• Гідрологія і Гідрометрія
• Господарське право
• Економіка будівництва
• Економіка природокористування
• Економічна теорія
• Земельне право
• Історія України
• Кримінально виконавче право
• Медична радіологія
• Методи аналізу
• Міжнародне приватне право
• Міжнародний маркетинг
• Основи екології
• Предмет Політологія
• Соціальне страхування
• Технічні засоби організації дорожнього руху
• Товарознавство продовольчих товарів

Розвиток цивільного та шлюбно-сімейного права у Литовсько-Руській державі

Право власності. Статути детально регламентували інститут приватної власності. Власниками землі могли бути лише “вільні люди шляхетського стану”. Землі шляхти поділялись на родові (переходили в спадщину тільки за законом) та вислуги (землі, які з часом прирівнювали до інших видів земельної власності, а їхні власники отримували право вільного розпорядження ними). Статути проголошували недоторканість права власності. Шляхетська власність, зокре­ма, не могла бути конфіскована без рішення суду.

Зобов’язальне право –отрималозначний розвиток. В ньому детально регламентувались права і обов'язки за договорами купівлі-продажу, обміну, застави, покладу, найму майна тощо.

За­ставлений маєток переходив у володіння та користування кредитора до по­вного його викупу боржником. Широке застосування та регламентацію отримав договір оренди.

Договір купівлі-продажу маєтків оформлявся тільки у письмовому вигляді в присутності свідків шляхетської належності з обов’язковою реєстрацією в судах.

Інститут спадкового правафіксувався як за законом і заповітом. За законом спочатку спадкували діти, потім онуки і правнуки. За відсут­ності таких, спадкове майно переходило до бокових родичів (братів, сестер тощо). Міщани міст, що не мали права на самоврядування, могли передавати за заповітом тільки одну третину майна, дві третини переходили до дітей, а при відсутності дітей – у власність власника міста.

Шлюбно-сімейні відносинирегулювались нормами Київськіої Русі, які знайшли своє відображення у Статутах.

Характерні риси шлюбно-сімейного права

Ø підви­щення шлюбного віку за Статутом 1566 року, для жінок – 15 років, для чоловіків – 18;

Ø шлюбу передувала змова та згода батьків сторін та вступаючих у шлюб;

Ø внесення чоловіком (вена) та дружиною приданого. Веном називалась час­тина майна, яку виділяв чоловік своїй майбутній дружині, сума вена повинна бути подвійною у відно­шенні до приданого;

Ø в придане входило як рухоме, так і нерухоме майно;

Ø у ви­падку розірвання шлюбу, з вини дружини, вона позбавлялась приданого і вена;

Ø якщо шлюб визнавався недійсним – придане та вено залишались у подружжя;

Ø дружина відповідала за борги чоловіка, батьки зберігали за собою право покарання дітей і не відповідали перед судом за їхніми скаргами.

Переглядів: 1302