професій, у даному випадку професії основного виробничого робітника і робітника по профілактичному обслуговуванню устаткування). Зовнішнє середовище підприємства.Сучасний менеджмент відходить від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, що виражається в переконанні, що успішна діяльність підприємства визначається насамперед раціональною організацією виробництва продукції і надання послуг, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом керування на внутрішні чинники виробництва. Замість цього на перше місце висувається проблема гнучкості й адаптивності (пристосування) до постійних змін зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище підприємства характеризується як сукупність змінних, що знаходяться за його межами і які не є сферою безпосереднього діяння з боку його менеджменту. Це насамперед ті організації і люди, що зв'язані з даним підприємством єдністю виконуваних задач, - постачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, фахові спілки, торгові організації, місцеві, регіональні і республіканські органи і ін. Крім того, існують і такі чинники зовнішнього середовища, які, не здійснюючи прямого діяння на оперативну діяльність підприємства, передбачають стратегічно важливі рішення, що приймаються його менеджментом. Найважливішу роль при цьому грають економічні, політичні, правові, соціально-культурні, технологічні, екологічні, фізико-географічні чинники, а також змінні (рис. 1.3). Значення чинників зовнішнього середовища різко підвищується в зв'язку зі зростанням складності системи суспільних відносин (соціальних, економічних, політичних і ін.). Саме зовнішнє оточення диктує стратегію і тактику підприємств. Внутрішнє середовище кожної організації формується під діянням змінних, що безпосередньо впливають на процес виробництва продукції, надання послуг. Це структура підприємства, його культура і ресурси, у складі яких величезну роль грають люди, їхній знання, здібності і мистецтво взаємодії. Незважаючи на те що перераховані чинники діють у межах організації, вони не завжди напряму контролюються менеджментом, тому що діяльність організації залежить від енергетичних, інформаційних і інших ресурсів, що надходять ззовні Викладене дозволяє усвідомити єдність зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства Так, відповідно до ситуаційного підходу до управління організаційна структура підприємства і її елементи є не що інше, як відповідь на різноманітні впливи ззовні. Головним чинником при цьому є ситуація, тобто конкретні обставини, що істотно впливають на роботу організації в конкретний період часу. Нова роль людини як ключового ресурсу зажадала від менеджерів зусиль по створенню умов для реалізації закладених у неї потенцій до саморозвитку. Тому особлива увага стала приділятися таким чинникам, як організаційна культура, тобто наявність у всіх працюючих загальних цілей, їхня особиста участь в розробці шляхів досягнення цих цілей, зацікавленість у забезпеченні загальних кінцевих результатів організації, різноманітні форми демократії управління, участі працюючих у прибутках, власності, управлінні Всі ці чинники визначають соціальну відповідальність менеджменту як перед суспільством у цілому, так і перед кожним працюючим в організації.
Рис.1.3. Чинники і змінні зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства
2. Методологічні основи менеджменту операційної системи Поняття менеджменту.Поняття "менеджмент" трактується дуже широко щодо управління господарською діяльністю, спрямованої на одержання прибутку. Найбільше часто використовувані в літературі визначення сутності та змісту менеджменту приведені на рис. 1.4.
Рис.1.4. Основні визначення суті та змісту менеджменту
Суть основних складового поняття "менеджмент" полягає в наступному: • менеджмент як функція проявляється в тому, що професійно підготовлені спеціалісти - менеджери - формують підприємства (організації) у цілому або окремі їхній підсистеми (виробництво, маркетинг і ін.) і управляють ними шляхом постановки цілей, розробки і реалізації засобів їхній досягнення; • менеджмент як процес керування припускає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації і контролю, за допомогою яких менеджери створюють умови для продуктивної й ефективної праці зайнятих на підприємстві працівників і одержання результатів, що відповідають цілям; • менеджмент як специфічний орган (апарат) управління ефективно координує і раціонально використовує всі ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові і ін.) для досягнення його цілей; • менеджмент як певна категорія людей, що професійно здійснюють роботу з управління, тобто, що формують підприємство і керують його персоналом для досягнення цілей діяльності підприємства; • менеджмент як наука управління вивчає і пояснює природу управлінської праці, виявляє чинники й умови, при яких спільна праця людей виявляється і більш корисною, і більш ефективною. Суть менеджменту як мистецтва полягає в застосуванні наукових знань про управління на практиці. Відзначимо, що в літературі і на практиці поняття "менеджмент" і "управління" використовуються як ідентичні, взаємозамінні. Отже, менеджмент - це вид фахової діяльності людей, що займаються організацією і координацією процесу досягнення системою, що приймає і реалізує цілі із використанням наукових підходів, концепцій маркетингу і людського чинника. Під поняттям "менеджмент" розуміється сукупність принципів, методів і засобів управління підприємством в умовах ринкових відносин шляхом раціонального використання усіх видів ресурсів із метою підвищення якості й ефективності виробництва продукції (надання послуг) і збільшення прибули. Підприємство як велика і складна система характеризується розноманітністю елементів, що входять в нього. Менеджмент підприємства передбачає управління цими елементами, їхньою різнобічною діяльністю, де об'єднуючою є операційна функція. (Інші напрямки діяльності підприємства покликані забезпечити оптимальну роботу з виробництва продукції або наданню послуг.) Наведемо основні елементи системи менеджменту підприємства: • основи менеджменту (теорія управління; теорія організації; дослідження систем управління; розробка управлінських рішень); • стратегічний менеджмент (планування, вибір і управління реалізації стратегії); • фінансовий менеджмент (управління фінансами); • інноваційний менеджмент (управління нововведеннями); • операційний менеджмент (планування, організація і управління операційною системою), • екологічний менеджмент(управління екологією); •менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (управління зовнішньоекономічними зв'язками); • кадровий менеджмент (концепції, принципи і методи роботи з персоналом підприємства). Менеджмент із позицій системного підходу. Підприємство як відкрита система в умовах ринкових відносин широко взаємодіє з зовнішнім середовищем. Ринок припускає: • вільний вибір суб'єктом, що господарює, напрямку діяльності відповідно до компетенції і місця в системі суспільного розподілу праці і відтворення; • вільний доступ до будь-яких видів ресурсів, обмежений лише власними і позиковими коштами; • економічну відповідальність суб'єкта, що господарює, за використання ресурсів, необхідність розраховуватися по всіх зобов'язаннях за можливі втрати і неефективні рішення коштами суб'єкта, що господарює; • виробництво продукції на невідомий ринок, тобто відносну невпевненість місцезнаходження споживача. У таких умовах функціонування підприємств пов'язано як із розширенням їхніх прав і відповідальності, так і з необхідністю більш гнучкої адаптації до змін у навколишньому господарському середовищі. Виникають нові цілі і задачі, котрі вітчизняні підприємства самостійно не тільки не вирішували, але навіть і не ставили перед собою. В даний час у процесі приватизації і структурної перебудови економіки створюється багато нових підприємств, змінюються форми власності, налагоджуються нові господарські зв'язки, формуються ринкові механізми управління. З врахуванням специфіки розглядаємого питання уточнимо зв'язок і взаємодію підприємства як системи з зовнішнім середовищем. Підприємство як система формує і виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем. Система реагує на діяння зовнішнього середовища, розвивається під цими діяннями, але при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну стійкість і адаптивність функціонування системи (спрощена їхня взаємодія показана на рис.1.5). Без взаємодії з зовнішнім середовищем підприємство як відкрита система не може функціонувати. (З зовнішнього середовища воно отримує інформацію, ресурси, капітал і в неї ж передає свою продукцію або послуги). Водночас, чим менше збурень у зовнішньому середовищі, тим стійкіше буде функціонувати підприємство. Задача менеджера полягає в прогнозуванні ситуацій і вживанні заходів по адаптації параметрів систем до чинників зовнішнього середовища.
Рис. 1.5. Взаємодія підприємства з зовнішнім середовищем У випадку застосування системного підходу на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри "виходу", тобто товару або послуг. Виникають питання: Що робити? З яким рівнем якості? З якими витратами? Для кого? У які терміни? Кому продавати і по якій ціні? На ці питання відповіді даються одночасно. "Вихід" повинний бути конкурентноспроможним за нормативами. Далі визначаються параметри "входу". Вирішуються питання: Які потрібні ресурси і інформація для процесу? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва системи (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці і управління) і параметрів зовнішнього середовища (економічних, технологічних, соціально-демографічної середовищ країни та інфраструктури даного регіону). Зворотній зв'язок є комунікаційним каналом від споживачів системи ("виходу") до виготовлювача товару і постачальників системи ("входу"). При зміні вимог споживачів до товару, а також параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок "вхід" системи і сама система повинні відреагувати на ці зміни і внести відповідні зміни в параметри функціонування. Таким чином, умови забезпечення конкурентноздатності товару такі: • результати маркетингових досліджень повинні гарантувати вищі світові досягнення до моменту постачання товару споживачу, тобто повинний бути забезпечений високоякісний прогноз параметрів "виходу" системи; • "вхід" системи повинен бути відмінної якості; • зовнішнє середовище повинне сприяти нормальному протіканню процесу в системі; • організаційно-технічний рівень системи повинен дозволяти переробляти якісний "вхід" системи в якісний "вихід". Таким чином, відповідно до розглянутої концепції підприємства з позиції системного підходу з метою забезпечення високої якості "виходу" системи спочатку необхідно забезпечити високу якість "входу", а далі високу якість процесу і сприятливі умови зовнішнього середовища. Наприклад, якщо якість "входу" деревообробного підприємства задовільна, то якими б не були на підприємстві технологія, устаткування, кадри та інше, якість "виходу" також буде задовільною. Якщо якість "входу" відмінна, а якість процесу перетворення задовільна, то і якість "виходу" буде задовільною, тобто оцінка якості "виходу" дорівнює нижчій оцінці попередніх елементів При цьому спочатку формулюються вимоги до "виходу" системи, далі до "входу" і зовнішнього середовища і тільки потім до процесу перетворення. Таким чином, можна зробити загальний висновок перед тим , як висувати вимоги до колективу, необхідно вивчити його цілі, якість документів , що надходять, інформації, зовнішнє стосовно колективу середовище, тобто відпрацювати "вхід" системи, відрегулювати (по можливості) відношення з зовнішнім середовищем і тільки потім приступати до підвищення якості процесу, регулюванню внутрішнього середовища й у цілому удосконалюванню операційного менеджменту.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|