Студопедия
Новини освіти і науки:
МАРК РЕГНЕРУС ДОСЛІДЖЕННЯ: Наскільки відрізняються діти, які виросли в одностатевих союзах


РЕЗОЛЮЦІЯ: Громадського обговорення навчальної програми статевого виховання


ЧОМУ ФОНД ОЛЕНИ ПІНЧУК І МОЗ УКРАЇНИ ПРОПАГУЮТЬ "СЕКСУАЛЬНІ УРОКИ"


ЕКЗИСТЕНЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ ПОРУШЕННЯ СТАТЕВОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ ПІДЛІТКІВ


Батьківський, громадянський рух в Україні закликає МОН зупинити тотальну сексуалізацію дітей і підлітків


Відкрите звернення Міністру освіти й науки України - Гриневич Лілії Михайлівні


Представництво українського жіноцтва в ООН: низький рівень культури спілкування в соціальних мережах


Гендерна антидискримінаційна експертиза може зробити нас моральними рабами


ЛІВИЙ МАРКСИЗМ У НОВИХ ПІДРУЧНИКАХ ДЛЯ ШКОЛЯРІВ


ВІДКРИТА ЗАЯВА на підтримку позиції Ганни Турчинової та права кожної людини на свободу думки, світогляду та вираження поглядів



Контакти
 


Тлумачний словник
Авто
Автоматизація
Архітектура
Астрономія
Аудит
Біологія
Будівництво
Бухгалтерія
Винахідництво
Виробництво
Військова справа
Генетика
Географія
Геологія
Господарство
Держава
Дім
Екологія
Економетрика
Економіка
Електроніка
Журналістика та ЗМІ
Зв'язок
Іноземні мови
Інформатика
Історія
Комп'ютери
Креслення
Кулінарія
Культура
Лексикологія
Література
Логіка
Маркетинг
Математика
Машинобудування
Медицина
Менеджмент
Метали і Зварювання
Механіка
Мистецтво
Музика
Населення
Освіта
Охорона безпеки життя
Охорона Праці
Педагогіка
Політика
Право
Програмування
Промисловість
Психологія
Радіо
Регилия
Соціологія
Спорт
Стандартизація
Технології
Торгівля
Туризм
Фізика
Фізіологія
Філософія
Фінанси
Хімія
Юриспунденкция






Поняття операційної системи.

Тема 1. СУТЬ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ

ОПЕРАЦІЙНОЮ СИСТЕМОЮ.

План теми:

1. Поняття операційної системи.

2. Методологічні основи менеджменту операційної системи

3. Функції, методи і принципи операційного менеджменту.

 

Поняття операційної системи.

Аналіз діяльності багатьох успішно працюючих у теперішніх умовах підприємств промисловості і сфери послуг призводить до висновку, що їхні досягнення значною мірою базуються на грамотному менеджменті в операційній системі.

З переходом України до ринкових відносин до підприємств ставляться принципово нові вимоги щодо організації і функціонування. У цьому зв'язку менеджери всіх рівнів промислового виробництва і сфери послуг повинні знати закони принципи і методи ефективного управління, виробництва конкурентноспроможної продукції, вміти розробляти високорентабельну операційну систему підприємства.

Операційна функція. Дії, у результаті яких виробляються товари і надаються послуги, мають загальну назву - "операційна функція"

Широко відомі терміни "виробництво" і "операції” мають багато спільного. Проте під виробництвом в основному розуміються випуск товарів і переробку сировини. Термін "операції" ширше, він містить у собі не тільки виробництво товарів, але і надання послуг

Підприємства (організації) розрізняються за видами діяльності, що входять в операційну функцію. Організації, що виробляють товар, як правило, є матеріало- та енергомісткими, тобто споживають значні обсяги сировини, напівфабрикатів, паливно-енергетичних ресурсів тощо. До таких організацій відносяться об'єкти будівництва, машинобудівні підприємства, деревообробні та ін. Продукція цих організації, за винятком будівельної, як правило, розрахована на масового споживача це автомобілі, меблі, тощо. У той же час організації, що надають послуги (підприємства сфери послуг, аеропорти, автостанції, лікарні), витрачають незначну кількість вихідних матеріалів і енергії. Проте їхньої послуги, як правило, індивідуальні і визначаються вимогами клієнтів (замовників)

Використовуючи методологію системного підходу, можна встановити, що будь-яке підприємство або організація представляє собою відкриту систему, що перетворює вхідні величини, тобто сировина, напівфабрикати, працю та ін. , у вихідні, тобто у продукцію, послуги.

Повна системавиробничої діяльності підприємства (організації) називається операційною і є центральною ланкою будь-якого підприємства (організації) по випуску продукції і наданню послуг У цій системі, створеній на основі раціонального (вертикального і горизонтального) розподілу праці і сполучення в часі і просторі предметів, засобів і самої праці, реалізується операційна функція, тобто сукупність дій по переробці (перетворенню) ресурсів, що отримуються із зовнішнього середовища, і видачі результатів діяльності у зовнішнє середовище (рис.1.1).

Операційна система складається з трьох підсистем:

* переробної (виконує продуктивну роботу, безпосередньо пов'язану з перетворенням вхідних величин у вихідні результати);

* забезпечення ( не пов'язана безпосередньо з виробництвом виходу, але виконує необхідні функції забезпечення переробної підсистеми);

* планування і контролю (одержує інформацію з зовнішнього і

внутрішнього середовищ про стан переробної підсистеми і підсистеми забезпечення, обробляє цю інформацію і видає рішення про те, як повинна працювати переробна підсистема).

Існуючі класифікації операційних систем засновані на характері виходу і типі використовуваного процесу переробки ресурсів.

Стратегічне призначення кожного підприємства можна представити у вигляді ланцюжка "виробництво - потреби споживача" (рис.1.2).

 

 

       
 
Інформація з зовнішнього середовища
 
Інформація з внутрішнього середовища


Інформація про стан системи
Праця, матеріали, капітал, інформація, енергія
Переробна підсистема   Підсистема забезпечення
Продукція, послуги
Підсистема планування та контролю
Плани, рішення, що коректують взаємодію підсистем
Вхід
Вихід

Рис. 1.1. Принципова схема операційної системи

 

  Потреби споживача
  Продукція, послуги
Операційна система

Рис. 1.2. Ланцюжок "виробництво - потреби споживача"

 

Стратегія підприємства полягає в тому, щоб за допомогою операційної системи виробляти продукти або надавати послуги з метою задоволення основних потреб споживачів. Визначення того, які саме потреби беруться за цілі діяльності підприємства, є стратегічним рішенням, при якому повинні враховуватися дані маркетингових досліджень ринків виробів, продукції, послуг.

Відзначимо, що в області виробничої діяльності до найбільше важливих стратегічних рішень відносяться такі: як, коли і девиробляти товари або надавати послуги. Обираючи методи виробництва продукції або надання послуг, необхідно враховувати сумісність (вид або тип) майбутньої продукції (або послуги) з тою, що випускається, (або наданої), а також із потребами споживачів.

Конкурентноздатність. Як уже відзначалося, основна задача операційної системи - переробити ресурси , що надходять , у кінцеву продукцію, тобто в товари або послуги, із метою задоволення конкретних потреб споживачів. Виконуючи цю задачу, операційна система покликана допомогти підприємству в досягненні вираженої компетентності і конкурентноздатності на ринку.

Виражена компетентність - це показник, що характеризує можливість підприємства виробляти продукцію кращої якості, ніж його конкуренти, тобто зберігати конкурентноздатність, що дозволяє підприємству залучати і зберігати споживачів. Наприклад, місцеве підприємство по доставці товарів може мати найбільший у місті парк нових і вантажопідйомних автомобілів. Проте виражена компетентність підприємства не буде досягнута, тому що характеристика парку не визначає його конкурентноздатності: якщо більша частина клієнтури має потребу в доставці невеличких партій вантажів у стислий термін, більш конкурентноспроможним виявиться підприємство, що використовує невеличкі автомобілі - пікапи або мотоцикли.

У спеціальній літературі, а також у практичній діяльності менеджерів відзначається, що конкурентноздатністьможна забезпечити різними методами. Найефективнішим є метод зменшення витрат виробництва до рівня, більш низького, ніж рівень витрат конкурента. Але на практиці це здійснити дуже важко.

Широко застосовуються такі методи досягнення конкурентноздатності:

* лідерство по сумарних витратах на одиницю продукції;

* першість за технічними характеристиками продукції, що випускається;

* висока надійність і довговічність виробів, що виготовляються;

* гарантований термін доставки;

*індивідуалізація" виробів за вимогами замовника;

*гнучке регулювання обсягу випуску продукції.

Стратегія вибору в області виробництва.З метою реалізації загального стратегічного плану на підприємства повинні бути розроблені і прийняті стратегічні рішення в області організації і функціонування операційної системи. Приведемо основні з них:

• вибір процесу виробництва - складальний конвеєр або постійне складання виробів;

• вибір виробничої потужності підприємства;

• широка універсалізація або спеціалізація праці - робоча сила, кваліфікація робітників;

• вибір технології виробництва - власні розробки або використання досвіду інших;

• місце розташування - поруч із ринками збуту або з джерелами сировини;

• рівень закінченості продукції, що виготовляється;

• рівень технологічних процесів із погляду їхньої прогресивності, екологічної чистоти, безвідходності.

Основні принципи стратегії організації виробництва в сучасних умовах.В даний час спостерігається все більший розподіл праці на ринках продукції промислового виробництва і надання послуг. У цьому зв'язку сформулюємо основні вимоги до організації виробництва.

• Виробництво повинно бути організоване за принципом "точно в термін". Керування за цим принципом поступово витискає традиційні методи виробництва, що передбачають постачання матеріалів і комплектуючих більш значними партіями з меншою частотою. ;

• У організації виробництва повинен передбачатися комплексний контроль якості (так звана концепція здачі продукції з першого пред'явлення). При цьому якість забезпечується шляхом включення відповідальності за неї в кожну посадову інструкцію або опис робіт, що повинен виконувати виробничий робітник. Новий робітник вивчає принципи керування якістю одночасно з навчанням виробничому устаткуванні (за аналогією з військовим принципом "роби, як я"). Значення виділеної спеціальної функції контролю якості на кожному робочому місці підвищується.

• Виробництво повинно бути організоване так, щоб виконувався один з основних стратегічних принципів - комплексне профілактичне обслуговування основного виробничого устаткування. Суть цього принципу полягає в тому, що на робітників основного виробництва покладається обов'язок старанно виконувати роботи з профілактики й обслуговування устаткування, на якому працюють. Це вимагає гнучкості кваліфікаційних характеристик робітників, тобто забезпечується суміщення робіт із профілактичного обслуговування устаткування і виконання виробничих завдань по випуску продукції і наданню послуг. (У практичній діяльності цей принцип відомий як суміщення професій, у даному випадку професії основного виробничого робітника і робітника по профілактичному обслуговуванню устаткування).

Зовнішнє середовище підприємства.Сучасний менеджмент відходить від управлінського раціоналізму класичних шкіл менеджменту, що виражається в переконанні, що успішна діяльність підприємства визначається насамперед раціональною організацією виробництва продукції і надання послуг, зниженням витрат, розвитком спеціалізації, тобто впливом керування на внутрішні чинники виробництва.

Замість цього на перше місце висувається проблема гнучкості й адаптивності (пристосування) до постійних змін зовнішнього середовища. Зовнішнє середовище підприємства характеризується як сукупність змінних, що знаходяться за його межами і які не є сферою безпосереднього діяння з боку його менеджменту. Це насамперед ті організації і люди, що зв'язані з даним підприємством єдністю виконуваних задач, - постачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, фахові спілки, торгові організації, місцеві, регіональні і республіканські органи і ін.

Крім того, існують і такі чинники зовнішнього середовища, які, не здійснюючи прямого діяння на оперативну діяльність підприємства, передбачають стратегічно важливі рішення, що приймаються його менеджментом. Найважливішу роль при цьому грають економічні, політичні, правові, соціально-культурні, технологічні, екологічні, фізико-географічні чинники, а також змінні (рис. 1.3). Значення чинників зовнішнього середовища різко підвищується в зв'язку зі зростанням складності системи суспільних відносин (соціальних, економічних, політичних і ін.). Саме зовнішнє оточення диктує стратегію і тактику підприємств.

Внутрішнє середовище кожної організації формується під діянням змінних, що безпосередньо впливають на процес виробництва продукції, надання послуг. Це структура підприємства, його культура і ресурси, у складі яких величезну роль грають люди, їхній знання, здібності і мистецтво взаємодії. Незважаючи на те що перераховані чинники діють у межах організації, вони не завжди напряму контролюються менеджментом, тому що діяльність організації залежить від енергетичних, інформаційних і інших ресурсів, що надходять ззовні

Викладене дозволяє усвідомити єдність зовнішнього і внутрішнього середовищ підприємства Так, відповідно до ситуаційного підходу до управління організаційна структура підприємства і її елементи є не що інше, як відповідь на різноманітні впливи ззовні. Головним чинником при цьому є ситуація, тобто конкретні обставини, що істотно впливають на роботу організації в конкретний період часу.

Нова роль людини як ключового ресурсу зажадала від менеджерів зусиль по створенню умов для реалізації закладених у неї потенцій до саморозвитку. Тому особлива увага стала приділятися таким чинникам, як організаційна культура, тобто наявність у всіх працюючих загальних цілей, їхня особиста участь в розробці шляхів досягнення цих цілей, зацікавленість у забезпеченні загальних кінцевих результатів організації, різноманітні форми демократії управління, участі працюючих у прибутках, власності, управлінні Всі ці чинники визначають соціальну відповідальність менеджменту як перед суспільством у цілому, так і перед кожним працюючим в організації.

 

  Інституціональні організаційно-технічні умови
Урядові органи
Зовнішне середовище підприємства 2 (непряме діяння)
Акціонери
Конкуренти   Торгівельні підприємства
Внутрішне середовище підприємстваа
Зовнішне середовище підприємства 1 (пряме діяння)
Постачальники
Споживачі
Місцеві органи
Спілки та товариства за інтересами
Право
Фізико-геогра- Фічні умови
Політика
Економіка
Технологія

Рис.1.3. Чинники і змінні зовнішнього і внутрішнього

середовищ підприємства

 

 

2. Методологічні основи менеджменту операційної системи

Поняття менеджменту.Поняття "менеджмент" трактується дуже широко щодо управління господарською діяльністю, спрямованої на одержання прибутку. Найбільше часто використовувані в літературі визначення сутності та змісту менеджменту приведені на рис. 1.4.

визначається як  
Специфічний орган (апарат управління)
Мистецтво управління
Певна категорія (соціальний шар людей)
Процес управління
Функція (вид діяльності)

 

Рис.1.4. Основні визначення суті та змісту менеджменту

 

Суть основних складового поняття "менеджмент" полягає в наступному:

менеджмент як функція проявляється в тому, що професійно підготовлені спеціалісти - менеджери - формують підприємства (організації) у цілому або окремі їхній підсистеми (виробництво, маркетинг і ін.) і управляють ними шляхом постановки цілей, розробки і реалізації засобів їхній досягнення;

менеджмент як процес керування припускає виконання функцій планування, організації, координації, мотивації і контролю, за допомогою яких менеджери створюють умови для продуктивної й ефективної праці зайнятих на підприємстві працівників і одержання результатів, що відповідають цілям;

менеджмент як специфічний орган (апарат) управління ефективно координує і раціонально використовує всі ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові і ін.) для досягнення його цілей;

менеджмент як певна категорія людей, що професійно здійснюють роботу з управління, тобто, що формують підприємство і керують його персоналом для досягнення цілей діяльності підприємства;

менеджмент як наука управління вивчає і пояснює природу управлінської праці, виявляє чинники й умови, при яких спільна праця людей виявляється і більш корисною, і більш ефективною. Суть менеджменту як мистецтва полягає в застосуванні наукових знань про управління на практиці.

Відзначимо, що в літературі і на практиці поняття "менеджмент" і "управління" використовуються як ідентичні, взаємозамінні.

Отже, менеджмент - це вид фахової діяльності людей, що займаються організацією і координацією процесу досягнення системою, що приймає і реалізує цілі із використанням наукових підходів, концепцій маркетингу і людського чинника.

Під поняттям "менеджмент" розуміється сукупність принципів, методів і засобів управління підприємством в умовах ринкових відносин шляхом раціонального використання усіх видів ресурсів із метою підвищення якості й ефективності виробництва продукції (надання послуг) і збільшення прибули.

Підприємство як велика і складна система характеризується розноманітністю елементів, що входять в нього. Менеджмент підприємства передбачає управління цими елементами, їхньою різнобічною діяльністю, де об'єднуючою є операційна функція. (Інші напрямки діяльності підприємства покликані забезпечити оптимальну роботу з виробництва продукції або наданню послуг.)

Наведемо основні елементи системи менеджменту підприємства:

основи менеджменту (теорія управління; теорія організації; дослідження систем управління; розробка управлінських рішень);

стратегічний менеджмент (планування, вибір і управління реалізації стратегії);

фінансовий менеджмент (управління фінансами);

інноваційний менеджмент (управління нововведеннями);

операційний менеджмент (планування, організація і управління операційною системою),

екологічний менеджмент(управління екологією);

менеджмент зовнішньоекономічної діяльності (управління зовнішньоекономічними зв'язками);

кадровий менеджмент (концепції, принципи і методи роботи з персоналом підприємства).

Менеджмент із позицій системного підходу. Підприємство як відкрита система в умовах ринкових відносин широко взаємодіє з зовнішнім середовищем. Ринок припускає:

• вільний вибір суб'єктом, що господарює, напрямку діяльності відповідно до компетенції і місця в системі суспільного розподілу праці і відтворення;

• вільний доступ до будь-яких видів ресурсів, обмежений лише власними і позиковими коштами;

• економічну відповідальність суб'єкта, що господарює, за використання ресурсів, необхідність розраховуватися по всіх зобов'язаннях за можливі втрати і неефективні рішення коштами суб'єкта, що господарює;

• виробництво продукції на невідомий ринок, тобто відносну невпевненість місцезнаходження споживача.

У таких умовах функціонування підприємств пов'язано як із розширенням їхніх прав і відповідальності, так і з необхідністю більш гнучкої адаптації до змін у навколишньому господарському середовищі. Виникають нові цілі і задачі, котрі вітчизняні підприємства самостійно не тільки не вирішували, але навіть і не ставили перед собою. В даний час у процесі приватизації і структурної перебудови економіки створюється багато нових підприємств, змінюються форми власності, налагоджуються нові господарські зв'язки, формуються ринкові механізми управління.

З врахуванням специфіки розглядаємого питання уточнимо зв'язок і взаємодію підприємства як системи з зовнішнім середовищем.

Підприємство як система формує і виявляє свої властивості тільки в процесі взаємодії з зовнішнім середовищем. Система реагує на діяння зовнішнього середовища, розвивається під цими діяннями, але при цьому зберігає якісну визначеність і властивості, що забезпечують відносну стійкість і адаптивність функціонування системи (спрощена їхня взаємодія показана на рис.1.5). Без взаємодії з зовнішнім середовищем підприємство як відкрита система не може функціонувати. (З зовнішнього середовища воно отримує інформацію, ресурси, капітал і в неї ж передає свою продукцію або послуги). Водночас, чим менше збурень у зовнішньому середовищі, тим стійкіше буде функціонувати підприємство. Задача менеджера полягає в прогнозуванні ситуацій і вживанні заходів по адаптації параметрів систем до чинників зовнішнього середовища.

Зворотній зв”язок
“Вихід”
“Вхід”
Зовнішне середовище
Процеси перетворення

Рис. 1.5. Взаємодія підприємства з зовнішнім середовищем

У випадку застосування системного підходу на основі маркетингових досліджень спочатку формуються параметри "виходу", тобто товару або послуг. Виникають питання: Що робити? З яким рівнем якості? З якими витратами? Для кого? У які терміни? Кому продавати і по якій ціні? На ці питання відповіді даються одночасно. "Вихід" повинний бути конкурентноспроможним за нормативами.

Далі визначаються параметри "входу". Вирішуються питання: Які потрібні ресурси і інформація для процесу? Потреба в ресурсах і інформації прогнозується після вивчення організаційно-технічного рівня виробництва системи (рівня техніки, технології, організації виробництва, праці і управління) і параметрів зовнішнього середовища (економічних, технологічних, соціально-демографічної середовищ країни та інфраструктури даного регіону).

Зворотній зв'язок є комунікаційним каналом від споживачів системи ("виходу") до виготовлювача товару і постачальників системи ("входу"). При зміні вимог споживачів до товару, а також параметрів ринку, появі організаційно-технічних новинок "вхід" системи і сама система повинні відреагувати на ці зміни і внести відповідні зміни в параметри функціонування.

Таким чином, умови забезпечення конкурентноздатності товару такі:

• результати маркетингових досліджень повинні гарантувати вищі світові досягнення до моменту постачання товару споживачу, тобто повинний бути забезпечений високоякісний прогноз параметрів "виходу" системи;

• "вхід" системи повинен бути відмінної якості;

• зовнішнє середовище повинне сприяти нормальному протіканню процесу в системі;

• організаційно-технічний рівень системи повинен дозволяти переробляти якісний "вхід" системи в якісний "вихід".

Таким чином, відповідно до розглянутої концепції підприємства з позиції системного підходу з метою забезпечення високої якості "виходу" системи спочатку необхідно забезпечити високу якість "входу", а далі високу якість процесу і сприятливі умови зовнішнього середовища.

Наприклад, якщо якість "входу" деревообробного підприємства задовільна, то якими б не були на підприємстві технологія, устаткування, кадри та інше, якість "виходу" також буде задовільною. Якщо якість "входу" відмінна, а якість процесу перетворення задовільна, то і якість "виходу" буде задовільною, тобто оцінка якості "виходу" дорівнює нижчій оцінці попередніх елементів При цьому спочатку формулюються вимоги до "виходу" системи, далі до "входу" і зовнішнього середовища і тільки потім до процесу перетворення.

Таким чином, можна зробити загальний висновок перед тим , як висувати вимоги до колективу, необхідно вивчити його цілі, якість документів , що надходять, інформації, зовнішнє стосовно колективу середовище, тобто відпрацювати "вхід" системи, відрегулювати (по можливості) відношення з зовнішнім середовищем і тільки потім приступати до підвищення якості процесу, регулюванню внутрішнього середовища й у цілому удосконалюванню операційного менеджменту.

 




Переглядів: 1948

<== попередня сторінка | наступна сторінка ==>
Існують і такі системи, як “система участі в прибутках” різні “преміальні” форми заробітної плати тощо. | 

Не знайшли потрібну інформацію? Скористайтесь пошуком google:

 

© studopedia.com.ua При використанні або копіюванні матеріалів пряме посилання на сайт обов'язкове.


Генерація сторінки за: 0.01 сек.